Не бійся – тільки віруй

Відкрийте, будь ласка, Біблію і прочитайте уривок із книги Суддів, 6-й розділ, перші десять віршів.

А Ізраїлеві сини чинили зло в очах Господніх, і Господь дав їх у руку мідіянітян на сім літ. І зміцніла Мідіянова рука над Ізраїлем. Ізраїлеві сини поробили собі зо страху перед мідіянітянами проходи, що в горах, і печери, і твердині. І бувало, якщо посіяв Ізраїль, то підіймався Мідіян і Амалик та сини Кедему, і йшли на нього. І вони таборували в них, і нищили врожай землі аж до підходу до Гази. І не лишали вони в Ізраїлі ані поживи, ані штуки дрібної худоби, ані вола, ані осла, бо вони й їхня худоба та їхні намети ходили, і приходили в такій кількості, як сарана, а їм та їхнім верблюдам не було числа. І вони приходили до Краю, щоб пустошити його. І через Мідіяна Ізраїль дуже зубожів, і Ізраїлеві сини кликали до Господа. І сталося, коли Ізраїлеві сини кликали до Господа через Мідіяна, то Господь послав до Ізраїлевих синів мужа пророка, а він сказав їм: Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я вивів вас із Єгипту, і випровадив вас із дому рабства. І Я спас вас з руки Єгипту, і з руки всіх, хто вас тиснув. І Я повиганяв їх перед вами, а їхній Край віддав вам. І сказав Я до вас: Я Господь, Бог ваш! Не будете боятися аморейських богів, що в їхньому краї сидите ви. Та ви не послухалися Мого голосу!

У тогочасному ізраїльському суспільстві процвітало зло і єдність із Богом була порушена. Господь допустив поневолення Ізраїлю, й він опинився в жалюгідному становищі: народ ховається і не може скористатися тим, що виростив на власній землі. Влада нищила врожай, худобу. Автор порівнює ці часи з нашестям сарани. Що залишається після неї? Гола земля. Це винищення призвело до страшної вбогості, і древні ізраїльтяни чинять за приказкою: «Як тривога, то до Бога». Але Писання дає більш глибоке пояснення того, що відбувалося. Пророк указав на головне — люди мають визнати Господа Богом. У цьому уривку написано: «Я Господь, Бог ваш!». Тільки визнаючи цю істину, можна позбутися страху перед лжебогами. Коли я думаю про це, на думку приходить Голодомор 1932–1933 рр. в Україні — чи не та сама тема випливає на перший план? Свою книгу про голодомор Олесь Воля починає з цитування біблійної фрази «бережіться ідолів» (1 Ів. 5:21), і розвиває цю тему, показуючи, до чого доводить нехтування тим, що каже Єдиний Живий і Істинний Господь . Ось такі були часи і такі проблеми. В історії, яка описана в наступних віршах, можна побачити принципи, які містять відповідь на запитання, як вийти з цих проблем. Бо ж сьогодні тема «ідолопоклонства» стоїть для нас так само актуально, як для ізраїльтян періоду суддів, чи українців, що жили в 30-ті роки. Нехтування головним може призвести до тих самих наслідків, тому що Бог не змінився. Подібне відбувалося не тільки в Ізраїлі періоду суддів, а й протягом усієї біблійної і всесвітньої історії. Люди відступають від віри, не заперечуючи існування Бога. Не постає питання, чи є Бог, постає інше: «Хто є Бог?».

Читаємо далі, 11–24 вірші:

І прийшов Ангол Господній, і всівся під дубом, що в Офрі, який належить авіезріянину Йоашеві. А син його Гедеон молотив пшеницю в виноградному чавилі, щоб заховатися перед мідіянітянами. І явився до нього Ангол Господній, і промовив йому: Господь з тобою, хоробрий мужу! А Гедеон сказав до нього: О, Пане мій, якщо Господь з нами, то нащо прийшло на нас усе це? І де всі Його чуда, про які оповідали нам наші батьки, говорячи: Ось з Єгипту вивів нас Господь? А тепер Господь покинув нас і віддав нас у руку Мідіяна. І обернувся до нього Господь і сказав: Іди з цією своєю силою, і ти спасеш Ізраїля з мідіянської руки. Оце Я послав тебе. І відказав Йому Гедеон: О, Господи мій, чим я спасу Ізраїля? Ось моя тисяча найнужденніша в Манасії, а я наймолодший у домі батька свого. І сказав йому Господь: Але Я буду з тобою, і ти поб’єш мідіянітян, як одного чоловіка. А той до Нього сказав: Якщо знайшов я милість в очах Твоїх, то зроби мені ознаку, що Ти говориш зо мною. Не відходь же звідси, аж поки я не прийду до Тебе, і не принесу дарунка мого, і не покладу перед лицем Твоїм. А Той відказав: Я буду сидіти аж до твого повернення. І Гедеон увійшов до хати, і спорядив козеня, і опрісноків з ефи муки, м’ясо поклав до коша, а юшку влив до горщика. І приніс він до Нього під дуб, та й поставив перед Ним. І сказав до нього Ангол Божий: Візьми це м’ясо й ці опрісноки, та й поклади на оцю скелю, а юшку вилий. І той так зробив. І витягнув Ангол Господній кінець палиці, що в руці Його, і доторкнувся до м’яса та до опрісноків, і знявся зо скелі огонь, та й поїв те м’ясо та опрісноки, а Ангол Господній зник з його очей. І побачив Гедеон, що це Ангол Господній. І сказав Гедеон: Ах, Владико, Господи, бож я бачив Господнього Ангола обличчя в обличчя. І сказав йому Господь: Мир тобі, не бійся, не помреш! І Гедеон збудував там жертівника для Господа, і назвав ім’я йому: Єгова-Шалом. Він іще є аж до цього дня в Офрі Авіезеровій.

Господній Ангол з’являється Гедеонові і посилає його воювати з мідіянітянами, переконуючи в тому, що не він (Гедеон), а Сам Господь буде запорукою перемоги над ворогами. Ми бачимо, що Гедеон переконаний: з Ним говорив Бог, його посилає Бог і Бог обіцяє бути з ним. Усі великі історії починаються з ініціативи Бога, Який Сам відкриває Свою волю. Дуже просто і ретельно Господь пояснює, що Він хоче. Він ніби спускається і йде назустріч вірі, виявленій у проханні Гедеона: «Якщо знайшов я милість в очах Твоїх, то зроби мені ознаку, що Ти говориш зо мною…» (Суд. 6:17). У результаті Гедеон розуміє, що має справу з Самим Богом. А з чого починається служіння Богові сьогодні? З того самого — з покликання. Досвід зустрічі з Богом не заміниш нічим. Не кожен грає роль вождя, лідера, як Гедеон. Але і ті, кому в цій історії відведена роль послідовників Гедеона, — теж свідомі учасники того, що робить Бог. Ролі різні, але суть покликання однакова — це покликання від Живого Бога. Провідником нашого спасіння є Ісус Христос, Він наш Гедеон (Євр. 2:10). Слідуючи за Ним, ми йдемо за Тим, Хто кличе. Саме з Божого поклику починається визволення. На місці зустрічі з Богом збудовано жертовник. Це відповідь Гедеона. Ісус приніс Себе в жертву, ставши запорукою нашого миру з Богом. Отже, справа покликання — це принцип № 1, який ми виводимо для себе з цієї історії. Про покликання багато сказано і в Новому Завіті, віруючих називають покликаними (див. Рим. 1:6; 8:30; 1 Кор. 7; Еф. 1:18; Дії 13:2).

Продовжуємо читати 25–32 вірші:

І сталося тієї ночі, і сказав йому Господь: Візьми бичка з волів батька свого, і другого бичка семилітнього, і розбий Ваалового жертівника батька свого, а святе дерево, що при ньому, зрубай. І збудуєш жертівника Господеві, Богові своєму, на верху цієї твердині, у порядку. І візьмеш другого бичка, і принесеш цілопалення дровами з святого дерева, яке зрубаєш. І взяв Гедеон десять людей зо своїх рабів, і зробив, як говорив до нього Господь. І сталося, через те, що боявся дому батька свого та людей того міста, щоб робити вдень, то зробив уночі. І встали люди того міста рано-вранці, аж ось жертівник Ваалів розбитий, а святе дерево, що при ньому, порубане, а другого бичка принесено в жертву на збудованому жертівнику. І говорили вони один одному: Хто зробив оцю річ? І вони вивідували й шукали, та й сказали: Гедеон, син Йоашів, зробив оцю річ. І сказали люди того міста до Йоаша: Виведи сина свого, і нехай він помре, бо розбив Ваалового жертівника та порубав святе дерево, що при ньому. І сказав Йоаш до всіх, що стояли при ньому: Чи ви будете обставати за Ваалом? Чи ви допоможете йому? Хто буде обставати за ним, той буде забитий до ранку. Якщо він Бог, то нехай сам заступається за себе, коли той розбив його жертівника. І він назвав ім’я йому того дня: Єруббаал, говорячи: Нехай змагається з ним Ваал, бо він розбив його жертівника.

Служіння Богові — це не просто зустріч з Ним на нейтральній території, а вторгнення на територію ворога. Жертва Єдиному Богу принесена, але в домі батька стоїть інший жертовник. Як це нагадує сучасне християнство, коли люди, не задумуючись, говорять про «віру батьків» і не хочуть її критично переосмислити. Більшість людей думає, що готова до поклоніння. Тільки право визначати, кому поклонятися часто залишається за людьми. Чи маємо ми це право? Ні, тому що є тільки один Бог і Він наказує: «Господу, Богу Твоєму вклоняйся і Йому Одному служи…» Гедеон отримує наказ про жертовник Ваала, тому що причетність до язичницького поклоніння дискредитує поклоніння Живому Богові. Хто такий Ваал, що за дерево там росло і чому було важливо зруйнувати все це? Ізраїльтяни жили на землі, і це була «канонічна територія» певних ідолів — тих, від кого залежали люди, які жили на цій території. З Біблії ми знаємо, що ті, хто вклоняється ідолам, мають справу з бісами (1 Кор. 10:20). Тобто з Ваалом і деревом пов’язане не просто поклоніння шматку дерева, а пов’язаність цих людей із духовним світом зла. Щоб родили поля і не було проблем із вагітністю у жінок, щоб ми процвітали, були в безпеці, треба заплатити ціну — щось принести у жертву. Серед людей було поширеним переконання, що Ваал і Ашера реально допомагають тим, хто цю ціну платить. Але ж цим ми зраджуємо Богу Всевишньому, Який став Господом Богом Ізраїлю! Ваал і Ашера — з ними пов’язана уява древніх людей про Божественне. Ваал і Ашера (в укр. перекладі «святе дерево») — це найпопулярніші боги пантеону, а чому, здогадайтесь самі. Ось вся сімейка: Ел — йому відводили роль батька, який уже «не при ділах». Ашера — богиня родючості, дружина Ела. Ваал — з євр. «пан», їхній старший син, який виконує роль батька. Астарта — донька, поклоніння Астарті та Ашері, які відповідали за родючість, супроводжувалось оргіями. Амот — богиня любові та війни (в грецькій міфології — Венера). Ям — з євр. «море», він забирає вашу землю, тобто ваш дім. Ізраїльтяни ніколи не освоювали моря і навіть боялись його. Мод — з євр. «смерть», у цього брата великий рот, весь замурзаний глиною. Він забирає ваше ім’я. Тому його, так само як і Море, не любили. І все ж люди часто намагаються примирити непримириме. Як? Корінь євр. «Ел Еліон» — «Бог Всевишній» — це частково ім`я Бога, існування якого не заперечували ті, хто поклонявся Ваалові й Ашері. Згідно з їхньою уявою, Ел — Батько, який має владу над усім. Але зіпсоване людське серце припустило, що Ел поділив свою славу зі своїм старшим сином — Ваалом. Звичайно, Бога, в якого є дружина і діти, легше собі уявити, так легше його зробити учасником наших планів. Що ж виходить на ділі? Ніхто формально не змінив віри предків, але в практичних питаннях життя ізраїльтяни звертались до Ваала. Ось чому Ісус говорив своїм релігійним сучасникам: «ваш батько — диявол». Ні ті, хто поклонявся тоді Ваалові, ні релігійні діячі сучасності не хочуть цього визнавати. А стратегія сатани — маскуватися, обманювати. Йому вигідно залишатись непоміченим. Суть же проблеми проста: ідолопоклонник не хоче покоритись і любити понад усе тільки одного Бога. Тому «дає місце» дияволу. Замисліться — чому Гедеона збираються вбити і він повинен ризикувати власним життям? Важко не зробити висновку, чим умотивовані наші «християнізовані» релігійні сучасники, які не бачать гріха в тому, що «допомагає». Маю на увазі звертання до бабок, які викачують пристріт яйцями, віру в ворожбу й гороскопи, які озвучують по радіо в громадському транспорті тощо. Вірити в Бога і не довіряти Йому стало загальноприйнятим. Батько, через якого Гедеон був сам причетний до поклоніння Ваалу, вступився за сина. Я думаю, що він це зробив не тільки через родинні почуття. Його слова треба розуміти в контексті того, що відбувалося довкола. Всі чекали захисту від Ваала, і тому заклик батька: «Якщо він бог, хай сам за себе заступиться» прозвучав переконливо. Гедеон отримує нове ім`я — для перших читачів Біблії цей факт говорить про важливу переміну. Тепер він Єруббаал — ворог Ваала. Для Гедеона настав час діяти. Ця історична біблійна історія допомагає нам зрозуміти, куди мають бути спрямовані зусилля тих, хто бореться зі злом у сучасному суспільстві. Хоча наше ідолопоклонство не таке грубе і не очевидне для більшості, по суті, воно нічим не відрізняється від древнього. Його прояви залишаються незмінними протягом усієї історії, бо невірність Богові, зрада і відступництво походять із серця. Наше поклоніння пов’язано з тим, про що ми думаємо, коли лягаємо спати і коли прокидаємось, з тим, куди ми вкладаємо сили і гроші, на що тратимо час. Я не бачу ніякої різниці між древнім ізраїльтянином, який настільки осліплений, що приносить свою дитину в жертву Молохові, і сучасним прихильником абортів, який вважає аборт суто медичною справою. Якщо ви на хвилину замислитесь над тим, що відбувається, то жахнетесь від думки, що наші «правовірні» сучасники мають справу з бісами, навіть того не підозрюючи. Точнісінько, як ідолопоклонники минулого. «Не можете служити двом панам» (Мт. 6:24). Служіння «двом панам» виявляється в клопотах, переживаннях про завтрашній день і хліб насущний. Христос каже: «завтра саме про себе потурбується» (Мт. 6:24–34). У таких простих речах, що стосуються нашої безпеки і прожиття, виявляється наша віра і сьогодні. В житті покликаної Богом людини настає період випробування, очищення. Нечиста сила, яка стоїть за сучасними ідолами, змушує нас, так само як Гедеона, боятись людей і догоджати їм, надіятись на себе, а не на Бога Живого. Тільки прикривається це сьогодні такими гарними словами, як «сучасний спосіб життя», «справжня демократія» і «релігійний плюралізм і толерантність». Біблія називає невірність — невірністю, зраду — зрадою. Це «служіння творінню замість Творця» (Рим. 1:25). Звучить архаїчно, не по сучасному? Зрештою, у давнину більшості теж не подобалося (Рим. 1:25 пор. Дії 17:15–34). Але для Гедеона це протистояння — шлях, яким треба йти не проти людей, а проти «духів злоби піднебесної», які заволоділи людьми (Еф. 6:12). Виводячи з цього другий принцип, який можна застосувати у сучасному житті, зауважу, що нам важливо зайнятись не просто моральним вихованням молоді, а спрямувати зусилля на викорінення духовного зла в найближчому своєму оточенні. Розсадники похоті, пияцтва, байдужості — це реальність сучасного життя. Наші сусіди і родичі часто втягнуті в це ідолопоклонство. І тільки позбавляючись ідолів у власному серці, у власному домі, ми маємо право на те, щоб стати для них достойним прикладом. Інколи зробити крок не вийде, якщо ти не готовий ствердити свою вірність зреченням. Звичка ходити перед людьми заважає йти за Богом. Саме таким кроком є для сучасного віруючого вчинок, здійснений у страху Господньому, для новонаверненого — хрещення. Усі великі справи завжди починаються з малого. Дух Господній зійшов на Гедеона і його сурма зібрала народ. Гедеон отримує ознаки, що додають йому впевненості (див. Суд. 6:34–40).

Читаємо 7-й розділ, 1–21 вірші:

І встав рано-вранці Єруббаал, це Гедеон, та ввесь народ, що з ним, і таборували над Ен-Хародом. А мідіянітянський табір був із півночі від Ґів’ат-Гамморе в долині. І сказав Господь до Гедеона: Численний той народ, що з тобою, щоб Я дав мідіянітян в його руку, щоб не запишався надо Мною Ізраїль, говорячи: Рука моя спасла мене. А тепер поклич до ушей люду, говорячи: Хто боїться й тремтить, нехай вернеться й віді¬йде від гори Ґілеад. І вернулося з народу двадцять і дві тисячі, а десять тисяч позосталось. І сказав Господь до Гедеона: Ще численний цей народ. Зведи їх до води, і Я там переберу його тобі. І буде, як Я скажу тобі: Цей піде з тобою, той піде з тобою, а кожен, що скажу тобі: Цей не піде з тобою, той не піде. І привів він народ до води. І сказав Господь до Гедеона: Кожен, хто буде хлептати воду язиком своїм, як хлепче пес, поставиш його окремо. А кожен, хто припаде на коліна свої, щоб пити, поставиш його окремо. І було число тих, що хлептали, носячи рукою своєю до уст своїх, три сотні чоловіка, а вся решта народу припали на коліна свої, щоб пити воду. І сказав Господь до Гедеона: Трьо¬ма сотнями мужів, що хлептали, спасу тебе, і дам мідіянітян у твою руку, а ввесь народ піде кожен на своє місце. І взяли вони в свою руку поживу народу та свої сурми, а всіх інших ізраїльтян він відпустив, кожного до намету свого, а три сотні мужа затримав. А мідіянітянський табір був під ним у долині. І сталося тієї ночі, і сказав до нього Господь: Устань, зійди до табору, бо Я дав його в руку твою. А якщо ти боїшся зійти, зійди ти та Пура, твій слуга, до табору. І почуєш, що вони говорять, а потім зміцняться твої руки, і ти зійдеш до табору. І зійшов він та Пура, слуга його, до краю озброєних у таборі. А мідіянітяни й амаликитяни та всі сини Кедему лежали в долині, як сарана, щодо численности. А верблюдам їх нема числа, як пісок на березі моря, щодо численности. І прийшов Гедеон, аж ось один оповідає другові своєму сон. І він казав: Оце снився мені сон, а ото буханець ячмінного хліба котиться в мідіянітянському таборі. І докотився він аж до намету, та й ударив його, а той упав, і перевернув його догори, і намет той бухнув. І відповів його друг та й сказав: Це ніщо інше, як меч Гедеона, Йоашового сина, мужа Ізраїльського, Бог дав у його руку мідіянітян та ввесь табір. І сталося, як Гедеон почув оповідання про той сон та розгадку його, то вклонився, і вернувся до Ізраїлевого табору та й сказав: Уставайте, бо Господь дав у вашу руку мідіянітянський табір! І поділив він три сотні тих мужів на три відділи, і дав у руку їх усіх сурми, і порожні глеки, та смолоскипи до середини тих глеків.

І сказав він до них: Що будете бачити від мене, то й ви так зробите. А ось я піду до краю табору, і буде, як я зроблю, так зробите й ви. І засурмлю в сурму я та всі, що зо мною, то засурмите в сурми й ви навколо всього табору, та й скажете: меч за Господа та за Гедеона! І прийшов Гедеон та сотня мужів, що з ним, до краю табору, на початку середньої сторожі, коли тільки но по¬ставили сторожу. І засурмили вони в сурми, і побили глеки, що в їхніх руках. І засурмили три відділи в сурми, і поторощили глеки, і тримали рукою своєї лівиці смолоскипа, а рукою своєї правиці сурми, щоб сурмити. І кричали вони: Меч за Господа та за Гедеона! І стояли кожен на своїм місці навколо табору, а ввесь табір бігав, і вони кричали й утікали.

Далі події розгортаються дуже стрімко. Бог Сам дбає про те, щоб ізраїльтяни не запишались перемогою, яку Він мав намір дати. Люди повинні розуміти, чому покора перед Богом є такою важливою. Саме гординя — це те, що зробило їх рабами, тому тільки покора лягає в основу звільнення. Гедеон бачить на власні очі, як більш як половина його армії, 22 000 чоловік, повернулася додому. Тільки уявіть — іде війна, а потенційних солдатів не викликають до армії… Більше того, коли бажаючих воювати все ще чимало — 10 000, їх навмисне відправляють додому. Залишається 300 проти 135-тисячної армії . Якими ж героями ви повинні стати, щоб наважитися змагатися!? Ще перед тим, як усе почнеться, Бог дає Гедеону останню ознаку, бо бачить страх, який у серці Гедеона. Він дає йому почути чутки, які поширилися серед ворогів. Народ цей був марновірним, і напевно вони багато чули про несподівані перемоги, які ставалися, коли Бог воював за Ізраїль. Після того, як Гедеон почув про поразку з уст самих ворогів, він сказав: «Господь дав у вашу руку мідіянський табір». Зважте, що це говорить людина, яка не зробила нічого розумного з точки зору військової справи, коли готувалася до битви. І ось починається (я навіть не знаю, як це назвати, бо війною це не назвеш) акція, демонстрація, парад. Вислів «Я дав їх у вашу руку» повторюється тут тричі. Із вуст Бога, потім із вуст ворогів, потім ми бачимо, як Гедеон передає ці слова народу. У Бога вже все здійснено! Це і стало вирішальним. Хтось скаже — переляк, який учинився серед оточених, зробив своє діло. Сонні вороги кинулись один на одного, намагаючись прорватися через оточений з усіх боків табір, і не помітили головного — ніхто з ними не боровся, всі стояли на місці. Зброя — вогні і сурми. Божа логіка перемогла. Вороги побігли, і їх просто добивали. Тут ми бачимо третій принцип. Бог усе робить так, щоб уся слава належала тільки Йому, а ми стали учасниками процесу. Бог прославляє Своє Слово. На що надіятись нам? У XXI столітті можна просто знехтувати цими принципами, а можна взяти їх на прапор, сповідувати. Якщо ви помітили, всі вони пов’язані між собою, бо історія Гедеона цілісна. Всі три епізоди закінчуються жертвою. Гедеон убиває нечестивих царів в ім’я Господа, раніше він приносив бичка на місці, де був жертовник Ваалу, і ще раніше — став свідком, як вогонь пожирає те, що він поклав на камінь. Жертва вказує на поклоніння — Гедеон віддає славу Тому, Хто стоїть за перемогою в духовній боротьбі, Хто Один може так спасати. Жертва Ісуса Христа досконала (Євр. 10:14), і сьогодні «Той, Хто в нас, більший за того, хто в світі» (1 Ів. 4:4). Бог сказав: «Звершилось». І у цьому слові — перемога над гріхом, над смертю, над дияволом! (Ів. 19:30).

Юрій Ліщинський