…Нема гіршого звіра од людини, коли їй дають владу і відбирають Бога…
Роман Іваничук «Орда»
Цього року «зустрілися» два ювілеї. 500 років Реформації і 100 років жовтневої революції в Росії. Дві дати, що змінили світ. Дві події, які мали вплив на величезну кількість людей. Кожна з них мала свої наслідки для багатьох народів. Дві події, які змінювали мислення і світобачення цілих поколінь.
Так сталося, що на нас, українців, ці події мали безпосередній вплив. Що вони принесли для нашого народу? Який вплив і які наслідки мали? Адже обидва терміни починаються з одного префікса «ре», що означає розворот, повернення, обернення. Тож, як вплинули на людей ці різні за внутрішнім змістом обернення?
Для початку потрібно нагадати, що означають ці терміни, адже в нашому житті ми часто вживаємо слова, значення яких до кінця не знаємо.
Революція — від латинського ”revolution” — швидка кардинальна зміна всієї системи, або частини цієї системи. Це може стосуватися суспільних систем, людини особисто, чи навіть неорганічної природи. Уперше цей термін використали алхіміки для пояснення швидких раптових перетворень речовин.
Реформація — від латинського ”reformation” (перетворення, виправлення) — це відновлення, перетворення або перебудова, поновлення або повернення колишнього, але поліпшеного стану (конституції, суспільства, держави). Найчастіше використовується як власна назва релігійно-суспільних процесів в Європі ХVI–XVII ст.
Тобто революція — це радикальний вибуховий спосіб зміни, який кардинально перетворює суспільну ситуацію. Реформація ж — це перетворення за допомогою повернення до колишніх форм існування з метою виправлення ситуації.
Не секрет, що ми діємо лише так, як віримо. Тобто в основі наших учинків лежить віра. Звісно, нас можна змусити щось робити всупереч власному бажанню. Але коли спадає тиск, ми починаємо діяти згідно з нашими переконаннями. Власне, ця теза лежить в основі всіх перетворень у суспільстві. Тому всі збурення й переміни мають ґрунтуватися на якихось переконаннях. Вони не можуть виникнути спонтанно, безпідставно. Має з’явитися певне переконання в значної кількості людей, щоби якісь перетворення — кардинальні чи поступові, — мали змогу змінювати існуючий стан речей. І реформація, і революція мали свої і передумови, і фундамент, і прихильників.
Реформація виникла як реакція на зловживання католицької церкви й папської влади. Глибока криза суспільства, невиправдані надії на зміни в церковному устрої й житті вилились спочатку в поодинокі виступи (Ян Гус, Дж. Вікліф, Дж. Савонарола), а згодом — у масовий протест у північноєвропейських країнах, який базувався на ідеях М. Лютера, Ж. Кальвіна, У. Цвінглі та інших теологів того часу.
Основною ідеєю Реформації було повернення до форми та змісту церкви апостольських часів, яка згодом була сформульована богословами у вигляді ”Quinque Sola” (п’ять «тільки») — тільки Писання, тільки віра, тільки благодать, тільки Христос, тільки Богові слава. Реформація ставила на меті змінити Церкву й ствердити право людини на особисті стосунки з Богом без посередників. Проте зміни в ставленні людей до Бога змінюють і суспільство. Адже неможливо любити Бога й водночас ненавидіти свого ближнього (Ів. 4:20). Тому, зрештою, Реформація залишила свій позитивний відбиток на суспільно-політичному житті тогочасної Європи.
Революція теж мала свої передумови. Тоді як розчарування в церковній політиці привело одних людей до Реформації й прагнення змін, інших — до повної зневіри в будь-яких моральних принципах та ідеалах. Подібні погляди сформувались у світоглядну концепцію, що заперечувала будь-які цінності й отримала назву «нігілізм» (від лат. ”nihil” — ніщо). Нігілізм стверджував, що життя не має ніякої мети й значення. І якщо ти маєш достатньо сили, то маєш право й можливість побудувати своє життя так, як бажаєш. Іншими словами, якщо життя має цінність лише як фізичне існування, тоді ти маєш повне право будувати його так, як ти того хочеш. Ти — коваль свого щастя і можеш, як хочеш, захищати свої погляди, адже мораль — це теж мури й кайдани, якими правлячі кола стримують людей.
Така позиція призвела до виникнення цілого покоління людей, які не вірили ні в що й були скептично налаштовані до будь-яких моральних ідеалів. «Співцем» цієї філософії став Іван Тургенєв, який детально представив цю філософію в романі «Батьки і діти». Згодом погляди нігілістів знайшли своє втілення в революції 1917 року.
І Реформація, і революція мали на меті зміну суспільства й привнесення нових ідеалів у життя людей. Проте підхід кардинально різнився: реформатори прагнули через внутрішні зміни в людині й розбудову стосунків із Богом змінити суспільство зсередини. Революціонери — через руйнацію існуючої системи й побудову абсолютно нового ладу принести свій порядок у суспільство.
Звернімо увагу на те, які наслідки мали ці події в житті народів. Адже будь-яка справа пізнається за її плодами. Так, так, вираз дуже скидається на біблійну цитату, це — універсальний закон природи, за яким ми оцінюємо всі процеси та явища у світі. Саме «плоди», або результати справи вказують на її доцільність і дієвість.
Отож, які ми маємо плоди?
Наслідки Реформації:
- Розвиток книгодрукування і освіти, розвиток шкіл і навчальних закладів. Заснування університетів, академій, популяризація освіти серед простого населення (щоб вивчати Слово, потрібно вміти читати).
- Проголошення великого Бога замість великого папи. Піднесення гідності кожної людини через ствердження її цінності в Божих очах, а пізніше — утвердження прав людини.
- Протестантська етика виробництва, яка лягла в основу сучасної економіки й дала поштовх економічним змінам у багатьох країнах світу. Більшість сучасних провідних країн світу — це ті держави, які свого часу прийняли ідеї Реформації.
- Скасування рабовласництва. Хоча багато-хто з людей переконані, що церква схвалювала рабовласництво, це далеко не так. Адже саме протестанти на чолі із Вільямом Вілберфорсом (британський політик, член парламенту Британії) домоглися заборони работоргівлі. (Цікавий факт: в Австрійській імперії, де значна частина підданих були протестантами, кріпацтво було скасоване 1781 року. А в Російській імперії Катерина ІІ 1783 року закріпачила всіх селян.)
- Реформація дала поштовх для розвитку наук. Адже пізнаючи й досліджуючи світ, ми пізнаємо його Творця. Величезна плеяда тогочасних науковців були щирими християнами — Ч. Лінней, Ф. Бекон, Б. Паскаль, І. Ньютон, Я.А. Коменський, Г. Мендель, М. Планк та інші.
Що принесла революція 1917 року:
- Постійні воєнні конфлікти (громадянська війна, Друга світова, Фінська, Халхін-Гол, В’єтнам, Корея, Афганістан та ін.), спровоковані правлячою верхівкою країн, де ідеї революції були панівними.
- Голод і розкуркулення — тобто винищення заможного селянства як прошарку суспільства. Це було піднесено як частина класової боротьби. За найскромнішими підрахунками було заарештовано 1,58 млн. людей, із яких 682 тис. засуджено до розстрілу. Саме ця політика призвела до Голодомору 1932-33 років, який забрав до 8 млн. людських життів.
- Депортація народів, які так чи інакше чинили спротив радянській владі, на територію Сибіру й Далекого Сходу. Загальна кількість депортованих сягала 4 млн. осіб.
- Утворення виправних таборів, які на сьогодні відомі як ГУЛАГ. За офіційними підрахунками, там загинуло 2,56 млн. осіб. Проте, за спостереженнями політв’язня О. Солженіцина, який сам пройшов ці табори, цифра замордованих значно занижена. Він стверджував, що там було закатовано близько 66 млн. людей.
- Тотальна бідність більшості населення й постійний дефіцит товарів першої необхідності у віддалених районах. Тотальний контроль, індустріалізація і колективізація, що були збудовані на новому виді кріпацтва — колгоспах.
- Знищення цілих етносів у північних районах Росії, заміна їхньої культури на «радянську культуру». Алюторці, весь, камасинці, меря, мурома — ось неповний перелік народностей, які зникли за часів СРСР.
Ми згадали лише найважливіші та найрельєфніші події. Було багато й інших — усю інформацію можна знайти у вільному доступі в бібліотеках чи інтернеті. Питання в іншому. Коли ми святкуємо якусь річницю, за якими критеріями ми оцінюємо чергове «-ліття» того, що колись відбулося?
Будь-яка подія має свої плоди й свій вплив на долі людей. Оце і є найголовнішим критерієм будь-якого соціального процесу. Плоди визначають і якість, і важливість події. Звісно, хтось може сказати, що під час Реформації були війни й негаразди, а після революції були «світлі» моменти життя. Безперечно. Але коли ми оцінюємо якусь подію, слід брати до уваги той загальний результат, до якого вона призвела.
Христос сказав, що людина завжди щось виносить зі скарбниці свого серця (Лк. 6:45). Тобто те, чим наповнене наше серце, буде визначати й наші вчинки. Якщо в серці панують моральні принципи, Заповіді й віра в Творця, перед яким ми дамо звіт за своє життя, — тоді ми будуватимемо і своє життя, і суспільство згідно із законами Вищої Моралі. Ми будемо все робити для того, щоби кожна людина пережила духовне відродження й через зміну особистих стосунків із Богом відчувала відповідальність за те, що їй доручене Творцем.
Якщо я вірю, що після смерті на мене ніщо не чекає і що не має значення, якими методами я досягатиму мети, тоді я ладен чинити так, як вважаю за необхідне. І, маючи силу й засоби примусу, перекрою існуючий лад лише під себе. Адже я буду мірилом усіх процесів. «Нікого над нами» — тому я сам вибиратиму мету, засоби й критерії оцінки всього. І, якщо моїх переконань не розділяють — зможу вчинити все, щоби всі вірили так, як вірю я. Власне, нігілізм (а згодом і атеїзм), є формою поклоніння самому собі. А це — вища форма ідолянства.
Отже, вплив події на історію вимірюється не лише її грандіозністю, а й тими наслідками, які ця подія спричинила. Можна відзначати будь-які дати, проте маємо рівнятися на те, що дало якнайкращий плід в історії людства, що дозволяє людині бути людиною — як образом Божим на землі. Важливо горнутися до того, що надихає відкривати світ і його красу, дає людині наснагу йти вперед, усвідомлюючи свою унікальність у Божих очах, відкриває милість і любов Божу, нагадує про нашу відповідальність перед Творцем.
За кожного з нас був розіп’ятий Божий Син, Ісус Христос — праведний за грішних… Тому із двох ювілеїв особисто я обираю святкування Реформації. Бо знаю, що лише в Бозі можна віднайти як свою долю, так і долю України.
Олег Блощук