Мета
Освітня: з’ясувати з дітьми, що означає «пошана власності», які вчинки є гріхами проти заповіді «Не кради!».
Виховна: виховувати в дітей повагу до чужої та своєї власності.
Розвиваюча: розвивати розуміння біблійних істин, сприяти формуванню прагнення керуватися у своєму житті заповідями Господніми.
Ключовий вірш: «Не кради!» (Вих. 20:15).
Література до уроку:
Лавриченко Н. М., Крищенко В. Д. Десять заповідей добра. — Острог, 2007. — С. 48–49.
Бруно Ферреро. Десять Божих заповідей. Оповідання для дітей. — Львів: Свічадо, 2011.
Біблійна основа: Іс. Нав. 7; 1 Хр. 29:11.
Обладнання: презентація, картки з записаними словами та висловами за змістом уроку, ілюстрація до біблійної історії (див. кольорову вкладку).
ХІД УРОКУ
І. ВСТУПНА ЧАСТИНА
Вітання
Налагодження контакту з класом
Пісня «Дорогою добра»*
Спитай у долі строгої,
Якою йти дорогою,
Чи серце наше шлях в житті
Правдиво обира?
Іди за Богом слідом,
Хоча цей шлях незвіданий,
Іди, мій друже, йди завжди
Дорогою добра.
Забудь свої турботи,
Падіння і польоти,
Не забувай, що це життя
Не тільки для розваг.
Спокуси відганяй ти,
Завжди запам’ятай ти:
Іди, мій друже, йди завжди
Дорогою добра.
ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА
1. Актуалізація знань учнів
— Які дороговкази допомагають нам іти дорогою добра? (Заповіді.) Скільки є заповідей?
Сьогодні ми будемо розмірковувати над однією із Божих заповідей — восьмою. Хто зможе пригадати, як звучить ця заповідь?
Розмістити в центрі дошки картку з ключовим віршем, від неї провести лінії-доріжки, у кінці яких будуть розміщуватись картки з написами.
2. Виклад нового матеріалу
Заповідь «Не кради!» визначає наше ставлення до власності. Як ви розумієте, що таке «власність»? (Відповіді дітей.) Можна сказати, що власність — це те, що комусь належить. Чи має кожен із нас якусь власність? (Відповіді дітей.) Отже, можемо сказати, що власність буває нашою і власність буває чужою.
Сьогодні ми будемо говорити про пошану до чужої та до своєї власності.
Заповідь «Не кради!» — це заклик поважати право власності іншого. Це вимога до людини, це закон, який Бог дав людині: жити працею своєю і розумом своїм, не бажати собі того, що мені не належить. Як найчастіше порушують заповідь «Не кради»? (Крадіжка якоїсь речі або грошей.)
Розміщуємо картку з написом «річ», «гроші» біля однієї зі стрілок.
Послухаймо біблійну історію, що підтверджує важливість дотримання заповіді «Не кради!». Записана вона в сьомому розділі Книги Ісуса Навина.
Відколи ізраїльський народ вийшов з Єгипту, пройшло ще багато років, аж поки Бог виповнив Свою обітницю: дати Ізраїлю землю обітовану, тобто обіцяну землю. І ось після тяжких випробувань у сухій і спекотній пустелі могутньою Божою рукою ізраїльський народ був перенесений у дивовижний край обіцяної землі — Ханаан. Провідником ізраїльтян на той час був Ісус Навин. Але їм потрібно було ввійти в місто Єрихон. І в цьому їм чудесним чином допоміг Бог. Їм не довелося воювати за це місто, а слід було лише уважно виконувати все, що повелів Господь. І ось — ізраїльський народ увійшов у місто Єрихон. Але Господь їм сказав: «Це місто станеться закляттям». Тобто, саме місто та все, що в ньому, — закляте, небезпечне, заборонене. Бог заборонив ізраїльтянам брати будь-що в цьому місті для себе. Та сталося так, що один чоловік — Ахан — порушив цей наказ. Він узяв для себе золото, срібло та дороге вбрання та заховав усе це у своєму наметі. Ніхто цього не бачив, крім його сім’ї, і тому Ахан був упевнений, що ніхто про це не дізнається. Та Бог усе бачить, від Нього не можна нічого приховати.
Після цього сталося так, що воїни не змогли ввійти в інше місто в цій землі. Ісус Навин відчув, що Бог їм більше не допомагає, і звернувся до Нього з молитвою: «Чому це трапилося? Чому вороги отримали перемогу?»
І сказав Господь до Ісуса Навина: «Ізраїль винний, бо переступили Мого заповіта і взяли із заклятого. Вчинили цей гріх та й заховали крадене у своєму шатрі. Поки не згубите заклятого з-поміж себе, не буду Я з вами».
Бог указав на того, хто вчинив цей гріх. Ахан змушений був зізнатись у скоєному, і він та вся його сім’я були дуже суворо покарані.
Обговорення
— Який наказ, застереження отримали ізраїльтяни, коли ввійшли в землю обітовану, в місто Єрихон? Чи стосується цей наказ заповіді «Не кради!»?
— Чи всі виконали цей наказ?
— Чи знав Ахан, що буде покараний за гріх?
Ахан знав, що не можна порушувати Божу настанову, знав, що не можна брати заборонене, знав, що за порушення буде покарання. Але він свідомо вчинив гріх. І був покараний.
А чи знаємо ми заповіді та настанови Господні? Чи знаємо, що за порушення їх будемо нести покарання? А як ми чинимо у своєму житті?
Пропоную вам послухати мудру казку, яку написав письменник Бруно Ферреро.
Каспер — щасливий мандрівник
Колись давно жив на світі юнак на ім’я Каспер. Щоб заробити собі на хліб, він мусив багато працювати: молотив зерно, підковував коней, стриг овець, грав на скрипці або ж співав пісень на вулицях та майданах.
Одного разу Каспер потрапив у незнайому місцину. Був він такий утомлений і голодний, що аж заплакав. Та раптом удалині хлопець побачив величезні мури та вежі замку.
— Там я точно знайду якийсь заробіток, — подумав Каспер. — У таких замках живуть хіба що королі, тож там завжди багато роботи.
Ця думка дуже підбадьорила Каспера, і він рішуче попрямував до замку. Підійшовши до дверей, постукав, але ніхто не відповів. Хлопець обережно відчинив двері й увійшов без запрошення. Озирнувся навколо і побачив, що стоїть у великій розкішній залі. Підлога була застелена дорогими килимами. У кутку стояв камін, в якому потріскували дрова. Посередині кімнати стояв стіл, а на ньому лежала подушечка з червоного оксамиту. На тій подушечці виблискувала золота корона, оздоблена великим дорогоцінним камінням. Від захоплення Каспер аж рота відкрив.
— Мабуть, я дуже втомився, і всі ці дивні речі мені примарилися, — сказав він сам до себе. — Мушу щось з’їсти і добре виспатися.
Юнак обійшов усі кімнати цього великого замку. Він побачив багато цікавих речей, але не знайшов жодної живої людини. Даремно гукав, даремно кликав, ніхто не озивався. Урешті Каспер потрапив на невеличке горище. Там було дуже мало світла, але хлопець зауважив на підлозі старий матрац, біля нього — столик, а на ньому — шматочок черствого хліба і глечик з водою.
— Нічого я сьогодні не зробив, тому й не заслужив кращого. Переночую в цьому скромному куточку і підкріплюся простенькою вечерею.
З’ївши хліб і запивши його водою, Каспер міцно заснув. А уві сні побачив прекрасного білого лебедя, який, наблизившись, промовив:
— Будь королем! Ось твоя корона.
Каспер прокинувся бадьорим і веселим. Пригадавши свій дивний сон, він мило усміхнувся і попрямував до виходу. Але, проходячи повз велику залу, юнак тепер уже насправді побачив білого лебедя, що граційно змахнув крилами і здійнявся в повітря. Трохи пролетівши, птах сів на стіл біля корони. Касперові знову пригадався сон. Він узяв корону і поклав її собі на голову. Саме в ту мить білий лебідь зник. Натомість у кімнаті з’явилася прекрасна принцеса. На ній була чудова біла сукня, прикрашена перлинами і шовковими стрічками. Дівчина підійшла до Каспера, взяла його за руку і сказала:
—Упродовж багатьох сумних літ, які я провела в цьому замку, ти — перший мандрівник, який узяв лише те, що заслужив. Інші об’їдалися й обпивалися до нестями, вдягалися у дороге вбрання, а свої брудні лахи та черевики кидали на чисті простирадла. Твоя чесність, юначе, розірвала прокляття відьми і звільнила мене від чарів. Тепер ти можеш стати господарем цього замку — королем, а я, якщо хочеш, буду твоєю королевою.
Каспер, звісно, одружився з принцесою, і жили вони довго та щасливо.
Обговорення
— Кожна казка вчить нас чогось доброго. Чого ж учить казка, яку ви щойно прослухали? (Відповіді дітей.)
— За що був нагороджений мандрівник?
— Якої заповіді він дотримався?
— З якою чеснотою пов’язана заповідь «Не кради!»? (Чесністю.)
Сподіваюся, ви зрозуміли, що таке пошана до чужоївласності. А до своєї? Що є нашою власністю? Чи потрібно шанувати свою власність? Як? (Нам належить те, що є результатом праці інших людей. Пошана своєї власності — це пошана чужої праці).
Вислови
Кожна людина має право розраховувати, що інші шануватимуть її речі.
Нищити речі, які належать усім, — це одна з найбільших крадіжок.
Нищити речі, які належать мені, — це неповага до чужої праці.
Записані на картках вислови прикріплюють на дошці; демонструють слайди презентації.
Поміркуємо разом
- Чи лише певні речі, майно є нашою і чужою власністю? Що ще можна вкрасти? Чи лише якусь річ? (Можна вкрасти працю, час, надію, наприклад, обманюючи людину).
Поміркувати з дітьми, у яких випадках це буває. Прикріпити біля стрілок картки з написами «час», «праця», «надія».
- Марнувати час і нічого не робити, замість того, щоб учитися чи працювати, — це те саме, що обкрадати свою сім’ю, користуватися речами і благами, які тобі не належать.
- Слід також шанувати думки та права інших, дбати про їхнє добре ім’я. Якщо ми погано говоримо про інших людей, то немовби забираємо, крадемо їхнє добре ім’я.
Прикріпити напис «добре ім’я».
- Чи можуть якісь речі красти наш час? (Телевізор, наприклад). Але чи справді час краде телевізор? (Ми самі робимо свій вибір, ми вибираємо такі заняття, які не приносять користі, навіть є шкідливими, і тому насправді самі себе обкрадаємо!)
- Чи буває, що хтось краде наш час? Як саме? (Непотрібними розмовами, наприклад).
Висновок: ми завжди можемо знайти, чим корисним заповнити свій час, і тим самим не порушити заповідь «Не кради!»
Але чи достатньо наших зусиль для того, щоб не порушити цю заповідь? Часто навіть при великому бажанні нам не вдається контролювати своїх учинків, як і своє життя в цілому. Але є Той, Хто може спрямувати нас на правильну дорогу і провести нею впродовж усього нашого земного життя. Це Ісус Христос! Лише тоді, коли ми довіримо своє життя Ісусу, Він допоможе нам непохитно йти шляхом Божих заповідей.
Коли розмірковуємо про чужу і свою власність, треба розуміти, що це поняття відносні, тобто такі, що мають зміст лише в одній площині, коли йдеться про стосунки між людьми. Абсолютною істиною є те, що всі земні благословення в нашому житті відпочатку належали Богові й завжди будуть насамперед Божими, а лише потім вашими чи моїми. Обдаровуючи нас здібностями, можливостями, матеріальними благами, Бог не відміняє Свого права власності на них. «Твоя, Господи, могутність і сила, і велич, і вічність, і слава, і все на небесах та на землі!» (1 Хр. 29:11). Віддавати Богові належну Йому славу, вдячність, щоденне поклоніння, цінувати Його Слово, шанувати сьомий день — це також є виконанням восьмої Божої заповіді.
Закріплення знань, виховання характеру
1. Робота в групах: вибрати з переліку слів ті, які означають гріх проти заповіді «Не кради!»
Діти отримують картки з написаними словами, роблять вибір та потім представники груп прикріплюють на дошці ці слова, обґрунтовуючи вибір. Написи на картках: грабунок, читання книг, комп’ютерні ігри, заздрощі, лінь, перегляд телепередач, пусті розмови, плітки, допомога ближньому, прогулянка.
2. Розмістити на дошці записані на картках приклади гріхів проти заповіді «Не кради!», визначивши, що саме краде людина в цьому випадку:
- взяв чужі фломастери (диск, книжку…) — (річ)
- годину розмовляв по телефону з товаришем, який мав виконати термінове прохання мами — (час)
- розповідав про однокласника неправдиві факти — (добре ім’я)
- списав домашнє завдання в однокласника — (працю)
- узяв собі в роздягальні бейсболку, яка лежала на підлозі, — (річ)
- отримав подяку за виготовлену стінгазету, яку насправді не оформляв — (працю)
- зайшов до сусіда на хвилинку, а провів у нього дві години за комп’ютером — (час)
- пообіцяв прийти до бабусі та допомогти — і не дотримав слова — (надію)
Картки учні можуть витягати з коробки по черзі, зачитувати, а висновок роблять усі разом. Або текст читається зі слайдів.
ІІІ. ПІДСУМОК УРОКУ
Сьогодні ми багато часу на уроці говорили про гріх проти восьмої заповіді Господньої. А висновок потрібно зробити кожному — самому для себе: яким буде мій вибір, коли я опинюсь перед спокусою порушити заповідь «Не кради!»?
Пропоную вам пам’ятку, яка стане настановою для вас у вашому житті.
Роздати дітям картки з пам’яткою.
Читання вірша
Не укради — не клич біди,
Не вкрий ім’я своє ганьбою.
Там, де узяв, там поклади,
Тією ж поклади рукою.
До зла страшного не ходи.
Спокусу віджени ворожу.
Не укради! — носи завжди
В душі пересторогу Божу.
Вадим Крищенко
ДИСК ІЗ ПРЕЗЕНТАЦІЄЮ ТА АУДІОЗАПИСОМ ПІСНІ «ДОРОГОЮ ДОБРА», ЩО ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ В УРОЦІ, МОЖНА ПРИДБАТИ, ЗВЕРНУВШИСЬ ДО РЕДАКЦІЇ.