Урок для середніх класів, автор Оксана Гаврисюк, магістр релігієзнавства, вчитель англійської мови, християнської етики ЗОШ І-ІІІ ст. № 22 м. Луцька Волинської області
Мета
Освітня: ознайомити учнів із поняттям «християн¬ство», розкрити його зміст; здійснити екскурс у минуле — розповісти про подію хрещення Київської Русі.
Виховна: спонукати учнів до прояву милосердя та любові у повсякденному житті; виховувати загальнолюдські цінності.
Розвиваюча: розвивати співчуття до оточуючих.
Ключовий вірш:
«Люби…свого ближнього, як самого себе» (Лк. 10:27).
Обладнання: портрет князя Володимира Святославовича, ілюстрація із зображенням хрещення Київської Русі, репродукція картини «Добрий самарянин».
Використана література:
1. Біблія або книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту. / Переклад І. Огієнка. — Київ: Українське Біблійне Товариство, 2002. — 1375 с.
2. Санников С. В. Двадцать веков христианства. Первое тысячелетие. Учебное пособие по истории христианства. — Т.1. — Одесса: Богомыслие, 2002. — 668 с.
3. Семеній О., Томахів В., Чернецька Л., Юрчак Н. Релігієзнавство. Курс лекцій. — Тернопіль, 1999. — 76 с.
4. Хоткевич Г. М. Історія України: Для мол. та серед. віку. — К.: Веселка, 1992. — 228 с.
ХІД УРОКУ
І. Вступна частина.
Вітання.
Налагодження контакту з класом.
Повідомлення теми та мети уроку.
У 2008 році український народ згадує подію, яка змінила історію нашої нації, — 1020-річчя хрещення Київської Русі. У 988 році князь Володимир Святославович запровадив християнство як державну релігію.
Князь Володимир, посівши престол, закріплював кордони української держави, захищав Україну від нападників-ворогів, будував школи, де навчали дітей грамоти.
У 988 році Володимир охрестився і наказав усьому народові прийняти Христову віру.
Послухайте уривок із «Повісті временних літ», автором якої є монах Києво-Печерської лаври Нестор, про прийняття на Русі християнства.
«І скликав князь бояр своїх і старців, і сказав Володимир: «Ось прийшли послані нами мужі, послухаємо ж усе, що було з ними», — і звернувся до послів: «Говоріть перед дружиною». Вони ж сказали: «Ходили в Болгарію, дивилися, як вони моляться в храмі, тобто в мечеті (прим. — назва храму в мусульман); зробивши поклін, сяде і глядить туди і сюди, як нерозумний, і немає в них веселощів, тільки печаль… Не добрий закон їх. І прийшли ми до німців, і бачили в храмах їхніх різноманітну службу, але краси не бачили ніякої. І прийшли ми в Грецьку землю, і ввели нас туди, де служать вони Богу своєму, і не знали — на небі чи на землі ми: бо немає на землі такого видовища і краси такої, та не знаємо, як і розказати про це, — знаємо ми лише, що перебуває там Бог із людьми, і служба їхня краща, ніж у всіх інших країнах. Не можемо ми забути краси тієї, бо кожна людина, якщо скуштує солодкого, не візьме потім гіркого; так і ми не можемо вже тут перебувати». Сказали ж бояри: «Якби поганим був закон грецький, то не прийняла б його бабка твоя Ольга, а була вона мудрішою з усіх людей». І запитав Володимир: «Де приймемо хрещення?» Вони ж сказали: «Де тобі любо».
Послав Володимир по всьому місту сказати: «Якщо не прийде хто завтра на річку — чи то багатий, а чи бідний, або убогий, чи раб, — буде мені ворогом». Почувши це, з радістю пішли люди, кажучи: «Якби не було це хорошим, не прийняли б цього князь наш та бояри».
Наступного ж дня вийшов Володимир з попами царициними і корсунськими на Дніпро, і зійшлось там людей без числа. Увійшли в воду і стали там одні по шию, інші по груди, молоді ж біля берега по груди, деякі тримали немовлят, а вже дорослі бродили, попи ж, стоячи, звершували молитви. І була видна радість на небі і на землі з приводу стількох душ, які спасаються; а диявол казав: «Вигнаний я звідси! Тут думав я набути собі житло, адже тут не було вчення апостольського, не знали тут Бога, але радів я служінню тих, хто служив мені. І ось вже переможений я неуком, а не апостолами і не мучениками; не зможу вже більше царювати в цих країнах». Люди ж, охрестившись, розійшлися по домівках. А Володимир був радий, що пізнав Бога сам та люди його, і, поглянувши на небо, сказав: «Христос Бог, що створив небо і землю! Поглянь на нових людей оцих і дай їм, Господи, пізнати Тебе, істинного Бога, як пізнали Тебе християнські країни. Укріпи в них правильну та непохитну віру і мені допоможи, Господи, проти диявола, хай здолаю я пастки його, надію покладаючи на Тебе і на Твою силу»… І поставив церкву на честь святого Василя на пагорбі, де стояв ідол Перуна… і в інших містах почали зводити церкви та визначати в них попів й приводити людей на хрещення по всіх містах і селах».
ІІ. Основна частина.
Так розпочалося християнство на нашій землі.
Проте, за легендами, уперше благу вість на береги Дніпра приніс апостол Андрій, якому випав жереб проповідувати в Скіфській землі. У літописах повідомляється, що він приплив до київських круч і мовив до учнів: «На сих горах возсіяє благодать Божа». Потім апостол зійшов на гори, благословив їх і поставив хреста.
Проте мали пройти століття, щоб справдилося пророцтво.
Відомості про християнство
Християнство — найбільш поширена з сучасних релігій, назва якої походить від імені Ісуса Христа, Який, згідно зі Святим Письмом (Біблією), заснував цю релігію в І ст. після Різдва Христового.
В основі християнської релігії лежить віра в Боголюдину Ісуса Христа. Його місія — вказати людям шлях до Бога. Цей шлях надзвичайно простий, він вміщається у трьох словах: «Бог є ЛЮБОВ».
Появу Ісуса провіщали святі пророки, послані Богом синам Ізраїлю (так називали себе древні євреї). Вони говорили про прихід божественного Спасителя, Месії (від староєврейського слова, що означає «помазаник»). Він повинен врятувати людство від усіх їхніх гріхів і принести Богові викупну жертву (померти на хресті). Месія покарає злих і несправедливих, дасть людям нові закони, установить Царство Боже.
Про чудо народження Спасителя розповідається у Новому Завіті. Там сказано, що Діві Марії явився архангел Гавриїл і повідомив їй, що вона обрана Богом, щоб стати матір’ю очікуваного Месії. На Діву Марію зійшов Святий Дух, і вона в утробі зачала Дитину. Її чоловік, благочестивий Йосип, прийняв все як належне.
Коли Ісусові виповнилося 30 років, Він почав Своє служіння. Великі натовпи людей збиралися, аби послухати мудрого Учителя. Крім того, Ісус творив різні чудеса: сліпі прозрівали, каліки починали ходити, мертві оживали. Він одним словом міг утихомирити бурю на морі, нагодувати велику кількість людей п’ятьма хлібами і двома рибками.
Ісус Христос навчав, що скоро наступить Царство Боже, але в нього потраплять лише ті, хто увірує в божественність Ісуса, хто визнає Його Сином Божим і буде в усьо¬му дотримуватися Його вказівок.
Ісус зображений втіленням лагідності, всепрощення, любові до ближнього, смирення.
Він каже: «Любіть своїх ворогів, добро робіть тим, хто ненавидить вас. Благословляйте тих, хто вас проклинає, і моліться за тих, хто кривду вам чинить. Хто вдарить тебе по щоці, підстав йому й другу, а хто хоче плаща твого взяти, — не забороняй і сорочки. І кожному, хто в тебе просить, — подай, а від того, хто твоє забирає, — назад не жадай. І як бажаєте, щоб вам люди чинили, так само чиніть їм і ви» (Лк. 6:27-31). Цей вислів називають «золотим правилом».
Проповідував та навчав Ісус упродовж трьох років. Багато хто з людей не сприймали Христа, заздрили Йому, бажали Його смерті.
Один із дванадцяти вибраних учнів Ісуса, Юда Іскаріотський, зрадив свого Учителя. Христу, після допиту, винесли вирок: смерть через розп’яття на хресті — це було найганебніше покарання, найгірших злочинців карали таким чином. Разом із двома розбійниками Христа відвели на гору Голгофу, де Він постраждав невинно за гріхи всього людства.
Христа поховали, але на третій день Він воскрес (ожив) і протягом ще деякого часу перебував із учнями. На очах своїх послідовників Ісус вознісся на небо. Виконуючи останню настанову Ісуса Христа («Тож ідіть, і навчіть всі народи… навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів», Мт. 28:19-20), учні — їх ще називають апостолами — розійшлися в усі кінці світу благовістити (звіщати) про чудесне життя і діяльність Сина Божого. Вони, учні, й утворили першу християнську Церкву. Послідовники Ісуса Христа заснували перші християнські общини.
Таким чином зародилося християнство, поступово воно зміцнювалося та поширювалося по всьому світу.
У священній книзі християн — Біблії — описується життя Ісуса Христа та діяльність Його учнів.
Християнство називають релігією любові. Адже Ісус, коли жив на землі, навчав людей проявляти любов до ближніх. Його слова були наповнені глибоким змістом. Його мова приваблювала багатьох людей.
Як же дізнатися, чи насправді ми християни?
Ісус розповів притчу про милосердного самарянина, яка змушує людей задуматися над своїм життям (Лк. 10:25-37).
План розповіді притчі:
1. Подорожній на шляху з Єрусалима до Єрихона.
2. Напад розбійників у глухому місці.
3. Священик, а потім левит пройшли мимо (у кожного з них була можливість допомогти пораненому).
4. Самарянин побачив стан потерпілого.
5. Самарянин надав допомогу і відвіз побитого чоловіка до найближчого готелю. Він про все потурбувався.
Самаряни та юдеї зневажали одні одних. Проте наш герой — самарянин — незважаючи ні на що, проявив милосердя.
Любов перемагає ненависть.
Добрі діла можуть робити і нехристияни, але християни не можуть не робити добрих справ, це для них неприродно. Усвідомлюючи те, яку любов проявив до нас Бог, віддавши в жертву викуплення за наші гріхи Свого Однородженого Сина Ісуса Христа, перебуваючи щодня під Божою охороною, наповнені Його благодаттю, ми відчуваємо бажання чимось віддячити Богові, послужити Йому. Та що ми можемо запропонувати Тому, Хто весь усесвіт тримає в Своїх руках, Кому служать ангели і архангели, Кому підвладне все, що на небі, на землі і під землею?! Слово Боже дає нам відповідь на це запитання: «Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, — те Мені ви вчинили» (Мт. 25:40).
Ключовий вірш — це слова, записані в Біблії, — Євангеліє від Луки, 10 розділ, 27 вірш:
«Люби… свого ближнього, як самого себе».
— Як ви розумієте значення цих слів?
— Що треба для того, аби любити ближнього свого, як самого себе?
— Чого це коштувало доброму самарянину? (Час, гроші, ризик, воля, рішучість вчинити так, готовність призупинити свою подорож).
ІІІ. Підсумкова частина.
Підведення підсумків уроку
Поява християнства відіграла велику роль у розвитку нашої країни. До наших днів зберігся лист від Бога — Біблія. Тій людині, яка хоче мати успіх у всьому, варто читати Слово Боже. Адже ця книга допоможе зрозуміти, яким є Бог і чого Він хоче від нас.
Християнство для людини, родини, країни, світу має велике значення. Ісус Христос — Син Божий, центральна постать християнства. У буденних щоденних ситуаціях Ісус доводив, як проявляється любов. Він навчав цього Своїх послідовників. Він щиро бажає, щоб людина всім своїм серцем полюбила Бога, а також свого ближнього.
Задумайтеся над словами, поданими нижче, і намагайтеся застосувати їх у власному житті:
«Любов довготерпелива, любов лагідна, любов не заздрить, любов не чваниться, не горда, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не роздратовується, не гнівлива, не радіє неправді, а радіє істині, усе покриває, всьому вірить, завжди надіється, все терпить» (1 Кор. 13:4-7).
«Любов хай буде нелицемірна, відвертайтесь від злого, прихиляйтесь до доброго. Любіть один одного братньою любов’ю; випереджайте один одного шанобливістю. У старанності не лінуйтеся; духом палайте; служіть Господу. Утішайтесь надією; в скорботах будьте терпеливі; в молитві постійні» (Рим. 12:9-12).
Момент вдячності (подякувати учням за роботу на уроці)