сценарій свята для жінок, автор Ірина Курченко
1. ДОТИК БОГА ОТЦЯ
У музичному супроводі читаються уривки «Ліричної мініатюри» Ю. Вавринюка
«На початку створив Бог небо і землю. Земля ж була безвидна і порожня, і темрява була над безоднею, і дух Божий носився над водою».
Зоряне небо чорним оксамитом зависло над безод¬нею. Було воно безмежним, неосяжним у величі. Неперевершеним у вінці слави Творця. Він, Геніальний Архітектор, міг би зупинитися на цьому. Велич Всесвіту, сіяння мільярдів зірок стали б навіки урочистим гімном космічному Скульптору. Але… Він бажав чогось більшого…
І вирішив Бог доторкнутися Своїми руками до маленької кулі Всесвіту на ім’я Земля і змінити її, створити шедевр, унікальний і неповторний…
Презентація «Ісус дивиться на планету»
«І сказав Бог: нехай буде світло… І назвав Бог світло днем, темряву ніччю… нехай буде твердь посеред води… І назвав Бог твердь небом… нехай з’явиться суша… І назвав Бог сушу землею, а зібрання вод морями…»
Море ласкаво та грайливо пригорталося до берега. Тихі акорди глибинної симфонії хвилями котилися на пісок. Губились між камінням. Море співало пісню хвали Тому, Хто Своїм творчим дотиком примусив його шуміти прибоєм, гратися маленькими камінчиками на березі. Але Автор пісні думав уже про інше.
«І сказав Бог: нехай вирощує земля зелень, траву… дерево плідне…»
Він думав про білосніжні пелюстки жовтоокої ромашки, про сором’язливий рум’янець троянди. Він подумки зупинявся біля пахучої китиці бузку. Бережно розчищав від снігу весняну ніжність підсніжника. Великий Художник узяв жменю веселки і розсипав її по зелених луках, дозрілих полях, тінявих дібровах.
«І сказав Бог: нехай будуть світила… для освітлення землі…» І створив Бог сонце, місяць і зорі… нехай породить вода плазунів… і птахи нехай полетять над землею…»
І ось серед розсипаних у травах уламків веселки сонячними зайчиками заметушилися великі, малі і зовсім мініатюрні живі грудочки. Життєдавець пошепки, щоб не злякати, проговорив: «Летіть! Співайте! Славте!» Гаї розлились солов’ями, поля розсипались жайворонками, трави перегукувались перепелами. Земне життя співало славу Життю Небесному. Він стояв і милувався. Він відкрив нову сторінку історії. Історії, в котрій не вистачало чогось головного.
«І сказав Бог: створімо людину за образом Нашим і за подобою Нашою…»
Він народжував вінець Свого творіння. Народжував власним життям. Своїм болем. Своїм серцем. Виліплював із глини, Себе і Неба Свій великий шедевр. Він був прекрасним. Бездоганним. Чистим, як ранкова сльоза Едему… чоловіка і жінку створив Він…
Дотик… Ніжний, творчий, наповнений неабиякою любов’ю…
Мабуть, недаремно останнім мазком на безмежному полотні, яке називалося «Творіння» була жінка… Здається саме їй Бог віддав все, до останньої краплі палітри: ніжність, красу, гармонію… І мала вона унікальне ім’я — Єва… що означає «життя».
Фотозаставка «Єва»
Прекрасна Єва, вранішня зірниця.
Невже ще очі його сплять?
Це плоть його, це справжня помічниця!
Й Адам назвав її — Життя.
У ній — майбутнє, щедре і багате,
Пливтиме вічно, без кінця.
Яка ж це честь — саме Життя прийняти
Із рук Великого Творця!
Праматір всього сущого й живого
Передає у світ Життя —
Дарунок неба, сутність вічну Бога —
Як естафету в майбуття.
Але Життя спіткнулось об гординю —
І горизонт зчорнила смерть.
І з плеса річки клапоть неба синій
Враз потягнуло в круговерть.
В Едемському саду сталася найбільша трагедія людства — людина померла духовно. Поруч із Життям з’явилася чорна смерть.
Фотозаставка «Єва за чорною сіткою»
І та, що в світ земний принести мала
Життя для радості людей,
Сама ж руками грішними вдягала
У смертний одяг всіх дітей.
Сміялась смерть зневажено в обличчя
Жінкам, що тішились дитям.
І перший крик котився на узбіччя
В раю зневаженим життям.
І плакав Батько. Сльози гірко-теплі:
Вмирають діти без надій.
Й Життя сказало: «Я піду на землю,
І Я помру — за неї і на ній».
І покривало любові, зіткане дбайливими Божими руками із золотистих та багряних ниток, умить полетіло на вже брудну грішну землю і любов’ю огорнуло її. І знову Земля відчула ніжний дотик Творця. Бог уже Духом Святим доторкнувся до Марії.
Фотозаставка «Єва за чорною сіткою і поверх — золотисте покривало»
І — народилось. Смертна юна мати
Тримала ніжно Немовля.
Світився хлів, як царськії палати,
Вслухалась в ангелів Земля.
Марія-жінка знов Життя тримає
В земних натруджених руках.
Веселий ранок йде з-за небокраю:
Яка ж хода його легка!
Утішся, жінко, кинь журбу від себе:
Едем вернувся з забуття.
Твій Син відкрив твоїм нащадкам небо.
Ти знов народжуєш Життя!
Твій Син помре. Як тисячі й мільйони.
Але ця смерть безсмертям проросте.
І ти, забувши ночі всі безсонні,
Життя нащадкам в душі покладеш.
Юрій Вавринюк
Чому Бог обрав саме цю жінку — Марію?
Провести бліц-опитування учасників свята.
2. Погляд на жінку очима Бога
Зачитується текст Приповісті Соломона 31:10–31 (за можливістю, текст вірш за віршем висвітлюють на екрані)
Біблійною мовою цей вираз означає, що Бог є для такої жінки абсолютним авторитетом, Його закон — правилом життя, Його Слово — джерелом знань і відповідей, що саме в Нього вона шукає підтримки і поради, що безумовно виконує Його святу волю. Тоді Бог рясно виливає на неї Своє милосердя і благодать, роблячи її здатною виконати всі ці речі, стати справжньою половинкою свого чоловіка, його славою і радістю, даруючи любов і щастя. Вона живе життям повної посвяти Богові і чоловікові, і лише такий спосіб життя приносить стабільне і правдиве щастя. І якщо налагодити стосунки в першу чергу з Богом, поставити Його на перше місце свого життя, то Він обов’язково покаже шляхи подолання будь-яких сімейних криз чи проблем, відновить кожного в подружжі, дасть сили і мудрості стати правдиво щасливою родиною. Це і розкриває секрет обрання Марії.
Фотозаставка «Марія з Немовлям» і текст:
«Ось, я раба Господня… Величає душа моя
Господа, і радіє дух мій у Бозі, Спасителі моїм,
бо Він зглянувся на покору раби Своєї.
Ось, віднині блаженною зватимуть мене всі роди…»
3. Погляд на сучасн у жінк у
Фотозаставка «Жінка»
Хто вона? Який задум був у Творця стосовно жінки?
Які ролі Бог їй доручив виконувати? Давайте разом напишемо віртуальний портрет жінки.
Діалог із учасниками свята.
Що про це скаже людина 60–70-річного віку?
Для неї жінка — «всьому голова», вона відповідає за всі питання щодо прожитку родини, обробляє городи, приймає всі важливі рішення самостійно, часто утримує чоловіка (за умови його наявності), живе для дітей і внуків, жаліється на невдячність оточуючих і тяжку працю. Суспільство формувало таку жінку, матір на засадах комуністичних поглядів — жінка без Бога, система впливала на її світогляд (діти в яслах з першого року життя, а мама — на трактор). Як виглядатиме жінка 40–50 років? Її обов’язки в загальному збігаються з попереднім варіантом, але часто вона на заробітках за кордоном або в сепарації з чоловіком, який нездатний взяти на себе хоч частину її обов’язків або задовольнити її очікування. Особа 20–30-річного віку часто впадає в різні крайнощі: безпомічного слабого створіння, хитрої маніпулянтки, авторитарного деспота або і взагалі затятої феміністки, для якої подружжя, народження дітей і супутні питання є чимось обтяжуючим і дратівливим. А що говорить про жінку Слово Боже? — Творець від водить їй важливу роль помічниці.
Фотозаставка «Жінка в поколіннях»
Жінка-дочка — помічниця для батьків.
Жінка-дружина — помічниця для чоловіка.
Жінка-бабуся — помічниця для своїх дітей.
Жінка-християнка — помічниця Бога.
Жінка уособлює собою життя — саме через жінку життя продовжується в дітях.
Жінка — унікальний витвір мистецтва.
4. Дотик до прекрасного
Жіночі руки… До чого б вони не доторкувалися — все оживає, розквітає, стає прекраснішим, співає, грає. Дотик жіночих рук дає життя навіть, на перший погляд, мертвим предметам.
Виготовлення виробу «Метелик»1
1 Дитячий сайт «Левко», рубрика «Власноруч». — [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://levko.info.
5. Дотик Ісуса Христа
Насправді благословенною є лише та жінка, серце якої відчуло дотик Ісуса Христа. Коли Ісус Христос жив на землі, дотик Його рук творив чудеса: зцілював і воскрешав людські фізичні тіла і
їхні душі. «І сталося так, що коли Він був у одному з міст, то ось чоловік увесь у проказі, побачивши Ісуса, впав долілиць і благав Його, кажучи: Господи, коли хочеш, то можеш мене очистити! Простягнувши руку, Він доторкнувся до Нього й промовив: Хочу, стань чистим! І враз проказа зійшла з нього» (Лк. 5:12, 13). «Коли Він наблизився до міської брами, виносили мертвого — єдиного сина в матері, що була вдовою… Побачивши її, Господь змилосердився над нею і сказав їй: Не плач! Підійшовши, Він доторкнувся до одра… і… сказав:
Юначе, кажу тобі: встань! Мертвий підвівся… Ісус віддав його матері» (Лк. 7:12–15).
«Приносили ж до Нього й немовлят, щоб до них доторкнувся… Ісус… каже: Пустіть дітей, хай приходять до Мене, не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже!» (Лк. 18:16).
«І двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почувши, що Ісус наближається, закричали: Змилосердься над нами, Господи… Ісус зупинився… і промовив: Що хочете, щоб Я зробив для вас? Вони кажуть Йому: Господи, аби відкрилися наші очі. Ісус, змилосердившись, доторкнувся до їхніх очей — і вони враз стали зрячими й пішли за Ним» (Мт. 20:30–34).
Слова, які повторюються: просили, змилосердився, доторкнувся і вирішив невирішальну проблему людини, Свого творіння, спотвореного гріхом та хворобою. Любі жінки, чи відчули ви дотик рук Господа Ісуса Христа? Участь дітей: діти декламують вірш і дарують усім присутнім жінкам квіти.
В день святковий, в день весняний
Проліски зберу для мами.
Як іще поздоровляти?
Знову щось намалювати?
Мрію гроші заробляти,
Щоб для мами купувати
Справжні, дорогі дарунки —
Бо для чого їй малюнки?
Привітав. Мамуся взяла
Мій малюнок і сказала:
«Синку, всі твої малюнки —
Найкоштовніші дарунки!
Хто мені, скажи, крім тебе
Подарує синє небо,
Сонце, що отак сміється?
Це ніде не продається!
І бабуся наша, знаю,
Теж малюнки зберігає,
Ті, що їй колись на свята
