Більшість освічених людей знає, що Гендель — це видатний німецький композитор. Для вузького кола він — автор відомого хорового твору «Алілуя» із ораторії «Месія». Для музикознавців це ім’я асоціюватиметься з надзвичайно вишуканим стилем опери-серіа, яку так любив Георг Фрідріх. . Проте для багатьох англійців це ім’я — символ злету англійської музики, втілення сподівань англійського народу й час розвитку національного релігійного самоусвідомлення. Для них цей чоловік — ціла епоха в історії їхньої держави.
Однак життя Генделя — це ще й приклад того, як глибоко віруюча людина може пережити безліч випробувань і бачити в них Бога.
Народившись 23 лютого 1685 р. у німецькому місті Галлі, у сім’ї придворного цирульника, юний Георг мав можливість рано проявити свої музичні здібності. Уже в сім років він почав займатися музикою, а у дев’ять — композицією. Батько не хотів синові долі музиканта, тому забороняв займатись музикою. Але це привело лише до того, що юний Гендель сам навчився грати на органі. Більше того, вивчаючи право в університеті Галля, він одночасно служить органістом у місцевій церкві. 1703 р. Гендель переїздить до Гамбурга, де був єдиний на той час у Німеччині оперний театр. Там були поставлені й прозвучали з великим успіхом його перші опери «Альміра» та «Нерон».
Проте Бог через життєві обставини постійно шліфував талант і характер Генделя: 1706 р. оперний театр збанкрутував, і Гендель вирушив до Італії вчитися оперної майстерності у великих італійських майстрів. Венеція, Флоренція, Неаполь — ось міста, в яких живе маестро й вивчає мистецтво створення знаменитої італійської опери. І це в нього виходить настільки добре, що невдовзі до Генделя починають звертатись італійські магнати, щоб він писав для них опери. І ці твори з успіхом мандрують Апеннінами, а самого композитора приймають у так звану Аркадську академію, членами якої були Б. Марчелло, А. Кореллі й А. Скарлатті.
Саме тоді йому пропонують посаду капельмейстера при дворі Ганноверського курфюрста Георга І, який за законом претендував на англійську корону. Відтоді життя Генделя майже нерозривно пов’язане з Англією. Розпочинається нова епоха — і в його житті, і в історії англійської музики.
Проте на самому початку його англійського періоду нічого незвичайного не стається. Гендель пише низку опер на середньовічні, міфічні та вінценосні сюжети: «Тезей», «Адаміс», «Радаміс», «Оттон», «Юлій Цезар», «Тамерлан», «Річард I Англійський», «Олександр», «Ксеркс», «Юпітер в Аргосі», «Гіменей». Кожна з них була довершенішою від попередньої. Кожна наступна вражала витонченістю мелодики й легкістю, з якою автор використовував природні можливості як кожного інструмента, так і кожного голосу в хорі. «Гендель був неперевершеним майстром в умінні розпоряджатися голосами. Анітрохи не перевантажуючи хорові вокальні засоби виразності, не виходячи з природних теситурних меж голосових регістрів, він видобував із хору такі чудові ефекти, яких інші композитори не досягали…» (П. І. Чайковський).
Його кар’єра йде вгору. З 1720 по 1728 рр. Гендель обіймає посаду директора Королівської академії музики. 1726 р. приймає англійське підданство. На концерти Генделя приходить багато народу. Вороги, яких у нього було чимало, також визнають його надзвичайно майстерну гру на органі. Відчуваючи необхідність реформування опери як жанру, Гендель у своїх творах розпочинає цей процес задовго до Глюка й Рамо.
Але нічого вічного немає в цьому світі. В Англії не всі сприймали італійські опери. Ріст самоусвідомлення, самовизначення як нації, глибокі релігійні традиції англіканства, які трималися ще від часів лоллардів та Тіндейла , відвертали значну частину англійської аристократії від творчості Генделя. Більше того, почали створювати пародії на його твори. Одна з найвідоміших — «Опера Злиденних» Дж. Гея і Дж. Пепуша. Ці твори не були нападками на самого автора, радше на стиль італійської опери, який почав вироджуватись і перетворюватися на мистецтво заради мистецтва. Театр, де ставились опери Генделя, бойкотують, і невдовзі його змушені закрити. Це було великим ударом для композитора, адже він був надзвичайно відомим і популярним митцем! Якось, відповідаючи на запитання одного зі своїх високоповажних шанувальників, Георг висловив своє кредо: «Мені було би дуже прикро, мілорде, якби я приносив людям лише задоволення. Моя мета — робити їх кращими…»
Проте Бог дав йому сили, і через деякий час Гендель знову кидається в бій. Він набирає нову трупу, пише нові опери, поєднуючи їх із елементами балету, насичує сюжети драматичними моментами, навіть пише легкі лірико-комічні опери. Однак і цей задум закінчується крахом: боротьба між новоутвореною дворянською оперою і, власне, проектом самого Генделя (генделівськими сезонами), призводить до того, що 1737 р. обидві справи банкрутують. Для Генделя це був надважкий удар.
І саме тоді Бог починає говорити до нього й нагадувати, для чого Він дав йому талант. Композитор переосмислює своє життя, своє ставлення до Бога, до творчості й звертається до такого монументально жанру як ораторія. Саме там він починає розкривати ідею Бога як Творця історії, Христа — як Відкупителя людства, а вірних Богу людей — як «нового Ізраїлю». Він звеличує Бога, Який із повною владою увірвався в хід історії людства, яку ж Сам і створив, через втілення Спасителя й укладення нового завіту. Бог прийшов для того, щоби принести спасіння всім тим, хто потребує Його. І це виражається в хорах Генделя — могутньому, всенародному славослів’ї Бога.
Ця ідея приходу Христа й визволення від бід цього світу знайшла відгук у серцях простих англійців. І за короткий період Гендель перетворюється у всенародного героя. Його ораторії «Ізраїль у Єгипті» (1739), «Месія» (1741), «Самсон» (1743), «Юда Маковей» (1747) пронизані піднесеними визвольними мотивами. Проте давнішня недоброзичливість впливає на здоров’я Генделя: після написання таких шедеврів і здобуття такого успіху, але знаючи про інтриги проти нього серед англійського дворянства, композитор упадає в глибоку депресію.
Та Бог ніколи не покидає Своїх дітей. Саме тоді англійці переживали загрозу відродження династії Стюартів. А вони ще пам’ятали Марію Стюарт — криваву Мері, як її назвали, — яка ледь не втопила Англію в крові. Окрім того, над Британією нависла загроза воєнного вторгнення з боку шотландців. І саме твори Генделя стали тими провідниками ідей народних мас, в яких країна мала нагальну потребу.
І знову Гендель стає всенародним кумиром. Його твори звучать, його талант цінують. В ораторіях поєднуються і бажання свободи, і високі морально-етичні принципи життя, і розуміння промислу Божого. Біблійні сюжети набувають практичного забарвлення й переосмислюються. Ораторія «Юда Маковей» стала квінт¬есенцією цих сподівань.
Та періоди хвороб і переживань не минають безслідно — Гендель сліпне. Операція на очах (1752) мало допомагає. Але це не заважає йому й далі вести активне громадське життя. Незважаючи на те, що через рік настає повна сліпота, той вогонь, що Бог запалив його в серці композитора, уже не залежить від фізичного зору: Гендель продовжує виступати як органіст і як диригент своїх творів (в основному при постановці ораторії «Месія»).
Останню свою ораторію «Тріумф Часу і Правди» Гендель пише вже повністю сліпим. Ні, він не боїться смерті. Для нього вона — лише початок того, в що він так пристрасно вірив. Це яскраво відображається в ораторії «Воскресіння». 14 квітня 1759 р. він пішов до Того, Кого палко оспівував і славу Котрого хотів відкрити всім людям.
За своє життя Гендель написав понад 40 опер, 23 ораторії, безліч церковних хоралів, органних концертів тощо. Уся його творчість — це величезний культурний пласт у житті європейської цивілізації і Англії, зокрема. Саме тому англійці й кажуть, що Гендель — це не просто композитор для Англії, він — ціла епоха життя англійського суспільства. Визнаючи його талант і вплив, композитора поховали на території Вестмінстерського абатства.
Його життя є чудовим прикладом того, що ті, хто кладе своє життя на вівтар служіння Богові, ніколи не будуть забутими Ним чи розчаровані у своєму виборі — які б бурі не чекали на них. Адже через усе це їх провадить Той, Хто все тримає у Своїх руках…
Олег Блощук
Джерела:
1. Малков П. Ю. Бах и Гендель: два религиозных мировоззрения в музыке
2. Евдокимова Ю.Георг Фридрих Гендель
3. Крауклис Г. В. Г.Ф. Гендель