Християнську етику викладатимуть в українських школах із першого по одинадцятий клас — щоправда, лише факультативно. Програму, вперше затверджену Міністерством освіти та науки, репрезентували в Національному університеті «Острозька академія». На базі цього навчального закладу впродовж останнього десятиліття тривала скрупульозна робота педагогів, психологів, методистів у тісній співпраці з батьками й священиками різних християнських конфесій. І хоча програма щойно рекомендована до впровадження, її апробація успішно пройшла в багатьох українських школах.
«Поки тривали дискусії з приводу доцільності введення в школах предмета християнської етики, педагоги й батьки волали про необхідність створення якісного механізму виховання українських школярів, а на Львівщині, Тернопільщині, Івано-Франківщині та Рівненщині були розроблені власні програми», — розповідає декан гуманітарного факультету «Острозької академії», керівник творчого колективу Василь Жуковський. «Ця програма є компромісом. Кожен із цих регіонів зробив крок назустріч, щоб виробити одну, узгоджену для всієї України, програму», — повідомив він.
Крок за кроком, починаючи з п’ятого класу, учителі-ентузіасти на факультативах навчали своїх вихованців азам духовності й добра. Наталія Лахман із рівненського Мізоча викладає християнську етику впродовж десяти років — після того, як отримала додатковий фах на факультеті релігієзнавства «Острозької академії». За цей час лише поодинокі учнів не забажали вивчати цей предмет, а серед тих, хто прослухав уроки, немає жодного, хто б про це пошкодував. Педагог побувала з семінарами з проблем впровадження християнської етики в різних регіонах України. «Ситуація на місцях різна, а от бажання бачити цей предмет у школі має більшість педагогів і батьків, — ділиться педагог. — У Тернополі групу приймав голова облдержадміністрації. З яким жалем він говорив, що ось в одному селі, в одній школі й в одному класі (на всю область в одному!) через певні причини не викладається християнська етика… Одеса. Тут попросили, щоб кожного дня, починаючи курс лекцій, я на дошці писала як епіграф: християнська етика — не надконфесійний, не підконфесійний, а міжконфесійний предмет. Донецьк. Вони просять: „Поговоріть сьогодні українською, ми помилуємось“…»
Упровадження в загальноосвітніх школах предмета «Основи християнської етики» давно фігурує як важлива тема для обговорення в українських управліннях освіти. Рівненському управлінню та «Острозькій академії» довелося навіть пережити суд із прокуратурою з цього приводу. І — виграти його, адже програму підтримали батьки, а соціологічні опитування підтвердили бажання дітей вивчати цей предмет. Як зауважила директор Острозької загальноосвітньої школи №3 Любов Тимчук, «одні люди кажуть, що світогляд має бути науковим, а інші — християнським. Я належу до тих, хто вважає, що світогляд сучасної людини має бути і науковим, і християнським. Наука без духовності… Я б назвала таку науку зброєю масового знищення. Бо в звичайних посібниках відсутні рекомендації щодо того, як відповідати на запитання допитливих школярів, скажімо, щодо проблеми клонування чи ГМО… Відповідь на них лежить не лише в площині біології, медицини чи екології, а перш за все — у серці вчителя-християнина».
«І школа, і більшість батьків навчають дітей правильних речей — гарно поводитися, бути чесними й добрими, — розмірковує завідувач відділу освіти Міжнародної громадської організації «Надія — людям» Олександр Бондарчук. — Але чому ж тоді стільки молоді сьогодні гине в обіймах алкоголю, наркотиків, розпусти, звідки беруться корупціонери, бандити, бомжі? — Це наслідок нашого життя, коли ми своїми стандартами й власними створеними критеріями, не завжди справедливими законами підмінюємо заповіді Божі. Адже заповідь — то навчання морального характеру, дане Богом людині. Правила поведінки — це також наказ. Але якщо говорити про Закон, то це правила, які встановлює держава і які мають виконувати всі. Чому ж сьогодні порушується Закон? — Лише тому, що порушуються заповіді Божі. Тому лише обов’язковий предмет з основ християнської етики дасть дітям змогу не лише ознайомитися, а й жити за тими правилами й нормами, які закладені Господом та записані в Біблії. Саме тому створення єдиної програми з християнської етики є сьогодні особливо актуальним».
«У розробці навчальної програми значну роль відіграли дослідження й напрацювання Київського університету ім. Бориса Грінченка та Українського католицького університету», — говорить Василь Жуковський. Нині ж авторів підтримує управління освіти Рівненської облдержадміністрації. Як зауважила заступник начальника управління Галина Майборська, наступним кроком місцевих освітян стане звернення до Міносвіти з проханням змінити навчальні програми так, щоб у всіх школах знайшовся час для викладання цього предмета. На його користь говорить і той факт, що серед слухачів нерідко опиняються діти, батьки яких сповідують мусульманство, іудаїзм або навіть є атеїстами.
Валентина Одарченко, журналіст Радіо Свобода