У робочому зошиті з християнської етики для 5 класу є таке завдання: «Письмово поділися з батьками своїми враженнями від першого уроку християнської етики . Заверши свою розповідь словами «Християнську етику я буду вивчати, тому що…»
Відколи мені до рук потрапив цей зошит, я щоразу після першого уроку задаю дітям таку вправу. Звичайно, не всі учні її старанно виконують. Тоді я задаю повторно, поки всі в класі не виконають цю роботу. Тому описані враження інколи охоплюють не лише перший урок. В минулому році я почала викладати християнську етику ще в одній школі нашого міста: в першому семестрі на паралелі 5-х класів, в другому – на паралелі 6-х. Для учнів усіх семи класів це було вперше в житті.
Можливо, ви не бачите в цьому нічого особливого, але для мене – вчителя, який працює в південному регіоні, це дуже важливо. Адже за статистикою діти західного регіону України на 90% вхожі до церкви та недільних шкіл, живуть в набожних сім’ях. У нас, на жаль, – з точністю до «навпаки». Один із 6-х класів після такого завдання збунтувався, класний керівник підтримала дітей, мовляв, «яке я маю право давати такі завдання?!» До кінця курсу з цим класом я мала найбільше клопоту, часом здавалося, що моя робота зовсім марна. Та яким же було моє здивування, коли на останнє запитання «Що вам дали ці уроки, чи змінили вони щось у вашому житті?» ці діти відповіли: «Я став вірити в Бога, став розумнішим, і моя вчителька дуже добра і розумна»; «Вони дали віру в Бога»; «Я багато дізнався цікавого, багато хорошого»; «Зрозумів, що погано вести себе так на уроці, і я вже змінився». А ось відповідь з іншого класу, найдорожча: «Я зрозумів, що треба робити добро, навіть коли мені роблять не дуже добре. Я найбільше дізнався саме з цього уроку. Спасибі вам».
Не сприйміть дитячі слова, спрямовані на мою адресу, як вихваляння. Я їх не прибрала, тому що для дітей будь-який шкільний предмет нерозривно пов’язаний з особистістю вчителя, а християнська етика – й поготів. А ще тому, що словам «добра і розумна» передував справжній іспит, який учні влаштували прямо на уроці, перевіряючи мої «християнські» знання за підручником історії. Крім того, такі характеристики дають змогу краще побачити, що цінують у дорослих людях діти.
Отож, такі вправи, як кажуть психологи – зворотній зв’язок, слугують свого роду лакмусовим папірцем: показують, чим дихає клас, як налаштований, в який бік ідуть зміни. До вашої уваги свіженькі «папірці» південного ґатунку: відгуки п’ятикласників ЗОШ №1 (м. Южне Одеської обл.), для яких урок християнської етики був уперше в житті. Насолоджуйтесь!
«Мамо, у мене було ОХЕ. Це такий цікавий урок, а ще вчителька дуже спокійна, ласкава та добра. Вона розповідає про Ісуса Христа. Мені так подобається цей урок! На ньому спокійно, і діти слухають вчительку» (Дарина М.)
«Перший урок християнської етики був дуже цікавим і незвичайним. Мені сподобалось слухати розповіді вчительки, відповідати на запитання. Я буду вивчати християнську етику, тому що це дуже цікаво і корисно» (Олена Д.)
«Християнська етика – це один із моїх улюблених уроків. Мені він дуже сподобався тому, що я дізнаюся багато цікавого. І вчителька хороша і добра» (Анастасія П.)
«На цьому уроці я знайшов відповіді на свої запитання: хто такий Бог? хто створив землю? як з’явилися люди на землі?» (Сергій П.)
«На першому уроці мені було трохи боязно, бо я тільки ознайомився з християнською етикою. Мені сподобалася вчителька, вона добра й чуйна» (Денис К.)
«Я була дуже вражена цим предметом, тому що раніше такого не було» (Вікторія Б.)
«Мені дуже сподобався цей урок, тому що ми будемо вивчати такі речі, в яких інколи важко самому розібратися. Я гадаю, що саме на цьому уроці вирішу всі питання, які мене турбують. Християнську етику я буду вивчати, тому що хочу правильно поводитись серед людей» (Євген К.)
«Я буду вивчати християнську етику, тому що вона мені подобається, вона дуже цікава. Я пізнав, хто такий Бог. Я більше нічого не боюся, бо мене захищає Бог» (Дмитро К.)
Алла Кириченко, м. Южне Одеської обл.