Булочка. Ну й гарна ж я! Та така апетитна, та така ванільна та здобна! А жар зсередини так і пашить! Боки в мене пишні, цукрові. А аромат такий, що не проминеш — слинки так і потечуть… От лежу я на вітрині та на людей дивлюся. Скільки їх за день пробіжить… І все по хліб. Усім хлібчик потрібний: і старим, і малим. Бігають цілий день, метушаться, а що бачать? Ох, не цінують вони нас! Ледь засохнеш — уже не потрібна ні ти, ні здоба твоя, ні насолода, ні пишність. Ех, якби знали вони, якби відали, які митарства проходить борошно, поки хлібом стане… О! Нарешті, перерва в булочній, можна й подрімати…
Булочка позіхнула й задрімала.
Історія 1. Борошно і Вода
На столі зустрілися подружки — Борошно й Вода.
Вода. Привіт, моя люба! Давно не бачилися!
Борошно. Привіт! Як справи, Водичко?
Вода. Та ось бізнесом зайнялася. Заміс роблю. Без мене тут як без рук.
Борошно. Заміс? А що ж ти робиш?
Вода. Смішна в мене робота — от зараз тебе замішувати буду.
Борошно. А це не бо-ля-че? А то мене вже так перетерли на млині — місця живого немає! Глянь, які маленькі мої дітки Порошинки…
Вода. От ти нетямуща! Кажу ж тобі — смішна в мене робота! А хіба сміятися — боляче?
Борошно (боязко). Та-а-а, кажуть, і від сміху сльози бувають…
Вода (лагідно обіймає подругу). Не хвилюйся, залазь у миску разом зі своїми малятами. Я зі своїми Краплинками буду з тобою, не бійся!
Голос досвідченої куховарки. Марійко, не забудь, що воду додають у борошно тоненькою цівочкою.
Марійка (учениця). Ой, забула! Я вже вся в борошняному пилу…
Борошно (сміється). Ой, як смішно! Ха-ха-ха! Лоскотно, вистачить! (Далі задумливо.) Давно ми з тобою знайомі, подруго, а я й не знала, що з тобою так весело! Ти мені завжди подобалася — така чиста, прозора, рухлива, на місці не всидиш.
Вода. Я люблю тебе теж. Знаєш, я боялася до тебе близько підійти… Ти така сипуча, любиш пил в очі пустити! Але з тобою цікаво!
Борошно. Ой, який удалий у тебе бізнес! Мені здається, я просто влипла в нього!
Вода. Так? Ой, а де ж я? Я, Вода, успішна бізнесменша, за-гу-би-лась!!!
Борошно (лагідно втішає). Як же загубилась, коли знайшлася! Ти ж зі мною! Ми тепер завжди разом будемо! Чудово!
Голос досвідченої куховарки. Поглянь, Марійко, яке хороше борошно — тісто миттю замісилося!
Марійка. Так, а пам’ятаєте, минулого тижня скільки довелося помучитися!
Голос досвідченої куховарки. Пам’ятаю. Та й випічка з нього була невдала… Сьогодні — інша річ! На душі весело й робота вдається. Марійко, давай дріжджі.
Історія 2. Дріжджі
До кімнати вбігають Дріжджинки.
1-а. Ой дівчатонька, про що я довідалася! Ми сьогодні в гості йдемо!
2-а. Звідки ти знаєш?
1-а. Я сама чула, як куховарки говорили, що тісто готове й ми потрібні!
3-я. Ой, у гості з порожніми руками не личить іти. Де повітряні кульки?
4-а. Та ось вони, нумо надувати!
5-а. Візьмемо багато, щоб усім вистачило!
6-а. А й правда, з ними завжди веселіше!
7-а. Пригадуєте, як нас приймали минулого разу? Ми так подружилися!
Кухня. На порозі Дріжджинки з «букетами» з кульок.
Тісто. Здрастуйте, дорогі гості! Раді вас бачити!
Дріжджі. Здобний вечір! (Гості обіймаються з господарями.)
Тісто. Здобний, здобний!
Вода. Куди поділися наші гості?
Борошно. Ну, яка ж ти нетямуща! Вони з нами — ми одне тісто!
Вода. Як же я забула! Це не бізнес, а просто чудо якесь… Ти лише подумай: усе, що в тісто попадає, тістом і стає. Цікаво…
Голос досвідченої куховарки. Марійко, тісто тут ходуном ходить! Додавай яйце!
Історія 3. Яйце
Білок читає Жовтку казку.
Білок (занудним голосом). Дід бив, бив, не розбив. Баба била, била, не розбила…
Жовток. А за що?
Білок (злісно). Ти мені набрид, казки не розумієш, чи що? І в кого ти такий удався? У нашому роду хлюпиків не було. Такий ти ніжний, тикни тебе виделкою — так і розтечешся сльозою. От я — крутий! І в окропі я — перший! А до тебе ж поки дійде…
Жовток (плаксиво). Так, це правда! Напевно, я – невдаха! Гніватися, як ти, наприклад, не можу. А ти, брате, не шкодуєш мене. До тебе не достукаєшся, а ми ж з тобою в одному домі живемо. У гості до себе мене ніколи не кличеш.
Білок. Так ніколи мені, стільки проблем! Не до тебе! Ти ж знаєш, що я завжди поруч, якщо що…
Жовток (жалібно). Але ж і просто поговорити з рідною душею іноді хочеться…Ти ж у мене один, братику!
Білок (роздратовано). Ну чого причепився!
Голос досвідченої куховарки. Марійко, збий яйце з цукром!
Марійка (милується). Таке велике, просто люкс — яєчко! Аж бити шкода.
Жовток (розчулено). Ну от давно б так! (Обіймає брата.) Як солодко, як добре бути братам разом!
Білок (плаче). Пробач мені, братухо! Я й не знав, що з тобою так добре! Виявляється, я люблю тебе!
Жовток (утішає). Не плач! От ми зараз у тісті покатаємося!
Білок (обережно). Ми не пропадемо там?
Жовток. Пропадемо, брате, якщо тут залишимося, — засохнемо. Ну, сміливіше, давай руку! А в тісті ми незамінні. Воно нас зачекалося.
Голос досвідченої куховарки. Марійко, жири давай!
Марійка (квапливо). Зараз, зараз!
Історія 4. Жир
На столі яловичий жир, смалець, маргарин, олія.
Досвідчена куховарка (з докором). Учиш тебе, учиш! У тісто різний жир можна покласти, але в міру! Спочатку його треба перетопити, а потім усе змішати.
Маргарин (кричить). Ой-ой-ой! Куди я потрапив? Де моя твердість і стійкість?
Смалець (сміється). Це, брате, тобі з незвички так.
Маргарин. Як до цього можна звикнути? Ти смієшся з мене?
Яловичий жир (іронічно). Що, командире, звик командувати парадом?
Маргарин (мало не плаче). Та якби не моя твердість, мене б уже давно не було! Усі, кому не лінь, лізуть до тебе в душу з ножем! Так і норовлять шматок відрізати.
Смалець (добродушно). Значить, брате, ти потрібний, радій, що не для себе живеш!
Маргарин пошипів-пошипів, розтопився й уперше задумався над сенсом життя.
Олія (здивовано). Ти глянь, розплавився й замовк!
Досвідчена куховарка. Марійко, ти що там, заснула?
Марійка. Іду-іду!
Досвідчена куховарка. Ну ось, яке тісто вийшло — пишне та гладке. Я завжди дивуюся, що в тісто не покладеш, воно все прийме! А от у людей не так. Гаразд, щось я тут розбалакалась з тобою. Пора хліб у піч саджати…
Марійка. А знаєте, що Бог про Себе в Біблії сказав? «Я — хліб життя…»
Куховарка (задумливо). Так… Адже без хліба немає життя… Де це написано? Даси мені почитати?
Марійка. Звичайно! А ви знаєте, що Ісус приймає всіх, хто до Нього приходить?
Куховарка. Усіх? Без відбору? І мене також? Ну треба ж, усіх… Подібно, як і наше тісто… Треба моїм дочкам про це розповісти, щоб вони більше не сперечалися, яка з них гарніша та краща.
Кухня. На столі чайні чашечки із блюдцями,чайник, цукорниця. Булочка потягується, протирає очі.
Булочка. О-хо-хо, поспала я всмак. А де це я? (Озирається.) На кухні?! Чашечки-красуні, здрастуйте! Ой, вибрали мене, нарешті! Яка радість — купили! Та і як мене не помітити?! Уся я новочеркаська, уся пухка й запашна! Смачного!
Валентина Грек