Якщо у вас є маленька дитина 5‑6‑річного віку, вам неодмінно траплялося відповідати на безліч запитань, багато з яких були глибоко філософськими або богословськими. А отже, вам неодмінно траплялися такі запитання, відповідей на які вам не пропонувала жодна з раніше прочитаних книг.
Моїй старшій донечці 6 років, ось-ось буде сім. Як і всі мами, я вважаю, що вона надзвичайно талановита, гарна і, як на свої роки, дуже кмітлива. Також я мрію, що наші розмови з нею стануть основою її подальшого християнського світосприйняття. Ви спитаєте: так у чому річ? Одне просте запитання, яке поставила моя доня: «Мамо, а що ми робитимемо, коли потрапимо на небо?». І я, як справжня християнка в четвертому поколінні, впевнено відповідаю, що ми будемо вічно жити з Богом у місці, яке нам приготував Сам Ісус Христос.
— А що ми будемо там робити? — (логічне питання, чи не так?)
— Ну… — почала міркувати я, — ми будемо з Богом, будемо радіти, прославляти Його, напевно що співатимемо пісні хвали Богові!
— А… пісні?…
Чи то від того, що вона не відчула захоплення від майбутнього у вічності з піснями, чи то вона й на землі втомилася від співів (ходячи другий рік на вокал), але в її очах радісної емоції я не побачила. Це не те місце, яке вона собі уявляла як місце вічної радості. Розумію, що моя відповідь не найширша, але я й сама гадки не мала, який має вигляд обитель Божа. Десь навіть побоювалася фантазувати, спираючись на 1 Кор. 2:9: «Чого око не бачило й вухо не чуло і що на серце людині не приходило…», тож навіщо думати про це, якщо все одно не вгадаю. Але Дух Святий не полишив мене вдовольнитися такою відповіддю, а спонукав почати глибше розмірковувати: і справді, невже це і є наша найзаповітніша мрія? Що таке «небеса»? І, зрештою, чим наша вічність буде відрізнятися від нудного недільного богослужіння, як його уявила моя доня? Тому саме на книгу Ренді Елкорна «Небеса» я звернула увагу на одному із сайтів християнської літератури.
Вічність, покладена в наші серця (Еккл. 3:11), спонукає нас шукати її у відблисках земного. Наші спраглі душі невпинно шукають відповіді на безліч запитань. Скажімо, на що буде схоже наше майбутнє життя, де ми будемо жити, які ми будемо на вигляд, які стосунки матимемо і, зрештою, чим же ми будемо займатися всю вічність?
Деякі питання, які автор розглядає у книзі, можуть здатися вам надто сміливими, але вичерпні відповіді і Слово Боже розсіють усі сумніви. Автор закликає нас мислити згідно з Божими одкровеннями. Але таке мислення неможливе без використання уяви та фантазії. К. С. Льюїс писав: «Хоча розум — природний орган істини, уява — орган сенсу». Наша уява в цих питаннях не має летіти від істини, але повинна летіти на крилах істини.
Ми всі так чи інакше маємо певні уявлення або переконання про вічне життя. Як і автор твору, переконана, що основною причиною нашого несприйняття Неба й вічності такими, як їх замислив Бог, — є робота сатани. Він сам, полишивши місце вічного блаженства та радості, не переконує нас, що цього місця не існує. Йому достатньо розповсюджувати брехню про те, що це місце вічної нудьги, тому ми багато не втратимо, якщо не потрапимо туди.
«Ворог не може скасувати викупний подвиг Ісуса Христа, але може завадити побачити всю значущість викуплення», — пише Р. Елкорн.
Перша з тем, яку досліджує автор, розповідає про природу проміжного неба, його відмінність від вічних прийдешніх Небес, його місцерозташування, особливості життя його мешканців тощо. Це місце, де душі померлих до цього часу людей очікують повернення Месії на Землю, тілесного воскресіння, а також творення нової Землі та нового Неба.
Особисто мене найбільше вразив розділів книги, який має назву «Масштаби спокутування». Чи доводилося вам коли-небудь відчувати сум або тугу від того, що ви змушені полишити ваше місце проживання і, скажімо, переїхати назовсім в іншу країну? Або ви подорожуєте й насолоджуєтеся чарівними краєвидами, але вас охоплює сум через те, що найвірогідніше ці пейзажі вже ніколи не повторяться у вашому житті? Інколи з подібними відчуттями ми очікуємо нової Землі й нового Неба, і з сумом усвідомлюємо, що з теперішнім домом, нашою Землею, нам дуже шкода навічно прощатися… Усе ж таки, Земля нам оселя, чи тимчасове місце проживання?
«Бог створив людину з пороху земного, чим був встановлений наш вічний зв’язок із Землею (Бут. 2:7). Створені із землі, ми створені для земного буття. Але (ви можете заперечити), Ісус говорив, що йде приготувати нам місце, щоб забрати нас туди, де ми вічно будемо з Ним (Ів. 14:2–3). Правильно. Але що це за місце? З Книги Об’явлення, 21 розділ, стає зрозуміло, що йдеться про нову Землю. Саме на неї спуститься з (нових) Небес Новий Єрусалим. І тільки тоді ми справді опинимося вдома» (цитата з книги).
Те, чого я не усвідомлювала раніше, — це матеріальність нової Землі. Біблія ніде не розповідає про те, що у вічності ми будемо безтілесними духами, що існують у нематеріальному духовному світі. Звучить непогано, навіть ультрадуховно, але цілком суперечить Божому задуму.
Бог створив людину для проживання на планеті Земля, і Сам вирішив стати людиною на цій Землі, щоб викупити людство і Землю. Але навіщо? Щоб прославити Себе й вічно насолоджуватися спілкуванням із людьми у світі, який був створений спеціально для них.
Чи творив Всемогутній та Всезнаючий Бог Землю, щоб знищити її? Однозначно ні. Така думка суперечить і самій Божій природі, адже Бог мав передбачити гріхопадіння. Усе, що Він творить, Він називає «що вельми добре воно» (Бут. 1:31). Також, як і людство через гріхопадіння, так і «все створіння разом понині стогне і разом страждає у тяжких муках…очікуючи усиновлення, визволення…» (Рим. 8:22–23, переклад І. Хоменка).
Р. Елкорн наголошує, що Бог завжди прагне повернути нас у первісну чистоту. Так само Він учинить із Землею. Чи припинить своє існування теперішня Земля? Так. Остаточно? Ні. У Книзі Об’явлення 21:1 написано, що перша Земля «минула». Але й люди, коли помирають, не перестають існувати. Як ми повстанемо новими людьми, так і творіння зміниться на нову Землю.
Якщо Небо — наш Дім, а вічне життя — реальне майбутнє, невже ми маємо право так кволо, з острахом зазирати в це майбутнє? Скажу з власного досвіду: для того щоб із радістю говорити й ділитися з навколишніми (навіть зі своїми дітьми) звісткою про нашу справжню домівку, неодмінно треба уявляти це місце, захоплюватися ним, реально бажати його!
Навіть якщо у вас є сумніви щодо того, як поговорити з вашою дитиною про Небо, вічне життя, про те, куди йдуть душі наших близьких і рідних після їх смерті, — книга Р. Елкорна «Небеса» неодмінно стане вам у нагоді. Адже діти надзвичайно допитливі, проникливі, чутливі до нюансів, тонко відчувають, як ви самі ставитеся до власних слів, чи існують інші думки з цього приводу, чи вірите ви в те, про що розповідаєте, тощо. Тож на нас, батьків, покладена велика відповідальність стати «експертом» з усіх важливих питань для своєї дитини. Тому хочу заохотити вас надихнутися від прочитаного, щоб із більшою радістю, ентузіазмом і натхненням розповідати дітям (і дорослим також) Євангеліє Царства Небесного.
Любий читачу, якщо твоя душа сумує, якщо ти проходиш через страждання і біль, ця книга допоможе тобі оновити надію, відчути реальну радість від очікування зустрічі з Тим, Хто створив тебе, Хто знає особисто твоє ім’я, Хто Свого життя не пошкодував заради тебе!
З Тим, Хто нескінченний у любові до Свого творіння, ти зустрінешся віч-на-віч і на власні очі побачиш Того, Кого пізнавати, Ким захоплюватися цілої вічності може не вистачити!
Там, у Його присутності, усі твої сподівання і мрії не лише матимуть новий сенс, але й реалізацію. Там розпочнеться твоє справжнє яскраве життя, наповнене новими враженнями, відкриттями, насолодою від праці та спілкування з усіма спасенними та Ісусом Христом!
Ірина Степанова,
м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл.
