Сергій Качан народився та був вихований у сім’ї священнослужителя, і сам понад 20 років є служителем церкви. За цей час у його житті було чимало духовних переживань, але найяскравішим він уважає подолання глибокої внутрішньої кризи, яка в найболючішій фазі тривала приблизно чотири роки і яку він називає кризою батьківства. Пропонуємо вашій увазі роздуми й біблійний аналіз теми «Батьківство та сирітство».
Реальність духовного сирітства
На момент початку кризи я був на дев’ятнадцятому році свідомого та посвяченого життя з Богом. Моя богословська компетентність інтенсивно зростала, тому що я багато читав та вчився. Поряд зі мною були серйозні вчителі Біблії. Ці факти я наводжу для того, щоб показати реальність духовного сирітства для кожної людини. Кількість років життя з Богом, посвячене служіння Богові й людям, духовна освіта та інше саме собою не вирішує проблеми духовного сирітства, бо це особливий досвід, пов’язаний із пізнанням — відкриттям про Батьківство Бога. У Гал. 4:1-2 читаємо: «Поки спадкоємець малолітній, то він нічим не відрізняється від раба, хоча й господар усього, але підлеглий опікуна і домоправителя до часу, призначеного батьком». Тільки Бог-Батько, за бажанням Якого ми народились духовно (Як. 1:18), знає той час, коли ми стаємо повноцінними синами і доньками («повноцінними» означає повноту зростання емоційного, розумового, фізичного, морального, духовного). Бог-Батько у Своєму слові дав достатньо описів та критеріїв того, що таке духовне зростання, які його ознаки та закономірності, а головне, Він надав чіткий образ, модель для наслідування — це Ісус Христос, старший брат для кожного новозавітного віруючого (Євр. 2:11-12; Рим. 8:29).
Сьогодні, коли в нашому суспільстві перед нами всіма, зокрема християнами, постає виклик послужити сироті, ми повинні усвідомлювати, що поки ми самі є духовними сиротами, ми не зможемо повноцінно вирішити проблему сирітства.
Звісно, що для сироти і для Бога, Батька сиріт, є цінною і необхідною кожна добра справа. Проте Бог є автором постійного вдосконалення та позитивних змін. І те, що працювало в цій сфері кілька років тому, може стати проблемою в майбутньому, якщо не відбудуться необхідні зміни у ставленні, теорії та практиці. Центром першочергових змін повинні стати серця тих, хто служить сиротам. Біблійна історія та сучасний аналіз життя віруючих людей із досвідом життя з Богом понад 30 років, боляче, але правдиво підтверджують, що сирітство, рабство, незрілість, безвідповідальність самі собою з роками нікуди не зникають.
Чи є вихід?
Розглянемо деякі богословські та практичні орієнтири щодо особистого звільнення від духовного сирітства та поглиблення пізнання Бога як Батька:
У Новому Завіті слово «Отець» уживається 419 разів, переважно при звертанні до Бога.
Ісус Христос є шлях до Бога-Батька. Ми не грішимо, коли в молитві звертаємось до Ісуса або кажемо: «Господи»; проте Ісус учив і Сам казав: «Отче». Спостереження показують, що більшість віруючих у своїх молитвах звертається до Бога: «Господи», «Боже», «Владико», «Творець» … але не «Батько». Молоді люди часто моляться до Ісуса. Знову ж таки, це не є гріхом, але ця закономірна тенденція є ознакою духовного сирітства, а не просто відсутністю духовної освіти.
Усі послання апостола Павла мають на початку звернення «від Бога Отця»: Рим. 1:7; 1 Кор. 1:3; 2 Кор. 1:2–3; Гал. 1:3; Еф. 1:2; Флп. 1:2; Кол. 1:3; 1 Сол. 1:1; 2 Сол. 1:1–2; 1 Тим. 1:2; 2 Тим. 1:2; Тит. 1:4; Фил. 1:3; Євр. 1:1–5.
У Євангелії від Івана, де Ісус Христос розкритий як Син Божий, Він звертається та називає Бога Батьком 119 разів.
Слово «Авва» зустрічається в Новому Завіті тричі: Мк. 14:36, Рим. 8:15, Гал. 4:6. Це звернення до батька в дуже піднесеному стилі; раби й сироти не могли користуватися цим словом, їм було заборонено його вживати. Українські аналоги цього слова — «таточко», «татусь».
Молитва — це така ж реальна й природна практика в духовному житті християнина, як дихання для фізичного життя. Читаючи наступні запитання, вдумайтесь у них і дайте самі собі, але перед вашим Небесним Батьком, чесну відповідь:
— Як зазвичай я звертаюсь у молитві до Бога?
— Чи я себе примушую до молитви, чи, навпаки, маю нестримне бажання й спрагу?
— Як я спілкуюся з Богом? Чи довіряю Йому все, особливо біль, розчарування, сумніви тощо?
Відповіді на ці та подібні запитання мають мотивувати до відкриття про Бога-Батька або поглиблення цього відкриття та збагачення свого серця Його чеснотами. Ми не можемо стати духовними батьками і мамами, що є волею Божою для кожного християнина, якщо не успадкуємо те усиновлення, яке отримали в момент духовного народження. Дослідіть цю тему в таких біблійних текстах: Рим. 8:15, 8:23, 9:4; Гал. 4:5; Еф. 1:5; Мк. 10:29–31; Ів. 19:25–27; Рим. 16:13; 1 Кор. 4:15; 1 Пет. 5:13; 1 Ів. 2:12–15.
Вплив минулого
У період кризи мені довелося болісно пережити усвідомлення свого банкротства як батька своїх дітей, пов’язаного передусім із втраченими можливостями для спілкування. Аналізуючи причину, доходжу висновку, що наші батьки поводились так само. Уривки з Біблії «не будьте, як ваші батьки» (Зах. 1:4) та «…ви викуплені від вашого марного життя, переданого від батьків» (1 Пет. 1:18) та інші подібні тексти містять достатньо практичного змісту, щоб кожен тато і мама, оцінивши свою спадщину за допомогою Бога-Батька, покращувала свій вплив на майбутнє покоління. У різних аудиторіях я запитував людей різного віку: «Чи хотіли б ви бути подібними до ваших батьків?» Відповідь «Ні» була у 80 % випадків.
Чи хоче Бог-Батько, щоб кожне наступне покоління було кращим? Так! Чи є в Нього для цього ресурси? Так! Чи є історичні приклади поліпшень у родинному житті в поколіннях, у нації? Так, звісно! А яку тенденцію ми помічаємо за останні 20, 50, 100 років у слов’ян? Чи є покращення в сімейному житті? Усі ці запитання є досить серйозними, болючими, але на них уже час відповісти…
Отже, після відкриття для себе Бога як Батька стає можливим і більш реальним примирення зі своїм минулим. Як правило, старше покоління залежне від минулого. Молоде покоління намагається «порвати» з минулим, при цьому недоречно посилаючись на Писання: «Забуваючи те, що позаду» (Флп. 3:13), відтак, залишається без коріння, без основи для майбутнього. Писання не підтримує цих двох крайніх позицій, а спонукає нас до аналізу нашої історії і її чесної оцінки. Особисте родинне життя кожного є найкращим підручником і школою за умови, звичайно, коли його досліджують із Автором родинного життя та Батьком батьків (Еф. 3:14, 15). У 23-му розділі Євангелія від Матвія наведено приклад покоління, котре не усвідомило свого минулого й не примирилося з ним. Те, як Ісус — Князь миру й Автор Євангелія благодаті підсумовує їх незадоволення своїм минулим, я навіть не буду цитувати, зробіть це сам на сам з Автором цих слів (з 32 по 36 вірші). Насправді все дуже серйозно і боляче. І шкода, що часто ми не хочемо лікуватися або займатися профілактичними вправами.
Уривок Мал. 4:5–6: «Ось Я пошлю вам пророка Іллю, перш ніж день Господній настане, великий й страшний! І наверне він серце батьків до дітей, і серце дітей до батьків, щоб Я прийшов, не побив землі прокляттям». Цей текст є і підсумковим, і діагностуючим, і пророчим, і таким, що дає надію. Ці слова буквально виповнились перед першим приходом Ісуса Христа. І вони також здійсняться в другому приході нашого Господа. Ми навіть маємо право стверджувати, що основним або ключовим у підготовці Церкви до зустрічі з Христом буде родинне життя, батьки-діти, взаємозв’язок поколінь.
Дорогий читачу! Якщо тебе бентежить і збурює прочитане, довір свої відчуття та думки Богові й попроси Його керівництва в цих питаннях.
Світогляд батьківства
У час, коли в світі формується світогляд тимчасовості, смерті та культура «звіра», Бог хоче утвердити світогляд батьківства в найширшому розумінні цього слова. Ось його структура.
- Відкриття про Бога-Батька, Котрий так любить, що віддав Свого Сина та виховує єдину родину та наречену Своєму Синові.
- Тато і мама мають найбільшу після Бога владу впливу на підростаюче покоління.
- Служителі церкви мають відображати образ Небесного Батька, а не помпезного архірея чи харизматичного супермена та створювати в громаді атмосферу живої сім’ї.
- До влади в державі ми маємо ставитися не як «до німця з гумою», а як до людей, покликаних піклуватися про країну, міста та села. Коли віруючі люди говорять про владу: «ці вже накрали, тому вже будуть і за нас думати», — то це не мислення синів, це спосіб думок сиріт.
- У сучасній економіці та бізнесі багато «акул», тому культура «звіра» в цій сфері процвітає; у бізнесі мало людей із батьківськими серцем і світоглядом.
Тому Батьківство — це основа основ і структура структур, тому що життя створене люблячим Батьком, котрий «працює» Творцем, Царем, Суддею та Спасителем. В останній час Він піднімає тих, хто буде «відбудовувати руїни віковічні та поставить основи для поколінь» (Іс. 58:12).
Сергій Качан