Хто Ти, Господи? Одного разу це запитання прозвучало з уст Савла, майбутнього великого святого апостола Павла, який пізніше напише в листі до церкви у Филипах: «Тож усе я вважаю за втрату ради переважного пізнання Христа Ісуса, мого Господа, що я ради Нього відмовився всього, і вважаю все за сміття, щоб придбати Христа» (Флп. 3:8). Цікаво, що тоді, коли прозвучало це запитання, Савл був ученим-теологом, релігійним діячем, надзвичайно відданим вірі своїх батьків та свого юдейського народу. А чи знаю я Бога? Чи прагну я пізнати Його? Бог — Хто Він? Який Він?
Шукайте Господа
Люди, які прагнули, шукали, відчували нагальну потребу в Богові, по-різному зверталися до Нього. У нашому атеїстичному та постатеїстичному контексті найчастіше ця перша молитва звучала: «Боже, якщо Ти є…» Хтось кликав: «Боже, відкрийся мені!», «Боже, я хочу знати Тебе!», «Боже, наблизься до мене!»
Так, Хто Він — Бог? Чи можливо наблизитися до Нього, пізнати Його?
Апостол Павло, уже маючи досвід пізнання Бога, перед філософами в Афінах говорить: «І ввесь людський рід Він з одного створив, щоб замешкати всю поверхню землі, і призначив окреслені доби й границі замешкання їх, щоб Бога шукали вони, чи Його не відчують і не знайдуть, хоч Він недалеко від кожного з нас. Бо ми в Нім живемо, і рухаємось, і існуємо…» (Дії 17:26–28). Пророк Ісая, також маючи досвід пізнання Бога, закликає свій народ: «Шукайте Господа, доки можна знайти Його, кличте Його, як Він близько!» (Іс. 55:6). Саме так, Бога можна шукати і знайти, і відчути, і пізнавати, і спілкуватися з Ним, і навіть отримати в Ньому не лише сенс життя, але й радість, насолоду, наснагу. Він близький, Він дає Себе пізнати, і радіє, коли Його пізнають, і відповідає, коли до Нього кличуть.
Бог дозволяє Себе пізнати
Бог дозволяє Себе пізнати через творіння: «…те, що можна знати про Бога, явне для них, бо їм Бог об’явив. Бо Його невидиме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество, думанням про твори стає видиме» (Рим. 1:19–20). І творіння не просто повідомляє нам, людям, про Творця, воно кричить про Нього і не вмовкає, воно славить Творця і демонструє Його велич, Його силу і Його незрівнянну мудрість.
Крім того, Бог не мовчав, а у віках говорив через пророків і апостолів, через яких і дійшло до нас і стало доступним Його вічне та істинне Слово про те, Хто Він і Який Він. Невже може хтось краще сказати про Бога, ніж Він Сам? Невже явити Його може хтось краще, ніж Божий Син Ісус Христос, Який прийшов із небес на землю у людському тілі? Саме Ісус був найкращим і найточнішим відображенням Бога, Його Святим Образом і Його найпотужнішою, найдосконалішою Вісткою, що несе спасіння, Його втіленим величним і абсолютно авторитетним Словом.
Перший і Останній
Бог — не надпотужна безлика сила, не «космічний розум», Він не щось, Він — Надзвичайний, Абсолютний, Таємничий Хтось, що володіє неперевершеним розумом, і тому Його названо Премудрим. Він відчуває, Він радіє, Він сумує, Він любить і гнівається, Його почуття чисті й справедливі, вони досконалі, як Він Сам. Його рішення та дії — плід Його святої і досконалої волі. Він не лише зрозуміло, точно й безпомилково передає Свої премудрі, абсолютно добрі й неперевершені думки, але й абсолютно точно чує і сприймає (не лише на рівні слів, а навіть на рівні подиху) зітхання і думки кожної живої істоти, яку Він створив, і досконало знає, і про яку безперестанку дбає і безмежно любить.
«Я перший, і Я останній, і Бога нема, окрім Мене! І хто зветься, як Я?» (Іс. 44:6–7).
«До Мене не зроблено Бога, і не буде цього по Мені! Я, Я Господь, і крім Мене немає Спасителя!» (Іс. 43:10–11).
«Чи є Бог, окрім Мене? І Скелі немає, не знаю ні жодної!» (Іс. 44:8).
«Хто розповів це віддавна, із давніх часів це звістив? Чи ж не Я, ваш Господь? Бо ж немає вже Бога, крім Мене, окрім Мене нема Бога праведного та Спасителя! Зверніться до Мене й спасетесь, всі кінці землі, бо Я — Бог, і нема більше іншого Бога! Я Собою Самим присягав, справедливість із уст Моїх вийшла, те слово, яке не повернеться…» (Іс. 45:21–23). Ми, люди, створені за образом Божим, тобто особами, стали вінцем Його неперевершеного творчого шедевру, проте є слабким відбитком цієї неперевершеної, абсолютної Особистості, тим більше, що цей «відбиток» зазнав руйнівних пошкоджень у результаті гріхопадіння. Так, Бог — Особистість, і ця істина надважлива й дорогоцінна, і без її розуміння ми не здатні чітко пізнавати Бога- Особистість і будувати міжособистісні стосунки, які цінує Бог, які Йому до вподоби, тобто, якими Він теж насолоджується. Це незбагненно, але це правда, свята і солодка для тих, хто Його шукає і в Ньому бачить саме життя.
Явив Себе в Сині й відкриває Себе у Слові
Однак, шукаючи глибоких стосунків з Богом, нам варто звернути увагу на Його ж слова: «І хто зветься, як Я?» або «Хто Мені рівня?» (в іншому перекладі). Він любить нас, з великим задоволенням спілкується з нами, ми Його образ, ми повноцінні особи, але ми Йому нерівня. Це дуже практична й корисна істина для нас. Без чіткого її усвідомлення ми спотворимо в своїх очах досконалий образ Неосяжного. Зрозуміло, Йому ми цим не зашкодимо, а от собі, безперечно, нашкодимо, та й не тільки собі. Бо неправильна уява про Бога спотворює наше мислення і безнадійно нівечить наші життєві дороги, і навіть часто штовхає нас у прірву безнадії, відчаю або, що ще гірше, до незвичайної та розгнузданої порочності. Бог — Особа досконала, тобто цілісна та гармонійна в найкращому розумінні цього слова, і такою має бути і наша уява про Нього, збалансованою, тобто цілісною і гармонійною. Саме таким Бог явив Себе в Ісусі й відкриває Себе у Слові, тобто Біблії. І нашим найкращим рішенням буде пізнавати й визнавати Бога саме таким, яким Він відкриває Себе в Писанні. При цьому, відкриваючи Себе, Він усе ще залишається таємничим, безконечно неосяжним і незбагненним, перед величчю Якого мимоволі вмовкаємо, втихомирюємось, упокорюємось і в тремтінні поклоняємось…
Складність, з якою стикаємось ми, люди, у спробах зрозуміти й пояснити собі та іншим Бога та Його природу, полягає в тому, що Він незрівнянно величніший від усіх та всього, кого і що ми можемо уявити. Бога неможливо порівняти з будь-яким творінням. Він неосяжно вищий за все, відоме нам, і навіть те, що найвищий людський інтелект може собі уявити.
Недосяжно далекий і неймовірно близький
Шукаючи шляхи, за допомогою яких можна пояснити сутність незбагненного Бога, учені-теологи використовують такі наукові терміни, як «трансцендентний» та «іманентний», тобто Бог одночасно недосяжно далекий (трансцендентний) і неймовірно близький (іманентний). Він перебуває в недоступному світлі. Сяйво Його святості настільки вражає, що Його неможливо споглядати. Він відділений та віддалений від усього творіння і від людини, зокрема. Він недосяжний, недоступний, неймовірний, всевладний, у всьому абсолютний!
Одночасно біблійний Бог — це Дух, що абсолютно всюди перебуває, усе Собою наповнює, дає і підтримує життя, забезпечує всі форми існування будь-якого творіння. Він Той, Хто милостиво й ніжно любить і турбується про нас, людей, і без Його волі, дії та участі не відбувається нічого з того, що відбувається, як хтось сказав, Він ближчий до нас, ніж наш власний подих.
О Боже, Ти незбагненний, Тебе не можна описати і не спроможний мій розум вмістити Тебе!
Вічний і Нескінченний
Намагаючись у цих рядках виразити свої роздуми про Бога, почуваю себе, як маленький хлопчина, який намагається чайною ложкою вичерпати океан на берег. Наш бідний розум не може збагнути Бога, але Ним же дарована віра приходить нам на допомогу. Вірою можемо осягнути Неосяжного, але лише настільки, наскільки Він — надзвичайна й абсолютно досконала Особистість — дозволить нам це зробити.
Біблійний Бог триєдиний, самодостатній і самоіснуючий, абсолютно суверенний, необмежений у часі та просторі, непередбачуваний і непідкупний. Можна продовжувати до безконечності, говорячи про Безконечного і Вічного… Тому хочу заохотити читачів прикипіти до вічного Божого Слова, торкнутися Його величної думки, відчути Божий подих, наповнювати свій мовленнєвий словник словами про Бога і почати тренувати свій розум велично і глибоко роздумувати про Бога, бо «ніщо не упокорює нас більше, ніж думки про Бога» (Джеймс Пакер, «Пізнання Бога»). А цей стан упокорення неоцінимо корисний для наших безсмертних душ. Піднесено думати про Бога, любити Його всім розумом непросто. Для цього потрібно здолати велику кількість перешкод і, найперше, у нашому мисленні, бо «християнське мислення пристосувалося до духу сучасності, який розплодив грандіозні думки про людину, залишивши місце лише для побіжних думок про Бога» (Джеймс Пакер, «Пізнання Бога»).
Предивний
Біблійний Бог дивний, Він постійно має чим дивувати тих, хто щиро прагне Його пізнавати, бо й слово Його дивне і діла Його теж. Ми, наприклад, не можемо збагнути, як Всюдисущий по-особливому присутній на землі, куди Мойсей мав ступити лише босими ногами, або на місцях, де Йому поклоняються з вірою і любов’ю. Як Того, Кого не вміщають небеса, вміщає навіть серденько дитини? Як Той, Хто не обмежений часом, по-особливому цінує особливий день поклоніння? Як Той, Хто був завжди, одного дня народився від Діви Марії, одягнувши на Себе звичайне людське тіло? Як Він, ставши досконалою Людиною, ні на мить не переставав бути Богом, суверенним, самодостатнім і вічним? Як Він, абсолютно справедливий Суддя, одночасно неперевершено милосердний? Як Він одночасно Вічний Первосвященик і Досконала Жертва? Як Він неймовірно любить того, чиє єство пронизане мерзотою ненависного Йому гріха? Як Вічний і Безсмертний помирає на хресті Голгофи? Як Його вбивають ті, кому саме в цей час Він дає життя? Як Той, Хто все знає і нічого й ніколи не забуває, милосердно прощає грішника й забуває про його гріх та вину, незалежно від масштабів його злочинів, усиновлює і наділяє вічною славою?
Боже, хто Тобі рівня?! І нема Тобі подібного!
Тарас Приступа