Дуже часто з уст батьків можна почути такі фрази: «Я не знаю що мені робити… Все, що не роблю, не допомагає. Як не стараюсь, усе намарно…» Чому?
Вислухавши всі запитання-сповіді, пропоную поміркувати над тим, чому ж все-таки жодні методи не допомагають, не приносять таких очікуваних результатів?
Не знаю, хто сказав вам, шановні батьки, що сучасні діти – це незвичайні діти, діти XXI століття. Що вони не визнають ніяких заборон, а слово «дисципліна» стосовно них узагалі зайве. Єдине, що допустиме в процесі виховання таких дітей, так це тільки те, що їх потрібно зрозуміти. Усе… Крапка… А буває, що не розумієш, хоч і дуже стараєшся…Тоді починаються пошуки того, хто допоможе. Це, як правило, психолог. Буває, у самого дітей ще немає, але наполегливо щось радить, рекомендує «потрібну літературу», яку ви або читаєте й мало що розумієте, або не читаєте, бо часу немає, і зовсім нічого не розумієте. Втомилися…Далі ви, за вашими ж словами, «просто мучитеся». Я дозволю собі додати: і мучите свою дитину.
Шановні батьки, забудьте, що сучасні діти, «це діти XXI століття» (так звані «діти індиго»). Це, перш за все, – ваші діти. Так, перед нами постають незнані до цього часу проблеми, виникають складніші обставини, але погодьтеся, що виховувати дітей було справою нелегкою протягом усіх століть.
Знаменитий вислів Сент-Екзюпері «Усі ми родом з дитинства» нагадує нам про те, що ми, шановні батьки, теж колись були дітьми. Пригадаймо, якими ми були, про що мріяли, чого хотіли, і це допоможе нам зрозуміти наших дітей.
Пригадуєте, як приємно вам було, коли поруч із вами були мама і тато, радісні, випромінюючі любов один до одного й до вас? Отож, яку б книжку з цієї проблеми ви, шановні батьки, не розгорнули, обов’язково йтиметься про те, що вплив батьків на дитину є вирішальним, і чим кращі подружні взаємини, тим ефективнішими, успішнішими будуть результати виховання. У щасливих батьків – щасливі діти, що сприяє не тільки формуванню хорошої поведінки, але й вияву почуття власної гідності. Любов золотою ниткою повинна пронизувати все ваше життя. Наші діти потребують любові. Один із моїх вихованців на запитання, що означає бути щасливим, відповів так: «Щасливий той, кого люблять». Так, бути щасливим – це бути впевненим у тому, що тебе люблять. Внутрішня потреба любити й бути любимим глибоко закладена в кожній людині. Думаю, недоцільно й неправильно запитувати в батьків, чи любите ви свою дитину? Відповідь буде позитивною. То чому ж так багато дітей у розпачі кричать: «Ви мене не любите!» Що не так? Чому в дитини закралися сумніви?
Моя 9-річна учениця одного разу сказала так: «А мене моя мама не любить, завжди принижує, залишає надовго саму вдома. Коли я виросту, усе їй скажу…» Подумавши хвилинку, дівчинка продовжила: «Але мені ще так довго терпіти…» Важко читати таке? Повірте, чути ще гірше… Скільки мудрості треба просити в Бога, щоб допомогти і дитині, і матері.
Любіть своїх дітей, кажіть їм про це, щоб вони чули це від вас, тоді педагогу не треба буде переконувати у цьому вашу дитину. Діти виявляють послух до батьків, повагу не тому, що батьки роблять усе правильно. Так вони реагують, перш за все, на їхню любов, розуміння і розумне ставлення під час щоденного спільного життя.
Дитина – ніжний саджанець, який треба поливати обережно і …з любов’ю. Важливо розмовляти з нею і слухати її. Це має бути якнайчастіше. На моє прохання пригадати найяскравіші моменти їхнього життя, усі діти пригадували історії, де вони спільно зі своїми батьками відпочивали, читали, гралися, співали. Зверніть увагу: їм згадалося те, що робили разом з мамою і татом. Отож, більше часу проводьте разом зі своїми дітьми. Даруйте їм хвилини радості, щастя. Як бачите, для цього потрібно так мало – ваша присутність і увага до дитини, до її проблем. Дитина, підростаючи, матиме потребу в спілкуванні з вами, їй цього бракуватиме, коли вас з певних причин не буде поруч. Приймаючи певні рішення, вона, перш за все, думатиме, як учинив би мій тато чи мама? Вона поспішатиме до вас, щоб поділитися найсокровеннішим.
Пригадайте ті хвилини з дитинства, коли на вас часто кричали найближчі вам люди. Які почуття переповнювали вас?.. Не робімо самі помилок, які так важко виправити. Візьміть до уваги й те, що ваші діти не мають вас боятися. Пам’ятайте, що cтрах може бути кінцем відкритості, початком замкнутості. Отож, прислухаймося до Слова Божого: «А батьки – не дратуйте дітей своїх, а виховуйте їх в напоминанні й остереженні Божому!» (Еф. 6:4). Як важливо не втратити батьківського авторитету! Ніжність, доброта, терпіння, а досить часто, і довготерпіння, наполегливість, спілкування з дитиною – усе це і є тими промінчиками, тими струнами, за допомогою яких маємо знайти дорогу до сердець наших дітей.
Під час однієї з дискусій на занятті «Школи життєвої компетентності» для батьків дітей з особливими потребами батьками була висловлена думка про те, що в дітей іноді самі ж батьки, як це не парадоксально звучить, викрадають дитинство. Що мається на увазі? Ми часто купуємо дітям іграшки, не враховуючи їхніх вікових особливостей, іграшки, якими не проти погратися самі. Дітей, які ще хочуть гратися, віддаємо на навчання в найрізноманітніші клуби, секції, гуртки. … Кожному з нас хочеться, щоб наша дитина була розумною, успішною, здібною. Та й у телепередачах показують таких розумних дітей, і друзі хваляться, що їхня дитина така талановита. З шкіри вилазимо, щоб і наша не гірша інших. Почули десь, що дитина в 3 роки читає, – наша теж має читати. Поки прийде час іти в школу, дитина читає, рахує, пише. Як цього досягнули? А як хто. Комусь це було завиграшки, а хтось уже так намучився, що й школа не мила. Для чого? Говорять, дитина має бути зайнята так, щоб голову не наповнювало зайве. Я розумію це так: дитина зайнята, ви, шановні батьки, тим більше зайняті. Живемо… Як живемо? Для чого живемо? У такий спосіб ми реалізуємо в своїх дітях те, чого самі в силу певних причин не змогли досягнути. Чи задумувався хтось, як 3 – 5-річній дитині бути в ролі 6 – 7-річної? Зате обуренню нашому меж немає: усе даю тобі, репетиторів наймаю, оплачую, хочу, щоб ти все вмів! Чого тобі ще треба?
А без обурення і з материнською ніжністю, батьківською теплотою: «Сину (донечко), важко тобі? Чим можу тобі допомогти?»
Дуже часто в сучасній родині дитину ставлять у центрі уваги, безвідмовно виконуючи всі її забаганки. Так виховуємо маленького егоїста, який буде рости й думати, чого б то ще йому попросити у вас? Зрештою, проситиме все, що бачитиме в інших, навіть не задумуючись над тим, чи воно йому треба.
Прикро бачити, скажу вам, коли дорослі все виконують за дитину. Щоб дитина змогла зав’язати шнурки на черевиках, цьому треба приділити час, допомогти зрозуміти, як це робити, навчити. Багато батьків зараз купують таке взуття, де немає шнурків. Немає шнурків – немає проблем. Неприємно це казати, але самі ж батьки роблять своїх дітей ледарями. Уже з дитинства треба привчати до праці. Якщо в домі завжди порядок, мама й тато постійно дбають про це, дитина швидко запам’ятає, де що лежить. Дитині потрібно давати посильні доручення від батьків. Систематично виконуючи трудові доручення, у неї виховуватиметься вміння доводити справу до кінця, відповідальність, наполегливість. Вона поважатиме вашу працю, шановні батьки.
Одне із занять батьківського всеобучу було присвячено самому процесу дисциплінування. Спілкуючись на цю тему з батьками, зрозуміла, що слово «дисципліна» розуміють як покарання. Насправді, це далеко не так. Покарання – це частинка дисципліни. Щоб взаємостосунки між дітьми і батьками були хорошими, батьки мають зробити все можливе, з любов’ю, мудрістю, терпінням і наполегливістю, щоб поведінку дитини поставити в потрібні рамки. Колись прочитала таку повчальну історію. Один мудрець придбав великий акваріум, заповнив його водою кімнатної температури. Переконавшись у тому, що все зробив правильно, він опустив у воду 5 рибок. Яким було його здивування, коли він побачив, що рибки згуртувалися в центрі акваріуму так, ніби чогось боялися. Пройшло два дні. Мудрець придбав декілька кольорових камінців, які розмістив на дні акваріуму. Пройшло всього декілька хвилин, і рибки стали вільно плавати по всьому акваріуму. Мудрець зрозумів, що камінці показують рибкам межі води, яких до цього часу вони не бачили. Діти теж набувають свободу, якщо знають свої межі, межі дозволеного.
Не забувайте, шановні батьки, про такий важливий метод впливу на дитину, як наслідування. Хочете чи ні, а дитина буде наслідувати вас тому, що вона дуже сприйнятлива до всього, що її оточує. Інше питання, яких якостей характеру не хочете бачити у вашої дитини? Не виявляйте їх самі! Чого не хочете бачити у своїх дітях, того й ви не робіть. Ви для своїх дітей – приклад для наслідування. Ваша поведінка, вчинки виховують набагато більше, ніж слова. Будьте завжди у правильних стосунках з Богом. Ви не тільки маєте показати правильний шлях дитині, а самі маєте йти по ньому. Скільки б біблійних історій ви не розповіли, не прочитали дитині, але якщо ви так не живете, як навчаєте, це всього лише марно витрачений вами час.
Насамкінець про найголовніше. Слово Боже вчить нас: «Привчай юнака до дороги його, і він, як постаріється, не уступиться з неї» (Пр. 22:6). Отож, шановні батьки, не нехтуйте Божою заповіддю. Для вашої дитини це важливо. Про це говорить наш Творець. Отож, якщо ви бажаєте правильно виховати свою дитину, то прислухайтеся до голосу Його, ще раз і ще раз уважно перечитайте Слово Його, дослідіть тему виховання. Дослідивши, зрозумієте, що Господь бажає, щоб ви виховували своїх дітей у світлі Слова Його. Діти мають зростати, люблячи Бога, будучи вдячними Йому, знаючи, що Бог любить їх і нічого не пошкодував заради їхнього блага. Бог покладає на батьків велику відповідальність за виховання дітей. Пропоную вам зараз (не відкладаючи на потім) узяти в руки Біблію й уважно, просячи в Господа мудрості, перечитати уривок із Псалма 77: з першого по восьмий вірші. Яка велика відповідальність лежить на батьках! Треба так виховувати дітей, щоб вони довіряли Богові, дотримувались заповідей Його, а не були неслухняні, вперті, норовливі.
Пам’ятайте, що посієте у своїх дітях, те й пожнете у своїй старості. Хочете мати хороших дітей, моліться разом із ними, прославляйте Творця, дякуйте разом Йому за всі милості Його, частіше перебувайте у Слові Його, тому що «усе Писання Богом натхненне, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова» (2 Тим. 3:16).
Божих благословень вам, шановні батьки!
Софія Прокопчук
Для виховання дитини потрібно більш проникливе мислення, більш глибока мудрість, ніж для управління державою (У. Е. Ченнінг).
Коли дитина відчуває, що її люблять, у неї формується довіра, її …серце розкривається назустріч тим, хто її любить і поважає, хто слухає її і розуміє. І у відповідь на цю любов дитина розцвітає (Жан Ваньє).
Дитяча здатність до сприйняття нагадує посудину з вузькою шийкою: у цю посудину знання треба вливати поступово, оскільки інакше значна його частина розіллється й пропаде (Джозеф С. Райл).
Дисципліна – це все, що батьки кажуть чи роблять, щоб допомогти дитині досягнути зрілості (Джон М. Дрешер).