Цю історію мені розповіли очевидці. Вона відбулася в одному з харківських трамваїв. На одній зупинці зайшов гурт веселих студентів, які направлялися на святкування дня народження своєї однокурсниці. Це було зрозуміло з їхніх розмов. У руках одного з них був торт. І ось раптом хтось із них помітив, що поряд з ними, трішки попереду, сиділа бабуся, і в неї теж був торт, але це був «Київський» торт, а в них — звичайний. Недовго думаючи, студенти вирішили зробити обмінну операцію, поміняти звичайний торт на «Київський». До того ж, бабуся свій торт чомусь поставила на підлозі біля себе. Обмін відбувся елементарно, торт замінили, і щасливі студенти вискочили на наступній зупинці. Десь через дві зупинки захвилювалася бабуся, вона почала шукати свою коробку. Коли пасажири почали її заспокоювати, що торт же є, вона пояснила: «Проблема не в тому, який торт, просто вчора помер мій котик, і я везла його на дачу, щоб поховати, а хтось переплутав і забрав у мене цю коробку, а мені залишили торт». Цікаво, що подумала однокурсниця…
У нашому житті трапляється чимало ситуацій, пов’язаних з порушенням однієї з Божих заповідей — заповіді «не кради», яку багато наших сучасників легковажно трактують як «не попадись».
Розглянемо буквальне й духовне значення цієї заповіді і її практичне застосування.
Буквальне значення
Цю заповідь Господь давав народові, який щойно вийшов з рабства. Як відомо, раби майже завжди крадуть у своїх панів, і взагалі, злодій — це людина з менталітетом раба. Раби вважали себе ображеними, приниженими (так і було насправді) і намагалися таким чином відновити справедливість. Вони крали у своїх панів. А потім крали один в одного. Часто багатші оббирали бідніших. Це проблема гріховного стану людини.
Коли Бог створив людину, Він створив її для завітних стосунків з Собою, і в завіті завжди були обов’язкові умови. Від Себе Господь обіцяв дві речі: землю, тобто місце, де людям потрібно було жити, і спадщину, дітей, яких Господь давав. «І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: “Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі!”» (Бут. 1:28). Слово «оволодівайте», в контексті заповіді, яку ми розглядаємо, вказує на те, що Господь дає кожній людині право на власність. Є люди, які сьогодні активно ратують за депопуляцію населення Землі, переконуючи себе й інших, що місця для всіх замало, що їжі не вистачить. Але Господь сказав, що землі достатньо — для всіх вистачить місця, вистачить їжі, всього вистачить, тому що Господь потурбувався про все.
Восьма заповідь захищає право кожної людини на власність.
Крадіжка — це привласнення собі того, що тобі не належить. Сьогодні порушують цю заповідь у різний спосіб. Наприклад, коли крадуть у людини просто з кишені, з дому, з городу чи саду. Бо ж навіщо бабі Дарині стільки бурячків? Несправедливо, що в неї стільки виросло, а в нас мало. Поділимося.
Зараз дуже розповсюджена така форма порушення цієї заповіді як невиплата грошей, які заробив працівник. Звичайно, злочинці це роблять тисячами, мільйонами, але й пересічні громадяни можуть знайти собі гарне виправдання: «Я так довго збирав, по копійці відкладав, а їм за два дні роботи віддати?» (і це після того, як про ціну було домовлено й робота виконана).
З нашого сьогодення можна навести безліч прикладів шахрайства. Якось один чоловік написав у газеті оголошення: «Навчу, як заробити мільйон, якщо ви перерахуєте мені долар». Через дуже короткий термін він написав наступне оголошення: «Я не знаю більш швидкого способу збагачення, ніж дати оголошення, яке я дав». Це значить, мільйон людей прислали йому по долару, і він дуже швидко заробив мільйон. Можна було б посміятися, якби не хотілося плакати…
Є інша форма (ну, звичайно, чесні українці не вважають це порушенням заповіді), коли ми беремо в держави. Якось мені тато розповів, що коли він працював на заводі, то в них був один чоловік, який посперечався з директором заводу, що винесе через прохідну ковадло. Він повісив собі на шию ковадло, на нього накинули дві куфайки, і він прийшов до чергового на прохідну весь червоний, бо ж на ньому такий тягар висів. Сказав, що дуже погано себе почуває, що температура 40, що зараз швидка приїде. І його пропустили. От він телефонує до директора й каже: «Приходь, забирай ковадло, бо я його назад не понесу». Таких історій чимало. Але люди не вважають це порушенням Божої заповіді. Кажуть, що «не вкрадеш — не проживеш», це ж усе державне, а «вони он скільки у нас крадуть!». Таким чином українські Робін Гуди відновлюють справедливість.
Духовне значення
Але це неправда, що неможливо прожити, щоб не вкрасти, неправда що Бог доручив усім нам «відновлювати» справедливість. Той, Хто створив цей світ, є Творцем і Законодавцем, Він безмежно багатий і самодостатній, у самій природі Бога немає місця для гріха. Коли ми крадемо, то не можемо сказати, що Бог теж краде. Бог створив людину за образом Своїм і забезпечив усім необхідним. Адамові та Єві спочатку й на думку не спадало щось красти, у них не було такої потреби, вони навіть не знали, що таке можна зробити. Але був той, хто знав. Той, хто намагався вкрасти в Бога право бути Богом. Це був диявол. Він злодій за своєю сутністю. І щоразу, коли людина робить цей учинок, коли вона краде, вона слухає диявола. Господь так і сказав: «…Пожадливості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім» (Ів. 8:44).
Крадіжка — це гріх серця. Ісус Христос сказав: «Що з людини виходить, — те людину опоганює. Бо зсередини, із людського серця виходять лихі думки, розпуста, крадіж, душогубства, перелюби, здирства, лукавства, підступ, безстидства, завидющеє око, богозневага, гордощі, безум» (Мк. 7:20–23). Ми здатні на будь-який гріх. І як що ми не вбили когось, не вкрали і цим дуже пишаємось, то це лише тому, що Бог нас зберіг. Не тому що ми такі правильні й інтелігентні. Гріх народжується в серці людини, коли вона відмовляється слухати Бога, коли вона бунтує проти Нього. Блаженний Августин у своїй «Сповіді» описує історію, як він у дитинстві ходив із друзями красти груші. Проблема була не в тому, що в них не було груш. Були, і навіть ще кращі, але хотілося відчути цього адреналіну, коли ти береш чужі груші, перелазиш через паркан і, відкусивши, відкидаєш геть. Це бунт. Не потрібні ті груші, треба довести, що «Я зможу! Я винесу ковадло…»
Крадіжка — це гріх серця, незадоволеного в Богові. Коли Бог створив цей світ, Він визначив, що кожна людина, кожний чоловік і жінка, кожен хлопчик і дівчинка, кожна бабуся і дідусь зі своїми потребами завжди будуть приходити до Нього й у Нього, Благого Бога, отримуватимуть усе необхідне. І Богові приносить радість наділяти нас добром. Але незалежне, бунтівне серце побажало самостійно здобувати добро.
Яким же чином воно це робить? Привласнюючи те, що належить Богові. Весь матеріальний світ належить Богові: «Твоя, Господи, могутність і сила, і велич, і вічність, і слава, і все на небесах та на землі! Твої, Господи, царства, і Ти піднесений над усім за Голову! І багатство та слава від Тебе, і Ти пануєш над усім, і в руці Твоїй сила та хоробрість, і в руці Твоїй побільшити та зміцнити все» (1 Хр. 29:11–12). Коли ми все те, над чим Бог поставив нас розпорядниками, використовуємо не за призначенням, тобто для себе використовуємо, для своїх егоїстичних мотивів, коли стаємо жадібними, коли нам здається всього мало, ми все під себе гребемо, ми таким чином крадемо, порушуючи Божу заповідь.
Крім того, люди все життя порушують цю заповідь, привласнюючи славу, яка належить Богу. «Я — Господь, оце Ймення Моє, і іншому слави Своєї не дам, ні хвали Своєї божкам» (Іс. 42:8). Якщо належний Богові час сьомого дня ми забираємо для себе, навіть з дуже благовидними й благочестивими мотивами, то ми порушуємо цю заповідь. Нам ніхто не давав права перепризначувати цей час на щось інше.
Є ще така проблема як десятина. Колись пророк Малахія звертався до людей і сказав такі слова: «”Від устав Моїх ви відступили з днів ваших батьків, і їх не стерегли. Верніться ж до Мене, і вернусь Я до вас!” — промовляє Господь Саваот. Та говорите ви: “У чому повернемось?” Чи Бога людина обманить? Мене ж ви обманюєте, ще й говорите: “Чим ми Тебе обманули?” Десятиною та приносами! Прокляттям ви прокляті, а Мене обманули, о люду ти ввесь! Принесіть же ви всю десятину до дому скарбниці, щоб страва була в Моїм храмі, і тим Мене випробуйте, — промовляє Господь Саваот, — чи небесних отворів вам не відчиню, та не виллю вам благословення аж надмір? І ради вас насварю Я все те, що жере, і воно не понищить вам земного плоду, і не заб’є винограду вам на полі”, — говорить Господь Саваот» (Мал. 3:7–11). Проблема навіть не в самій десятині, а в тому, що людина насмілюється порушувати Божі заповіді. Можливо, хтось із нас думає, що якщо я віддам десятину, як же я проживу. А ми ж не за десятину живемо! Ми живемо самим Господом, Який завжди від Себе, як джерело, наповнює нас Своїм життям.
Практичне застосування
Виконання восьмої заповіді починається із виконання першої заповіді. Все починається з нашого шанування Господа. «Я — Господь, Бог твій, нехай не буде в тебе інших богів». Господь закликає нас до того, щоб ми поклонялися Йому і любили Його. «Усе, що потрібне для життя та побожності, подала нам Його Божа сила пізнанням Того, Хто покликав нас славою та чеснотою. Через них даровані нам цінні та великі обітниці, щоб ними ви стали учасниками Божої Істоти, утікаючи від пожадливого світового тління» (2 Петр. 1:3–4). Це Божий план для нас. Наш Бог багатий на милосердя, наш Бог багатий на любов, наш Бог сповнений багатством. У нас немає потреби нічого красти, у нас все необхідне є. Це те підґрунтя, спираючись на яке ми можемо виконувати цю заповідь і жити з нашим Господом.
Пропоную вісім практичних кроків, які допоможуть виконувати восьму Божу заповідь.
1. Будьте вдячними. Помічайте всі ті блага, які дає нам Бог, зауважуйте ті дари, якими Він нас щедро благословляє. «Подяку складайте за все, бо така Божа воля про вас у Христі Ісусі» (1 Сол. 5:18).
2. Будьте задоволеними. Ми не знаємо голоду, живемо в мирний час, однак звідусіль чуємо бурчання, нарікання, невдоволення. Бог же вчить нас бути задоволеними: «А як маємо поживу та одяг, то ми задоволені будьмо з того» (1 Тим. 6:8).
3. Живіть просто, без великих забаганок і вимог, бо «ті, хто хоче багатіти, упадають у спокуси та в сітку, та в численні нерозумні й шкідливі пожадливості, що втручають людей на загладу й загибіль. Бо корень усього лихого то грошолюбство, якому віддавшись, деякі відбились від віри й поклали на себе великі страждання» (1 Тим. 6:9–10). Зараз чимало людей потрапили в кредитну яму, вони день і ніч працюють, щоб хоч трішки борги повіддавати. А все через те, що в якийсь момент захотіли жити краще, ніж дозволяли їхні статки.
4. Не довіряйте рекламі. Часто реклама — брехливе євангеліє світу — підштовхує християн не бути задоволеними, не жити просто, а потім ми не знаємо, що з цими речами, придбаними за знижками чи акціями, робити.
5. Не лінуйтеся. Лінь — це те, що приводить людину до зубожіння, а потім людина каже: «Не можу по-іншому прожити, мушу красти. Нема що їсти». Колись Соломон описав цю ситуацію таким чином: «Я проходив край поля людини лінивої, та край виноградника недоумкуватого, — і ось все воно позаростало терням, будяками покрита поверхня його, камінний же мур його був поруйнований. І бачив я те, і увагу звернув, і взяв я поуку собі: “Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложити, щоб полежати, і приходить, немов мандрівник, незаможність твоя, і нужда твоя, як озброєний муж!”» (Пр. 24:30–34).
6. Працюйте своїми руками. Не чекайте, що вам хтось щось має дати. «І місця дияволові не давайте! Хто крав, нехай більше не краде, а краще нехай працює та чинить руками своїми добро, щоб мати подати нужденному» (Еф. 4:27–28).
7. Будьте жертовними. Коли Ісус учив народ, Він розказав таке повчання: «Коли ти справляєш обід чи вечерю, не клич друзів своїх, ні братів своїх, ані своїх родичів, ні сусідів багатих, щоб так само й вони коли не запросили тебе, і буде взаємна відплата тобі. Але, як справляєш гостину, клич убогих, калік, кривих та сліпих, і будеш блаженний, бо не мають вони чим віддати тобі, віддасться ж тобі за воскресіння праведних!» (Лк. 14:12–14). Чи ви вже відчували в своєму житті щастя, коли ви робили добро тому, хто не міг вам нічим відплатити? Це велике задоволення і щастя. Спробуйте запросити на свій день народження тих людей, яких ви ще ніколи не запрошували і які точно вас до себе не запросять і не мають можливості вам якось віддячити. Ви переконаєтеся, що ваше серце буде переповнене щастям. А крім того Господь ще й обіцяє відплатити нам на небесному бенкеті.
8. Довіряйте Богові. Цього Господь учив людей у Нагірній проповіді: «Отож, не журіться, кажучи: “Що ми будемо їсти?”, чи “Що будемо пити?”, або: “У що ми зодягнемось?” Бо ж усього того погани шукають; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно. Шукайте ж найперше Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться» (Мт. 6:31–33). Сказавши «не кради», Господь тим самим сказав: «Я попіклуюся про тебе і забезпечу тебе всім необхідним». «Двох речей я від Тебе просив, не відмов мені, поки помру: віддали Ти від мене марноту та слово брехливе, убозтва й багатства мені не давай! Годуй мене хлібом, для мене призначеним, щоб я не переситився та й не відрікся, і не сказав: “Хто Господь?” і щоб я не збіднів і не крав, і не зневажив Ім’я мого Бога» (Пр 30:7–9). Як земний батько і мама піклуються про своїх дітей, так і наш Небесний Батько потурбується про нас!
Михайло Дубовик