Віра і наука

Продовження, початок див. №3/2008
Частина 2
Творіння: день перший

Книга Буття вражає своєю розповіддю про створення Всесвіту і всіх форм життя. Всього-на-всього 31 вірш — і ми дізнаємося про походження всього сущого: живого і неживого. Один сучасний фізик справедливо відзначив: «Про ці події вчені написали в буквальному значенні мільйони слів. Але вся історія розвитку живих організмів вмістилась у кількох біблійних реченнях. Враховуючи лаконічність біблійної розповіді, відповідність опису послідовності подій першого розділу Книги Буття відкриттям сучасної науки воістину феноменальна, — особливо якщо взяти до уваги те, що біблійна інтерпретація подій була записана тисячі років назад і тому сучасна наука вплинути на неї аж ніяк не могла. Навпаки, це наука дійшла, нарешті, до такого рівня, що тепер її дані відповідають розповіді Книги Буття» (Джеральд Шредер).
Звичайно, Біблія — це не підручник з фізики, астрономії, біології чи ще якоїсь науки. Але в Біблії міститься істина, яку Бог забажав відкрити людям. І робить Він це доступною для розуміння мовою. Приступаючи до якоїсь справи (а це значить, що вже усвідомлено, обмірковано попередньо деякі аспекти цієї справи), людина повинна володіти, принаймні, хоч деякими ресурсами: часом, матеріалами, певним капіталом тощо. Адже ніхто не збудує, наприклад, будинок без будівельних матеріалів, розчину, деревини, коштів. Цікаво, що біблійна розповідь про створення світу починається з детального опису таких ресурсів. Давайте прочитаємо разом.
«На початку Бог створив небо та землю» (Бут. 1:1).
Слово «небо» (древньоєврейською shamayim) можна перекласти як «небеса» або «протяжність», тобто простір.
Слово «земля» (давньоєврейською erets) перекладається як «суша», «грязюка», «матерія — те, з чого все складається», тобто матерія (в сучасному науковому розумінні).
«А земля була пуста та порожня, й темрява була над безоднею…» (Бут. 1:2а) — цей вірш говорить про те, що матерія на той момент, очевидно, не мала якоїсь форми чи конструкції і процес творення тривав: «…і Дух Божий ширяв над поверхнею води» (Бут. 1:2б).
«І сказав Бог: «Хай станеться світло!» І сталося світло» (Бут. 1:3). Ми часто думаємо, що світло тут — це та частина спектра, яка сприймається оком. Але правильніше буде називати світлом і невидиму частину спектра — радіо¬хвилі, інфрачервоне світло, ультрафіолетове, рентгенівське випромінювання та гамма-промені, — бо у них одна природа, хоча механізми утворення різні. І це завжди випромінювання частинки енергії. Отже, наступне, що зробив Бог, — сотворив енергію. Якщо тепер розглянути разом Бут. 1:1-3, то виявляється, що було створено отой «вихідний матеріал», який містить і простір, і матерію, і енергію — атом, першоцеглинку світобудови.
З шкільного курсу фізики та хімії про атоми відомо таке:
 вони всі різні (за формою, розміром, масою);
 ті, які однакові, утворюють один вид, і його називають елементом (хімічним), їх є 118;
 атоми мають між собою проміжки, хоч би як щільно вони не були розташовані;
 вони безладно і безперервно рухаються;
 швидкість їхнього руху залежить від температури (середовища) речовини;
 вони взаємодіють між собою (притягуються і відштовхуються);
 атоми можуть об’єднуватись у молекули (найменше — 2 атоми, а відомі молекули і в сотні тисяч атомів — полімери, високомолекулярні сполуки, молекула ДНК);
 з атомів складаються абсолютно всі речовини.
Слово «атом» запозичено з давньогрецької мови й означає «неподільний». Але насправді атом — дуже складна система: у центрі його розташоване ядро, навколо якого обертаються електрони. В атомі кожен електрон має своє місце (відстань від ядра). Якщо електрон переходить ближче до ядра, то атом випромінює енергію; а якщо електрон віддаляється від ядра, то атом поглинає порцію енергії. Звичайно, це відбувається за певних умов (для різних атомів ці умови різні), але здатність випромінювати енергію мають абсолютно всі атоми. Крім електронів до складу атомів входять протони, нейтрони та ще понад 200 частинок, які називають елементарними.

«І побачив Бог світло, що добре воно, — і Бог відділив світло від темряви» (Бут. 1:4). У цьому вірші слово «відділив» слід розуміти як «поклав закон». А що ж такого доброго у світла? Розглянемо лише деякі аспекти великого чуда Божого — світла.
Світло краще вивчати частинами або діапазонами. Враховуючи те, що світло як електромагнітну хвилю можна характеризувати довжиною хвилі, діапазонів буде кілька:
1) радіохвилі (довжина хвилі лежить у межах від 103 км до 1мм);
2) інфрачервоне світло (від 1 мм до 0, 76 мікрометрів);
3) видиме світло (від 0, 76 мікрона до 0, 38 мікрона);
4) ультрафіолетове світло (від 0, 38 до 0, 01 мікрона);
5) рентгенівські промені (довжина хвилі в 10 000 разів менша від 1 мікрона);
6) гамма-промені (мають ще меншу довжину хвилі).
Цікаво, що чим менша довжина світлової хвилі, тим більше світло проявляє властивості частинок. Радіохвилі та інфрачервоне світло проявляються переважно як хвилі, рентгенівські промені та гамма-промені проявляють себе здебільшого як частинки. А видиме світло має властивості і хвиль, і частинок — кажуть, що йому притаманний квантово-хвильовий дуалізм.
Радіохвилі з довжиною хвилі від 10 000 км до 100 м майже не діють на організм людини. Радіохвилі короткого діапазону (від 100 м до 10 м) інтенсивно поглинаються середовищем. Радіохвилі з довжиною хвилі від 10 м до 1 см найбільш поширені й активні:
 вони стимулюють розвиток бактерій;
 майже 98% енергії, яку вони несуть, перетворюється при поглинанні в тепло;
 якщо хвилі цього діапазону безпосередньо потрапляють в око, то температура в даному місці може зрости навіть на 200 С, що може викликати катаракту (помутніння) кришталика;
 у лабораторних умовах було доведено, що через 10–30 хв. неперервного опромінювання гинули миші і щурі, а через 6-10 год. — гинув собака;
 було доведено, що хвилі цієї довжини «керують» поведінкою амеб, стафілококів та ін. мікроорганізмів. Цілком імовірно, що такої дії зазнають і хромосоми клітин, а це може призвести до зміни генетичного коду.
С. Вавилов писав: «На Землі все тепле», маючи на увазі, що будь-яке тіло, яке має температуру вищу, ніж абсолютний нуль (тобто вищу, ніж –2730 С), випромінює інфрачервоні промені, які називають тепловими. 70 % усього випромінювання Сонця припадає саме на інфрачервоний діапазон хвиль. Ці промені використовують у сушарках (де сушать пофарбований автомобіль або фрукти чи овочі), у приладах нічного бачення, в медичних «тепловізорах» (ще Гіппократ казав, що якщо в людини одна частина тіла холодніша або гарячіша, ніж звичайно, то вона хвора). Потужність 1 см2 шкіри людини 40 Вт.
Як уже відзначалось, біологічна активність випромінювання зростає із зменшенням довжини світлової хвилі. Видиме світло не виняток. Відомо, що білий промінь світла за певних умов розкладається на 7 основних кольорів: червоний, оранжевий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий. Кожен з цих променів певним чином діє на організм людини:
червоний — створює відчуття тепла, збуджує (і апетит також);
 оранжевий — зігріває, стимулює, надає душевного підйому;
 жовтий — створює хороший, веселий настрій; збільшує частоту пульсу, тиск крові, мускульну напругу;
 зелений — заспокоює, створює відчуття свіжості;
 блакитний
 синій
 фіолетовий кожен з них заспокоює тиск, сповільнює ритм серця і дихання, веде до пасивності, лікує нерви.

Доведено, що, правильно підбираючи кольорову гаму оточення, можна підвищити продуктивність праці на 10 % без шкоди для здоров’я.
Не можна не сказати хоча б кілька слів про око людини, яким ми сприймаємо такий вузький (всього 0,38 мікрометра! шириною) діапазон довжин хвиль, — воістину це чудо Боже! Видатний фізик І. Ньютон писав: «Чи було сконструйоване око без розуміння оптики, а вухо без знання акустики?..» Навіть Дарвін визнавав: «Око людини в процесі еволюції? — це абсурд!»
Отже, око людини:
1) у процесі бачення квант (порція) світла потрапляє в око і поглинається зоровим пігментом сітківки — родопсином, який від цього руйнується, але під час руйнування посилає імпульс у мозок. Чим яскравіше освітлення (чим більше світла потрапляє в око), тим сильніше розпадається родопсин, знижуючи чутливість ока. Чи помічали ви, що в такі моменти ми рефлекторно кліпаємо оком? Виявляється, що цього проміжку темряви для ока достатньо, щоб родопсин відновився, внаслідок чого чутливість ока підвищилась;
2) будова ока і принцип його дії лягли в основу сучасного фотоапарата;
3) воно здатне бачити понад 10 млн. кольорів. Відомо, наприклад, що видатний художник епохи Відродження Леонардо да Вінчі лише блакитного кольору розрізняв 52 відтінки;
4) штучне випромінювання (теле- і комп’ютерних екранів у тому числі) може бути шкідливим для ока, бо майже на 30 % погіршує зір, і для його відновлення потрібно майже 2 години. Тому варто дотримуватись деяких правил: відстань до екрана телевізора повинна бути у 6-8 разів більшою за його розміри; не дивитись передачі в темряві і при інтенсивному освітленні; робити регулярні перерви (і довші, ніж тривалість реклами); використовувати екрани із спеціальним захистом тощо.

Коротко зупинимось на діапазоні ультрафіолетових променів. Ці промені становлять лише 1% всього випромінювання, що потрапляє на Землю. Через задимленість атмосфери їх кількість зменшується ще на 30 %. І це погано, бо нестача ультрафіолетового проміння призводить до погіршення обміну речовин в організмі людини, зниження імунітету до застуди, Д–авітамінозу, швидкої стомлюваності, роздратування, зростання зорової напруги, бактеріального забруднення атмосфери тощо. За допомогою ультрафіолетового випромінювання можна дезінфікувати питну воду (продуктивність 6 тонн води за 1 годину і немає ніякого присмаку); знищувати сміття (пластмаси певного виду); можна стимулювати ріст такої флори, яка здатна очищати стічні води; в лікарнях досі для дезінфікування приміщень використовують кварцові лампи — потужні джерела ультрафіолету. Але, разом з тим, мода на засмагу дорого «коштує»: в США, наприклад, щороку вмирає понад 5 тис. людей від меланоми — раку шкіри. До збільшення ультрафіолетових променів на Землі може призвести, наприклад, зменшення озону в атмосфері. Вчені підрахували, що концентрація озону в атмосфері становить всього 10-8 %, а поглинає він 99 % сонячних ультрафіолетових променів; якщо озону зменшиться на 1 %, то ультрафіолету збільшиться на 2 %.
Про діапазон рентгенівських променів відомо завдяки їх широкому використанню в медицині і техніці з метою діагностики. Найчутливішими до рентгенівського проміння є статеві залози, кровотворні органи, лейкоцити, клітини злоякісних пухлин. Тому широко застосовують рентгенотерапію, метою якої є пригнічення життєдіяльності клітин патологічно змінених тканин або повне їх зруйнування без пошкодження, однак, здорових тканин.
Рентгенівське випромінювання є природним випромінюванням, як і будь-яке інше випромінювання. Вперше рентгенівське випромінювання від Сонця спостерігалось 1948 р. Під час сонячних спалахів інтенсивність цього ви¬промінювання різко зростає. За межами Сонячної системи спостереження рентгенівського випромінювання ведеться з 1962 р. Джерелами є фонове рентгенівське випромінювання, поодинокі зорі, залишки наднових, пульсари, ядро нашої Галактики, інші радіогалактики, квазари. Рент¬генівським це випромінювання назване на честь німецького фізика Вільгельма Конрада Рентгена, який отримав його штучно, в лабораторії, і за це першим з фізиків отримав Нобелівську премію (1901 р.).

Є такі речовини, у яких не тільки атоми, але і їх ядра можуть перебувати у збудженому стані. А коли таке ядро переходить до основного, нормального стану, то випромінює гамма-кванти (або гамма-промені). Енергія такого ядерного випромінювання в мільйони разів більша за енергію атомного випромінювання. Крім того, ці промені мають найменшу довжину хвилі з усіх випромінювань. Ці два фактори (висока енергія і мала довжина хвилі) і зумовили надзвичайно високу проникність гамма-променів у речовину. Тому гамма-промені застосовують для виявлення прихованих дефектів у виробах, для стерилізації харчових продуктів, для лікування злоякісних пухлин, для діагностики тощо. З 1961 року астрономи почали вивчати небесні об’єкти, яким властиве гамма-випромінювання (пульсари, квазари, туманності тощо).

Ми розглянули лише деякі властивості світла та його застосування з того, що відомо. А скільки ще є невідомого… І тільки Бог повною мірою оцінив те, що Він створив: «І побачив Бог світло, що добре воно…»
Але процес творіння тривав, і в цей же час «Дух Божий ширяв над поверхнею води» (Бут. 1:2б). Кілька слів, які сповнені глибокої інформації: по-перше, процесом творіння займався Триєдиний Бог — Бог Отець, Бог Син і Бог Дух Святий (Бут. 1:1; 1:2; Ів. 1:1); по-друге, Дух Святий «ширяв» — це активна дія Бога; по-третє, ця активна дія додатково (бо вода як речовина з усіма своїми фізичними і хімічними властивостями вже була створена) чинилась на воду. Тобто ми маємо вказівку на те, що вода — унікальна речовина. В чому ж полягає її унікальність?

Вода — це найпоширеніша речовина на Землі і займає близько 70 % її поверхні. І вже не видається випадковим те, що тіло людини на 70 % складається з води, а в кожній живій клітині всі процеси (біохімічні) відбуваються по типу реакцій у водних розчинах. З точки зору хімії вода — ідеальний розчинник; у ній розчиняються солі, кислоти, луги та органіка. До речі, у морській воді «розчинена майже вся таблиця елементів Менделєєва» — близько 110 елементів із 118. Вода використана як «транспортер» для доставки поживних речовин рослинам. А під час Другої світової війни, коли не вистачало крові для переливання пораненим, використовували стерилізовану морську воду. Всі фізіологічні розчини, якими користуються сьогодні в медицині, — це, як правило, водні розчини 0,9 % NaCl (звичайної солі). І на сьогоднішній день актуальним є водолікування — лікування мінералізованою природною водою та геотермальною водою (ванни-купальні згадуються, наприклад, у Ів. 5:2-4).
Геотермальну воду беруть з гейзерів — гарячих джерел, що періодично фонтанують: періодичність фонтанів триває від 1 хвилини до кількох годин, іноді — місяців; тривалість фонтана не більше 5 хвилин, висота фонтана сягає іноді 40-60 м, а температура води у ньому близько 80-1000С.
Далі, без води не обходиться дуже важливий процес на Землі, який поповнює запаси кисню, — це реакція фотосинтезу у рослин:
6CO2 + 6H2O + 6hυ C6H12O6 + 6O2
вуглекис-лий газ вода порція світла глюкоза кисень

Учені підрахували, наприклад, що для одержання 1 кг яловичини потрібно використати 5000 л води; щоб одержати 1 буханець хліба потрібно близько 900 л води і 182 000 л води, в середньому, використовують для виготовлення одного автомобіля. Вода є ідеальною речовиною для гасіння пожеж, але й сама прекрасно горить в атмосфері вільного фтору. Цікаво, що кількість води на планеті від початку створення світу не змінюється: «Всі потоки до моря пливуть, але море — воно не наповнюється: до місця, і звідки пливуть ті потоки, вони повертаються, щоб знову плисти!» (Екл. 1:7). Тут описано явище кругообігу води — колосальні маси води (причому, прісної води, — хоча випаровування йде з усієї поверхні Землі, а поверхня морів і океанів значно більша, ніж поверхня прісних водойм) у хмарах переміщуються на величезні відстані. Уявляєте, за 2 тис. років до відкриття вченими кругообігу води у природі про це уже було написано в Біблії! Близько 10 тис. грозових дощів випадає щодня на планеті. Коли краплина дощу падає, вона внаслідок тертя об повітря заряджається негативно, тому притягує до себе різні дрібні частинки (пил) і тим самим очищує повітря.
З точки зору фізики вода також дуже цікава речовина. Зокрема, молекула води дуже проста — всього два атоми водню і один атом кисню — Н2О. Але водень може бути п’яти різних видів (ізотопів), а кисень має дев’ять ізотопів. І ось їх комбінація у формулі води дає аж… 135 видів води. А в звичайній природній воді зустрічається 9 різних видів. Будь-яка вода існує в трьох станах: вода — рідина, газоподібний стан — пара (туман, хмари) і твердий стан — лід (град), сніг. До речі, за весь час спостережень не знайдено двох абсолютно однакових сніжинок, хоча лід і сніг вкривають п’яту частину суші. За нормальних умов звичайний лід плавиться при температурі 00С. Але є інший лід: лід-II, лід-III,.. лід-X . Наприклад, лід-VII одержують при дуже високому тискові (в 3х104 більшому за атмосферний), а температура його плавлення становить +1900С. Один стан води відрізняється від іншого тільки порядком розташування молекул і характером їх руху. Так, лід має так званий дальній порядок — в усьому об’ємі строгий однаковий порядок; вода-рідина має так званий ближній порядок — більш-менш строгий порядок молекул тільки для невеликого об’єму; а молекули пари взагалі не мають ніякого порядку у розташуванні. Але ось що цікаво: якщо над водою молитись, то її молекули мають певний порядок в усьому об’ємі! Ще більше вражає те, що цей порядок не будь-який, а повторює форму молекули ДНК… Вода має ще одну особливість, яка називається аномалією і полягає ось у чому. Відомий факт: із зниженням температури зменшується об’єм речовини. Для води ця залежність зберігається тільки до температури +40С. При подальшому зниженні температури об’єм починає збільшуватись (саме тому лід плаває на поверхні води). При +40С вода має найбільшу густину і природна конвекція (переміщування) води припиняється, тобто на поверхні водойми температура може бути, приміром, -200С, а біля дна буде +40С і не нижче (правда, за умови достатньої глибини, щоб водойма не промерзла наскрізь). А це означає, що всі живі істоти та рослини водойми прекрасно переживають найлютіші зими.
Є така фізична величина, яка характеризує теплові властивості речовин і називається питомою теплоємністю речовин. Так ось, з усіх відомих речовин вода має найбільшу питому теплоємність — 4200 Дж/кг К. А це означає, що лише вода може суттєво впливати на клімат: сухий чи вологий, м’який чи різкий, морський чи континентальний. І це ще не всі чудові властивості води, та про них згодом.

«І Бог назвав світло «День», а темряву назвав «Ніч». І був вечір, і був ранок, — день перший» (Бут. 1:5). Тут нам Бог повідомляє про те, що й час був створений. Час характеризує послідовність існування явищ, які змінюють одне одного; відокремленість різних стадій розвитку; тривалість, швидкість, темпи, ритми матеріальних процесів. Простір виражає співіснування і відокремленість речей одна від одної, їхню протяжність, порядок розташування. Простір і час — як філософські категорії — відображають основні форми існування матерії. Простір і час — як форми осягнення дійсності — виробляються на основі суспільно-історичної практики і змінюють свій зміст відповідно до способів людського буття та глибини пізнання. Так, древні греки, спостерігаючи за зміною пір року, дня і ночі, уявляли час циклічним; для ізраїльтян час мав початок і кінець, тобто був лінійним; тепер дедалі частіше можна почути про «спіраль часу». Під напрямком часу розуміють його плин від минулого до майбутнього. Спрямованість — загальна властивість часу, що має багато різних проявів. У класичній фізиці І. Ньютон використовував два поняття часу: абсолютний час і відносний час. «Абсолютний, істинний, математичний час сам по собі і по своїй суті без всякого відношення до будь-чого протікає рівномірно…» — писав учений. Таким чином, абсолютний час — це щось нефізичне, що існує саме собою, дане нам згори. А під часом «відносним, звичайним» він розумів час, який можна виміряти приладами. Для його вимірювання використовують періодичні процеси: коливання маятника, обертання Землі, вимірювання світла атомами тощо. У сучасній фізиці незворотність плину часу пов’язується з принципом причинності: реальна причина завжди породжує наслідок, який передує їй у часі. Те, що час був створений, означає ще й те, що світ тимчасовий в усіх смислах цього слова. Адже нелогічно створити будь-що з нескінченним «запасом міцності», якщо воно через певний час має зникнути: «І бачив я небо нове й нову землю, перше бо небо та перша земля проминули, і моря вже не було» (Об. 21:1). Еволюційна теорія розвитку Всесвіту стверджує, що оточуючий нас світ дійшов теперішнього стану через дію законів природи без втручання будь-якої трансцендентної сили протягом мільярдів років. Але в Біблії сказано чітко: «І був вечір, і був ранок, — день перший». Був вечір (один) і був ранок (один), відповідно, і день був один, а не мільйони. Бог кожного разу уточнює цю важливу обставину. На що б не зверталась дія Божа, — все відбувається в один і той же день. І в майбутньому Бог уже не повертається до того, що створив. З тієї простої причини, що все створене не потребує подальшого вдосконалення.
За шість днів Господь створив увесь світ у його закінченому і досконалому вигляді, який не потребує якої б то не було подальшої прогресивної еволюції. Якби кожен наступний творчий день був просто черговим етапом удосконалення складових елементів Всесвіту, то не було б необхідності згадувати в тексті Біблії про щоденне творче слово Бога. Під творінням розуміють миттєве виникнення речей способом, що виходить за рамки, які підлягають науковому аналізу: «Вірою ми розуміємо, що віки Словом Божим збудовані, так що з невидимого сталось видиме» (Євр.11:3). Тобто Бог створив Всесвіт з того, чого не можна відчути п’ятьма органами чуття людини, та ще й за такий короткий час — шість днів. Очевидно, що якби Бог захотів, то і за шість секунд міг би це зробити, бо Він — БОГ! І не варто прихильникам Дарвіна шукати компроміс між креаціонізмом та еволюціонізмом у вільному тлумаченні Біблії, що один день творіння слід розуміти як один період, який міг тривати тисячі років. Так, у Слові Божому написано: «Бо в очах Твоїх тисяча літ, — немов день той вчорашній, який проминув» (Пс. 90:4), «Нехай же одне це не буде заховане від вас, улюблені, що в Господа один день немов тисяча років, а тисяча років немов один день!» (2 Пет. 3:8). Але тут ідеться про те, що Бог поза часом, який є Його творінням, подібно до того, як художник поза своєю картиною. Ми, люди, поміщені в просторово-часовий світ, тому для нас має значення і простір, і час. Трансцендентність Творця — дуже важливий атрибут Бога, але не менш важливою є Його турбота про людство: від надприродної суті Бога нас не може відокремити ні простір, ні час. «Бо я пересвідчився, що ні смерть, ні життя, ні анголи, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні вишина, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любові Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім!» (Рим. 8:38-39).
Ольга Прокопович
Продовження у наступному номері