Свята закінчились. Почався Великодній піст. Що ми маємо робити в часі посту? Усі в один голос скажуть — не вживати м’яса та молитись. Чи правильно це?
Для більшості простих людей — це єдино правильний учинок. До таких дій більшість християн повинні прагнути. Ми повинні себе обмежити в їжі, бути в покорі та покаянні, брати активну участь у Літургії та Святій Євхаристії. Так нас учить Церква, про це говорить спільнота, про це наказують батьки. Ми маємо постити та молитись.
Про молитву
Що таке молитва? — Це розмова з Богом.
У більшості сучасних християн хибне розуміння молитви. «Якщо я відстояв Літургію (Службу Божу) та ще й підспівував хору — то я добре помолився!?» Для людей це — нормально, а чи досить цього для Бога? Чи відбувся діалог між людиною та Богом? Можливо, що ні. Напевно, цього недостатньо. Можливо, це був звичайнісінький монолог, коли тільки людина говорить — говорить до Бога, бо це так заведено у спільноті, узаконено рамками Літургії в Церкві. А відповіді від Бога людина з тих чи інших причин так і не чує.
Де ми можемо дізнатися правду? Звичайно, істину ми можемо знайти на сторінках Святого Письма.
У Євангелії від Св. Луки читаємо:
«А Ісус, повний Духа Святого, вернувсь з-над Йордану, і Дух на пустиню Його попровадив. Сорок день там диявол Його спокушав, і за тих днів Він нічого не їв, а коли закінчились вони, то вкінці зголоднів. І диявол до Нього сказав: «Якщо Ти Син Божий, скажи цьому каменеві, щоб хлібом він став!» А Ісус відповів йому: «Написано: «Не хлібом самим буде жити людина, але кожним Словом Божим!» І він вивів Його на гору високу, і за хвилину часу показав Йому всі царства на світі. І диявол сказав Йому: «Я дам Тобі всю оцю владу та їхню славу, бо мені це передане, і я даю, кому хочу, її. Тож коли Ти поклонишся передо мною, то все буде Твоє!» І промовив Ісус йому в відповідь: «Написано: «Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!» І повів Його в Єрусалим, і на наріжнику храму поставив, та й каже Йому: «Як Ти Син Божий, кинься звідси додолу! Бо написано: «Він накаже про Тебе Своїм Анголам, щоб Тебе берегли!» і: «Вони на руках понесуть Тебе, щоб коли не спіткнув Ти об камінь Своєї ноги!» А Ісус відказав йому в відповідь: «Сказано: Не спокушай Господа Бога свого!» І диявол, скінчивши все цеє спокушування, відійшов від Нього до часу. А Ісус у силі Духа вернувся до Галілеї, і чутка про Нього рознеслась по всій тій країні» (4:1–14).
Що ж ми знайшли на сторінках Святого Письма? Про що говорить нам Бог? Про те, щоб ми голодували сорок днів? Чи, можливо, щоб ми особливо ретельно боролись зі спокусами диявола? Про те я хочу вам делікатно нагадати. Ісус є Богом і Людиною одночасно. Та ще написано, що Ісус був сповнений Святим Духом, який привів Його в пустиню. Читаючи текст, ми відчуваємо, що Святий Дух Ісуса не покидав усі сорок днів в пустині, а також зі Святим Духом Ісус покинув пустиню. Ми читаємо, що Ісус як Бог був ситим Словом Божим, але як Людина — зголоднів.
Отож, що нам робити, простим людям? Чи потрібно нам постити сорок днів? А, можливо, Господь наш хоче від нас чогось більшого?
Читаємо далі!
Євангеліє від Св. Матвія:
«І сталось, як Ісус сидів при столі у домі, ось зійшлося багато митників і грішників, і вони посідали з Ним та з Його учнями. Як побачили ж те фарисеї, то сказали до учнів Його: «Чому то Вчитель ваш їсть із митниками та із грішниками?» А Він це почув та й сказав: «Лікаря не потребують здорові, а слабі! Ідіть же, і навчіться, що то є: «Милости хочу, а не жертви». Бо Я не прийшов кликати праведних, але грішників до покаяння».
Про піст
Тоді приступили до Нього Іванові учні та й кажуть: «Чому постимо ми й фарисеї, а учні Твої не постять?» Ісус же промовив до них: «Хіба можуть гості весільні сумувати, поки з ними ще є молодий? Але прийдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, тоді й постити будуть вони» (9:10–15).
Отож, Ісус промовляв, а ми слухали. Його запитували, а Він відповідав.
Його запитували Іванові учні та фарисеї про звичайну їжу, а Він розказував про грішників і про те, що Він, Ісус, спеціально прийшов на землю, щоб спасти їх. І люди слів Ісуса не зрозуміли. Напевно, і в теперішній час багато хто не розуміє значення цих слів!
Ну що ж, читаємо далі про те, що сквернить людину.
Євангелія від Св. Матвія:
«І Він покликав народ, і промовив до нього: «Послухайте та зрозумійте! Не те, що входить до уст, людину сквернить, але те, що виходить із уст, те людину сквернить» (15:10–11).
То що ми маємо робити?
Постити, щоб відчувати голод, як Ісус у пустині, щоб очиститись і не мати гріха, чи з’їсти канапку з ковбасою («згрішити»), щоб не втратити свідомість від голоду? Це, звичайно, вирішувати вам. У кожного з нас різна витривалість організму. Але я точно знаю, що Святого Духа від нас ніхто не в змозі відібрати. Він завжди з нами, так само, як Він був присутнім з Ісусом під час посту в пустині.
Отож, Бог завжди з нами, коли ми праведні[1]. І в особливий спосіб приходить до нас — коли ми грішні. Ісус навчає нас, щоб і ми не відвертались від грішників, щоб молились за них.
Перше послання Св. апостола Івана:
«Коли хто бачить брата свого, що грішить гріхом не на смерть, нехай молиться за нього, і Він життя йому дасть, тим, хто грішить не на смерть. Є й гріх на смерть, не про нього кажу, щоб молився. Усяка неправда — то гріх. Та є гріх не на смерть» (5:16–17).
Їсти м’ясо у піст — то є гріх, однак коли ми попадаємо в гостину, де на столі м’ясне, а ми голодні, то це не означає, що ми мусимо відмовитися від їжі. Але пам’ятаймо, що «ненажерство» є гріхом навіть поза часом посту.
То, що ми маємо робити в часі посту?
Молитися перш за все. Розмовляти з Богом. Ставити багато запитань, які накопичились у нас за прожитий час, — читаючи Святе Письмо. Повірте, Отець наш Небесний дасть нам відповідь через Святого Духа. Молитись за тих, хто потребує нашої молитви (за родину, за грішників, за хворих). Каятись у поганих учинках. Ходити до церкви та брати активну участь у Святій Літургії та в Святій Євхаристії. Просити прощення і самому прощати.
А в подарунок чи пожертву Богові — обмежити себе чимось, пожертвувати чимось. І зовсім не обов’язково, що це має бути їжа. Це може бути телевізор, тобто обмеження себе в спогляданні улюблених фільмів. Це може бути книжка, тобто обмеження себе в читання цікавих «романів», а натомість, багато читати Святе Письмо. Це може бути автомобіль, — ви можете скористатись міським транспортом. Це може бути музика, — замість сучасних ритмів ви можете послухати церковний спів або просто побути в тиші. Звичайно, це може бути і їжа. Ви можете себе обмежити солодощами, цукром, марципанами. Затяті кавомани можуть знизити, якщо не кількість горняток кави, то бодай концентрат у порції кави. От ми й прийшли до того, що маємо робити в часі посту. Просто обмежити себе в задоволенні. Наш люблячий Бог прийме від нас будь-який подарунок, який ми приготували для Нього в жертву.
Гриців Марія Володимирівна,
магістр релігійних наук,
учитель християнської етики ЗОШ № 3 м. Львова
[1] Праведні — ті, хто покладається на праведність Христа. У Біблії читаємо: «Нема праведного ані одного; нема, хто розумів би; немає, хто Бога шукав би, усі повідступали, разом стали непотрібні, нема доброчинця, нема ні одного!» (Рим. 3:10–12), але «Божа правда через віру в Ісуса Христа в усіх і на всіх, хто вірує, бо різниці немає, бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави, але дарма виправдуються Його благодаттю, через відкуплення, що в Ісусі Христі» (Рим. 3:22–24). — Прим. ред.