Спіритизм — це віра у можливість спілкування з душами померлих, які можуть вступати в контакт з живими людьми через спеціальних осіб — медіумів, нібито обдарованих особливою таємничою силою.
Слово «спіритизм» походить від латинського «spiritus» — дух. Спіритизм є спробою спілкування з мертвими у світі духів.
На практиці духи вступають у контакт із людьми, даючи відповіді на запитання через різноманітні видимі фізичні явища: рухи предметів, звуки, введення людини у стан трансу, автоматичне писання людини-медіума, екстрасенсорику тощо.
У наш час спостерігається небувалий сплеск інтересу людей до явища спіритизму. За даними одного з досліджень, близько половини всіх опитаних хоч один раз спілкувалися з духами або були присутніми на спіритичних сеансах. Літературу з даної тематики читають понад 50 % опитаних.
Дехто абсолютно вірить усьому, що відбувається на спіритичних сеансах. Ці люди переконані, що спілкуються зі своїми померлими близькими, а також, що медіуми є володарями стародавніх знань про таємниці буття.
Другі стверджують, що медіуми, як і все, що відбувається на цих сеансах, є шарлатанством, мета якого виманити у довірливих людей більше грошей.
Треті вважають, що все це пережиток середньовіччя, спадщина минулого.
Четверті кажуть, що спіритизм для них — це один із способів цікаво провести час, і вони із задоволенням відвідують подібні сеанси.
П’яті взагалі не хочуть серйозно замислюватися над цим питанням, при цьому стверджуючи, що це їх не стосується. Ці люди не заперечують, але і не схвалюють спіритизм.
Шості періодично читають книги про спіритизм, дивляться відповідні телепередачі, але самі такі сеанси не відвідують.
Сьомих усе це дуже захоплює, вони мріють зайнятися спіритизмом не в ролі простого глядача, а як справжній медіум, знання якого, як вони вважають, дозволять їм багато чого досягнути в особистому житті.
Восьмі воліли б заборонити заняття спіритизмом як таке, що відволікає людей від реальної дійсності і є абсолютно марним.
Дев’яті стверджують, що спіритисти — це звичайні фокусники.
Десяті дивляться на спіритизм як на прояв темних сил зла, які діють на людей під час сеансів і від яких захистити і врятувати може тільки Ісус Христос.
Щоб розібратися у всьому цьому явищі і визначити, який же погляд на нього є істинним, а також дізнатися, наскільки небезпечним є спіритизм, треба спочатку по¬знайомитися з історією його виникнення.
Історично спіритизм сягає глибини тисячоліть. Ще в далекому минулому здійснювались спроби встановити контакт із померлими. Це явище таке ж старе, як і наш світ. Воно тісно пов’язане з давніми анімістичними віруваннями. Віра у можливість переселення душ притаманна брахманізму, буддизму та індуїзму, релігії стародавніх єгиптян, шаманству північних народів, різним язичницьким релігіям народів Африки тощо.
Зв’язок зі світом духів вважався привілеєм небага¬тьох — магів, жерців або ворожбитів. Наприклад, у Греції це були піфії, у Стародавньому Римі — сивілли. Способи зв’язку з душами померлих становили предмет найглибшої таємниці. Римський імператор Валентин, який правив з 364 по 378 р. східною частиною Римської імперії, наказав арештувати двох окультистів, Хіларія й Патриція, за те, що вони намагались дізнатися рік смерті імператора та ім’я його наступника. Під тортурами Хіларій зізнався, що для цього вони використовували засоби спіритичного сеансу.
Сеанси спіритизму мали місце не тільки у стародавні античні часи, але й у період середньовіччя.
У сучасному вигляді спіритизм виник у середині ХІХ ст. в Сполучених Штатах Америки. Місцем його нового «народження» стало місто Гайдсвіл, штат Нью-Йорк. У будинку Джона Фокса 1848 р. почали з’являтися дивні звуки, які ніхто не міг пояснити. Дочка Джона, Маргарита, постукавши у відповідь, вступила у контакт з невідомою силою. Дівчина винайшла цілу абетку, за допомогою якої могла спілкуватись із таємничими гостями, отримувати відповіді на питання, які її цікавили.
Через два-три роки після тих подій спіритичні «чудеса» заполонили не тільки США, але й увесь світ! Почали виникати спіритичні гуртки. Були створені навіть спеціальні школи і навчальні заклади з вивчення спіритизму, які готували майбутніх медіумів, кількість яких в усьому світі нині складає понад мільйон (мається на увазі «дипломованих» спеціалістів). Особливу популярність явище отримало у високорозвинених країнах — у США, Велико¬британії, Німеччині, Швейцарії та ін., в основному в колах інтелігенції, серед людей, які не вірять в існування Бога, але визнають таємничу силу медіумів.
Сьогодні у світі близько ста мільйонів людей займаються спіритизмом. У Північній Америці нараховується шість тисяч спіритичних лож, а в одному Цюріху приблизно 420 тисяч членів. Хірурги проводять спіритичні сеанси з померлими відомими спеціалістами, щоб порадитися з ними, як робити операції. А скільки екстрасенсів в країнах СНД отримують інформацію та поради із потойбічного світу про методи лікування!.. Жахливого поширення набуває сьогодні захоплення спіритизмом серед студентів, які вважають його просто цікавою грою.
Які ж основні постулати цього вчення?
По-перше, спіритисти стверджують, що душа людини безсмертна і продовжує існувати після смерті тіла.
По-друге, вважається, що будь-яка людина за допомогою медіумів може вступити в контакт із померлими людьми, отримати від них поради, допомогу або дізнатися про майбутнє.
По-третє, гадають, що будь-хто може досягнути божест¬венного рівня, отримати мудрість і знання, рівні Божим.
По-четверте, спіритисти переконані, що ніякого останнього Божого суду над мертвими не буде, а всі люди, незалежно від того, як вони прожили своє життя, після смерті матимуть безсмертя душі.
Відтак спіритизм — це релігія, вірування якої суперечать вченню Ісуса Христа. Спіритизм не вимагає від своїх послідовників ані етичного життя, ані дотримання заповідей Божих — живи як живеш, роби все, що тобі подобається, адже ти — безсмертний! Відсутня необхідність зміни характеру людини з її гріховними нахилами та егоїзмом, знецінена голгофська жертва Спасителя.
Разом з тим, він володіє надприродною силою та знаннями, що дозволяє нам віднести спіритизм до чорних сатанинських релігій та філософій.
Своєю популярністю спіритизм завдячує не тільки ідеї про безсмертя душі. Він обіцяє людям спілкування з їхніми померлими рідними і близькими і тим самим «потішає» їх у горі та стражданні.
Крім того, своєю популярністю спіритизм завдячує явним чудесам, котрі наука не може пояснити, як і не може заперечити. На спіритичні сеанси збираються тисячі людей і спостерігають, як за помахом руки медіума починають рухатися предмети. Вивчаючи природу цих чудес, незалежні спостерігачі щороку вимушені констатувати, що пояснити це явище вони не можуть.
Так, зникали залізничні вагони, нібито розчинялися у повітрі, рухались важкі предмети, яких перед тим не могли зрушити з місця сотні людей. Перед людьми з’являлись привиди — точні двійники померлих родичів, схожі не тільки зовнішньо, але й голосом та манерами. Вони повідомляли їм такі деталі, про які могли знати тільки вони самі. Медіум може назвати безпомилково те, що пишуть люди таємно від нього під час проведення спіритичного сеансу.
Разом із тим, зафіксовані випадки, коли на таких сеансах випадково була присутня віруюча людина, яка починала молитися, зрозумівши, куди потрапила. І тоді медіум оголошував, що не може продовжувати свій сеанс, оскільки в такому-то ряду і на такому-то місці перебуває людина, яка йому заважає і яку він просить вийти.
Також описані випадки, коли на очах великої кількості людей під час молитви примара померлого родича перетворювалася на злого ангела (біса), а потім зникала повністю.
Є незаперечні факти, що в житті переважної більшості людей, які брали участь у спіритичних сеансах або захоплювалися подібною літературою, відбувалися незрозумілі події: поява примар, різних голосів, нез’ясовна поломка електроприладів, рух меблів у квартирах, напади різних хвороб і безумства, безпідставні страхи; чимало людей на цьому тлі закінчували життя самогубством.
Отож, спіритизм — це не пережиток минулого, не шарлатанство, не фокуси, це — реальна страшна сила, яка активно діє і в наш час.
Помиляються ті, хто стверджує, що із спіритизмом можна «загравати», відвідуючи на дозвіллі із цікавості сеанси або читаючи відповідну літературу: самі того не усвідомлюючи, вони вступають у гру з дияволом, страшні наслідки якої їм доведеться пожинати.
Але ще більше помиляються ті, котрі говорять, що вони ніякого відношення до спіритизму не мають і все це їх ніяк не стосується. Страшна сатанинська сила може прийти до людини в будь-який момент, не питаючи дозволу, і якщо людина не вірить у Христа і не покладається на Нього, то вона не має Божого захисту і стає іграшкою у руках демонів.
Говорячи про спіритизм, ми стикаємося з давнім трюком сатани — маскуванням. То він одягає богобоязливу маску, то невинно-розважальну, а то й солідно-наукову. Для сатани не важливо, якщо люди в нього не вірять, для нього важливо, щоб вони були в його кайданах і виконували його волю.
Якими ж є наслідки після звертання до спіритів чи медіумів?
1. Залежність
Відомості, які отримуються через спіритів, часто правдиві, але ця правда підступна. Людина стає залежною від неї. Дізнавшись про одне, вона хоче знати ще і ще, і як наркозалежний не може припинити вживати наркотики, так і раз отримавши інформацію із потойбічного світу, людина не може вдовольнитись і бажає отримати ще більше. Хто раз прикликав духа із пекла, той своїми силами не в змозі позбавитись від нього. А якщо інформація хибна і неправдива? А якщо дух передбачить щось погане? Починається життя в страху і невпевненості. А це приводить до психічних розладів.
2. Психічні розлади
Коли читаєш у періодичних виданнях про контактерів, здається, що ця здатність таїть у собі щось романтичне та інтригуюче.
Знати більше, ніж усі, — хто не мріє про це? Але мало хто пише про те, що більшість медіумів чи контактерів з часом починають страждати психічними розладами. Більшість із них закінчує своє життя самогубством або в повному душевному занепаді. Спілкування з сатаною не може нести внутрішнього миру та рівноваги, як це сьогодні стверджують екстрасенси та контактери. Злі духи несуть із собою зло, душевні розлади, страх та депресію. В цьому також завуальований старий трюк сатани: хто боїться, тим легше маніпулювати і управляти.
Але найбільш тяжкою формою впливу злих сил на життя людини є одержимість або біснуватість.
3. Одержимість
Біснуватість — це вселення в людину злої сили. Через певних людей демони починають діяти на оточуючих. Серед тих, хто активно захоплюється окультизмом, особливо серед спіритів та екстрасенсів, одержимих дуже багато. Чому в часи життя Ісуса на землі було стільки біснуватих? У справі спасіння людей у той час писалась важлива сторінка, тому ворог також мобілізував усі свої сили, щоб протидіяти Богові.
Сьогодні людство також стоїть перед важливою подією — другим пришестям Христа на землю, і перед остаточним судом як над людьми, так і над бісами. Тому не дивно, що диявол усілякими шляхами намагається заволодіти якомога більшою кількістю людей. Одним із його прийомів є спіритизм і екстрасенсорика.
Біблія і спіритизм
Ставлення Господа як до самого спіритизму, так і до людей, які користуються його послугами, достатньо зрозуміле. Ось що говорить Слово Боже: «А чоловік або жінка, коли будуть вони викликати духа мерців або ворожити, — будуть конче забиті, камінням закидають їх, кров їхня на них!» (Лев. 20:27). З цього уривка ми бачимо, що спіритизм є мерзотою в очах Бога, бо люди звертаються за порадою і допомогою не до Господа, а до душ померлих. Загравати з цим небезпечно.
Є думка, що у потойбічному світі існує нейтральна смуга, в якій перебувають душі померлих, і поки вони там, з ними можна мати спілкування. Але в Слові Божому ми не знаходимо підтвердження цього. Після смерті людини відразу душа померлого потрапляє у місце її подальшого перебування. Ніякої нейтральної смуги немає. Біблія говорить: «І як людям призначено вмерти один раз, потім же суд» (Євр. 9:27). Тому, вступаючи в контакт із душами померлих, спіритисти проникають у потойбічний світ. Доступ туди людині заборонений. Між життям і смертю існує перепона, котру людина своєю волею подолати не може і не повинна. Бог цього не дозволяє. Якщо Бог хоче щось сказати людині, Він Сам це робить або через Своїх посланців — ангелів, або ж через вибраних Ним людей — пророків. Сьогодні Церква Христа має Слово Боже — Біблію і Святого Духа, через які Бог тримає зв’язок із тими, хто вірить у Нього.
Сам Бог дивиться на діла людей, які звертаються до спіритизму, з огидою. Ми знаходимо у Біблії низку попереджень проти занять спіритизмом. У Старому Завіті описаний один конкретний випадок — звернення ізраїльського царя Саула до аендорської ворожки (1 Цар. 28:6–20).
У цій історії ми бачимо Саула у стані відчаю. Бог не відповідає йому. Але як Саул опинився у такому становищі? Справа в тім, що Саул згрішив перед Богом і Господь відвернувся від нього, навіть призначив його наступника — Давида. До того ж, помер пророк Самуїл, який колись благословив Саула на трон і який завжди звіщав йому волю Бога.
Тепер перед Саулом стояла численна ворожа армія. Цареві необхідно діяти. Як цар народу Божого, він має діяти з волі Бога. Саул потребував поради, щоб пізнати волю Господа, а Бог не відповідав. І тут Саул замість того, щоб у глибокому впокоренні вимолити у Бога прощення і пораду, використовує спосіб, який він сам колись заборонив (1 Цар. 28:3). Саул пішов на крайність, захотів за допомогою спіритизму та ворожіння добитись відповіді від Бога, повелівши викликати душу померлого Самуїла. Падіння Саула полягало в тому, що він колись не захотів виконати волю Господа. Він виконав повеління Бога тільки тією мірою, якою вони відповідали його особистим амбіціям. Він вважав, що Бог не повинен примушувати його робити те, що не збігається з його бажаннями. Тепер же він хотів примусити Бога виконати свою волю.
Чи не є Саул прообразом сьогоднішнього людства?
У мотиві цього вчинку Саула причина звернення багатьох людей до спіритизму чи інших видів окультизму. Бог не говорить із людьми, які йдуть своєю дорогою, які впроваджують у життя лише свої плани. Але вони все одно потребують керівництва, поради і підтримки. Гординя не дає їм схилитися перед Богом у покаянні, і тоді вони намагаються перехитрити Творця і за допомогою різних перерахованих вище засобів намагаються пізнати нібито Його волю.
Про що ж дізнався Саул? Ворожка викликала дух Самуїла, але Саул не отримав від нього поради. Він почув те, що Самуїл не раз говорив раніше, і те, що завтра він та його сини загинуть на полі битви.
Біблія ясно говорить про смерть Саула: «І помер Саул за своє беззаконня, що він ним спроневірився проти Господа через Господнє слово, якого не тримався, а також через те, що питався віщого духа, щоб вивідати, а не вивідував від Господа» (1 Хр. 10:13–14).
Бог звертається до нас тільки тоді, коли Він вважає це потрібним, і говорить тільки те, що Він вважає необхідним. Він не довідкове бюро, де у будь-який момент можна отримати необхідну довідку. Він не комп’ютер, в якому ми натисканням на потрібну клавішу миттєво отримуємо необхідну інформацію. Примусити Бога говорити з нами неможливо. Ми можемо тільки смиренно просити. Так, як це робив Авраам, коли його хвилювала доля племінника в приреченому на загибель місті Содомі, або пророк Даниїл, який приносив Господу покаяння за свій народ і молив про закінчення полону (Бут. 18; Дан. 9).
З іншого боку, Бог ніколи не звертався до людини через мертвих або якимось таємничим шляхом. Усе, що людині необхідно для досягнення вічності з Богом, уже сказано.
У Новому Завіті є підтвердження цього. Одного разу Ісус розповів Своїм учням притчу про багача і бідного Лазаря (Лк. 16:19–31). Звернемо увагу лише на два моменти.
По-перше, багач просив послати померлого Лазаря до своїх братів, але це прохання відхиляється. Бог ніколи не діє за допомогою духів померлих, про це ми вже говорили. До того ж, це просто неможливо. Авраам говорить, що між світом мертвих і живих існує велика безодня.
По-друге, Бог відхилив це прохання як даремне. Людям уже давно сказано, що є добре, а що зло. Вони вже давно знають шлях до спасіння. Додавати ще щось через Лазаря просто немає потреби.
Такою є Божа позиція, але не позиція сатани. Сатана готовий задовольнити нездорову цікавість людини. І обманюють себе ті, хто вважає, що за допомогою спіритизму можна пізнати щось нове, що інформація, яку отримують через медіумів чи контактерів, допоможе вийти із апокаліптичної катастрофи. Хто бажає знати, як отримати спасіння, повинен просто читати Слово Боже — там усе написано. Ніякий спіритизм нас ні на крок не наблизить до спасіння, навіть навпаки: гнів Господа запалає над тими, хто сам ішов хибною дорогою і провадив на неї інших. Саул — доказ і приклад цього.
Хто вірить у Бога, той просто довіряє Йому себе і дозволяє Йому вести по життю до мета. Хто вірить, той живе спокійно, у радості й впевненості. «А коли вам скажуть: «Запитуйте духів померлих та чародіїв, що цвірінькають та муркають», то відповісте: «Чи ж народ не звертається до свого Бога? За живих питатися мертвих?» До Закону й свідоцтва!..» (Іс. 8:19–20).
Наталія Зайчук
Джерела:
1. Зудерманн Б . Оккультизм — взгляд под маску. — М.: Логос, 2003. — 237 с.
2. Кох К . Е. Между Христом и сатаной: Оккультизм и его воздействия из опыта душепопечения. — 1999. — 205 с.
3. Опарин А . А. Религии мира и Библия. Часть 3 «Ибо восстатут лжехристы и лжепророки…»
ЯК ЦЕРКВА СТАВИТЬСЯ ДО МАРНОВІРСТВА, ЧАРОДІЙСТВА, МАГІЇ , СПІРИТИЗМУ ТА ІНШОЇ ОКУЛЬТНОЇ ПРАКТИКИ?
До таких речей звертаються люди, у яких зникає чи не було віри в Бога і досвіду ходіння із Ним. Коли людина ходить із Богом, вона не звертається до подібного. Таку ситуацію можна порівняти із голодомором: у ті часи люди їли все, навіть непридатне для вживання. Так само і тут. Люди мають потребу у відповідях на духовні питання. От і шукають їх будь-якими способами.
Коли хтось має віру в Бога, то не приступається до такого, адже має віру в Господа Бога, Який веде у житті. Наприклад, люди шукають відповіді на питання «що робити?» у гороскопах, а християни — у Слові Божому. Істинно віруюча людина не буде вживати цієї «брудної води».
Щодо магії — то це вже не загравання. Якщо забобони часто сприймаються як щось несерйозне, то магія — не гра. Це вже доторк до злих духів. Переконаний, що християнство дає відповіді на всі потреби людини. Ці відповіді можна знайти у Слові, у літургії, у молитві… І це — правдива відповідь. Магія — це річ небезпечна. Адже люди, що навертаються із свого поганства у християнство, зрікаються всіх магічних практик.
о. Гжегож Драус,
головний в’язничний капелан
РКЦ України
Православна церква не сприймає ніякого виду марновірства. Адже лише Господь знає, що має статися і що з нами буде. Людина не може гадати чи впливати якось таємниче на хід подій, а повинна ставитись до усього, як до волі Божої.
Так само церква негативно ставиться і до магії. Про це пишуть у статтях, говорять у виступах і на богослужіннях.
Наприклад, може статися, що людина ходила до екстрасенса чи ще кудись. То священик проводить бесіду і підводить людину до покаяння, щоби вона розкаялась у цьому гріху.
о. Андрій,настоятель церкви Віри, Надії та Любові
м. Рівне, УПЦКП
Церква стала причасницею Божої істоти, і Святе Письмо закликає нас проявляти характер Ісуса Христа у повсякденному житті, власне Його святість. Нам важливо знати, що про це говорить Бог і як Він реагує на те, коли люди впадають у подібні гріхи.
У церкві можуть бути люди, які продовжують звертатись до ворожби, астрології (у вигляді гороскопів), сонників тощо. У Бога зрозуміла реакція на будь-який гріх. Таку оцінку людям дає апостол Павло у листі до віруючих у Галатії: «Учинки тіла очевидні: це є [перелюб], розпуста, нечистота, безсоромність, ідолослужіння, чарування, ворожнечі, сварки, ревнощі, лють, гнів, суперечки, єресі, заздрощі, пияцтво, гульня тощо. Попереджаю вас, як і раніше попереджав: хто таке чинить, Божого Царства не успадкує» (Гал. 5:19–21).
Бог категоричний у подібних питаннях. Тому категоричні і ми. Люди, що називають себе християнами, проте подовжують жити нечесним життям, насправді не мають нічого спільного ні з Божим спасінням, ані з Церквою Божою.
Сергій Дацко,пастор церкви «Жива Надія» м. Харкова,
Голова правління Асоціації місіонерських церков
євангельських християн України