Урок для середніх класів
автор Мирослава Хоміцька, вчитель християнської етики
Мета
Освітня: поглибити знання учнів про біблійне розуміння вдячності, розкрити важливість прояву вдячності у стосунках з Богом і людьми.
Виховна: виховувати у дітей необхідність висловлювати слова вдячності у повсякденному житті.
Розвиваюча: розвивати в учнів уміння проявляти вдячність та вміння орієнтуватися в богонатхненних книгах Святого Письма.
Біблійна основа: Бут. 8:20; Вих. 15; 2 Сам. 22; Пс. 144; 1 Сол. 5:18; Мт. 25:40.
Ключовий вірш: «Я кожного дня Тебе благословлятиму і хвалитиму Ймення Твоє повік-віку» (Пс. 144:2).
Наочність: фланелограф або ілюстрації до уроку (див. додатки 1–2 на кольоровій вкладці), вироби з кольорового паперу (дерева, фрукти), кошик, фломастери.
Міжпредметні зв’язки: українська мова і література, музика.
Література:
1. Біблія / Пер. проф. І. Огієнка. — К.: УБТ, 2002.
2. Іщук Л. В. Духовні піснеспіви: хрестоматія. — Луцьк, 2007. — 209 с.
3. Стежинка. Дит. христ. журнал. — № 3. — 2005.
4. Таємниці твоєї душі. — Нововолинськ: Нарнія, 2004. — 409 с.
ХІД УРОКУ
I. ВСТУПНА ЧАСТИНА
Християнське вітання.
Налагодження контакту з класом.
Повідомлення теми та мети уроку.
II. ОСНОВНА ЧАСТИНА
1. Актуалізація знань учнів
Бесіда
— Діти, в яких випадках ми промовляємо слова вдячності? (Відповіді дітей.)
— Які слова подяки ви знаєте? (Відповіді дітей.)
— Чи радієте ви, коли вам дякують? (Відповіді дітей.)
— У яких випадках дякуєте ви? (Відповіді дітей.)
— Кому ми щомиті можемо приносити подяку? (Відповіді дітей.)
Учитель зачитує вірш О. Войтицького «Славлю Бога»
Вся природа про Бога співає,
Він дає їй красу і життя.
Ця краса наше серце чарує
І полонить душі почуття.
Як на небо вечірнє погляну,
Подивлюся, як зорі блищать,
Чи на горі засніженій стану, –
Всюди бачу Його благодать.
Навесні, як природа проснеться
І пташиний розноситься спів,
Прославляю від щирого серця
Того, Хто все так дивно створив.
Перед Ним я коліна схиляю
І в сердечній своїй простоті,
Так, як можу, Його величаю
За все те, що дає Він в житті.
2. Викладання нового матеріалу
Отож, тема нашого уроку — «Вдячність». Щоб зрозуміти значення цього слова, прослухайте невеличке оповідання.
Повчальний ранок
Вранці бабуся зайшла до кімнати, несучи тарілку з червонобокими яблуками. Внук, лежачи на ліжку, радісно вигукнув:
— Ой, бабусю, які гарні яблука ти принесла, дай мені найбільше.
— А хіба такими словами слід розпочинати день? — запитала бабуся.
— Доброго ранку, бабусю.
— Доброго ранку, синку, — відповіла бабуся і продовжила:
— Для того, щоб він був добрим, слід, найперше, привітатися з Богом і промовити Йому слова вдячності.
— Слова вдячності? — здивувався Михайлик. — А за що?
Бабуся, усміхнувшись, сказала:
— Перш за все, за спокійну нічку і сонячний ранок, адже ти прокинувся, бачиш цей прекрасний світ, створений Богом, і можеш милуватися ним. Чи не так?
— О, так, так! — погодився Михайло. — Ми з дідусем читали Біблію і я добре запам’ятав, що все, що ми бачимо довкола, і цілий Всесвіт створив Бог з нічого. Але я не думав, що за це все треба дякувати Богу, я думав, що просто треба милуватися і насолоджуватися природою. Адже дякують зазвичай тому, хто тобі добре вчинив чи щось подарував.
Бабуся погладила онука по голові і сказала:
— Саме Богові ми і повинні дякувати за створений і подарований нам світ, за кожну мить прожитого життя, за день і ніч, за щедрі врожаї. Бог створив тебе і мене, створив світ з нічого, а ми нічого без Нього не можемо, тому що «все з Нього, через Нього і для Нього! Йому слава навіки» (Рим. 11:36), тому і дякуємо за ту життєдайну силу, якою Він наповняє нас щодня, за лагідне сонечко, за щебет птахів, за осінній ранок. Це Його дар для нас. Зрозумів?
— Зрозумів, — сказав Михайлик і додав: — Бабусю, давай молитися!
Бесіда з учнями
Учитель:
— Давайте пригадаємо, у яких випадках і за яких обставин біблійні герої дякували Богові.
На дошці фланелограф із зображенням ковчега
у дні потопу.
Учень:
— За часів Ноя на Землі був вселенський потоп, — так Господь покарав людей за нечестиві дії. Спаслася тільки сім’я Ноя та попарно всі тварини, птахи, плазуни. За такий порятунок Ной подякував Богові: «І збудував Ной жертовника Господеві. І взяв він із кожної чистої худоби й з кожного чистого птаства, і приніс на жертовнику цілопалення» (Бут. 8:20–21).
Учитель розміщує на фланелографі перехід ізраїльтян
через Червоне море.
Учитель:
— Діти, а чи пригадуєте ви, яким дивовижним був порятунок ізраїльтян з єгипетського рабства: десять кар Господніх, перехід через Червоне море, яке стало суходолом для ізраїльського народу. Чудесним чином Бог врятував ізраїльських синів, «силою Своєї руки» вивів їх із Єгипту. В подяку за це заспівав Мойсей зі своїм народом вдячну пісню Богові.
Учитель зачитує вибірково вірші з Вдячної Мойсеєвої
пісні з книги Вихід, 15 розділ.
Учитель:
— Дорогі діти, я хотіла б, щоб ми ще згадали ім’я того, хто так поетично оплакував свої гріхи, дякував за перемоги, оспівував велич Бога. Можливо, ви знаєте, як звали цю людину?
Учень:
— Цар Давид. Він написав багато псалмів, серед яких є історичні, покаянні, подячні, на прославлення Божого імені.
Учитель:
— Давайте зачитаємо один із розділів Другої книги Самуїлової, де розповідається про життя царя Давида і, зокрема, 22 розділ цієї книги, в якому йдеться про те, як Давид приносить вдячну пісню Богові за перемогу над ворогами.
Учні зачитують фрагмент з вдячної пісні Давидової
про перемогу над ворогами.
Учитель:
Отож, і Ной, і Мойсей, і Давид перебували в стані Богоспілкування і не забували дякувати Богові за те, що Він рятував їм життя, визволяв із полону, дарував перемогу над ворогами. У цих героїв віри серце завжди було направлене до Бога, і як би їм важко в житті не доводилося, вони завжди були вдячними своєму Творцю. Але, на жаль, поруч із ними було багато інших людей, які не вірили Богові, не визнавали своєї залежності від Нього, покладалися на свої власні сили, не до кінця усвідомлюючи, що все, що відбувалося в їхньому житті, було послано Богом. Тому у їхніх грішних серцях і не було вдячності Богові, а були невдоволення, нарікання, бунт.
— А за що ми, християни, маємо дякувати Богові? (Відповіді учнів.) Так, правильно, найперше — за Ісуса Христа, Сина Божого, Якого Бог-Отець послав на землю, щоб спасти грішне людство, вказати шлях, який є путівником у вічне життя. Адже, саме Христос зійшов з небес, втілився заради нашого спасіння, щоб бути розіп’ятим і взяти на себе всі гріхи людства, відкрити двері у Царство Небесне. То чи не повинні ми Йому дякувати щомиті за такий неоціненний дар вічного життя, а головне — вміти подячно молитися?
Діти показують заздалегідь підготовлену
сценку за оповіданням Б. Ганаго «На лаві».
Дійові особи: дідусь, дівчинка, мама, автор.
Автор: На лаві у парку самотньо сидів старенький дідусь. Біля нього присіла відпочити мама з маленькою донькою. Дідусь пригостив дівчинку цукеркою. Та, розумниця, відразу подякувала йому.
Дівчинка: Спасибі.
Дідусь: Що за слово ти мені сказала?
Автор: Дівчинка подумала, що дідусь не дочув і повторила.
Дівчинка: Спасибі.
Дідусь: А що означає це слово?
Дівчинка (знизуючи плечима): Мене так мама вчили говорити і тато.
Дідусь: Дуже добре, мила дитино. Але чи розумієш ти, що сказала?
Мама: Донька подякувала вам за цукерку. Так роблять усі виховані люди.
Дідусь: Так, так, звичайно. Але слово це особливе. Це не просто подяка. Раніше ці слова були молитвою. Повністю вона звучала так: «Спаси, Боже». Ти мені зробив добро, і я молю Господа, щоб Він врятував тебе для вічного життя: «Спаси, Боже». Люди часто забувають про Бога. Живуть, як їм заманеться, а так і загинути недовго. Ось тому ті, хто пам’ятає про Творця, моляться один за одного: «Спаси, Господи. Спаси, Боже». А у повсякденному житті ця молитва перейшла у слово: «Спасибі». Чи зрозуміла ти мене, мила дівчинко?
Дівчинка: Зрозуміла. Спаси Боже.
3. Закріплення знань
Учитель:
Діти, а чи знаєте ви, що коли ми щось робимо один для одного, дякуємо один одному, то це все ми робимо для Христа, бо ми Його творіння.
Отже, необхідно всі справи в житті творити з любов’ю, наповняти їх добром, а головне — вміти дякувати, коли «діла любові» дарують нам ближні, бо ж сказано: «Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили» (Мт. 25:40). Тож коли дякуємо один одному, то дякуємо і Богові.
— Діти, а зараз я пропоную вам виконати цікаве завдання, яке називається «Наповни кошик».
На дошці прикріплені паперові дерева, на яких багато плодів: яблука, груші, сливи тощо. Дітям пропонується «зірвати» по одному плоду і на звороті написати:
«За що я дякую Богові». Відтак, зачитавши подяку, покласти цей фрукт у кошик, який стоїть на столі
або прикріплений до дошки.
III. ПІДСУМОК УРОКУ
Учитель:
Кому ми повинні дякувати за кожну мить свого життя? (Відповіді дітей.)
— Так, саме Богові, адже Він створив світ і покликав нас до життя, за Його безперестанні турботи про нас, за зустрічі з людьми, за те, що показує нам красу Всесвіту. Адже, і вся природа славить Його: земля в місячній тиші, сонце у сході, хори птахів, шум лісу і дзюрчання струмків. Про Нього звіщають і світила небесні своїм рухом у нескінченному просторі. То як же нам не дякувати Тому, Хто вказав шлях спасіння, повернув втрачений Рай?
У кінці нашого уроку ми вивчимо пісню: «Слава Богу за все». Ця пісня навчає нас дякувати Богу за всі дні нашого життя: радісні і сумні, бо все, що посилає нам Господь, корисне для нашого спасіння, бо ж сказано у Біблії: «подяку складайте за все… » (1 Сол. 5:18).
А тепер я хочу попросити кожного з вас, дорогі діти, переглянути свої серця і подивитися, що в них переважає: вдячність чи невдячність, радість чи невдоволення та байдужість? І якщо ви раптом не знаходите там вдячності, значить щось негаразд із вашим сердечком, значить вам потрібно мерщій спішити до Бога і просити у Нього прощення, благати, щоб Він зі Своєї великої милості перемінив ваші серця і зробив їх вдячними.
IV. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Зробити щоденник вдячності на кожен день. Вчитися дякувати Богу молитовно