«В Юдеї мені показували чимало легендарних місць: ось печера, де переховувався пророк Єремія, ось руїни будинку, в якому жив пророк Осія…
І я дивився на купу необтесаних сірих каменів — розвалений кістяк первісної хатини, пророслої величезним кактусом, під яким подекуди стирчали краї розбитих черепків… Невже й справді тисячоліття тому жили вони тут, Осія і Гомер? Я довго стояв у заціпенінні, думаючи про нього і про неї, дивлячись на потворно завалене каміння, на товсті, вусато–колючі лопаті кактуса, що цвів своєю отруйною жовтою квіткою…
Книга Осії — одна з найбільш незрозумілих, а тому забутих пророчих книг. Але історія його особистого життя, якби вона була написана, можливо, нічим би не поступилася незрівнянній Книзі Рут. Бо, за переказами, пророка Осію зробило пророком сімейне горе: Гомер була зовсім дівчинкою, а Осія був уже немолодим. Він був поміркований, задумливий, сумний, а вона, незважаючи на своє дитинство, була безмірною розпусницею» (І. О. Бунін «Пророк Осія») [1].
Перед тим, як розпочати знайомство з Книгою пророка Осії, дозвольте поділитися власними переживаннями, пов’язаними з нею. Багато років читаючи Біблію, я помітив, що схильний ніби уникати пророчих книг. З часом довідався, що таке ставлення притаманне не лише мені. Сторінки наших Біблій часто бувають потертими в одних її частинах і виглядають як нові в інших. Коли я замислився над причинами такого ставлення, то зрозумів, що пророки зазвичай не викликають читацького інтересу, тому що їх важко зрозуміти. Книги пророків наповнені викриттям зла, у них багато повторень і сильних емоцій, причину яких важко вловити при першому знайомстві з книгою. Але спробуємо подолати це упередження.
Книга пророка Осії — одна з дванадцяти книг так званих малих пророків. Оригінальність методу, який обрав Бог для того, щоб говорити до Свого народу, просто вражає, виникає відчуття, що вся книга написана на підвищених тонах, що пророк спокійно не говорить, а кричить. Який зміст переходів від сильного обурення до майже з ніжністю висловлених обіцянок, які щедро висипають на тих, кому щойно докоряли? Чи можна віднайти певний ключ до розуміння книги в цілому?
Книга Осії залишалась для мене книгою за сімома замками, аж поки я не збагнув, що став свідком певної сімейної драми. Читаючи Осію, ми бачимо, як Божа любов перемагає основну перешкоду для стосунків між Ним і Його народом — зраду, невірність останнього. Ніхто особливо не здивується, якщо знатиме, що за криком, сильними почуттями під час сімейної драми стоять ревнощі. Швидше, нас здивує, якщо зрада сприйматиметься спокійно й обговорюватиметься без емоцій. У людських стосунках це сигналізуватиме про те, що кохання померло. А що відбувається, коли Богові невірний Його власний народ?
Особистість пророка і його час
Пророк Осія (євр. Гоше — порятунок) жив і пророкував у Ізраїльському царстві з 750 по 725 рр. до Р. Х. Біографічних відомостей про Осію майже не збереглося. Деякі історики вважають, що він був священиком, оскільки добре знайомий з життям духовенства. Він був одружений на жінці Гомер. Вона названа «блудливою» (Ос. 1:2), очевидно мається на увазі невірність своєму чоловікові. Пророк не віддав її до суду за законами того часу, але чекав на каяття грішниці. Ця життєва драма Осії «підказала» йому сюжет притчі, у якій Ізраїль представлений в образі невірної дружини.
Час пророчого служіння Осії був дуже бурхливим у політичному й релігійно–моральному житті. У країні панував уведений Єровоамом I культ тільця з центрами поклоніння у Бет-Елі та Дані. Представляючи Єгову в образі тільця, ізраїльтяни все більше й більше прирівнювали Бога до поганських богів. Служіння тільцям, таким чином, стало перехідним ступенем від богоодкровенної релігії до брутального поганства. Відступлення від Господа відбивалося й на моральному стані ізраїльтян. Зник страх перед святістю Бога і Його Законом. Як відомо, «через розріст беззаконства любов багатьох охолоне» (Мт. 24:12). Поміж людей не було ні істини, ні милосердя; порушення клятв, убивства, обман, злодійство, перелюб, згідно з описом пророка, проникли в усі верстви ізраїльського суспільства (Ос. 4:2, 12; 8:14).
Зміст книги
Книга пророка Осії складається з 14 розділів і за змістом може бути розділена на дві частини: символічну (1–3 розділи) і пророчу (4–14 розділи).
Усю книгу об’єднує одна ідея: кохання та шлюб як символи стосунків між Богом і обраним народом. Перша частина містить опис епізодів з особистого життя пророка в перший період його служіння при Єровоамі II, що мали символічне значення. За велінням Божим Осія взяв собі за дружину розпусницю (Гомер, дочку Дівлаїма), і вона народила йому двох синів і дочку, яким пророк дав символічні імена: Їзреел («Бог розпорошив»), Ло–Рухама («непомилувана»), Ло-Аммі («не Мій народ»). Ці символічні імена вказують на зраду Ізраїлю свого Бога й на покарання, яке настане в майбутньому, — відкинення і полон. Але потім Господь помилує напоумлений лихом народ, і він знову стане народом Божим. За те, що Ізраїль зрадив Бога, як дружина свого чоловіка, і духовно вчинив перелюб з ідолами, він буде покараний. Але після його каяття Господь знову прийме його: «І заручуся з тобою навіки… І заручуся з тобою вірністю… і змилуюся над Ло-Рухамою, і скажу до Ло-Аммі: «Ти народ Мій», а він скаже: «Мій Боже!» (Ос. 2:21–25). Це пророцтво говорить про Новий Завіт у Крові Ісуса Христа.
У третьому розділі описується нова символічна дія. За велінням Божим Осія повернув у свій дім дружину, яка зрадила його з іншим чоловіком, дав за неї викуп і в покарання за невірність наказав їй тривалий час перебувати на самоті. Така ж доля спіткає і синів ізраїлевих за невірність Господу. Але потім вони будуть шукати Господа, Бога свого. Апостол Павло пише, що це навернення євреїв до Христа станеться, коли в Церкву ввійде повне число язичників (Рим. 11:25–27).
Дехто з теологів заперечував історичний факт шлюбу Осії з Гомер. Ось що думав з цього приводу блаженний Феодорит: «Я вкрай дивуюся тим, що дехто наважується повірити, ніби слова «І він пішов, і взяв Ґомер, дочку Дівлаїма, і вона зачала, і породила йому сина» (Ос. 1:3) не були виконані насправді, ніби Бог наказав, але пророк не прийняв Його веління, що слова сказані, але в дію не приведені… Пророк не запозичив скверни від розпусної дружини, тому що погодився на цей союз не з рабської покори грішному прагненню, але заради виконання веління, даного йому Богом… Якщо чудовий Осія не з похоті, але підкоряючись Божому наказу, взяв розпусницю, то цей союз був чистішим від будь-якого шлюбу»[2].
Друга частина книги містить три пророчі промови. Тут докладно описуються гріхи ізраїльтян, розповідається про покарання за них, містяться обітниці про порятунок. Говорячи про майбутні страждання, Осія пророкує, що в скорботі народ покається і скаже: «Ходіть, і вернімось до Господа, бо Він пошматував і нас вилікує, ударив і нас перев’яже!» (Ос. 6:1). У нинішньому своєму стані, говорить пророк, вони невиправні: брехню, крадіжки та розбій чинять відкрито, все благе пожерло ідолопоклонство, «мов піч, яку пекар розпалює» (Ос. 7:4). Але незважаючи на людське зло, Господь вірний Своїм обітницям. Він через пророка нагадує Ізраїлю про Свій промисел у дні його юності: «Як Ізраїль був хлопцем, Я його покохав, і з Єгипту покликав Я сина Свого. Як часто їх кликав, так вони йшли від Мене, — приносили жертви Ваалам, і кадили бовванам. Я ж Єфрема ходити навчав, Я їх брав на рамена Свої, та не знали вони, що Я їх лікував» (Ос. 11:1–3). А тепер «Ашшур — він буде для нього царем, бо вони не хотіли вернутись до Мене. А містами його ґрасуватиме меч, і засуви його повиламлює він та й пожере їх за задуми їхні», — говорить пророк, передрікаючи полон. Але далі він говорить про милосердя і любов Божу: «У Мені перевернулося серце Моє, розпалилася разом і жалість Моя! Не вчиню жару гніву Свого, більше нищити Єфрема не буду, бо Бог Я, а не людина, серед тебе — Святий, і не прийду в люті гніву» (Ос. 11:5–9). Останні три розділи — це підсумок усього, що було сказано в попередніх одинадцяти розділах.
Усі промови в книзі побудовано за одним планом: спочатку викриття, потім загроза покарання і, нарешті, обітниця порятунку.
Месіанські пророцтва Осії
Обітниці спасіння в Книзі пророка Осії мають месіанське значення й стосуються Ісуса Христа і Його Церкви.
Вірші 1:10 і 2:23 містять у собі пророцтво про новий Ізраїль — віруючих у Ісуса Христа. Апостол Павло наводить ці вірші в Посланні до римлян, 9:25–26, де каже про покликання Церкви Христової не тільки з юдеїв, але й із поган.
У вірші 6:13 пророк зображує майбутнє спасіння як зцілення й воскресіння в третій день. «Оживить він нас до двох день, а третього дня нас поставить, і будемо жити ми перед обличчям Його» (Ос. 6:2). В історичній перспективі слова «два дні, третій день» позначають кратність часу, після якого полоненим буде даровано визволення. У месіанському сенсі це пророцтво містить пророкування про загальне духовне воскресіння людей, звільнення їх від рабства гріха через Ісуса Христа й спадщину вічного життя після воскресіння з мертвих, яке стало можливим через воскресіння Ісуса Христа. Тому багато екзегетів вважають, що апостол Павло, сказавши, що Христос «третього дня… воскрес за Писанням» (1 Кор. 15:4), мав на увазі це пророцтво.
Слова «Як Ізраїль був хлопцем, Я його покохав, і з Єгипту покликав Я сина Свого» (Ос. 11:1) буквально пов’язані з визволенням євреїв з єгипетського полону. Євангеліст Матвій наводить це пророцтво, коли описує втечу святого сімейства до Єгипту й повернення Христа в Назарет (Мт. 2:15). На першу з цих подій (перебування і вихід євреїв з Єгипту) євангеліст дивиться як на прообраз другої. Як перебування Ізраїлю в Єгипті (в той час, коли народ був ще «немовлям») було потрібно для його спасіння від голоду й згубного впливу в Ханаані, так і перебування Христа в Єгипті було необхідним для збереження Його від меча Ірода. Підставою для такого розуміння є факт, неодноразово засвідчений у священних книгах, що старозавітний Ізраїль був прообразом Месії і в найважливіших подіях свого життя він відображав окремі події земного життя Христа.
«З рук шеолу Я викуплю їх, від смерті їх вибавлю. Де, смерте, жало твоє? Де, шеоле, твоя перемога?» (Ос. 13:14). Такими словами пророк описує визволення з полону як порятунок від смерті. Апостол Павло згадує цей уривок у своєму Першому посланні до коринтян, 15:55. Він розглядає ас сиро-вавилонський полон як прообраз духовного полону, а визволення з нього й повернення в землю обітовану як прообраз звільнення людей від гріха й смерті через Ісуса Христа[3].
Актуальність книги в наш час
Чи є ця древня пророча книга Біблії актуальною сьогодні? Незалежно від того, як саме ми сприймаємо біблійне вчення про форми пророцтва, навряд чи хтось наважиться стверджувати, що сучасному світові воно взагалі не потрібне. Незважаючи на існування віровчень, які утверджені релігійним інститутами, люди завжди потребували безпосереднього Слова від Бога. Власне кажучи, священство й служіння пророків у Стародавньому Ізраїлі були покликані доповнювати одне одного. Тоді, коли перше було пов’язане з більш організованим і впорядкованим релігійним життям, друге зберігало певну автономність від цих інститутів і залежало від одного лише Бога. На жаль, і сьогодні в поклонінні Богові часто ставлять на перший план речі несуттєві, намагаючись приховати брак любові й вірності Богові. Промови пророків уривались у життя людей, які заспокоювали свою совість думкою про те, що вони віруючі і Бог на їхньому боці, що б вони не чинили. Звичайно цьому є аналогії і в сучасному світі, в якому душа, яка любить Бога, вглядається в обличчя Церкви з осторогою: а раптом це не обличчя, а маска. Показовим є те, що пророків ніколи не любили ті, хто привласнив поклоніння Богові. Кому й сьогодні хочеться знати правду, яка псує картинку «істинного християнства»: православного, католицького чи протестантського? Але це тільки підкреслює незмінність пророчого слова. Той, хто спилює гілку, на якій сидить, має право почути, що його чекає незабаром. У Книзі Об’явлення сказано, що свідчення про Ісуса — то є дух пророцтва (Об. 19:10). Про Нього — книга Осії, від Нього — Новий Завіт, у якому Бог вірний, незважаючи на нашу невірність (2 Тим. 2:13).
Юрій Ліщинський
[1] http://bunin.niv.ru/bunin/rasskaz/prorok-osiya.htm
[2] http://semynaria.narod.ru/old/vz4/p-16-osia.html
[3] http://semynaria.narod.ru/old/vz4/p-16-osia.html