«Як Петро говорив ще слова ці, злинув Святий Дух на всіх, хто слухав слова» (Дії 10:44)
Біблія — це книга відкриттів Божих. Бог, Якого шукають сліпі язичники і заради Якого розум проникає в глибини мороку, відкрито явлений на сторінках божест¬венної книги. Той, хто хоче пізнати Божество настільки, наскільки це можливо людині, може отримати пізнання у цій книзі, якщо тільки він не стане вперто заперечувати те, що читає. Учення про Трійцю займає виняткове місце у Святому Письмі. Хоча саме слово «Трійця» не вживається, однак постійно згадуються три божественні Особи єдиного Бога. Святе Письмо промовляє до нас зі своїх сторінок, аби ми прийняли велику істину християнської віри, яка проголошує, що Отець — Бог, Син — Бог і Дух — Бог. І в той же час немає трьох богів, а є лише один Господь. Кожна Особа Трійці — істинний Бог. Три в єдиному та єдиний у трьох — це Господь, Котрому ми поклоняємось.
Неможливо не помітити, що Біблія неминуче приводить нас до думки, що всі три божественні Особи брали участь у справі творіння. «На початку Бог створив небо і землю». А в іншому місці ми читаємо: «…створімо людину за образом Нашим…» Не одна Особа, а всі три приймали рішення про створення людини. Ми знаємо, що Отець заклав основи світу, створив могутні промені світла, на які опираються сині небеса. Але ми також достеменно знаємо, що Ісус Христос, вічний Логос (Слово), був з Отцем на початку, і «нічого, що повстало, не повстало без Нього». Більше того, ми напевно знаємо, що Святий Дух долучився до створення світу, адже сказано, що «земля була пуста та порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий ширяв над поверхнею води». Огортаючи Своїм, подібним до голуба, крилом хаос, Він учинив із безладу величне творіння, прекрасний гармонійний світ.
Неспростовні докази триєдинства Бога ми також знаходимо у справі спасіння. Нам відомо, що Бог Отець віддав Свого Сина для спасіння нечестивців. У нас більше ніж достатньо доказів того, що Бог Отець вибрав Свій народ задовго до створення світу, що Він є автором плану спасіння і завжди бажав порятувати Свій народ. Що ж до участі Сина у справі спасіння, то вона настільки очевидна, що ніхто не може сумніватися у цьому. Заради людей, заради нашого порятунку Він зійшов з небес, прийняв смертне тіло, був розп’ятий, помер, був похований, а на третій день воскрес із мертвих. Він вознісся на небеса, сів праворуч Отця й заступається за нас. У нас також є вдосталь свідчень того, що Дух Святий відповідальний за наше навернення, бо провіщено, що ми народжені Святим Духом. А скільки разів сказано, що коли людина не народиться від Духа, то не зможе побачити Царства Господнього! Погляньте, всі чесноти християнина названі плодом Духа, бо ж Він розповсюджує на нас від початку до кінця те спасіння, котре раніше здобув Своєю кров’ю Ісус Христос, а ще раніше Бог-Отець дарував нам у передвибранні.
Сьогодні я хочу звернути вашу увагу на роботу Святого Духа… Але перш ніж почати, я хочу застерегти вас від хибного розуміння моїх слів. Я можу пояснити, що робить Святий Дух, але ніхто не знає, як Він це робить. Дії Духа Святого — одна з великих таємниць християнської віри. Багато інших речей нам зрозуміло, проте це питання лишається загадкою, і ми не повинні навіть намагатись її відгадати. Хто відає, де народжується вітер? І тому, хто може знати, як діє Святий Дух, подібний до вітру? «Дух дихає, де хоче, і його голос ти чуєш, та не відаєш, звідкіля він приходить, і куди він іде. Так буває і з кожним, хто від Духа народжений». Я вірю, що для навернення людини Дух Святий діє двома різними способами. По-перше, Він поновлює ті здібності, які людина вже має, по-друге, Він наділяє людину новими можливостями, котрими вона не володіла раніше.
Відроджуючи людину, Святий Дух насамперед пробуджує її розумові здібності. Я наголошую, що Святий Дух ніколи не дає нових розумових обдарувань. Візьміть, приміром, розум. Святий Дух не дарує його людям, тому що вони володіють розумом і будучи невідродженими. Але Дух учить наш розум, напучує його на правильний шлях. Тому ми можемо використовувати свій наставлений розум для того, аби відрізняти добро від зла, дорогоцінне від нікчемного. Святий Дух не дає людині волю, бо ж воля у неї була і до навернення. Але Він звільняє волю від раб¬с¬тва сатани, щоб вона могла служити Богові. Святий Дух не дарує здатності думати чи вірити, адже людина може і думати, і вірити. Але Він здатність вірити змінює так, щоб людина повірила істині, а після переміни способу мислення людина схильна думати більш правильно. Неправильне мислення змінюється на таке, що приємне Господеві, у нас з’являється бажання слідувати шляхами відкритої нам Божої істини.
Наприклад, людина може володіти відмінними знаннями у сфері політики, але її знання духовного світу можуть бути мізерними: вона не помічає краси Христової, благочестиве життя зовсім не вабить її, така людина обирає зло та уникає добра. Святий Дух не дасть такій людині новий розум, проте очистить старий. Людина може пізнавати те, що краще, відкривати для себе, що утрата вічної слави заради тимчасової гріховної насолоди — небачене лихо для людства. Можливо, хтось опирається вірі у будь-якому її прояві, не бажає прийти до Бога, і що б ми не робили, ми не зможемо переконати його змінити своє ставлення й навернутися до Господа. Святий Дух не дасть такій людині нову волю, але Він перемінить стару так, щоби замість бажання чинити зло вона охоче чинила добро. Дух учинить так, щоб такий чоловік прагнув спастися через Христа.
Жодна із людських здібностей не зіпсована настільки, щоб Святий Дух не зміг відродити її. Як би низько не впала людина, Святий Дух здатен миттєво очистити та освятити всі її здібності. Блудний розум може повернути на правильний шлях; вперта воля, що бунтує проти Бога, може підкоритися Божим заповідям; зіпсуті, злі прагнення можуть блискавично бути оберненими до Христа, а на зміну старим плотським бажанням може прийти поривання до небес. Природа впливу Святого Духа на людський розум полягає у переміні мислення. Дух не додає ніяких нових елементів до нашого розуму, а просто приводить його до ладу. Він піднімає повалені колони, зводить із руїн навдивовижу прекрасний палац. Саме у цьому полягає перший спосіб впливу Святого Духа на людину.
Але окрім цього Святий Дух дає людям можливості, якими вони раніше не володіли. Святе Письмо говорить, і я в це вірю, що людина складається із трьох частин. У неї є тіло; Святий Дух преображає це тіло в храм Господній. У неї є душа; Святий Дух робить її подібною до жертовника в храмі. І це все, що є в звичайній людині: лише тіло і душа. Але коли приходить Дух Святий, Він удихає в людину третю сутність, яку ми так і називаємо — дух. Апостол змальовує людину як істоту, наділену тілом, душею та духом. Якщо ж ви ознайомитесь із творами світських мислителів, то переконаєтесь, що всі вони запевняють, що людина складається лише з двох частин — тіла та душі. Безумовно, деякою мірою вони мають рацію, оскільки досліджують невідроджену Богом людину. Але у людини, народженої згори, є ще й третій елемент, і тому людина відроджена вища за невідроджену настільки, наскільки людина вища за звіра. Ця третя складова дає нам можливість молитися, через неї ми отримуємо рятівну віру, і, більше того, вона спонукає душу діяти. Вона керує душею так, як душа керує тілом. Якщо я хочу йти, то я переставляю ноги — моя душа примушує їх рухатись. Подібне відбувається і з духом. Коли я хочу молитися, дух примушує мій розум думати про молитву, її зміст. Коли я хочу хвалити Господа, дух спонукує мій розум думати про звеличення Бога і підносить мене до Нього. Тіло мертве без душі, душа — без духа.
Суть дії Святого Духа на людину полягає в тому, що Він воскрешає мертву душу, вдихає в неї живий дух. Як написано: «Перша людина Адам став душею живою, а останній Адам — то дух оживляючий», і також: «…як носили ми образ земного, так і образ небесного будемо носити». Іншими словами, якщо ми надіємося навернутися до Бога, то ми повинні мати дух оживляючий, що його дає нам Бог Дух Святий.
Повторюю, що у духа є здатності, невластиві душі. Дух здатен спілкуватися з Богом. Деякою мірою це розумова діяльність, але людина, що не має духа, не може здійснювати її, як людина, позбавлена душі, не може ходити. Дух народжує думки, необхідні для спілкування. Розум підкоряється їм і діє відповідно до них. Та мушу вам сказати, що часом дух покидає душу. Іноді ми забуваємо про все і майже припиняємо мислити, роздумувати, зважати та бажати. Наші душі, як колісниця Суламіти, котра стрімко, проте несамохіть мчить вперед. Ми пригортаємо голову до грудей Ісуса і під звучання божественної симфонії в небесному екстазі насолоджуємось плодами країни блаженних, зриваємо грона долини Есхол при вході у край обіцяний.
Мені здається, я досить ясно виклав свою думку. Дія Духа Святого полягає, насамперед, у пробудженні тих здібностей, якими людина вже володіє, але які перебувають у непробудному стані, і також в оснащенні людини новими можливостями, яких вона не мала до цього. Щоб до кінця витлумачити цю думку, навіть для тугодумів, я наведу приклад. Уявіть, що людина — це машина. Колеса поламані, шестерні не чіпляються, клапани не відкриваються. В першу чергу Святий Дух ставить колеса на свої місця, закріплює їх на осях: кожне колесо на свою вісь, змушує взаємодіяти всі шестерні між собою. Але на цьому Його робота не закінчується. Тепер необхідно підлити пального, щоб увесь цей механізм привести в дію. Він не прилагоджує нові колеса, а приводить до ладу старі, вкладає рушійну силу, що оживляє машину. Спочатку Він наводить порядок у нашій голові, потім вкладає в нас дух оживляючий, і тоді ми починаємо «рухатися» в злагоді зі святою волею Божою та Божим законом.
Я також хочу додати, що все, так розлого викладене мною, відбувається миттєво. Коли людина навертається до Бога, все це відбувається блискавично. Відродження — це подія миттєва. Звернення до Бога — результат відродження, і все життя ми звертаємося до Бога. А втім, саме відродження відбувається миттєво. Людина Бога ненавидить, а Святий Дух дарує їй здатність любити Господа. Людина противиться Христу. Вона не розуміє й не приймає Євангелії. Однак приходить Святий Дух, просвічує помутнілий розум такої людини, знімає кайдани з її пригнобленої волі, звільняє сумління, дає життя для мертвої душі — і людина починає прислухатися до голосу своєї совісті, стає новим творінням у Христі Ісусі. І затямте, що все це відбувається завдяки миттєвому, чудесному впливові Бога Духа Святого, що дихає поміж синів людських, як бажано Йому…
Чарльз Сперджен,
20 січня 1858 р.
12 проповедей о Святом Духе / Пер. с англ. Я. Г. Вязовский. — 2-е изд. — Мн.: Церковь «Завет Христа», 2001. — С. 41–47.
Переклад з російської Ярини Мельченко.