Я — Артем. Мені вже (лише) двадцять. Ніколи не думав, що Бог зробить не так, як я собі планував. Шість років тому мріяв жити, як забажає того моя душа. Коли батьки-християни стримували моє неприборкане серце, з моїх уст у подушку вилітала брудна лайка. Це при тому, що я вірив у існування Бога й навіть молився до Нього, однак часто дорікав Йому: «Чому в мене саме ці батьки?! Чому не такі, як у мого друга?! Чому я не можу робити те, що дозволяють йому?! » Ніяк не міг зрозуміти, чому має бути саме так, як треба, а не так, як хочу я. Але тепер зрозумів…
«Діти — спадщина Господня, плід утроби — нагорода! Як стріли в руках того велетня, такі сини молоді: блаженний той муж, що сагайдака свого ними наповнив» (Пс. 126:3-5), — так написано в Біблії. Кожну стрілу виготовляють з особливою старанністю, бо як її зробиш, так вона й полетить. Діти, як ті стріли, вони потребують усієї пильності, терпеливості, великого старання і, головне, покладання на Господа, «бо даремно працюють будівничі, коли дому Господь не будує» (Пс. 126:1).
Ніяка методика не допоможе виховати нас, дітей, духовно здоровим, якщо вона не Божа, не біблійна. Тому дозвольте звернутися до вас, шановні батьки, від імені ваших дітей, які лише з віком можуть усвідомити й оцінити переваги й недоліки батьківського виховання.
…Пригадуєте? Якось ваш дворічний малюк валявся на підлозі й піднімав шалений галас. Вам радили якось вплинути на нього, але ви відповіли, що використовуєте японську систему виховання дітей, за якою маленька дитина має повну вседозволеність і недоторканність, вона — «пуп землі». Батьки, будь ласка, не робіть цього зі мною, бо я не зможу вас шанувати. Мені не потрібна вседозволеність і любов до самого себе, бо буду використовувати вас як гаманець, наповнений грошима, чи холодильник, набитий їжею.
У центрі мого виховання має бути Бог, бо інакше всі зірки обертатимуться навколо мого «Я». Поставте Бога на перше місце в своєму житті, щоб бути гідним прикладом для мене, свого сина. Читайте мені Писання, моліться за мене. Тату, покажіть, як ви любите мою маму. Мамо, покажіть, як ви шануєте мого тата. Говоріть мені про Бога, від Якого все, через Якого все і для Якого все, що створене Ним, існує.
Батьки, не дратуйте мене своїми різними методами виховання. Мамо, якщо ви даватимете мені те, що забороняє тато, ваш син не шануватиме ні вашого чоловіка, ні вас. Якщо ви станете скелею мого порятунку від тата, коли мені потрібне покарання, то виховаєте мене безвідповідальним. Тату, не нарікайте на маму. Батьки, будь ласка, будьте єдині в системі мого виховання. Батьки, не віддавайте мене на виховання теле-няні, бабусі з дідусем, комп’ютеру, вулиці чи ще чомусь. Мені потрібні ви.
І ще: не купуйте мене за гроші, цукерки, іграшки тощо. Прошу, не керуйте моєю поведінкою і не ставте себе на місце Бога, кажучи: «Бо я сказав (сказала)!» Не використовуйте мене як свою власність, я це відчуваю і мені боляче. Не лупцюйте мене з піною на вустах, щоб досягти свого силою, не виливайте чаші свого гніву зненацька й без причини.
Однак, прошу вас, і не ігноруйте мене. Почуйте голос мого серця. Коли щось забороняєте, посадіть мене біля себе, подивіться в очі й поясніть, у чому тут небезпека, чому не можна робити того чи іншого.
Дорогі батьки, якщо ви думаєте, що до дітей не можна застосовувати тілесного покарання, то це не зовсім так. Інколи нерв покори десь затискається у моєму грішному серці, і тоді мені необхідно допомогти його звільнити. Шлях до цього нерва пролягає від м’якого місця і долається через застосування «вітаміну Р» — різки. Ви собі не уявляєте, як стає добре, коли затиснутий нерв покори звільняється від тиску гріховного бунту й непослуху. Один батько, його звати Соломон, казав: «До юнакового серця глупота прив’язана, та різка картання віддалить від нього її» (Пр. 22:15).
Та, будь ласка, не забувайте, що з дня на день я дорослішаю, починаю більше розуміти, і тому не потрібно в п’ять й у вісімнадцять років давати однакову дозу «вітаміну Р». Спостерігайте за моїм зростанням, помічайте, коли стаю більш зрілим у прийнятті рішень, і нагадуйте мені про настанови Господні, коли бачите, що можу оступитися. Той же Соломон навчав: «На розумного більше впливає одне остереження, як на глупака сто ударів» (Пр. 17:10). Тому, чим більше розумію, тим менше «ударів».
Використовуйте всі нагоди, щоб говорити до мого серця, бо все зло, яке я чиню, виходить звідти. Не втрачайте жодної можливості достукуватися до мого серця, прошу вас. Розкажіть, чому мій учинок — гріх. Розтлумачте, як Бог реагує на гріх. Поясніть, що мені доведеться відповідати за мої гріхи. Повідайте, що лише Христос може звільнити мене від рабства гріха, може дати свободу чинити те, що насправді є славою для Бога, бо слава Божа і є добро для мене.
Одного разу, на жаль, я майже здійснив крадіжку в магазині. «Майже», бо мене зловили охоронці. Мені тоді було тринадцять. Дізнавшись про те, що трапилося, батько не застосував тілесного покарання, але так зрозуміло розповів мені, якими можуть бути наслідки мого гріха й що мене чекає у майбутньому, якщо не зупинюся зараз, що після цього крадіжка стала для мене справді гріхом, тим, що викликає Божий гнів. Відтоді страх Божий стримував мене від того, щоб учинити щось подібне.
Шановні батьки, врахуйте, що самі лише моральні принципи, навіть біблійні, не зможуть стати природними для грішного серця, сповненого ненавистю до всього святого. Тому на закінчення хочу поділитися з вами Єванге¬лією — доброю, радісною звісткою про те, де можна черпати сили, мудрість і мотивацію для того, щоб гідно жити самим і навчити мене шанувати вас.
Уся сила, мудрість і мотивація в Ісусі Христі. Він — Син Божий. Колись Він створив землю і все, що на ній — мене й вас. У визначений час Він залишив Свій престол, Своє Небесне Царство і прийшов на Землю, наповнену грішниками і злом. Він прийшов, щоб умерти за Своїх ворогів. Він помер за гріх, який учинили люди, за всі ситуації, конфлікти, обставини, які виникають у житті. Тому тільки тоді, коли ми (і батьки, і діти) покаємося перед Богом у своїх гріхах: хтось за необдумане виховання та неправильні рішення, а хтось — за непослух і непокору, бо ж одне й інше є виявом бунту проти Бога, ми зможемо розпочати нове життя, приготоване для нас Богом у Христі Ісусі.
Артем Приступа