Урок для молодших класів
автор Олена Клімчук, учитель християнської етики ЗОШ № 28 м. Рівне
Мета
Освітня: поглибити знання учнів про біблійне розуміння вдячності. Розкрити важливість значення слів «дякую», «вдячний» у житті дитини. На основі євангельської історії про десять прокажених навчити дітей бути вдячними Ісусові так, як був вдячний Йому один із прокажених.
Виховна: виховувати в учнів уміння слухати і шанувати своїх наставників та з вдячністю ставитися до них.
Розвиваюча: спонукати учнів бути вдячними за все.
Біблійна основа: історія про зцілення десяти прокажених (Лк. 17:11–19); Пс. 103:2–4; 1 Сол. 5:18.
Ключовий вірш: «За все дякуйте» (1 Сол. 5:18).
Словник понять і термінів: вдячність, повага, прокажений, Ісус — лікар, молитва.
Обладнання та наочність: фланелограф або ілюстрація до уроку (див. додаток на кольоровій вкладці), ліки, медичне приладдя (шприц, стетоскоп тощо), плакати з назвою теми, ключовим віршем та висловами, листівки за кількістю учнів у класі, мультимедійний проектор.
Міжпредметні зв’язки: історія, медицина, етика, українська література.
Література до уроку:
1. Посібник для вчителів: Частина перша. 52 лекції. — Торонто: Еванжел Байбл Транслейторс енд Міністріс, 1991. — С. 36–39.
2. Ганжелюк Л. Зернятко добра. — Дубно, 2005. — 39 с.
3. Християнська етика: Методичний посібник, 1–11 класи: видання друге, доопрацьоване. — Львів: Свічадо, 1998. — С. 68.
ХІД УРОКУ
І. ВСТУПНА ЧАСТИНА
Привітання, налагодження контакту з дітьми.
ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА
Актуалізація знань
Демонструються слайди, що розкривають красу світу, створеного Богом.
Учитель: Чи ви, діти, ходили колись у похід у гори? Якщо так, то, мабуть, почувалися, начебто стоїте на вершині світу. Як же приємно було на повні груди дихати свіжим повітрям, дивитись у далечінь і насолоджуватися красою природи! Мандрівники милуються захопливими краєвидами гір. Вони вчаться насолоджуватися такими незначними речами обабіч стежки як скеля дивної форми, чарівна квітка або якась дика тваринка, що з’являється на мить. Хочеться підняти руки до небес і вигукнути: «Дякую Тобі, Господи, за те, що живу, дихаю і бачу цю красу».
Тому на сьогоднішньому уроці ми маємо пригадати, за що маємо подякувати Богові та близьким.
Повідомлення теми та мети уроку.
Учні знаходять у Біблії ключовий вірш, усі разом
зачитують і намагаються своїми словами пояснити.
Учитель: Так, дійсно, маємо дякувати за все своє життя. Народна мудрість каже: «Ніщо так легко не дається, як вдячність, і ніщо так дорого не ціниться, як вдячність». Кожній людині трапляється нагода зробити якийсь добрий вчинок чи якусь послугу своїм ближнім, і кожному буває боляче, коли за це відчуваєш невдячність.
Прочитаємо уривок із Біблії про те, як Ісус Христос допоміг десяти прокаженим.
«І сталось, коли Він ішов до Єрусалиму, то проходив поміж Самарією та Галілеєю.
І, коли входив до одного села, перестріли Його десять мужів, слабих на проказу, що стали здалека. І голос піднесли вони та й казали: Ісусе, Наставнику, змилуйсь над нами! побачивши їх, Він промовив до них: Підіть і покажіться священикам! І сталось, коли вони йшли, то очистились.. . Один же з них, як побачив, що видужав, то вернувся, і почав гучним голосом славити Бога. І припав він обличчям до ніг Його, складаючи дяку Йому. А то самарянин був. Ісус же промовив у відповідь: Чи не десять очистилось, а дев’ять же де? Чому не вернулись вони хвалу Богові віддати, крім цього чужинця? І сказав Він йому: Підведися й іди: твоя віра спасла тебе!» (Лк. 17:11–19).
Проказа — це страшна інфекційна хвороба. Шкіра хворого на проказу покривається гнійними ранами. Прокажені жили окремо за містом, аби не заразити інших людей.
— А хто з вас хворів, діти?
— Чим і як вас лікували?
— Спробуйте показати на прикладі.
Діти по парах виходять і, використовуючи медичне приладдя, розповідають та показують,
як лікується та чи інша хвороба.
Учитель: Чи завжди ви дякуєте за піклування батькам та ближнім? А чи готові ви допомогти хворій людині, яка потребуватиме вашої допомоги?
Ісус Христос, побачивши прокажених, які кричали Йому: «Ісусе, Наставнику, змилуйся над нами!», зцілив їх, уздоровив їхні тіла і сказав: «Ідіть і покажіться священикам». Прокажені послухали Ісуса. І сталося, як вони йшли, — очистилися. Священик, обдивившись їх, оголосив здоровими і дозволив повертатися додому.
Проте, один зцілений не відразу повернувся додому.
— Чому? Що саме він зробив? (Відповідь дітей.)
— Чи завжди потрібно дякувати? (Відповідь дітей.)
— Чи подобається вам, коли хтось дякує за зроблений вами вчинок? (Відповідь дітей.)
Лише один із десяти прокажених повернувся до Ісуса «і почав гучним голосом славити Бога» (Лк. 17:15). Той чоловік не міг щось дати взамін за своє здоров’я, але він міг подякувати, і Христос прийняв його вдячність.
Я славлю, Господи, Тебе –
За хліб щоденний і за воду,
І за даровану свободу,
Яку я маю від гріха,
Що не кульгава, не глуха,
Й Твоя рука мене веде —
Я славлю, Господи, Тебе…
Я славлю, Господи, Тебе —
За все, що маю і не маю,
За труднощі, які долаю
Лиш завдяки, що Ти в мені,
І за перлини осяйні,
Що завжди дух в Тобі знайде —
Я славлю, Господи, Тебе…
Я славлю, Господи, Тебе —
За те, що Ти мене навчаєш,
І як оступлюся, прощаєш,
Що Ти — поправді мій Отець,
За початок і за кінець,
Який мене в майбутнім жде —
Я славлю, Господи, Тебе…
Я славлю, Господи, Тебе —
За час прожитий із Тобою,
Що Ти турботою й любов’ю
Мене оточуєш щодня,
За те, що захист Твій — броня,
За те, що прихід Твій гряде,
Я славлю, Господи, Тебе…
(О. Лазарук)
Учитель прикріплює на дошці, а діти переписують у зошити вислови про вдячність.
«Взаємна любов, прагнення відповісти добром людині на її ласку і привітність, — називається вдячністю» (Б. Спіноза).
«Вдячність — це наслідок високого рівня людської моральності. Ви не знайдете її серед людей невихованих» (С. Джонсон).
ІІІ. ЗАКРІПЛЕННЯ МАТЕРІАЛУ
Учитель: Вдячність приносить у людське життя атмосферу теплих стосунків, розуміння. Ця чеснота розвивається з раннього дитинства у родинному колі, відтоді як дитина чує, що батьки взаємовдячні, дякують дітям, дякують стороннім людям.
Якщо людина вміє дякувати, це свідчить, що вона вже розуміє свою залежність від Бога, людей і дякує їм за те, що вони є, що вона не є самотньою у цьому безмежному світі.
— Чого нас учить історія «Зцілення десяти прокажених»?
— То за що ж ми маємо дякувати?
Очікувані відповіді:
— за їжу, яку маємо щодня;
— за домашній затишок;
— за наші родини;
— за присутність у нашому житті Ісуса Христа;
— за спасіння Богом нашої душі.
Учитель: Ми повинні завжди дякувати Богові, за добре і погане, адже все, що ми маємо, ми отримуємо з Його люблячої руки.
Тож вдячним будь, коли Він понижав
І так беріг всесильною рукою,
Щоб від людей ти слави не приймав,
І щоб Його ти слави не присвоїв.
Домашнє завдання:
Учитель роздає дітям листівки «За що я дякую своїм батькам». Діти мають заповнити їх, підписати і вручити своїм батькам.
У кінці уроку всі разом співають пісню «Дякую Тобі».