Сьогодні ми хочемо познайомити вас із звичайною подружньою парою «звичайних» християн. Юрій та Людмила Сосновики — студенти, викладачі, друзі, батьки, наставники… Можна й далі продовжувати цей перелік, але головне — це Божі діти, які зрозуміли Божу волю щодо свого життя і намагаються її щоденно виконувати. Юрій та Людмила живуть у Білій Церкві (Київська обл.) і займаються викладанням Слова Божого для різних категорій слухачів. Однією з найбільш пріоритетних аудиторій вважають молодь, а одним із найпопулярніших курсів — «Сексуальність у світлі Біблії». Працюють на добровільних засадах, ідуть туди, куди запрошують, де є зацікавлені та небайдужі до долі дітей люди, вчителі, батьки, директори шкіл.
— Юрію, розкажіть, будь ласка, як Ви розпочали проводити виховні години в школах?
— Це цікава історія. Після того, як я сам ознайомився з курсом «Сексуальність у світлі Біблії», а до того ж дізнався, що в Чернівцях цей курс уже успішно викладають у загальноосвітніх школах, я просто загорівся бажанням донести його до наших білоцерківських школярів. Ми запропонували цю програму директорам шкіл. Реакція була більш ніж стриманою. Я був дуже розчарований і навіть помолився так: «Боже, напевно Ти не хочеш, щоб ми викладали в школах». Уявіть собі, того ж вечора моя старша донька, повернувшись зі школи, сказала, що в її класного керівника за планом зараз тема про сексуальність, але вона не може розмовляти зі старшокласниками на цю тему. І моя донька запропонувала їй мою кандидатуру: «Мій тато може поговорити на цю тему, без проблем». Учителька з радістю погодилась і запросила мене на виховну годину. І ось так я вперше потрапив до школи в ролі вчителя. Я дуже хвилювався, але в той же час розумів, що це відповідь на мої молитви. Майже дві години ми читали біблійні тексти, виписували цитати та робили висновки. І я ще раз переконався, що Біблія — це книга, доступна всім поколінням, людям різного віку, це цікава й завжди актуальна книга, що описує реальне життя і дає конкретні відповіді на питання, що хвилюють наших сучасників.
Після такого вдалого дебюту я продовжував викладати в цьому класі, а мою дружину запросили для викладання в паралельний клас. За короткий час уже в 65 класах у різних школах Білої Церкви викладали цей курс. Ми підготували команду, яка могла це робити на професійному рівні.
— Яким було ставлення до вас адміністрації шкіл, учителів?
— Ми йшли туди, де нас хотіли чути. Учителі чудово бачать усі проблеми, які є в нашому суспільстві, вони люблять своїх учнів і небайдужі до їхньої долі, тому вони хочуть завчасно застерегти дітей від фатальних помилок. Директори деяких шкіл представляли цю роботу на вчительській раді міста, закликали до співпраці з нашою командою, в усьому сприяли нам. Хоча були й такі, що категорично забороняли, мабуть, щоб не мати «зайвих клопотів».
— А як діти реагували на уроки сексуальності?
— Стосовно учнів, то скажу, що більше було випадків, які приносили не радість, а біль. Ми дізналися, що дуже багато дітей уже мали інтимні стосунки, навіть досвід статевого життя, та від цього вони не мали задоволення, а лише багато ран, сліз, болю. Були такі випадки, що в 7-му класі дівчинка хотіла зробити аборт, у 8-му класі теж були дівчата, що вже зробили або планували робити аборти. З багатьма доводилося розмовляти після уроків, вони підходили й запитували: «Що мені тепер робити? Як жити далі, якщо я вже встиг наробити купу помилок?» І це спричиняло ще більше бажання служити цим дітям, любити їх та показувати їм єдиний вихід — Ісуса Христа.
— Юрію, а які матеріали, підручники Ви використовуєте?
— Крім курсу «Сексуальність у світлі Біблії» ми викладаємо й інші тематичні курси: «Творіння», «Істинні стосунки з Богом», на соціальну тематику: про стосунки з батьками, куріння, СНІД, окультизм. Усі матеріали ґрунтуються на Божому Слові, тому головним нашим підручником є Біблія.
— Є таке поняття як «вічний студент». Здається, Юрію, це саме про Вас. Розкажіть, де Ви зараз навчаєтесь?
— Я погоджуюсь на інше визначення — «вічний учень». Ісус Христос сказав: «Якщо перебувати будете в слові Моєму, то ви насправді Мої учні». Слово «перебувати» вказує на постійну, тривалу дію. Ось чому я називаю себе учнем. Ми з дружиною навчаємося в Міжнародному євроазіатському інституті індуктивного вивчення Біблії і водночас працюємо викладачами в цьому ж інституті. Принцип, якого ми дотримуємось: «Хороший учитель — це хороший учень». На землі ми ніколи не перестаємо навчатися в Ісуса Христа. У вічності ми будемо навчатися у ніг Ісуса Христа. У Нього завжди є чого навчитися…
— Отож, Ви не лише вічний учень Ісуса Христа, але й наш колега, учитель?
— Доки я не пізнав Бога, професію вчителя сприймав як найважчу з усіх існуючих, тому що вчитель — це потенційний мученик. Ніколи не мріяв стати вчителем! Ким завгодно, тільки не вчителем. Але коли я став християнином, то зрозумів, що вчитель — це той, хто знає істину, живе нею і передає її іншим. І я зрозумів, що це моє покликання — учити людей більше пізнавати Бога.
— Представте нам, будь ласка, свою другу половинку, дружину Людмилу.
— Я можу розповідати про свою дружину годинами, тому що вона в мене най-най-найкраща! Люда — мій найкращий друг, справжній помічник, це моє кохання, це моя команда, це все найкраще в моєму житті. Люда дуже любить Ісуса Христа, її любов до Бога глибока й палка, мене це завжди вражає й постійно надихає. А «якщо серце чисте, то око чисте, і обличчя приємне», тому що справжня краса — внутрішня, що йде від серця. А щоб описати зовнішню, у мене просто не вистачить слів…
— Людо, Ви разом зі своїм чоловіком викладаєте Слово Боже. Розкажіть, як Ви вирішили присвятити цьому все своє життя?
— Це рішення було в момент покаяння, тільки я тоді не знала, що саме Бог приготував для мене. Так трапилося, що наш будинок став будинком відкритих дверей для людей із покаліченими долями. До нас приходили і бомжі, і наркомани, і розчаровані в житті люди, які збиралися покінчити життя самогубством. Я знала тоді лише одне — потрібно розповідати людям Євангелію і служити їм. Оскільки я присвятила своє життя Богові, то тепер головне моє призначення в цьому житті — виконувати Його волю. Він став любов’ю мого життя. І ось, люди, слухаючи Євангелію, пізнавали Бога, деякі присвячували себе Богу, і один з них — Юра… Нас з’єднав Сам Бог, давши однакове бачення, спільне служіння, єдину мету життя.
— Розкажіть, будь ласка, як Ви працюєте над Вашими стосунками, будуєте свою сім’ю?
Юрій. Найкраща основа для побудови стосунків — це Біблія. На початку нашого сімейного життя ми будували нашу сім’ю на нашому життєвому досвіді, а не на біблійних істинах. Коли ми пройшли разом курс «Шлюб без розчарувань», то зрозуміли, що хочемо змінювати наші стосунки, ґрунтуючись на Біблії. Це процес, і ми продовжуємо й зараз навчатися цій нелегкій справі. Бог дарує нам успіх і радість у нашій сім’ї, і чим далі ми в цих стосунках, тим глибшими вони стають, більш зрілими і красивими. Багато хто згадує першу любов, час, коли тільки познайомились і одружились, а ми бачимо, що в нас зовсім по-іншому. Навпаки, ми зараз більше любимо й цінуємо одне одного. Кожного року ми беремо відпустку й проводимо час лише вдвох, аналізуємо, наскільки ми виросли в стосунках із Богом і одне з одним, і ми спостерігаємо за роботою Бога в нашій сім’ї.
Людмила. Ми зрозуміли, що мета шлюбу — пізнавати любов-агапе в сім’ї і вчитися передавати її іншим. По суті, шлюб — це зустріч двох егоїстів, які впродовж життя мають стати єдиним цілим і таким чином відобразити Бога. Ось у цьому і є краса шлюбу.
Юрій. Ми щасливі від того, що Бог реально присутній у нашому житті. Навіть коли трапляються проблеми, біль, переживання, ми бачимо, щоб Бог працює над нами, ми бачимо плоди, і це щастя, адже наш шлюб є прикладом для наших учнів та багатьох сімей, і вони теж прагнуть біблійних стосунків, вчаться бути щасливими в Бозі…
— Ваші побажання нашим читачам.
Юрій. Наскільки я знаю, цей журнал буде присвячений темі «Не чини перелюбу!», тому я хочу нагадати всім нам, що історія ізраїльського народу, історія Церкви, історія мого й Людиного життя, життя кожної людини складається з якихось захоплень. І дуже небезпечно, коли ми захоплюємося чимось більше, ніж Богом, тоді ми стаємо ворогами Богу (Як. 4:5). Ми стаємо перелюбниками, Бог ревнує нас, коли ми відходимо від Нього, коли щось стає для нас важливішим. Тоді Бог робить усе можливе, щоб відвернути нас від «коханців», що відволікають нас від Нього. Бог бажає бути нашим єдиним справжнім коханням, центром нашого життя.
Тому завжди пам’ятайте, що в цілому світі немає нічого кращого від Бога. «Ісус Христос — це дорогоцінна перлина, діамант Всесвіту», — сказав Джон Пайпер. Ще одна людина сказала: «Коли у вас уже нічого не залишилося, крім Бога, тоді ви вперше усвідомлюєте, що Бога достатньо». Мені хочеться, щоб для всіх людей на землі Бога було достатньо, щоб Ісус Христос був відповіддю на всі ваші питання, проблеми, потреби, щоб люди зрозуміли, що лише в Ньому є повнота, цінність, радість і найбільше щастя…
Людмила. Кожного дня ми можемо пізнавати Бога по-новому, тому що Він — краса, безодня премудрості й любові. І чим глибше ти занурюєшся в цю любов, тим більше можеш задовольнятися Ним. Ти не можеш зупинитись, у тебе завжди є чого досягати, до чого йти, чого прагнути, адже Він є твоєю метою, а Він — нескінченність, немає межі у пізнанні Христа.
Юрій. Тому насолоджуйтесь Ним, дихайте Ним, живіть Ним, дивіться на Нього, зосереджуйтесь на Ньому, наповнюйтесь Ним, перетворюйтесь у Нього, радійте з Ним і плачте перед Ним, вмирайте з Ним і воскресайте в Ньому.
Бог — це любов усього нашого життя, ця любов мотивує нас, вона досягає нас кожного дня, вона завжди ініціативна. Єдине, що нам потрібно, — це приєднатись до цього Джерела Любові, адже Він чекає, щоб ми закохувались у Нього щодня.
Ніколи не переставайте Його любити й не зраджуйте Його любові!
Розмовляла Вікторія Ригуліч