Сім днів

День перший — понеділок

Хлопчик і дівчинка поспішають уранці до школи.

Гануся. Андрію, ти чув, що до нашого класу прибув новий учень?

Андрійко. Ні, не чув. А як його звати? Звідки він приїхав?

Гануся. Я нічого про це не знаю. Гайда до школи — там про все дізнаємося.

До класу заходить учителька.

Учителька. Добрий день, діти. У мене гарна новина — до нашого класу прибув новий учень. Його звати Петро Бондарчук. Привітаймо його, і нехай він про себе трохи розповість.

Петрик виходить на середину класу.

Петрик. Добрий день. Мене звати Петрик. Моя сім’я переїхала сюди з міста Чернівців. Мій батько пастор, але, крім того, він ще працює менеджером будівельної фірми. Я живу на вулиці Пушкіна, у 27-му будинку.

Андрійко. О, так я живу з ним в одному будинку!

Учителька. Петрику, я зрозуміла, що ти — віруючий?

Петрик. Так, уся наша сім’я сповідує Ісуса Христа як Свого Господа і Спасителя. У мене ще є молодша сестра Марічка. А наша мама працює дитячим лікарем.

Учителька. Дякуємо. Діти, ви ж знаєте, що наближається свято Пасхи Господньої. Петрику, можливо, ти нам щось розкажеш про Ісуса Христа, про Його вчинки?

Петрик. Головний учинок, який зробив Христос, — це те, що Він добровільно пішов на хресну смерть за кожного з нас, узявши на Себе всі наші гріхи, і воскрес на третій день. Ісус залишив для нас дві заповіді.

Гануся. А які це заповіді?

Петрик. Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом та люби ближнього, як самого себе!

Учителька. Дякуємо тобі, Петрику.

Додому йдуть Андрійко та Гануся.

Гануся. Ну що, як тобі цей новенький? Мені — не сподобався.

Андрійко. Не такий як усі, богомольний. Я не збираюся з ним товаришувати.

Петрик прийшов додому й розмовляє зі своєю сестрою.

Марічка. Петрику, як тобі перший день у новій школі? Як прийняли тебе учні?

Петрик. Мені дуже сподобався мій клас і вчителька. Ми довго спілкувалися. Вірю, що все буде добре. Хочу запросити їх на Пасху до нашої церкви.

День другий — вівторок

До вчительки підбігає заплакана Гануся.

Гануся. Катерино Миколаївно! У мене вкрали мобільний телефон, новий, дуже дорогий. Мама привезла мені його з Італії. Що мені робити, що я скажу батькам?

Учителька. Заспокойся, Ганусю. Зараз я запитаю всіх учнів, можливо, ми знайдемо твій телефон.

Забігає Андрій, знервований, тягне за руку Наталку.

Андрійко. Катерино Миколаївно! Уявіть собі, я запізнювався на урок, підбігаю до школи, раптом бачу, як Наталка кудись побігла, — я за нею. Сховався за рогом. Чую, вона говорить з якимись чужими хлопцями. Я підбігаю, дивлюся, а вона вже віддає їм Ганусин телефон. Я вихопив його з її рук і сховав. Хлопці втекли, а я притягнув Наталку до класу. Нехай тепер сама все розповість.

Наталка (плачучи). Я не хотіла цього робити, але мені дуже потрібні гроші. Я хотіла купити дорогі ліки для хворої матусі. Вибачте мені…

Гануся. Ніколи я тебе не вибачу. Ти — злодійка.

Андрійко. Тебе треба покарати, навіть вигнати зі школи. Катерино Миколаївно! Зберімо шкільний суд, щоб винести вирок.

Учителька. Ще є якісь думки чи пропозиції?

Петрик. Я хочу розповісти вам одну історію. Одного разу до Ісуса привели грішну жінку й сказали, що за законом Мойсей її потрібно побити камінням. А Ісус промовив до них: «Хто з вас без гріха, нехай перший на неї каменем кине!.. А вони, це почувши, залишили її й пішли геть. Ісус промовив до неї: «Де ж ті, що тебе оскаржали? Чи ніхто тебе не засудив?» А вона відказала: «Ніхто, Господи…» І сказав їй Ісус: «Не засуджую й Я тебе. Іди собі, але більш не гріши!»

Учителька. То який же вирок винести Наталці?

Петрик. Я думаю, вона сама вже зрозуміла, що зробила поганий учинок. І більше так ніколи не зробить. Що ти скажеш, Наталко?

Наталка. Вибач мені, Ганусю. Вибачте мені всі. Для мене це великий урок.

Наталка підходить до Ганусі й протягує їй руку.
Гануся вагається, але все ж таки простягає руку. Наталка витирає сльози.
Після школи Гануся хоче поговорити з Андрієм.

Гануся. Слухай, Андрію, мені так не подобається цей Петрик.

Андрійко. Мене теж здивував його останній вчинок. А що як запросити його погуляти разом, а тоді… Я знаю, що буде тоді.

Гануся. Цікаво познайомитися з його сестрою. Вони, мабуть, бідно живуть, за них нікому заступитися.

Андрійко. Мені хочеться його провчити, подивитися, який він сильний.

День третій — середа

Марічка. Як справи у школі, Петрику?

Петрик. Сьогодні я дуже заморився. Було багато уроків. Хотілося б погуляти, подихати свіжим повітрям.

Марічка. Ти читав уранці Біблію?

Петрик. Так. Я читав про те, як Ісуса зрадив Його учень Юда.

Марічка. Ой, хтось телефонує.

Петрик. Алло, Андрію, гаразд. Я дуже хочу погуляти. Зараз вийду до вас.

Марічка. Не затримуйся довго, братику. Мені сумно без тебе. Сьогодні мама чергує в лікарні допізна.

Однокласники зустрічають Петрика.

Гануся. Доброго вечора, Петрику.

Петрик. Доброго вечора! Чудово, що ви запросили мене разом погуляти. Я дуже хочу дружити з вами.

Андрійко. Пройдемося до парку.

Петрик. Уже темніє, але ж ми втрьох. Нема нічого страшного.

Гануся. Скажи, Петрику, ти такий правильний насправді чи прикидаєшся?

Петрик. Ти про що, Ганусю?

Андрійко. Прекрасно розумієш про що. Навіщо ти вступився за Наталку? Навіщо лізеш до нас зі своїми церковними історіями? Розповідаєш якісь казки. Повертайся туди, звідки приїхав. Ану, покажи, чи ти вмієш битися?

Гануся та Андрійко починають бити Петрика. Потім усі тікають… Марічка схвильовано рухається по кімнаті, раптом щось вирішує.

Марічка. Алло! Доброго вечора, Катерино Миколаївно! Вибачте, що так пізно телефоную, але з Петриком трапилося лихо. Він пішов на прогулянку з друзями, але повернувся в розідраній курточці, з носа тече кров. Але він не каже, що з ним відбулося. Можливо, на них напали грабіжники, вимагали гроші?.. Я нічого не розумію…

Учителька. Марічко, а де ваші батьки?

Марічка. Мама допізна чергує у дитячій реанімації, а тато у відрядженні.

Учителька. Поклич, будь ласка, до телефону Петрика.

Марічка. Він одразу ліг спати. Можливо, завтра в школі ви дізнаєтесь правду. Запитайте інших учнів, бо я навіть не знаю, з ким він гуляв на вулиці. До побачення. Ще раз вибачте мені.

Учителька. До побачення.

День четвертий — четвер

До класу заходять Андрійко, Гануся, Петрик, Наталка та Катерина Миколаївна.

Учителька. Добрий день, діти! Сьогодні свято — Чистий четвер. Уранці по радіо я чула, що цього дня Ісус Христос здійснив Таємну Вечерю зі Своїми учнями. Але в нашому класі трапилася погана подія. Хтось учора ввечері побив Петрика. Він новий учень у нашому класі, і мені небайдужі ваші стосунки. Я хотіла б почути, що ви про це знаєте.

Усі мовчать.

Учителька. Ніхто з вас нічого не каже. І це мене хвилює. Що скажеш ти, Петрику?

Петрик. Серед моїх однокласників я нікого не звинувачую. Катерино Миколаївно, мої батьки просили передати, що в суботу запрошують увесь клас до мене на день народження.

Дзвінок, перерва.

Андрійко. Петрику, навіщо ти так зробив?

Гануся. Ми не прийдемо на твій день народження. Ти не образився на нас?

Петрик. Знаєте, коли апостол Петро підійшов до Ісу­са й запитав Його: «Господи, скільки разів брат мій може згрішити проти мене, а я маю прощати йому? Чи до семи разів?» Ісус відповів йому: «Не кажу тобі до семи разів, але аж до сімдесяти семи разів!» Уявляєте, ми заморимося рахувати. То ж краще прощати один одного.

Наталка. Петрику, розкажи нам ще якусь біблійну історію. Тебе цікаво слухати.

Петрик. Я зараз дуже поспішаю. Зустрінемося завтра. На мене чекає одна важлива справа. Я обіцяв батькові.

Андрійко. Яка справа? Ми можемо допомогти?

Петрик. Батько сказав мені, що бачив у нашому домі старенького дідуся. Він самотній і ледве ходить. Батько попросив мене зайти до нього й запропонувати свою допомогу.

Андрійко. Я знаю цього діда. У нього недавно померла дружина. А багато років тому в автокатастрофі загинула єдина дочка.

Гануся. То пішли всі разом до нього.

Дітлахи побігли до діда Івана.

Дід Іван. Як болять ноги. А треба якось піти в крамницю купити цукерок, печива. Незабаром Пасха. Можливо, хтось зайде до мене. Та чи я комусь потрібний?..

Стукіт у двері.

Дід Іван. Хто там?

Діти. Ми.

Дід Іван. Хто це?

Гануся. Дідусю, ми хотіли б прибрати у вашій хаті і, якщо треба, сходити в крамницю.

Петрик. Що у вас з ногами, можливо, треба зробити перев’язку? Я вмію, у мене мама лікар. Вона навчила мене.

Дід Іван. Уже давно треба було рани промити й зробити перев’язку, але я сам не можу, а медсестра давно не заходила.

Андрійко. Зараз ми все зробимо.

Діти пораються біля діда.

Дід Іван. Дякую вам. Заходьте до мене на свято.

Діти. До побачення, дідусю.

Діти йдуть разом.

Петрик. Знаєте, коли Ісус обмив ноги Своїм учням, Він дав нам приклад, щоб і ми так чинили. При цьому Він сказав: «Нову заповідь Я вам даю: любіть один одного, як Я полюбив вас».

День п’ятий — п’ятниця

Андрійко. Доброго ранку, тату!

Батько. Доброго ранку, синку! А який сьогодні день?

Андрійко. П’ятниця. У цей день розп’яли Ісуса Христа.

Батько. Що? Якого Ісуса? Андрію, не забивай собі голову релігійним сміттям. Краще послухай, що я тобі скажу. Сьогодні я їду в автосалон купувати нову машину.

Андрійко. Клас! Але навіщо нам дві машини, ти ж півроку тому купив машину.

Батько. Підростеш, буде тобі. Сьогодні я маю таку можливість, але не знаю, що чекає нас у майбутньому.

Андрійко. Дякую, тату. А ти можеш дати мені гроші на подарунок? Мене запросив на день народження хлопець, який нещодавно прийшов до нас у клас. До речі, вони живуть у нашому будинку.

Батько. Що за хлопець? Звідки він?

Андрійко. Вони приїхали з Чернівців. Його батько — пастор церкви. Вони християни.

Батько. Мабуть, якісь сектанти. Будь обережним, синку. Такі, як вони, забирають у людей квартири й гроші.

Андрійко. Ні, тату, Петрик хороший. І я буду з ним товаришувати.

Батько. Чому ти засумував?

Андрійко. Я давно хочу запитати тебе, чому ти розлучився з моєю мамою? Чому ми не живемо всі разом? Ми ж одна сім’я.

Батько. Твоя мама покохала іншого чоловіка й пішла від нас. Мені боляче про це говорити.

День шостий — субота

Гануся. Привіт, Наталко. Чудово, що нас запросили на день народження. Знаєш, мої батьки ніколи не святкують мій день народження, хоча ми живемо заможно. Батьки займаються бізнесом, мають декілька крамниць, їх ніколи немає вдома. А старша сестра навчається в Києві, але вона мене зовсім не розуміє. Ми часто сваримося.

Наталка. А ми живемо втрьох — я, мама й бабуся. Тільки мама хворіє. Їй потрібно робити операцію.

Дівчаток наздоганяє Андрійко. Підходять до квартири Петрика, стукають у двері.

Петрик. Заходьте, будь ласка. Добрий день!

Усі разом. Добрий день! Вітаємо з днем народження!

Гануся. Петрику, ти — справжній друг, залишайся таким назавжди!

Наталка. Бажаю тобі успіхів у навчанні.

Андрійко (обіймає Петрика). Дякую тобі за все, чого ти нас навчив!

Петрик. Проходьте, будь ласка, до столу! Знайомтеся, це моя молодша сестра Марічка!

Наталка. Марічко, іди до нас, сідай поруч.

Марічка. Я не можу ходити.

Петрик. Вона перенесла тяжку хворобу в ранньому віці. Але ми віримо, що Бог дасть їй зцілення.

День сьомий — неділя — Воскресіння Ісуса Христа

Учителька (читає Біблію). «А дня першого в тижні прийшли вони рано-вранці до гробу, несучи наготовані пахощі, та й застали, що камінь від гробу відвалений був. А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса. І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі в одежах блискучих з’явились при них. А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: «Чого ви шукаєте Живого між мертвими? Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебував в Галілеї. Він казав: «Сину Людському треба бути виданому до рук грішних людей, і розп’ятому бути, і воскреснути третього дня». І згадали вони ті слова Його!» (Лк. 24:1–8).

Стукіт у двері.

Діти. Христос Воскрес!

Учителька. Воістину Воскрес!

Гануся. Катерино Миколаївно, ходімо до церкви, нас учора Петрик і Марічка запрошували.

Учителька. Ходімо.

Батько. Христос Воскрес!

Андрійко. Воістину Воскрес! Тату, ходімо з нами до церкви.

Батько. Гаразд, піду.

Андрійко. Тату, зайди, будь ласка, у 27-му квартиру до діда Івана й забери його. Скажи, що діти запрошують до церкви. Він знає, які діти.

Батько. Добре.

Усі заходять до церкви.

Гануся (молиться). Дорогий Господи! Я дуже хочу, щоб уся моя сім’я отримала спасіння й завжди була разом!

Наталка (молиться). Любий Ісусе! Нехай Марічка стане на ноги й зможе бігати разом із нами! Будь ласка, зціли її.

Марічка (молиться). Дорогий Господи! Благослови Наталчину матусю і дай їй зцілення!

Андрійко (молиться). Молю Тебе, Боже, нехай наша мама повернеться і ми будемо разом!

Петрик (молиться). Дякую тобі, Господи, за все, що відбулося за цей тиждень! Слава Тобі навіки!

Усі разом Амінь!

Марина Антонець