Сучасне кіномистецтво, просякнуте комп’ютерною графікою і шокуючими кіносценаріями, що прославляють усі гріхи світу, досить рідко звертається до тем, пов’язаних із вірою в Бога чи в силу слів Біблії, чи, бодай, хоч якихось навколорелігійних історій. Якщо й показують у фільмах людей, які вірять у Бога, то це, в більшості, фільми про середньовіччя (складається враження, що лише тоді люди думали про спасіння душі), і всі люди, переобтяжені думками про релігію, це затяті фанатики, які не несуть цьому світові ніякого світла (вибачте за такий літературний виверт).
Тому незвичним було те, що один із досить розрекламованих фільмів «фабрики мрій» був присвячений темі Біблії і життя людей, які так чи інакше пов’язані з нею. Назва картини — «Книга Ілая» — із самого початку налаштовує людей на якийсь пробіблійний лад, адже ім’я головного героя — це англійський еквівалент біблійного Іллі. Ще одним цікавим фактом виходу фільму було те, що в головних ролях знялися актори, на фільми за участю яких люди йдуть охоче, проте, які не прославились своєю набожністю: Дензел Вашингтон, Гері Олдмен. Але про все за порядком.
Дія фільму відбувається після ядерної війни. Суспільство, чи то пак, його залишки, по крихтах збирає і зберігає все те, чим воно гордилось до катаклізму. А на дорогах панують мародери, які безкарно забирають усі більш-менш цінні речі.
Головний герой — Ілай іде зі сходу на захід північноамериканського континенту, до атлантичного узбережжя, де ще залишились острівки цивілізації. Люди, які живуть там, хочуть зробити сховище всієї мудрості, що була на землі до катастрофи. Вони видають уцілілі книги й формують бібліотеки для майбутніх поколінь. Ілай отримав від Бога вказівку принести в ті місця Біблію — найвеличнішу Книгу. Заради цієї мети він не витрачає часу на попутників, які стрічаються на його шляху. Його гаслом стає фраза: «Це тебе не стосується…»
Цікаво, що для багатьох людей уже сьогодні ця фраза стала девізом життя, навіть якщо в ньому немає великої мети. З іншого боку, багато християн настільки сконцентровані на своєму християнстві, що забувають, що ця віра, найперше, має проявлятись повсякденному житті і служити ближнім.
Та ось Ілай потрапляє в містечко, яке контролює банда такого собі Карнегі. Не дивно, що в такому місті бандити чіпляються до подорожнього, зчиняється бійка. Дивлячись на вправність Ілая, Карнегі пропонує тому залишитись у нього на службі. Через певні обставини бандит дізнається про існування Книги й хоче заволодіти нею. Його головний мотив: ця Книга змінює людей і може керувати ними. Маючи її, він зможе впливати й маніпулювати людьми. Символічно, що головного негідника назвали Карнегі, як відомого американського психолога, який відстоював ситуативну психологію і був тривалий час опонентом християнам. Адже його книга «Як здобувати друзів і впливати на людей» учила, як правильно поводитися з людьми, щоб ті ставали вашими друзями. І надзвичайно цікаво, що у фільмі саме герой із таким прізвиськом визнає, що Біблія впливає на людей, як ніяка інша книга цього зробити не може.
Іншим вражаючим моментом у фільмі є сцена простої молитви-подяки за їжу. Головний герой перед скромною трапезою починає молитись, чим дивує молоду дівчину Солару. Вона починає розпитувати Ілая, чому той молиться і що це за такий звичай, звідки він походить. У відповідь чує, що люди дуже багато мали й не цінували того, що їм було дано. Вони не цінували тих речей, які їх оточували, а тепер убивають за них. А на питання, звідки слова його молитви, Ілай відповідає, що вони із Книги.
Цей момент у фільмі наштовхує на роздуми про те, що ми не вміємо цінувати тих подарунків, які Бог у великій милості дарує нам. Наше серце загрубіло й розуміє цінність чогось лише після того, як втратить те, що має. Це з одного боку, а з іншого — молитва завжди вчить нас вдячності. Адже молитви направлені до Бога, від Якого ми отримуємо все необхідне для життя. І сам факт молитви привчає наше серце до того, що ми не владні над усіма обставинами, і усі речі, які ми отримуємо, — це просто дарунки Господні для нас. Саме тому молитви були такими цінними серед єврейського народу, про них постійно говорив Спаситель Ісус Христос, і церква приділяла їм велику увагу. Суспільство, яке не привчене молитись, приречене до черствості й байдужості, адже воно починає вірити, що всі здобутки, які воно має, — це плід його зусиль і вправності.
Пробувши один день серед бандитів, Ілай разом із Соларою тікає. Свій вчинок він мотивує великою місією, яку на нього поклав Бог. На питання, звідки він знає, що це — воля Божа, Ілай відповідає, що він просто почув голос, а пізніше зрозумів це із Книги, яку читає кожен день. І, саме читаючи Слово, він усвідомив, що цей скарб потрібно донести до узбережжя і видрукувати, щоб інші люди могли читати й розуміти Слова Божі. Тому він і обрав собі девіз: «Це мене не стосується».
Проте в ключовий момент, коли його новим друзям загрожує небезпека й Солара у гніві виказує Ілаєві, що його Книга нікому не потрібна, бо не може спасти людей, відбувається злам у свідомості героя. Після роздумів він приймає рішення втрутитись у ситуацію і допомогти тим, хто потребує його допомоги. Він пояснює дівчині, що тривалий час читав Книгу та за обставинами забув, що вона вчить не просто знати істину, а жити істиною, не просто вірити в те, що каже Книга, а своїм життям показувати віру, не просто читати, а жити тим, що прочитав.
Власне, це є основним змістом Біблії. Адже вона не просто вчить про Бога, про Істину, про правильне життя, а вчить жити Істиною, стосунками з Богом. Біблія вчить своїм життям показувати дієвість і реальність віри в Бога. Вона вчить, як реально жити життям, що прославляє Бога. І це життя не залежить від того, які обставини навколо тебе, чи є якісь речі у твоєму житті, чи ти нічого не маєш. Воно залежить від Бога і має підпорядковуватись лише Богові.
Саме такої простої істини бракує сучасному суспільству, яке сконцентровує усі свої зусилля на досягненні матеріальних благ, забуваючи, що люди — це духовні сутності, сенс і якість життя яких залежить від духовної складової, від взаємин із Богом. Сьогодні ми живемо й не хочемо навіть задумуватись, що може настати момент, коли всі наші здобутки згорять і ми залишимось ниці й босі, із тим мізерним багажем нашої «духовності», про яку ми згадуємо чи не після всього…
Вступивши у двобій із головорізами, Ілай отримує серйозне поранення, проте встигає дійти до омріяного узбережжя і продиктувати з пам’яті всю Біблію. І, виконавши те, що було покладено на нього Богом, він спокійно помирає. Це не звичний щасливий фінал, проте він не викликає суму. Адже глядачі розуміють — саме для цього жила людина. Жила й не боялась померти за свої переконання. У цьому був сенс його життя і тих вчинків, якими було наповнене це життя. І перед глядачами постає німе питання — а чим наповнене наше життя і чи готові ми принести його в жертву за свої переконання? І якими повинні бути ці переконання, щоби людина могла віддати своє життя заради них?
Це питання стоїть сьогодні перед кожним. Чи є у нас переконання, які мають вічну цінність? Що в цьому мінливому світі може бути цією цінністю? І чи вірю я у силу Божого Слова, демонструючи свою віру своїми вчинками?
Після перегляду цієї кінострічки в мене в голові виникло питання: що залишиться після нас? Чи будуть наші діти довіряти Книзі так, щоб були готовими віддати своє життя за неї? Який приклад подаю я своїм життям тим, кого Бог поставив біля мене?
А ще розуміння того, що єдина Книга, яка змінює життя людей і відкриває їхнє справжнє призначення — це Біблія, яку Сам Бог дарував людям, щоб ті могли зрозуміти Його і привести своє життя до ладу…
Олег Блощук
Суспільство, яке не привчене молитись, приречене до черствості й байдужості
Наша віра має проявлятись у нашому повсякденному житті і служити ближнім
Єдина Книга, яка змінює життя людей і відкриває їхнє справжнє призначення, — це Біблія