Інтерв’ю із виконавчим директором Інституту проблем походження і розвитку Всесвіту і життя (м. Київ) Богданом Рудим. Богдан Анатолійович Рудий народився 1975 р. у м. Києві. У 1999 р. закінчив магістратуру, а у 2002 р. – аспірантуру при кафедрі мікроелектроніки НТУУ «КПІ». З 2001 р. працював у КПІ, а з 2004 р. – у Київському національному університеті ім. Т. Шевченка на посаді молодшого наукового співробітника. Автор монографії «Криза еволюціонізму» (2003) (http://nt-creaz.org.ua/_Cris-evol), співавтор словника нового типу «Частотний словник фінського словотвору» (2004), має 15 публікацій у фахових виданнях, 3 патенти. Брав участь у численних наукових, філософських та релігійних конференціях і круглих столах, виступав на телебаченні та національному радіо, розробив та підтримує кілька веб-сайтів, розробив кілька комп’ютерних програм. Понад півтора року вів передачу «Походження світу» на радіо «Еммануїл» (67,3 МГц), викладав креаціонізм на курсах християнської етики при НУ «Острозька академія», був співавтором проектів шкільних та вузівських курсів «Біблія і наука», «Історія Землі: креаційне пояснення». Автор унікальних за ефективністю методик вивчення іноземних мов (www.langs.com.ua/public.htm). Автор програми «Біблії світу» з Біблією на 60 мовах (http://www.Bowfree.com). Володіє різною мірою п’ятнадцятьма іноземними мовами.
– З яких переконань Ви працюєте в Інституті проблем походження і розвитку Всесвіту і життя?
– Моєю початковою і теперішньою мотивацією у справі популяризації креаціонізму було бажання самому розібратися, наскільки моє буквалістське тлумачення перших розділів Біблії відповідає науковим даним, як віра співвідноситься з наукою, а також відчуття дисонансу між значущістю сили креаційних пояснень походження світу та незначущістю обізнаності громадян з цими поясненнями. При тому, що питання походження світу є ключовим фактором у формуванні світогляду молодої людини, адже молода людина виросте зовсім іншою, якщо її змалечку не переконувати, що вона є усього лише випадковим перерозподілом атомів.
– Ви християнин?
– До 14 років я не вірив у Бога і з немовчазними віруючими ніколи не зустрічався. Слово «Бог» для мене абсолютно нічого не означало. Я був вкрай безсердечним, вправним у злі, ненавидів усе релігійне. З двох шкіл мене вигнали за бійки. Мав справу з міліцією через крадіжку в універмазі. Чи не щодня якась сумнівна пригода. Мені світила колонія. Але потім сталося чудо, яке перевернуло все моє життя. Потрапивши у надзвичайно скрутну ситуацію, я звернувся до Бога, існування Якого вирішив хоча б припустити як свій останній шанс у тій ситуації. На подив, мене ніби хтось вислухав та невідомим способом заспокоїв, і протягом години неймовірна за складністю проблема вирішилася. У той липневий вечір я був просто шокований двома новими поняттями, які ввірвалися у мою свідомість: «Бог живий» та «Милосердя». Я почав шукати свого Рятівника, хотів ще раз відчути Його у своєму житті, хотів просто дізнатися детальніше, Хто це. Я почав потрохи молитися, пробував читати Біблію. Я жив тоді із відчуттям великої переваги від того, що у мене є секретне джерело, «добра фея», про яку ніхто навіть не здогадується. Але диявол відчайдушно боровся за мою душу, і я продовжував жити у гріхах. Через рік потрапив у ще більшу халепу і з великим соромом був змушений знову звернутися по допомогу до Всемогутнього Бога. Проблема вирішилася настільки ж вражаючим, чудесним чином. Утім, я продовжив жити по-старому, і через рік я втрапив у таку халепу, коли моєму життю загрожувала смертельна небезпека. Бог і цього разу врятував, але я усвідомлював, що чудесна поміч буде востаннє, якщо я не змінюся радикально. Тоді Він змінив мене, моє життя. Я наче вдруге народився. Сфера моїх бажань і розум повністю перемінилися. Я присвятив себе Богові.
– Чому Ви вступили до КПІ, як обирали фах?
– На той час я ще перебував у пошуках істини. Втік з дому в пошуках віруючих, доїхав до Курська, у православному храмі мене скерували до монастиря у с. Свобода. Коли моя мама розшукала мене і приїхала, щоб забрати додому, я не хотів повертатися. Врешті погодився на вмовляння настоятеля монастиря з умовою, що в Києві я вступлю до духовної семінарії. Але семінарію Московського Патріархату тоді саме закрили на ремонт, а семінарію Київського Патріархату ще не відкрили, тому я був змушений вступати до Київського політехнічного інституту, адже у мене були достроково складені іспити в той ВНЗ. Правду кажучи, вибрав довільний факультет – теплоенергетичний. За 2,5 року перевівся на факультет електроніки, оскільки електроніка мала більший потенціал для того, хто хоче бути вченим. Декілька років перебував у пошуку церкви, допоки наприкінці 2002 р. перейшов до Оболонської Церкви Христової, де перебуваю й донині. Ходжу до протестантів, але внутрішньо мені найближче православ’я.
– І все ж таки, як Ви прийшли до написання монографії?
– Почалося з того, що я вирішив записати думки, повторювані мною багаторазово у дискусіях з еволюціоністами, щоб мати можливість не витрачати по 2 години дорогоцінного часу щоразу на одне й те саме, а видавати їм брошуру. Планував 6 сторінок, але кожен розділ вийшов по 6 сторінок. Більше того, я виявив, що половину тексту, який я пишу, нізвідки не беру, це мій власний аналіз, новий матеріал. Стало зрозуміло, що брошурі можна дати окрему назву. Після перегляду рецензентом, я доповнив її, враховуючи його зауваження – брошура збільшилася на 30%. Ще дві рецензії спричинили до збільшення числа сторінок з 60 до 116 дрібним шрифтом (12 шрифтом Times New Roman вона займає близько 200 сторінок). Так виникла монографія.
– Яким чином Ви сумістили роботу у цих двох напрямах – електроніка і креаціонізм?
– У моєму житті був тривалий період, коли я практично не дивився телевізор, мало спілкувався, натомість уся моя увага зосереджувалася на Бозі. У вірі я черпав надзвичайну працездатність. Я встигав і фізкультурою займатися тричі на тиждень, і дві іноземні мови вивчати одночасно! Разом з тим я ще встиг повноцінно опанувати фах програміста.
– З якою метою було створено Інститут і хто до нього входить?
– Інститут об’єднує тих, хто вважає, що наукові факти набагато краще вкладаються в інтелекто-організаційну модель походження живого та неживого світу, аніж в самоорганізаційну модель. Ми досліджуємо та популяризуємо розв’язки наукових та світоглядних проблем з позицій відмови від монопольного становища атеїстичного світогляду в науці та здійснюємо спроби інтеграції науки з різними світоглядами, зокрема біблійно-креаційним. Інститут провадить лекції, семінари та конференції, публікує наукові та публіцистичні статті, подає звернення до керівників держави з пропозиціями виправити однобокість у висвітленні проблеми походження світу у навчальних посібниках, дозволити вивчати у державній школі також і докази створення світу та існування Бога, а не лише докази протилежного характеру, як це маємо зараз. Інститут є позаконфесійним. Членами Інституту є як звичайні люди – студенти, інженери, пенсіонери, – так і науковці, наприклад, доктор мед. наук, проф. В.І. Малюк, відомий астрофізик, доктор фіз.-мат. наук, проф. І.А. Климишин, екс-зав. кафедри генетики КНУ ім. Т. Шевченка, доктор біол. та мед. наук, проф. Г.Д. Бердишев, екс-зав. відділу генетики Інституту бджолярства, канд. біол. наук І.О. Балахнін, канд. біол. наук А.А. Душейко, канд. фіз.-мат. наук В.І. Гранцев, канд. юрид. наук, проф. НПУ ім. М. Драгоманова Р.С. Огірко.
– Що по-Вашому креаціонізм?
– Креаціонізм є поняття загальне. Креаціоністом є кожен, хто вирішує проблему походження світу в термінах створення його якимось інтелектуальним джерелом. Навіть взагалі, походження чого-завгодно, не тільки світу: наприклад, якщо ви вважаєте, що ось цей стіл створив інтелект, а не він утворився сам, випадково або внаслідок якихось закономірностей, то ви – креаціоніст у цьому питанні. Креаціонізм – це просто підхід. Світогляд, виявляється, нерозривно вплетений у сучасну науку, і досліднику не можна бути «вільним» у припущенні будь-яких початкових характеристик. Скажімо, ви не можете у дослідженнях клітини відкрито виходити з припущення про клітину як продукт геніальної інженерної думки. Таким чином, світогляд наперед вказує науці, яким повинен бути результат. Але, зрозуміло, насильство і диктат тут неприпустимі. Тому необхідно звільнити науку від «твердої опіки» якогось одного зі світоглядів (філософій), але одночасно й дозволити інтегрувати науку з ними у різних комбінаціях (з відповідним плюралістичним підходом до висвітлення проблеми походження світу в підручниках). А поки що, увійшовши замасковано в науку, один зі світоглядів – натуралістичний – забезпечив собі монополію в освітній системі, так що остання продовжує залишатися в ролі, фактично, дезінформатора у питаннях походження світу. Визначення науки потрібно міняти, а освіту – докорінно реформувати.
– Креаціонізм пропонує повернутися до релігійного світогляду?
– Некоректне запитання. Не креаціонізм, а ми, люди, креаціоністи, пропонуємо дозволити вільно змагатися двом науковим парадигмам. Креаціонізм/ідеалізм є так само одним зі світоглядів, як і натуралізм/матеріалізм/еволюціонізм («науковий світогляд»). Жоден зі світоглядів не має в науці переваги перед іншим лише через свою назву (теїстичний, атеїстичний тощо) чи визначення. Практика, а не апріорні твердження, мусить розсудити, який зі світоглядів має перевагу. Креаціоністи пропонують надати однаковий обсяг усім світоглядам у підручниках щоразу, коли розглядається тема походження живого чи неживого світу (або ж, обсяг сторінок, відповідно до міри підтверджуваності гіпотези науковими фактами). І обов’язково з переліком не лише фактів, які узгоджуються з гіпотезою, але й тих, що суперечать їй. І висновків робити в кінці розділу не треба – нехай учень і учитель самі побачать науковість і ненауковість, силу і слабкість викладу своєї позиції еволюціоністами та креаціоністами. Креаціоністи «за» доступ учнів до тієї, відфільтрованої «справжніми» науковцями інформації, яка є еволюційно неблагонадійною і підриває матеріалізм, а це близько половини всіх наукових даних, дотичних до проблеми походження.
– Розкажіть про «половину всіх наукових даних», яку не пропускають до підручників.
– На зміст підручників накладено фільтр. Пропускається лише та частина фактів, яка не суперечить «стандартному, науковому» погляду на походження й устрій світу. Ідеться не про моральну, релігійну чи міфологічну, а про суто наукову, фактологічну інформацію. Наприклад, лише приблизно половина фактів археології вкладається в стандартну (еволюційну, натуралістичну) модель історії людства. У неї не вкладаються численні, практично регулярні знахідки слідів людської діяльності, людських виробів та кісток у гірських шарах віком у десятки, сотні мільйонів й навіть мільярдів років. В еволюційну модель не вкладається також не менше половини фактів з геології, дотичних до проблеми походження: наприклад, факт про неіснування т.зв. геохронологічної колони/шкали ніде, окрім як у головах вчених-атеїстів, бо 80-85% суходолу Землі не містить бодай 3 з 10-ти геологічних шарів цієї шкали у правильній послідовності; а на геохронологічній шкалі заснована ж майже вся сучасна система датувань історії Землі та стародавньої історії людства! Ця шкала повністю хибна. Або ж інший факт: практично завжди вугілля, нафта й газ містять у собі значну концентрацію радіоактивного вуглецю С-14, який мусив би практично повністю розпастися за 100 тис. років; а це вказує на те, що вік покладів органічного палива не перевищує 20-40 тис. років. Обидва факти дуже важливі, але про них заборонено згадувати на сторінках підручників. Неможливо донести до учнів понад половину всіх фактів астрофізики й космології, дотичних до проблеми походження світу. Наприклад, учням повідомляють нужденну інформацію, яка підтверджує або не суперечить стандартній моделі походження Всесвіту (теорія великого вибуху), але не повідомляють багатющу колекцію наукових фактів, кожного з яких достатньо для спростування цієї моделі (факт існування «вісі Всесвіту», закон причинності, друге начало термодинаміки, обертання багатьох планет й місяців у протилежному до решти напрямі, різний хімічний склад планет, різна температура планет тощо). Те ж саме стосується й палеонтології. У підручниках принципово не згадується про те, що поруч з нечисленними аргументами на користь гіпотези вимерлості динозаврів до появи людей, існує аж чотири групи наукових аргументів про недавнє співіснування динозаврів з людьми, включно з демонстрацією незотлілої органіки у майже всіх (!) кістках динозаврів – гнучких кровоносних судин, гемоглобіну, еритроцитів, білків, ДНК та кісткового мозку, а також зображень динозаврів на десятках тисяч стародавніх каменів, часто у взаємодії з людьми. Необхідно відмітити, що закам’яніння рештків організмів може відбуватися не за мільйони років, а за лічені роки тощо.
– Яким ваш Інститут бачить шлях вирішення проблеми ?
– Інститутом проблем походження і розвитку Всесвіту і життя вже майже п’ять років ведеться активна боротьба за реформу підручників, за введення альтернативних світоглядних шкільних предметів. Співробітниками інституту розроблено проект факультативного курсу «Біблія і наука» для середніх та старших класів, як доповнення до курсу етики. Біблія є книгою величезної культурної ваги для України. З цієї причини багато громадян України хотіли б дізнатися, наскільки та інформація у Біблії, що піддається перевірці сучасними науковими знаннями, проходить таку перевірку, дізнатися, чи є ця книга автентичною та гідною довіри. Основною метою шкільного курсу «Біблія і наука» є донесення до учнів біблійної інформації у світлі сучасних знань та досліджень. Після вичерпання всіх «мирних» можливостей впровадження цього предмета в школах, Інститут спільно з групою батьків (керівник проекту – Володимир Шепетько з Дрогобича) у жовтні 2009 року подав судовий позов проти МОН України. Деякі ЗМІ у повідомленнях про позов лукаво стверджують, що позивачі нібито вимагають заборонити викладання гіпотези Дарвіна і добитися «пільг» для теїстичного світогляду. Насправді, навпаки, ми вимагаємо в школі двох речей: 1) усунення фільтрування наукових фактів на користь матеріалістичного світогляду; 2) вільного допуску наукової інформації про обґрунтованість креаціонізму. Ми «за» рівноправність обох світоглядів. Ми «за» розширення доступу до інформації, а не за обмеження. Для виграшу судового позову нам необхідно зібрати додатково хоча б по сто заяв з різних областей від батьків дітей віком від 2 до 16 років на підтримку вимог позову. Ознайомитися зі змістом позову, ходом судового процесу та зразком заяви на підтримку позову можна на нашому сайті http://nt-creaz.org.ua/data/sud-main.htm. Шановні батьки, не будьте байдужими до долі дітей!
– Якою буде практична користь для пересічного українця від запропонованої Вами реформи змісту підручників?
– Розумієте, питання походження є ключовим при формуванні світогляду молодої людини, й від того, чи вважає себе людина випадковим перерозподілом атомів, чи створінням вищого інтелекту, залежить її уявлення про сенс і цінність людського життя та поведінка. У таких умовах не дивною є швидка моральна деградація нашого суспільства, надзвичайно велика поширеність хабарництва, п’янства, наркоманії, проституції тощо. Саме в юності формується світогляд, й саме у школі потрібна всебічна (хоча й недеталізована) інформація про походження світу – у дорослому віці виправити викривлений світогляд украй важко. Статистика показує, що, якщо людина не прийшла до Бога до 17 років, імовірність її навернення у майбутньому знижується приблизно у 10 разів. Фільтрація даних сприяє руйнації наших дітей, а якщо її забрати, буде «велика користь маленькому українцю». Але і державі в цілому буде значна користь. Бо які керівники держави виростають зі школярів з деформованим світоглядом, ми бачимо на прикладі нашої еліти, її моральної збанкрутілості – адже це люди, батьки яких вигубили десятки мільйонів життів заради зникнення капіталізму, опісля чого їхні діти першими стали в чергу до капіталізму. Така моральна еквілібристика не дивна у людей, вирощених під тиском ідеї, що наука нібито довела неіснування Бога, бо вони є більш безпринципними, ніж люди з недеформованим світобаченням.
– Чи підтримуєте Ви вивчення основ християнської етики в школі?
– Дуже підтримуємо, й щиро завдячуємо насамперед В.А. Ющенку, а також В.М. Жуковському з соратниками, які домоглися її введення у шкільні програми. Але користь від такого введення могла б бути вдвічі більшою, якби виправити виклад теми походження світу у підручниках з природничих предметів та історії. Бо складно викладати учням основи християнської етики, якщо паралельно на інших уроках їх навчають, що наука ніби довела, що все з’явилося й розвивалося без участі Бога, що Адам був напівмавпою тощо. Учень на християнській етиці міркує приблизно так: «Якщо у Біблії від першої ж сторінки мається на увазі зовсім не те, що стверджується, й до того ж потім прийшов Син Божий, Який, знаючи правду про історію світу, так і не вніс корективи, натомість посилався як на правдиві на п’ятнадцять уривків з відвертої казки під назвою «Буття», то тоді й на всіх інших сторінках Біблії може матися на увазі зовсім не те, що стверджується! Моральні заповіді Христа теж можна тлумачити на власний розсуд, хоч до повної протилежності!» Це як двоповерхова будівля: важко будувати другий поверх (моральна картина світу) на зруйнованому першому (наукова картина світу).