Герої дійства: Весна, Пролісок, Підсніжник, два Кроти.
Оформлення класу: вироби з паперу, тканини, підручних матеріалів — весняні квіти, зелені гілочки, вербові котики, метелики, усміхнене сонечко, кошик із підсніжниками.
Музичне оформлення — спів пташок, класичні твори.
Весна — господиня свята, одягнена в зелене вбрання, на голові віночок із ніжних квітів.
Ведучі — Підсніжник та Пролісок запрошують дітей до кафетерію «Весняна галявина».
Підготувати: велику листівку для Весни, костюми, екран, відеопускач, капелюхи для Підсніжника і Проліска, інсценівку (роздрукувати слова, підготувати костюми для Орла і Крота), біблійні вірші.
Заходить Весна, розмовляє по мобільному телефону з Зимою.
Весна. У мене все йде за планом. Так, усіх-усіх пробудила від твоєї зимової сплячки. Навкруги вже все цвіте, росте і співає. З небесною канцелярією узгоджую кожний свій крок. Ти ж знаєш, що наш Творець усе продумав до дрібнички. Можна не хвилюватися, Він мудрий управитель, а Його вказівки — просто досконалі, виконувати — одне задоволення.
Де я зараз? Здогадайся! Ні, не в лісі, і не в полі… Молодець! Так, у Країні друзів. Нещодавно знову отримала листівку-запрошення на Свято іменинника, тримаю в руках як доказ. Але вирішила цього року запросити всіх її жителів до своєї улюбленої «Весняної галявини». Нехай відчують дотик і подих Весни. Дякую. Обов’язково передам привіт і скажу про те, що ти їх не забула. Бувай, зателефоную після свята.
Весна. Привіт. Зима передає вам своє вітання. А ви вже відчули тепло мого весняного сонечка? Відігрілися після зими? Вам тут затишно? Чи потурбувалися про вас мої вірні друзі? До речі, а де це Галантус і Блаустер?
Галантус. Ось ми, Веснянко. Продовжуємо знайомитися з новими друзями.
Блаустер. Такі чудові відвідувачі. Скільки всього цікавого розповіли нам про свою Країну друзів. Ми вже пошкодували, що не були разом з ними минулого року.
Весна. Так, я цей час до сьогодні пам’ятаю, було напрочуд весело, гамірно і смачно! Пам’ятаєте минулорічне свято?
Галантус. Ти нам обіцяла показати фото, не забула?
Весна. Дякую, що нагадали. Трішки пізніше, гаразд? А ви, друзі, познайомилися з моїми помічниками? Чи знаєте, як їх звати, звідки вони родом? Що означають їхні імена? Зрештою, хто вони?
Перед вами Галантус і Блаустер. Давайте розділимося на дві команди й почнемо наше свято з весняної вікторини «Упізнай мене».
Діти утворюють дві команди.
Вікторина «Упізнай мене»
Запитання вікторини
1. Що означають слова «галантус» і «блаустер»?
(Відповідь: галантус — підсніжник, блаустер — пролісок).
Підказки висвітлюються на екрані.
Підказки до слова «галантус»:
його наукова назва «галантус ніваліс»;
його колір — білий;
чехи його називають сніжинкою, англійці — сніговою сережкою, французи — снігопросвердлювачем;
у народі його звуть — снігурка, скорозріст, сніжноцвіт, ярник;
він милує око лише кілька місяців (березень–червень), а потім ховається під землю аж до наступної весни;
його насіння, разом із комахами, любить “мандрувати” лісом; воно, протягом 3–12 років може перебувати у стані спокою, а молоді рослини можуть розквітнути лише на 4–8 рік;
по ньому можуть визначити місцезнаходження марганцю, адже якщо у ґрунті є цей земний скарб, то квітка може змінити своє біле забарвлення на рожеве;
він не боїться холоду;
ним лікують радикуліти, використовують при захворюваннях нервової системи;
він герой казки «Дванадцять місяців» і Червоної книги.
Остання підказка — загадка від Галантуса:
Це я першим виглядаю з-під снігу,
Мов вісник настання весни.
Своїм прекрасним білим цвітом
Пробуджую зимові сни. (Підсніжник)
Підказки до слова «блаустер»:
старогрецькою його називають «сцілла», що в перекладі означає «морська цибуля»;
німці його називають «блаустер», тобто «блакитна зірка»;
у народі його звуть синоткою, синім рястом, рястиком, скороліскою, небесником;
його колір — небесно-блакитний;
його зріст 6–18 см;
він не боїться холоду;
з його квіток можна отримати блакитну фарбу;
його цибулинки мають сечогінні, відкашлюванні, проносні властивості;
він герой Червоної книги.
Остання підказка — загадка від Блаустера:
Навесні я зацвітаю
Синім цвітом серед гаю.
Відгадайте, що за квітка,
Бо мене не стане влітку. (Пролісок)
Весна. Молодці! Справилися із завданням! Бачу, що недаремно ходите до школи й недаремно протираєте штанці. Отож, пропоную моїх друзів називати Підсніжник та Пролісок, якось звучить зрозуміліше, чи не так?
Підсніжник та Пролісок. Ми згідні!
Підсніжник. Уже нарешті одягнемо свої капелюхи, а то якось без голови ходити незручно…
Пролісок. І некомфортно, і негарно…
Підсніжник. Мені дуже сподобалася вікторина — така цікава й пізнавальна! Навіть не здогадувався, що про нас, перші весняні квіти, ви так багато знаєте.
Пролісок. А про кого йдеться в наступній загадці?
Де вона проходить —
Там травиця сходить,
Квіти розцвітають,
Солов’ї співають. (Весна)
Звичайно — це красуня Весна, наша найкраща подруга.
Пролісок. Ми її чекали з нетерпінням. Я навіть про неї вірш склав.
Підсніжник. Невже?!
Пролісок. Так, її прихід надихнув мене на поетичні рядочки.
Своєю владною ходою
Усміхнена іде весна
І животворчою рукою
Сонливу землю обійма.
Вона, стобарвна і стозвука,
Турбує в лісі дрімоту,
Вдяга поля і сірі луки
У благодатну пишноту.
Її чарівний теплий подих
Відчула гілочка сумна,
На березневий її дотик
Озвалась зеленню вона.
Листочок, квіточка, травичка —
Все оживає після сну,
Дзюрчить лазурова водичка,
Виблискує й віта весну.
Птахи-хористи заспівали
Бадьору пісню в простоті —
І все навколо забуяло
У прохолодній чистоті!
Ірина Курченко
Підсніжник. Ти влучно підмітив: не було б Весни, не було б і нас. Адже саме вона дарує нам життя. Коли я на собі відчуваю дотик теплих рук Весни, то прокидаюся, досить швидко починаю рости й зацвітаю.
Весна. Дякую вам за підбадьорення, мої вірні друзі. Але я нічого не роблю особливого. Це моє призначення. Саме для пробудження природи, нового життя і створив мене Бог. Ще й дав мені трьох помічників, знаєте яких? Відгадайте. Даю підказку:
Три брати ідуть по світу —
Від зими назустріч літу.
Перший пройде — тане лід,
Другий пройде — всюди квіт,
Третій пройде — укрива
Землю шовкова трава!
Нерозлучні три брати.
З ними зустрічались ви? (Березень, квітень, травень)
Підсніжник. Недаремно тебе Творець наділив неабиякою животворчою силою, я її на собі відчув.
Пролісок. Як ти влучно сказав — животворчою силою. Справді, Весна будить бруньку й росток, навіть велетня-ведмедя… Заглянула в барліг, смикнула його за ногу — він і прокинувся.
Підсніжник. А ти чув, як по-сусідству весело розпочав гомоніти струмок?
Пролісок. Чув.А ти бачив, як оживмурашник — таке враження, що хтось включив моторчика! Раптово всі прокинулися!
За дверима почулося шарудіння.
Весна. До нас ще хтось хоче завітати. Проліску, будь ласка, відчини двері.
Заходять два Кроти.
Кріт 1. Здається, ми на поверхні. Ой, як пахне… Весною пахне… Чистотою, зеленню, бджолами… (Нюхає).
Кріт 2. Ага (нюхає),черв’ячками дощовими. Ням-ням… Нарешті наїмся. Свіженьких, м’якеньких… А то вже від зимових засушених харчів виразка, мабуть, утворилася. Ти вже кормову нору приготував?
Кріт 1. Є там якась.
Кріт 2. Що значить якась? От я цієї ночі працював, так працював, у поті чола, уявляєш за ніч вирив 50-метрову нору.
Кріт 1. Яку, житлову чи кормову?
Кріт 2. Ну ти й дивак, звичайно, кормову. Весна прийшла, все ожило, лови момент, друже. Хапай павуків, багатоніжок, гусениць, черв’ячків і тягни в нору.
Кріт 1. Таке враження, що ти живеш заради того, щоб лише поїсти. А я хочу їсти просто для того, щоб жити. Зрештою, насолоджуватися життям.
Кріт 2. Яке життя може бути на поверхні? Яке відношення воно має до тебе? Все життя кріт проводить у підземних норах — оце правда. А насолода наша — це черв’ячки.
Кріт 1. Знову ти за рибу гроші!
Кріт 2. Ну чому? Можу ще про шубку свою сказати. Глянь, яке гарне хутро, я вже поміняв його на весняне, коротше.
Кріт 1. Можна подумати, що ти його бачиш.
Кріт 2. А для чого мені на нього дивитися, я його відчуваю. Росте хутро вгору, а не вперед або назад, це допомагає мені просуватися по підземному тунелю в будь-який бік. Як усе практично.
Кріт 1. Подякуй Творцеві за Його досконалий задум стосовно кротів. Адже коли Він дарував нам життя, Він дав нам і Своє призначення. Отже, я не просто так з’явився на світ… Тому, нехай моє життя приносити користь і цим прославляє Творця.
Кріт 2. Ха-ха, яка користь від крота! Не сміши народ! Ти забув, як нас люди ганяють по всьому городу навесні та влітку? Задумався над своїм призначенням! Ха-ха!
Весна. Годі вам сперечатися, поважні Кроти!
Кріт 1. Ой, ми не одні!
Весна. Не одні, нас тут багато. Ваші нори привели вас до «Весняної галявини».
Кріт 2. У Країну друзів! Нарешті, я багато хорошого чув про неї!
Кріт 1. Так це ж знаменитий кафетерій! Бачиш, який у мене нюх! Смачно пахне! Мабуть, тут є черв’ячки!
Весна. Тут є учні! Досить розумні та ерудовані! Вони зможуть зупинити вашу суперечку й розказати, яку ж користь приносять кроти. Після цього один з вас точно прозріє, а другий — зрадіє, що недаремно живе. Друзі, підбадьоримо Кротів?
Учень. Шановні Кроти, Бог не помилився, давши вам життя. У вас є своє призначення. Кроти приносять користь, винищуючи шкідливих комах і змінюючи структуру ґрунту — розпушуючи його.
Учениця. Моя мама, коли пересаджує навесні вазони, завжди бере саме ту землю, яку розпушили кроти. Ми її разом набираємо або в лісі, або на галявині.
Учень. Тому що ця земля збагачена органічними речовинами. Ваша багаторічна риюча діяльність, шановні Кроти, приводить до поліпшення ґрунту, а надлишок вологи по кротовинах стікає у нижчі ґрунтові горизонти. Ось така від вас користь.
Кріт 1. Який розумний! Шкода, що я не бачу тебе.
Учень. Достатньо того, що ти чуєш мене, не будь таким скептиком!
Кріт 2. А я вам хочу подякувати. Я знав, знав, що моє життя для когось важливе! Спасибі, друзі!
Учениця. Це ще не все. Ось послухайте ще одну історію, яка трапилася також навесні в одній місцевості.
Інсценівка. Показують діти.
Автор. Навесні орел налаштувався мостити гніздо. Довго шукав підходяще дерево й нарешті вибрав дуб, старий-престарий, грубезний та високий. Аж тут з-під землі виліз кріт і побачив, що орел мостить на дубі гніздо. Знав кріт, що коріння дуба вже трухляве і скоро дерево впаде на землю. Шкода йому стало, що орел марно працює, тож він підвів голову і сказав:
Кріт. Не мости на цьому дубі гнізда, бо в нього коріння гниле. Я живу під землею, тому знаю, що там відбувається. Перша буря його повалить, і ти занапастиш своїх дітей.
Автор. Орел розгнівався і гордо відповів:
Орел. Ти будеш учити того, кого називають царем птахів і господарем позахмарних висот!.. Ти хочеш злякати того, хто є символом відваги й сміливості? Переді мною відкриті безкраї небесні простори! Твоє діло — у землі копатися, а не вчити того, хто знає більше від тебе.
Автор. Кріт на те йому відказав:
Кріт. Хоча ти, Орлику, і багато знаєш, але всього знати не можеш. Дозволь тобі нагадати, що ти є не лише символом відваги і сміливості, але, бачу, і символом гордості, зарозумілості й самовпевненості. Якщо не дослухаєшся, брате, до поради, то твій політ може завершитись падінням.
Автор. Орел сердито заклекотів:
Орел. Буду слухати пораду сліпця, ще чого! Бувай, Кроте! Пірнай у свою темряву!
Автор. Якось боляче стало Кроту, але він мовчки поліз під землю. Минув час. У гнізді, на старому дубі, вилупились Орлята. Орел з Орлихою не могли натішитися своїми дітками. Та ось, одного дня, знялася велика буря. Ліс зашумів, застогнав. Старий дуб, де було орлине гніздо, рипів-рипів і не витримав — упав на землю. Добре, що хоч на ту пору Орлята вже літати навчилися, а то б розбилися, бідолахи. Та все ж птахи-батьки перелякалися за своїх діток, а ще й гніздо втратили.
Орел. Що ж тепер робити? Пташенята ще малі, їм треба домівка, де будемо жити?..
Автор. Орел пригадав розмову з Кротом, його пораду і сказав:
Орел. Дарма я не послухав Крота! Справді, моя гордість і зарозумілість призвели до того, що постраждала вся моя сім’я. Недаремно сказано: “Хто слухає поради, той мудрий” (Пр. 12:15).
Пісня
В норі вологій у темряві
Кроти тихенько розмовляли.
Один сказав:
— Я був сьогодні нагорі.
Птахів небесних чув розмову,
Незрозумілу їх промову –
Дивакуваті мешканці землі.
Немовби сонце сходить над землею,
Тепло дарує, сяйво і красу,
Ще голубе є небо! На небі є оселі!
Хто може пояснити, що плетуть?
А друг сказав:
— Невже повірив
Ти птахам і бездумним звірям,
Що над землею є іще життя?
Фантазія у них буяє,
Свою глупоту виставляють,
Є лише темрява, і тільки так!
Не сходить сонце ясне над землею,
І не дарує сяйво та красу.
Можливо, є ще небо… Але які оселі?
Розказують чомусь вони дурню.
Величний Ти, о Господи, в творінні,
По милості даєш прозріння,
Подарував життя, щоб прославлять.
Але живуть на світі люди,
Які бездумно, вперто судять:
Не будемо ми Світла визнавать.
Навколо Бог створив усе чудово:
Моря, луги, ліси і квіточки.
Подарував життя, життя всьому живому –
Сліпі лише не бачать, мов кроти.
Бо, справді, сонце сходить над землею,
Тепло дарує, сяйво і красу,
І голубе є небо! На небі є оселі!
Прокиньтесь, люди, від нічного сну!
Переклад з російської Ірини Курченко
Весна. Шановні Кроти, чи отримали ви відповіді на свої запитання? Здається, ви недаремно й невипадково потрапили до нашої «Весняної галявини».
Кріт 1. Справді, я отримав вичерпну відповідь, у мене навіть відкрилися внутрішні очі. Тепер я знаю, для чого Бог мене створив. Хоча, скажу відверто, що черв’ячків мені їсти не перехотілося.
Весна. Друзі, а ви знаєте своє призначення? Для чого Бог дав життя людині, адже це Його дар, і яку відповідальність за отримане життя поклав на неї? Де знайти відповіді на ці запитання? У кого просити поради?
Підсніжник та Пролісок. Ми цього не знаємо.
Кріт 1. І я не знаю.
Кріт 2. Можливо, для добрих справ? Я чув, як Сова розказувала історію про одного короля. У Греції було місто, яке мало дивний звичай: один раз у рік мешканці вибирали собі короля, а потім викидали його на безлюдний острів. Згодом усі правителі помирали з голоду. Але один король був передбачливим. Протягом свого царювання він таємно вивозив на безлюдний острів багато припасів. Коли його туди відправили, він мав абсолютно все для повноцінного життя.
Кріт 1. Ну і до чого тут добрі справи? Адже він турбувався сам про себе, а не про своїх підлеглих.
Учитель. Мені видається, що в цій розповіді є добірне зерно, адже таким випадковим, тимчасовим королем на землі є кожний із нас. Після земного життя ми перейдемо до вічного. Допоки живемо, ми повинні заздалегідь потурбуватися про місце вічного перебування нашої безсмертної душі.
Весна. Зрештою, давайте запитаємо в Самого Творця.
Кріт 1, Кріт 2. Але ж ми Його не бачимо!
Учитель. Зате можемо чути. Він залишив нам Своє слово, яке записане у Святому Письмі, — ось там і пошукаємо відповіді.
Діти утворюють три команди:
Підсніжник, Пролісок, Кроти.
Читають тексти з Біблії.
Еф. 1:3–14; 2:1–10; Ів. 15:1–17.
Підготувати біблійні вірші для висновку:
«І сказав Бог: Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою, і хай панують над морською рибою, і над птаством небесним… і над усею землею…» (Бут. 1:26–27).
«…що є людина, що Ти пам’ятаєш про неї, і син людський, про якого Ти згадуєш? А однак учинив Ти його мало чим меншим від Бога, і славою й величчю Ти коронуєш його! Учинив Ти його володарем творива рук Своїх, все під ноги йому вмістив…» (Пс. 8:5–7).
«Було тобі виявлено, о людино, що добре, і чого пожадає від тебе Господь, — нічого, а тільки чинити правосуддя, і милосердя любити, і з твоїм Богом ходити сумирно» (Мих. 6:8).
«Догодити ж (Богові) без віри не можна» (Євр. 11:6).
«…віра, коли діл не має, — мертва в собі» (Як. 2:17).
«Бо Я — Господь ваш, і ви освятитеся, і будьте святі, бо святий Я… » (Лев. 11:44).
«Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі» (Мт. 5:16).
«Бо ми — Його твориво, створені в Христі Ісусі на добрі діла, які Бог наперед приготував, щоб ми в них перебували» (Еф. 2:10).
«Ви друзі мої, якщо чините все, що Я вам заповідую» (Ів. 15:14).
Висновки
Людина — вершина творіння Бога, носій образу й подоби Його. Бог дав їй розум, волю, безсмертну душуі призначення — пізнати істинного Бога через віру в Ісуса Христа й успадкувати вічне блаженне життя з Ним.
Створена за образом і подобою Божою, людина постійно прагне спілкування з Богом.
Людина, яка живе згідно з Божими заповідями, повинна любити Бога і ближнього свого, як самого себе.
Призначення земного життя людини — бути господарем земних благ, творити добро і прославляти Творця, бути в гармонії з собою і оточуючим світом.
Людина повинна пам’ятати про відповідальність, яка покладена на неї, — це відповідальність перед Богом за подароване їй життя, за втілений у неї образ Бога й можливість осягнути Його подобу, відповідальність за збереження фізичного тіла, як місця перебування душі.
Вислів: «Господь сотворив тебе без тебе, але спасти тебе без тебе не може» (Св. Августин).
Діалог з учнями.
Ведучі свята вітають іменинників.
Іменинники запрошують гостей до солодкого столу, а Кротів пригощають солодкими черв’ячками (цукерками).
Веселі естафети на подвір’ї.
Фото на пам’ять.