Віра і надія на Бога робить моє життя максимально змістовним

— Олександре Макаровичу, як відбулося Ваше перше знайомство з Біблією?

— Пригадую, що коли вперше мені довелося взяти в руки Біблію, я не захопився нею. У моїх батьків була ця Книга, так як у більшості сімей сьогодні, але я не бачив, щоб вони її читали. Упродовж років, навчаючись і навчаючи інших, мені доводилось читати багато літератури, тож Біблію сприймав як одну з повчальних книг. І лише після того, як відбулася моя особиста зустріч з Богом, коли Ісус Христос увійшов у моє серце і став Господом мого життя, я відчув бажання і потребу пізнавати Його та Його волю, читаючи Святе Письмо. Це було в 1998 р., тобто по-справжньому читати Біблію я почав уже після сорока.

Розпочав з Євангелія від Івана, у якому описані прихід на землю, життя, служіння, смерть та воскресіння Ісуса Христа. Далі переді мною вже не стояло питання: читати чи ні. Я скуштував «небесного хліба» й прагнув його ще. Щоправда, був період, коли Слово викрило в мені безліч недоліків, які стосувалися, можливо, не стільки зовнішньої поведінки, скільки внутрішнього світогляду. Спочатку я намагався виправитися власними зусиллями, але дедалі більше розчаровувався в собі, оскільки сам не міг упоратися зі своїми проблемами та спокусами. Я знову шукав порятунок у Біблії і знайшов його в Першому посланні до коринтян: «Вас спіткала спокуса не інша, як людська; але вірний Бог, Який не допустить, щоб ви були спокушувані понад сили, але при спокусі дасть і вихід, щоб ви могли перенести» (10:13). Як 20 років тому, так і сьогодні я переконаний, що мій Господь завжди прийде на допомогу через Своє Слово.

— На яких принципах формувався Ваш світогляд і як він змінився під впливом Божого Слова?

— Щоб відповісти на це запитання, потрібно замислитися над питанням буття. Про це думали наші попередники, міркують наші сучасники, будуть роздумувати наші нащадки. Я не розпочинав свого життя з нуля, бо мої попередники підготували для мене «ґрунт». Тобто, я народився у християнській сім’ї, де були напрацьовані певні форми та методи виховання, здобув освіту, професію, навички для самостійного життя тощо. Усе це не трапилося само собою. Попередні покоління навчалися, трудилися, створювали, щоб я міг цим скористатися.

Усі люди цього світу, і я також, окреслюють собі низку актуальних питань, і в процесі життя їх переглядають, аналізують, вносять корективи.

Пройшовши певний етап свого життя, я почав замислюватися над іншими питаннями: чи існує щось поза цим Усе-світом, який ми спостерігаємо? Як виник наш світ? Що є людина в ньому і які її перспективи на майбутнє? Що буде зі мною після смерті?

Шукаючи відповіді на хвилюючі запитання, я наполегливо перечитував Біблію, знайомився з Божими заповідями, які ставали червоним чи зеленим світлом на моєму життєвому шляху, і дійшов висновку, що істина — в Богові. Як написано в останній книзі Біблії — Об’явленні Івана Богослова: «Благословення, і слава, і мудрість, і хвала, і честь, і сила, і міць нашому Богу на вічні віки! Амінь!» На цьому й базується мій світогляд.

— А зараз як часто Ви звертаєтеся до Біблії?

— Біблія є основою мого життя, яка змінила Духом Святим мій світогляд, моє мислення і поведінку. Упродовж 20 років християнського життя прагну більше пізнати Автора цієї Книги, Який відкриває для мене все нові й нові істини.

Щодня намагаюся провести особистий час з Богом, щоправда, не завжди вдається. А ось спільне читання Біблії в нашій сім’ї — незмінне правило! Читаємо її щоденно, уранці й увечері маємо годину зі Словом, читаючи розділ однієї із книг. Намагаюся робити це цікаво, у жвавій формі, практикуючи різні методи.

— Яким перекладом Біблії користуєтеся?

— Мій улюблений переклад професора Івана Огієнка, хоча, готуючись до проповідей, виступів чи лекцій, користуюся різними перекладами та довідниками. Головне — намагаюся почути, що Господь хоче мені відкрити, що я маю передати тим, до кого звертаюся. Кожен текст Писання застосовую насамперед до себе. Завжди намагаюся зрозуміти, що Творець хоче відкрити особисто для мене із цього уривку.

— Які Ваші улюблені тексти з Біблії?

— Усі тексти Біблії є цінними, бо «усе Писання Богом натхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова» (2 Тим. 3:16–17). Для нашого служіння особливо актуальним є текст: «Привчай юнака до дороги його, і він, як постаріється, не уступиться з неї» (Пр. 22:6). Люблю роздумувати над таким уривком: «Багато разів і багатьма способами в давнину промовляв був Бог до отців через пророків, а в останні ці дні промовляв Він до нас через Сина, що Його настановив за Наслідника всього, що Ним і віки Він створив. Він був сяєвом слави та образом істоти Його, тримав усе словом сили Своєї, учинив Собою очищення наших гріхів, — і засів на правиці величності на висоті» (Євр. 1:1–4).

— Яка мета Вашого життя?

— Якщо дати коротку відповідь на поставлене питання, то я живу для того, щоб прославити мого Господа і Спасителя Ісуса Христа, який усе зробив, аби я мав життя з надлишком. Саме з цією метою я та моя сім’я служимо Господу. З 2001 р. разом із дружиною почали більш плідно служити дітям шкіл-інтернатів. Спочатку у вихідні, потім і в канікулярні дні ми привозили їх у свою сім’ю, а згодом запропонували жити разом із нами. Щорічно з нами проживає 10 дітей, які закінчили школу-інтернат і вступили на навчання для здобуття професії. За ці роки в самостійне життя ми благословили більше 30 юнаків та дівчат. Двоє з них, окрім професії, здобули вищу освіту. Зараз один юнак продовжує навчання у виші, двоє навчаються в коледжі, решта — у ліцеях. Нещодавно один із наших випускників одружився, ми всією сім’єю були запрошені на весілля, де благословляли наших дітей.

Ми не оформляємо на дітей піклування, не одержуємо допомоги від держави, натомість вкладаємо кошти своїх пенсій та заробітних плат. Разом із дружиною продовжуємо працювати в освітній сфері 38-й рік. Незважаючи на пенсійний вік, продовжуємо працювати в Міжнародній громадській організації «Надія — людям».

Віра і надія на Бога робить моє життя максимально змістовним. Я, як і кожна людина, потребую елементарних речей: їжу, одяг, житло, але, придбавши їх, ми не вважаємо, що це є головною метою нашого життя. Без пального літак не полетить, проте головне призначення його не в тому, щоб бак було заповнено пальним. Ісус Христос учив, що головна мета життя — шукати Царства Божого і Його праведності (Мт. 6:31–34). Тому моєю головною метою в цьому житті є розвиток душі, характеру, коли я намагаюся діяти й реагувати на події навколишнього світу згідно з Божими повеліннями. І незалежно від обставин у моєму житті, — добрі чи погані, вони не можуть зашкодити мені в досягненні головної мети: любити Бога, коритися Йому, намагатися догодити й пам’ятати, яку ціну Він заплатив, щоб я мав життя.

— Хтось може сказати: «Гаразд, Ви так розумієте життя, а я — інакше, у кожного своя правда». Що б Ви відповіли такій людині?

— Так, я неодноразово чув такі висловлювання, навіть у нашому домі.

Для правильного розуміння християнської правди, необхідно нагадати про Ісуса Христа, Учителя і Бога. Він не лише навчав людей істині, але Він Сам є Істина (Ів. 14:6). Окремі люди в цьому світі все життя шукають правди, шукають у собі, серед інших людей, але не в Бога, тому й не знаходять її. Дивуюся, коли це стосується тих, які називають себе християнами. Не можна вірити в Бога й не вірити Богові. У Божій Книзі — Біблії — є відповіді на запитання, необхідні людині.

— Поряд із вихованням у своїй сім’ї випускників шкіл-інтернатів, Ви займаєтесь розвитком предмета християнської етики в Україні. Як поєднуєте ці служіння?

— Головною підтримкою в усіх моїх служіннях є Господь. Моя дружина Валентина також є моєю вірною помічницею, упродовж усіх 37 років вона працює разом зі мною і є першою допомогою в усіх ситуаціях на роботі й удома. У відділі освіти вже понад десять років разом із нами трудиться Руслана Ковальчук, яка має великий досвід роботи на освітянській ниві й у практичному християнському житті.

Наше служіння полягає в донесенні Слова Божого дітям, батькам та освітянам через курси духовно-морального спрямування та позаурочні заходи: факультативи, клуби, виховні години, семінари, конференції, конкурси, батьківські збори, табори відпочинку, християнський духовно-просвітницький часопис «Слово вчителю» тощо. Ми переконані, що лише Слово і Святий Дух може змінити світогляд людини.

— Яке місце займає етика в християнському вченні?

— Щоб відповісти на це запитання, коротко проаналізую Послання до римлян, де апостол Павло, власне, і визначає місце етики в християнському житті. Ось у якому порядку розкриває він християнську доктрину.

1. 1:1—5:11, Божий промисел. Бог уможливлює примирення людини із Собою, прийняття нею Бога та відновлення стосунків, утрачених у Едемському саду.

2. 5:12—8:39, Божий задум перетворення характеру людини та її прославлення.

3. 9:1—11:36, остаточне відновлення та спасіння Ізраїлю.

4. 12:1—16:27, християнська етика.

Первинним правилом у християнстві є відновлення стосунків людини з Богом, етичні ж правила є вторинними. Наведу декілька прикладів. Коли ми купуємо автомобіль чи велосипед, то не ставимо собі за основну мету — дотримуватися всіх правил вуличного руху. Мета придбання транспортного засобу полягає в практичному його застосуванні: поїздках на роботу, відпочинок, перевезенні вантажів тощо. Дотримання правил вуличного руху — це спосіб безпечного руху для власника та перехожих.

Ми не народжуємо дітей, аби навчити їх етичних правил. Ми хочемо мати близьких собі людей, ніжити, любити та піклуватися про них. Згодом, у процесі розвитку дитини ми навчаємо її, як себе поводити. Так і Господь створив людство не для того, щоб обмежувати його поведінку законами та правилами. Згідно з Писанням, Бог створив людину за Своїм образом та подобою як моральну духовну істоту, щоб мати з нею міцні стосунки, щоб людина насолоджувалася спілкуванням з Богом. Він також навчив її етиці, давши їй певні правила та закони.

Трагедія становища людини не в тому, що вона неправильно себе поводить і часто робить погані вчинки, її трагедія — у відчуженні від Бога, розриві стосунків із Творцем, що й призводить до поганих учинків. Пригадайте притчу про блудного сина (Лк. 15:11–32). Трагедія сталася не тоді, коли блудний син опинився в чужій країні, де розтратив усе майно. Трагедія сталася, коли син відкинув батька.

Християнська етика випливає з милості Бога, котрий Сам відновлює Свої стосунки з людиною. Тому останні розділи свого Послання, присвячені етиці, апостол Павло починає із заклику: «Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя, — повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу, і не стосуйтесь до віку цього, але перемініться відновою вашого розуму, щоб пізнати вам, що то є воля Божа, — добро, приємність та досконалість» (Рим. 12:1–2). У наступних розділах Павло говорить християнам про їхній моральний обов’язок, який полягає в тому, щоб своїм життям догоджати Богові, докладаючи фізичних, емоційних, інтелектуальних та духовних сил. І щоб цього досягти, вони потребують перетворення власного світогляду, своїх цінностей і поведінки. Павло послідовно й докладно розкриває їм милостивий характер Бога, лише потім веде розмову про етичний обов’язок своїх братів. Не слід думати, якщо людина дотримується всіх моральних приписів, то Господь дарує їй Свою милість. Навпаки: спочатку людина знаходить Божу милість, яка й стає мотивом для виконання нею морального обов’язку. Саме в Божій милості людина черпає сили для моральних учинків.

— Ваші побажання читачам журналу.

— Маючи Біблію, запозичивши досконалі форми та методи навчання у найвеличнішого Вчителя і Бога Ісуса Христа, ми можемо впливати на тих, хто нас оточує, кого довірив нам Господь. Прийде час і всі ми дамо звіт, якою дорогою йшли самі й куди спрямовували наших дітей. Бажаю, щоб ніхто не помилився із вибором цього шляху.

Розмовляв Іван Бондарчук