Божественність і людська сутність Ісуса Христа* (урок для старшокласників)

*Ляшенко О. Зібрання у клубі Майбутнє, ч. 2. — Рівне, 2010. — С. 43-52.

Мета: допомогти учням повірити, що Ісус Христос — це Бог, і навчити шанувати Його; переконати, що Ісусу Христу не байдужі наші людські проблеми, і навчити звертатися до Нього по допомогу.

Обладнання: картки зі словами для гри за кількістю учнів, описи ситуацій для пантоміми,

Хід уроку

I. Привітання. Налагодження контакту з класом

— Хто сьогодні прокинувся з хорошим настроєм?

Учитель підходить вибірково до учнів і дає різні завдання: «Скажи щось приємне усім»; «Порадь, як бути у веселому настрої сьогодні»; «Привітайся з усіма якось по-особливому».

Гра «Знайди своїх»

Роздати учням заздалегідь підготовлені згорнуті картки зі словами «нога», «рука», «око», «вухо», «ніс». Сказати, що написане на картці слово є якоюсь частиною тіла. Коли прозвучить слово «старт», учні повинні розгорнути свою картку й зробити щось, щоб той, у кого на картці те саме слово, зрозумів, що в них однакові слова. Забороняється вимовляти ці слова або вказувати на ці частини тіла. Коли вони знайдуть людину, у якої таке саме слово, то потрібно триматися разом, а також намагатися знайти інших людей зі схожими картками. Команді переможців, яка найшвидше знайшла «своїх», учитель дає наступне завдання, котре стосується гри-пантоміми.

Гра-пантоміма «Як поводиться людина»

Кожна команда витягує папірець, на якому описана певна ситуація. Потрібно зобразити цю ситуацію пантомімою. Намагатися передати почуття людей за вказаних умов.

Ситуації:

Копаєш картоплю на городі й з часом втомлюєшся.

Запізнюєшся на важливу зустріч і почуваєшся стурбованим.

Загубився в лісі і з горя плачеш.

Пізно вночі вчиш уроки й засинаєш.

Цілий день «гасаєш» по вулиці й зголоднів.

Біжиш 10 км на уроці фізкультури й дуже захотів пити.

Проводжаєш найкращого друга й сумуєш.

II. Біблійне дослідження. Божественність і людська сутність Ісуса Христа

Учитель. З попередніх занять ми вже знаємо, Хто такий Бог, Його якості, імена, наприклад, Святий, Вічний, Всемогутній.

Також ми добре знаємо себе, людей. Знаємо, що людина, на відміну від Бога, смертна, грішна, їй притаманно втомлюватися, плакати, мати почуття голоду й проявляти багато різних емоцій і почуттів.

А Хто такий Ісус Христос?

Він — Бог, адже Його називають Сином Божим? Чи Він звичайна людина, бо ж Сам називав Себе Сином Людським (Лк. 19:10)?

Нам дуже важливо з’ясувати істину. Тому, як завжди, звернемося до джерела істини — Слова Божого.

Разом із дітьми потрібно дослідити біблійні тексти, що стосуються божественності та людської сутності Ісуса Христа. А результати звести в таблицю й записати на дошці.

Божественність Ісуса Христа

Учитель. Отже, приходимо до висновку, що Ісус Христос — Бог. Він — Ієгова (Сущий). Господь Ісус Христос — Усемогутній Бог, бо Він володіє всіма божественними атрибутами.

Людська сутність Ісуса Христа

Учитель. То Він — Бог чи людина? (Відповіді дітей.) Отже, Ісус Христос на 100 % є Богом і на 100 % є Людиною. Але навіщо ж було Богові залишати Царство Небесне й приходити на землю, так принизивши Себе? Можливо, наступна історія допоможе нам краще це зрозуміти.

III. Історія «Про мишу»

Чи намагалися ви будь-коли переконати мишу, щоб вона не хвилювалась? Вам коли-небудь вдавалось заспокоїти наляканого гризуна?

Герой нашої історії намагався це зробити … Відомий американський письменник Макс Лукадо одного разу спіймав у своєму гаражі звичайну мишку. Вона потрапила в порожнє відро для сміття. І лише вона знала, яким чином там опинилась, та нікому розповідати про це не збиралась. Він це знає, бо він в неї запитував. Але у відповідь та миша почала лише швидше бігати по дну відра. Ця бідолаха була налякана до кінчиків вус.

Автор, з яким трапилась ця історія, узяв відро з мишкою й вийшов із гаража.

«Потерпи ще трішечки, маленька. Скоро ти будеш у себе вдома», — казав він, але миша чомусь не слухала. Автор продовжував далі: «Я не зроблю тобі нічого поганого, я збираюсь тебе випустити на волю, ти потрапила в біду, а я тобі допоможу».

Але маленька миша ні на хвилину не заспокоювалась. Вона так і не довірилась нашому герою. Навіть в останній момент, коли він випустив її з відра на землю, хібавона обернулась, щоб подякувати йому? Запросила його на обід? Ні. Вона просто чимдуж побігла.

Що ж треба було зробити письменнику, щоб завоювати довіру цієї малої сірої мишки? Навчитись говорити на мові мишей? Вставити замість очей намистинки? Відроститидовгий хвіст? Залізти до неї у відро?

Ця мишка була гарненькою, але ж не настільки, щоб чоловік пішов на такі жертви. Та, мабуть, кожен із нас учинив би так само.

Але Син Божий прийшов на землю, ставши людиною, щоб допомогти нам, щоб ми Його зрозуміли та прийняли Його допомогу.

Щоб стати Спасителем, Ісус мав бути не лише божественним і народженим від Діви, але також бути істинною людиною. Він був подібним до нас у всьому, крім гріха. «Один-бо є Бог, і один Посередник між Богом та людьми, людина Христос Ісус» (1 Тим. 2:5).

Ісус повинен був стати подібним до нас, «щоб стати милостивим та вірним Первосвящеником у Божих справах, для вблагання за гріхи людей» (Євр. 2:17).

Перший Адам (людина) приніс смерть. Христос, другий Адам, приніс воскресіннята життя. «Смерть-бо через людину, і через Людину воскресення мертвих» (1 Кор. 15:21).

IV. Інсценізація «Лікар»

Учитель. Ісус Христос — Лікар, який може зцілити будь-яку хворобу. Він розуміє наші проблеми — як духовні, так і фізичні. Він має силу та владу допомогти,і навіть з неможливого зробити можливе. Не вірите? Можете переконатись!

Кількість «хворих» і «хвороб» можна скорочувати в залежності від кількості учнів і актуальності тієї чи іншої проблеми.

ЛІКАР

Лікар.   Недугою нікого не здивуєш,

Бо доки в тілі — часто болі чуєш,

Та часом є хвороби не тілесні,

Що можуть шкоду і душі нанести,

Симптоми їх не викликають болю,

Та попри те ми чуємося кволі,

Немає миру, спокою в душі, —

Лише Христос лікує рани ці.

Ми маєм Слово Боже і з нього

Візьмемо ліки для життя свого,

Й коли довіримось цілком ми Божій волі —

Тоді Христос утишить наші болі.

А зараз уважно послухайте нас,

Поміркуйте: можливо це про вас?

НЕПРАВДА

Хворий. Добрий день, лікарю.

Лікар. Добрий день, сідайте, на що скаржитесь?

Хворий. Я не знаю, що зі мною. Почав говорити неправду. Ось наприклад, піду до друзів, прогуляю з ними весь вечір, а вдома скажу, що ми уроки вчили. І так завжди, і всі мені вірять. Я вже й сам не можу розрізнити, де правда, а де неправда.

Лікар. Скажіть, а Ви хочете мати щось спільне з дияволом?

Хворий. Ну що Ви, звичайно, ні.

Лікар. У Біблії написано, що сатана є батьком усякої неправди. Тому кожен, хто говорить неправду, допомагає дияволу в розповсюдженні неправди. Сьогодні ця хвороба поширена серед молоді й серед дорослих. Будьте обережні, бо ж участь усіх неправдомовців у озері вогняному. Для лікування Вам необхідні такі таблетки: «Нехай від неправди відступиться всякий, хто Господнє Ім’я називає» (2Тим. 2:19).

Хворий. Дякую лікарю, я прийму Вашу пораду.

САМОВПЕВНЕНІСТЬ

Хворий. Добрий день, лікарю.

Лікар. Добрий день, на що скаржитесь?

Хворий. Та я, власне, здоровий, але друзі радять перевірити здоров’я. Ось я й вирішив прийти до Вас.

Лікар. Це добре, а яка у Вас духовна температура?

Хворий. Та слава Богу! Усе роблю правильно, докоряю інших, коли вони чинять не так, як потрібно, закликаю друзів не йти на компроміс із сумлінням, а сам стою твердо й упевнено на правильній дорозі.

Лікар. Дорогий мій, у вас небезпечне захворювання — самовпевненість, Вам слід терміново розпочати лікування. Вам необхідний суворий режим — кожен день проводити в смиренні та покорі, уживаючи тричі на день таблетки: «Тому-то, хто думає, ніби стоїть він, нехай стережеться, щоб не впасти!» (1 Кор. 10:12).

Хворий. Прощавайте!

Лікар. Не бажаєте прийняти поради?

Хворий. Лікарі теж помиляються! Можливо, колись я подумаю над Вашими порадами.

ЗАСУДЖЕННЯ

Хворий. Добрий день, лікарю.

Лікар. Добрий день, заходьте, як Ви себе почуваєте?

Хворий. Я? Непогано. А чи знаєте, лікарю, що цей пацієнт, який щойно від Вас вийшов, уже дуже давно лікується, і ніякого результату! А ця, що після мене до вас прийде, взагалі має невиліковну хворобу! А знаєте, що робиться у Вашій лікарні останнім часом? Та й загалом, я Вам скажу — немає зараз справжніх лікарів — перевелися!

Лікар. Почекайте, почекайте! Я бачу Ви серйозно хворі.

Хворий. Я?! Але ж я почуваюся добре.

Лікар. У вас інфекційне захворювання — засудження. Вам терміново потрібна медична допомога. Я зроблю укол: «І чого в оці брата свого ти заскалку бачиш, колоди ж у власному оці не чуєш?» і ще «Як ти скажеш до брата свого: «Давай вийму я скалку з ока твого», коли он колода у власному оці?» Як Ви зараз себе почуваєте?

Хворий. Слабенько, лікарю, слабенько.

Лікар. Потерпіть, ще один укол: «Лицеміре, вийми перше колоду із власного ока, а потім побачиш, як вийняти заскалку з ока брата твого» (Мт. 7:3-5).

Хворий. Ой, гаряче мені, навіть дуже гаряче, аж погано робиться!

Лікар. Ну нічого, я дам Вам освіжаючих крапель професора Соломона: «Слухай ради й картання приймай, щоб мудрим ти став при своєму кінці» (Пр. 19:20). Ну, як себе почуваєте?

Хворий. Краще, краще.

Лікар. А тепер рецепт для щоденного вживання: «Не судіть, щоб не суджено й вас» (Лк. 6:37) і «Тому без виправдання ти, кожний чоловіче, що судиш, бо в чому осуджуєш іншого, сам себе осуджуєш, бо чиниш те саме й ти, що судиш» (Рим. 2:1).

Хворий. Дякую, лікарю, до побачення.

КРИК

Хворий (голосно кричить). Лікарю, у мене в горлі не все гаразд, я завжди розмовляю на високій ноті! Удома, на роботі й навіть серед друзів, якщо хочу щось сказати, то починаю так кричати, що навіть сусіди в стіну грюкають. Я не можу заспокоїтись, кричу, дратуюся, наполягаю на своєму! Допоможіть, лікарю! Порадьте, що мені робити!

Лікар. Прошу Вас, сядьте та заспокойтеся. Знаєте, є хвороби приховані, а є явні. У Вас відкрита форма, оскільки всі її можуть бачити, тобто чути. Ця хвороба вилікується добрим ставленням до ближніх. Пам’ятайте, що «слова мудрих, почуті в спокої, кращі від крику володаря…» (Екл. 9:17). А ще раджу вам прийняти таблетку: «Усяке подратування, і гнів, і лютість, і крик, і лайка нехай буде взято від вас…» (Еф. 4:31).

Хворий (тихо). Дякую.

Лікар: Будь ласка.

Хворий (ще тихіше).До побачення.

ПЛІТКАР

Хворий. Знаєте, лікарю, я ось стояв у черзі й чув, як один хворий казав, що Ви строгий лікар, а ще, що Ви правильно встановлюєте діагноз.

Лікар. І Ви прийшли, щоб розповісти мені про це?

Хворий. Та ні, це я між іншим сказав, у мене це хвороба — я коли чую якусь плітку чи секрет, дуже хочу комусь розповісти, та ще й прикрасити.

Лікар. Це — пліткарство, хвороба інфекційна, але виліковна. Маю для Вас сильний профілактичний засіб: «Не будеш ходити пліткарем серед народу свого» (Лев. 19:16). Ще ось така порада — перед кожною розмовою покладіть під язик таблетку стриманості, бо інакше Ви втратите довіру ваших близьких.

Хворий. Дякую, лікарю, це дуже важко, але я докладатиму зусиль. До побачення.

НЕДОЧУВАЙЛО

Лікар. Добрий день, сідайте.

Хворий. Га? Що Ви сказали? Повторіть!

Лікар (голосно). Добрий день, сідайте, як Ваше прізвище?

Хворий. Що-що?

Лікар (ще голосніше). Я питаю, як Ваше прізвище?

Хворий. А, Недочувайло.

Лікар. На що скаржитесь?

Хворий. Та ось, розумієте, я став погано чути. І зовсім не чую, про що говорять у церкві, або коли хтось просить про допомогу.

Лікар. А Ви знаєте, що ваш недуг пов’язаний із серцем?

Хворий. Невже?

Лікар. Так, пророк Ісая каже: «Учини затужавілим серце народу цього, і тяжкими зроби його уші…» (Іс. 6:10). Вам треба бути уважним, щоб розпізнавати голос Божий в шумі життя, як ми пізнаємо голос близької людини по телефону, попри те, що в трубку вривається шум міста. Вам зрозуміло? А щоб розрізняти голоси, призначаю вам щоденне читання Біблії. Інакше доведеться оперувати.

Хворий. Дякую, лікарю.

ЗАЗДРІСТЬ

Хвора. Лікарю, я почуваю себе дуже погано, допоможіть мені.

Лікар. Розкажіть, що Вас турбує?

Хвора. Віднедавна я почала відчувати гострий біль у серці.

Лікар. Постійно відчуваєте біль?

Хвора. Ні, не постійно, а тільки тоді, коли бачу щасливих людей, або багатих, або талановитих — усе в них є: і квартира, і робота хороша, і люди до них добре ставляться. А в мене чомусь не так. Чому я не така, як інші? І від цього в мене серце болить.

Лікар. Так, Ви серйозно захворіли на заздрість. Ви уявляєте, наскільки важка ця хвороба? Професор Соломон говорить: « …заздрість — гнилизна костей» (Пр. 14:30). Добре, що Ви звернулись до мене. Ось Вам таблетки, які слід вживати тричі на день і тоді, коли починає боліти серце: «Великий же зиск — то благочестя із задоволенням. Бо ми не принесли в світ нічого, то нічого не можемо й винести. А як маєм поживу та одяг, то ми задоволені будьмо з того» (1 Тим. 6:6-8).

Хвора. Дуже дякую, що вислухали мене й призначили лікування, я регулярно прийматиму ці ліки.

Лікар. Чудово, Ви обов’язково видужаєте.

СКУПІСТЬ

Лікар. Ой, дівчино, що з Вами?

Хвора (заходить із зігнутими руками). Не знаю.

Лікар: Спостерігаю симптоми хронічної скупості, але, на щастя, ця хвороба повністю виліковується, якщо будете приймати призначені мною ліки.

Хвора. Я не переношу жодних ліків, страшенно боюся уколів, і тільки-но Ви заговорили про лікування, мене обійняв страх, аж серце стиснуло. Я краще піду (встає).

Лікар. Постривайте. Я випишу Вам рецепт чудодійного натирання. Якщо Ви маститимете ним руки тричі на день і до того ж — на колінах, якщо Ваші руки почнуть давати милостиню, допомагати бідним у нужді, тоді Ви вилікуєтесь від скупості. Ну то як, згідні?

Хвора. Ні, я не згідна. Хіба це так необхідно, мої руки мають це робити?

Лікар. Але дозвольте запитати, чому Ви звернулися до мене?

Хвора. У мене немає ніякої радості в житті — усе мені мало й мало, так мене все обтяжує, що хотіла порадитись, що мені робити, але, очевидно, Ви мені не допоможете.

Лікар. Зачекайте, не будьте такою легковажною. Бачите, Ваші руки не здатні до доброго діла, і якщо Ви не пройдете курс лікування, то ось, що на Вас чекає: «Тоді скаже й тим, хто ліворуч: «Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований. Бо Я голодував був і не нагодували Мене, прагнув і ви не напоїли Мене, мандрівником Я був і не прийняли ви Мене, був нагий і не зодягай ви Мене, слабий і в в’язниці і Мене не відвідали ви». Тоді відповідять і вони, промовляючи: «Господи, коли то Тебе ми голодного бачили, або спрагненого, або мандрівником, чи нагого, чи недужого, чи в в’язниці і не послужили Тобі?» Тоді Він відповість їм і скаже: «По правді кажу вам: чого тільки одному з найменших цих ви не вчинили, Мені не вчинили!» І ці підуть на вічную муку, а праведники на вічне життя» (Мт. 25:41-46).

Хвора. Ой, лікарю, будьте ласкаві, призначте мені лікування, я хочу лікуватися, щоб зі мною не трапилось цього!

Лікар. Гаразд. Я випишу Вам рецепт, приймайте ці ліки щодня. «Давайте і дадуть вам; мірою доброю, натоптаною, струснутою й переповненою вам у подолок дадуть. Бо якою ви мірою міряєте, такою відміряють вам» (Лк. 6:38);  «Хто скупо сіє, той скупо й жатиме, а хто сіє щедро, той щедро й жатиме! Нехай кожен дає, як серце йому призволяє, не в смутку й не з примусу, бо Бог любить того, хто з радістю дає!» (2 Кор. 9:6-7). Приймаючи ці ліки, Ви вилікуєтесь від скупості й отримаєте в житті багато радості.

Хвора: Дякую, лікарю.

ГОРДІСТЬ

Хворий (задерши голову).Добрий день, лікарю.

Лікар. Ой, як шия розпухла, нахиліть голову.

Хворий. Ні, ні, лікарю, я зовсім не можу цього зробити, а коли доводиться нахилятись, відчуваю нестерпний біль у серці.

Лікар. Ви застудилися, і все свідчить про те, що у Вас починається серйозна хвороба — гордість.

Хворий. А скажіть, лікарю, ця хвороба дуже небезпечна?

Лікар. Людина, яка хворіє на гордість, вважає себе кращою від інших. Ви помічаєте таке за собою?

Хворий. Так, безперечно, я кращий за інших. Як можна так не думати, хіба ж це хвороба?

Лікар. Так, це хвороба й дуже небезпечна. Професор Соломон говорить: «Перед загибіллю гордість буває». Ця хвороба паралізує всі внутрішні органи людини, і скоро настає смерть. Вам допоможуть ліки: «Ліпше бути покірливим із лагідними, ніж здобич ділити з бундючними» (Пр. 16:19).

Хворий. Що? Бути покірним, лагідним? До такого приниження я не звик. Я люблю повагу та славу.

Лікар. Але Ви повинні зрозуміти, що ця хвороба дуже небезпечна, вона позбавляє всілякої честі. Я змушений виписати Вам дуже сильні ліки: «Перед загибіллю серце людини високо несеться, перед славою ж — скромність» (Пр. 18:12); «Гординя людини її понижає, а чести набуває покірливий духом» (Пр. 29:23).

Хворий. Тоді я згідний лікуватися.

Лікар. Приймайте призначені ліки щодня й не забувайте, що «Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать» (Як. 4:6).

Хворий. Дякую, до побачення.

Лікар. Будьте здорові.

ЛІНЬ

Хвора. Добрий день, лікарю.

Лікар. Добрий день, заходьте, сідайте. На що скаржитесь?

Хвора. Не знаю, що мені робити, — раніше я була така енергійна, працьовита, акуратна, а тепер помічаю, що все роблю без натхнення. Слово Боже читати лінуюся, до церкви ходити не здужаю, до доброго діла немає потягу. Крім цього, мене часто долає сон. Що ж мені робити?

Лікар. Так, бачу, що Ваш недуг перейшов у хронічне захворювання, і якщо Ви не лікуватиметесь, то він залишиться назавжди. Ви захворіли на лінь, і Вам потрібно встановити суворий режим: зранку, коли треба вставати, випийте таблетку: «Іди до мурашки, лінюху, поглянь на дороги її й помудрій: нема в неї володаря. ані урядника, ані правителя; вона заготовлює літом свій хліб, збирає в жнива свою їжу. Аж доки, лінюху. ти будеш вилежуватись, коли ти зо сну свого встанеш? Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки зложити, щоб полежати, і прийде, немов волоцюга, твоя незаможність, і злидні твої, як озброєний муж!» (Пр. 6:10-11). Потім випийте склянку чистого словесного молока, що є Слово Боже, як і радить нам Давид: «Мої очі сторожі нічні випереджують, щоб про слово Твоє розмовляти» (Пс. 118:148). Удень, коли потрібно працювати, вживайте таблетки: «Рабе лукавий і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав? Тож тобі було треба віддати гроші мої грошомінам, і, вернувшись, я взяв би з прибутком своє» (Мт. 25:26-27). У дні, коли є богослужіння, приймайте таблетки: «Не кидаймо збору свого, як то звичай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той» (Євр. 10:25). Крім того, кожний день пийте краплі: «Тож пильнуйте, не знаєте-бо, коли прийде пан дому: увечері, чи опівночі, чи якпівні співатимуть, чи ранком. Щоб вас не застав, що спите, коли вернеться він несподівано» (Мк. 13:35, 36). Усі ліки запивайте молитвою.

Хвора. Щиро дякую, до побачення.

ЗАПІЗНЕННЯ

Хвора. Лікарю, лікарю, почекайте! Невже я знову запізнилася?

Лікар. Так, ви запізнилися, прийом закінчений.

Хвора. Почекайте, лікарю, річ у тім, що моя хвороба — завжди запізнюватись.

Лікар. Заспокойтесь, сідайте й розповідайте.

Хвора. Розумієте, лікарю, я завжди запізнююсь на півгодини, а то й більше. Головне, що я починаю збиратися заздалегідь, але все одно запізнююся, навіть тоді, коли годинник переводять на годину пізніше. Допоможіть, лікарю, я хочу запізнюватись хоч би як всі — на 5 хвилин. Але прошу Вас, поспішіть, будь ласка, а то я знов запізнюся, мене запросили в гості на  … годину.

Лікар. Тоді швидко прийміть таблетки: «Отож, уважайте, щоб поводитися обережно, не як немудрі, але як мудрі, використовуючи час, дні бо лукаві!» (Еф. 5:15-16) та: «Отже, біймося, коли зостається обітниця входу до Його відпочинку, щоб не виявилось, що хтось із вас опізнився» (Євр. 4:1).

Хвора. Ну от, я знову запізнилася, до побачення, лікарю.

Лікар. Хвороб в житті бува немало, про це ми й в Біблії читали, та їх усі здолати можна, найкращі ліки — віра Божа.

1. Підсумок

Отже, Всемогутній Бог, Котрий достойний поклоніння від нас, став Людиною. Чому? Це було потрібно для того, щоб звершити спасіння для всіх людей і бути вірним та милостивим Первосвящеником у Божих справах. Коли ми зробимо гріх чи захворіємо, будемо проходити випробування чи зустрінемось із болем, потрібно знати, до Кого звертатись по допомогу. Ісус Христос — це Той, Хто нас любить, для Кого ми особливо дорогоцінні, ми можемо сміливо приходити до Нього, знаючи, що Він допоможе.

Повернімося до історії про мишу. Ми вважаємо це абсурдом, щоб людині стати мишею, аби заручитися довірою до себе. Але для Бога не було абсурдом стати людиною. Чому? Тому що Він хоче, щоб ми Йому довіряли. А для того, щоб отримати спасіння й допомогу, ми маємо визнати Його своїм Господом.

«Бо коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся» (Рим. 10:9).

1. Молитва

Прославмо Ісуса Христа, бо Він — Бог, який прийшов на землю в людському тілі, щоб подарувати нам спасіння. Ми можемо розповісти Ісусу Христу про свої особисті потреби й переживання, а Він, Усемогутній Бог, почує й дасть відповідь.