Пірсинг і татуювання (урок-кейс)

Підготувала Олена Коваль, старший учитель основ християнської етики Тернопільської ЗОШ І–ІІІ ст. № 28

Мета: довести, що татуювання і пірсинг є протиприродними для людини, що Бог створив перших людей від початку досконалими: за образом і подобою Своєю і як вінець усього Свого творива; показати, що в ході історії татуювання і пірсинг з’явились як окультна практика й завдають шкоди для тіла, душі людини й негативно впливають на її подальшу долю.
Біблійна основа: Божий пророк Ілля і жерці Ваала (1 Цар. 18:25–39).
Центральний вірш: «І не зробите на тілі своїм нарізу за душу померлого, і не зробите на собі наколеного напису. Я — Господь!» (Лев. 19:28).
Наочності та обладнання: Святе Письмо (для кожного учня), презентація, обладнання для показу слайдів і презентації.

[Методичні рекомендації. Це може бути урок або виховна година, яку бажано провести як перевернутий урок («перевернутий клас») і застосувати кейс-метод. Учнів слід умовно об’єднати в декілька груп, кожна з яких заздалегідь розробляє свій дослідницький проєкт. У такому разі учні виступають у ролі експертів, учитель — у ролі координатора. Кожен експерт чи команда експертів висвітлюють певний погляд на проблему, представляють свій дослідницький проєкт. Учні самі проводять урок, і їм це дуже подобається.]

ПЕРЕБІГ УРОКУ

I. Організаційний момент
Привітання. Налагодження контакту з класом.
II. Актуалізація опорних знань
III. Мотивація навчальної діяльності
Учитель. Нещодавно побувала в гостях у своїх друзів. Двоє їхніх малих дітей розмалювали стіни в дитячій кімнаті. Батьки поговорили з дітьми, відтак купили їм усе для дитячої творчості й невелику дошку. Діти люблять малювати скрізь: в альбомі, у зошиті, на папері, на дошці, а ще цікавіше — на стіні чи асфальті. Я не бачила, щоб мала дитина малювала на собі. Можливо, трохи старші — так. Але діти завжди наслідують приклад дорослих.
Зараз дуже модно малювати на дитячих личках кольорові малюнки. І це роблять дорослі. Можуть бути зображення мишки, собачки, котика. Вважають, що це дуже мило… Але «Бог на Свій образ людину створив…» (Бут. 1:27а). Не на подобу котика чи мишки. Людина створена за подобою Божою і є вінцем Божого творіння, найдосконалішою з усього того, що Він створив… «І побачив Бог усе, що вчинив. І ото вельми добре воно!» (Бут. 1:31а). Також зараз дуже поширені «перебивачки», коли дитина може перенести малюнок з обгортки жуйки на своє тіло. Вчені довели, що враження з дитинства запам’ятовуються на все життя. Я, наприклад, досі пам’ятаю дитячу книжечку з кольоровими малюнками, де кожна сторінка була обрамлена красивим орнаментом. Щодня я годинами роздивлялась її. Також надовго запам’ятались паради з прапорами. Тоді моя подруга сиділа на машині в макеті великої лілії і вся ця колона з прапорами рухалась вулицями міста. Те, що було в дитинстві яскравим, різнобарвним, ми запам’ятовуємо на все своє життя. Не можна гарантувати, що дитина, пам’ятаючи малюнки на обличчях, потім не захоче повторити їх у дорослішому віці. Тільки це вже будуть не метелики, мишки чи «перебивачки», а те, що тоді буде модним. Наприклад, татуювання і пірсинг, які зараз вельми популярні. Що ж таке тату й пірсинг і звідки прийшло до нас?
IV. Вивчення нового матеріалу
Татуювання (від полінез. tatau — укол, удар) — наколені особливою фарбою візерунки на тілі; введення під шкіру фарбувальних речовин.
Пірсинг (від англ. piercing — проколювати, пронизувати, просвердлювати) — нарізи й проколи на тілі для носіння різноманітних прикрас. Під пірсингом розуміють просування предметів в отвори, зроблені для цієї мети на тілі або обличчі. Вважають, що це один із напрямів сучасного мистецтва — бодіарту (bodypiercings — проколи тіла).
Учитель. Далі — слово експертам. Вони представлять нам кейси з різних галузей життя суспільства. Учні з інших команд можуть ставити запитання експертам.
Експерт (вкладка до кейса «Історія»). Яке походження пірсингу й татуювання? Хотілося б знати історію їх появи.
У давні часи пірсинг і татуювання були поширені серед язичницьких народів Африки, Нової Зеландії, Північної та Південно-Східної Азії, Перу, островів Океанії як окультно-магічна техніка. Спочатку вона була призначена для здійснення конкретних змін стану свідомості й поведінки людини. Шамани використовували татуювання й пірсинг для керування людьми. Ще й прикрашали себе пір’ям, рогами, іншими атрибутами, щоб підкреслити свій статус і наголосити на особливому зв’язку з потойбічним світом.
Пірсинг був більш поширеним серед чоловіків, указував на приналежність до племені або рангу, слугував для демонстрації мужності й влади. А в Стародавньому Єгипті дочкам фараонів проколювали пупок і вставляли в нього золоті пірси, інкрустовані коштовним камінням. Те ж саме робили улюбленицям цариць — їхнім кішкам. Священним тваринам проколювали вухо на знак пошани. Єгиптяни вважали пірсинг прикрасою, якої гідні лише обрані. Після падіння держави пірсинг стали робити собі жінки з простолюду. В Індії дівчині проколювали крило носа при одруженні. У деяких провінціях це збереглося й досі. Індійські чоловіки проколювали собі язик на знак того, що зберігатимуть обіцянку мовчання. А племена індіанців наносили назви різних тварин: ведмедя, вовка, лисиці, орла. Їх багатобарвними зображеннями фарбували тіла воїнів. При цьому їм навіювали, що якщо нанести на шкіру, скажімо, образ леопарда, то вони отримають його силу, спритність, хитрість, або навіть у них вселиться дух цієї тварини. (Духи тварин в них, звичайно, не вселялися, а ось нечисті духи, входячи в душі, виробляли різні маніпуляції з людьми.)
У деяких країнах татуювання служило покаранням. В одній із японських провінцій як кару за перший злочин розбійникам наносили горизонтальну лінію через лоб, за другий і третій — дугоподібну.
Жінки японських аборигенів Айну татуюванням на обличчі позначали свій сімейний стан. За візерунками на обличчі можна було визначити, чи вона заміжня і скільки в неї дітей. У арабів вибиті на тілі цитати з Корану вважалися талісманами. Британські моряки зображали на своїх спинах великі розп’яття в надії, що це захистить їх від тілесних покарань.
У царській Росії сережку у вухо вставляли матросу, який уперше перетнув екватор. У представників європеоїдної раси пірсинг вух тривалий час залишався переважно жіночою прикрасою. Дами кінця XIX ст. підкреслювали ним свою жіночність.
У 70‑х роках XX століття в Британії пірсинг набув статусу молодіжного протесту, панки проколювали все, що завгодно. Дівчата вибирали сережки неймовірних форм, а хлопці як сережку використовували шпильку. Звичайно чоловіки проколювали собі одне вухо, але репери 80‑х популяризували проколювання обох вух.
За радянських часів серед солдатів і ув’язнених був поширений натільний живопис. Тоді на татуювання було накладено заборону. Це, своєю чергою, зацікавило людей, що й самі були під забороною — байкерів. (Це окультне товариство належить до організації «Череп і кістки», про що свідчить їхня символіка.) Не дивно, що один із перших тату-салонів з’явився в Москві й був створений під егідою байк-клубу «Нічні вовки». Згодом татуювання стало модним. За радянських часів сережка у вусі чоловіка сприймалася як маркер гомосексуальної орієнтації.
Тату ніколи не було властиве українцям. Це не наша ментальна чи духовна традиція. Це не культура нашого здорового способу життя й краси; це не досвід і не спадщина нашого бойо­вого духу. Ніколи й ніде ми не чули, щоб хтось із політичних, державних, військових діячів, чи такі люди як Іван Піддубний (атлет, борець), Георгій Нарбут (художник-графік), застосовували техніку татуювань, щоб вони прикрашали себе перед якоюсь подією чи перед боєм! Немає цього ні в українських казках, ні в правдивих історіях наших перемог.
Учитель. Дуже цікавий екскурс в історію! Запрошуємо експертів із медицини.
Експерт 1 (вкладка до кейса «Медицина»). Людина створена досконалою, тобто в її тілі є все необхідне для повноцінного життя й немає нічого зайвого. Унікальним і найбільшим органом людського організму є шкіра. Будова й функціонування цього органу добре продумані. Медики часто за станом шкіри роблять висновки про здоров’я людини. Шкіра схожа до передової лінії фронту між організмом і зовнішнім середовищем. Вона дихає, підтримує постійну температуру в тілі і є частиною видільної системи, тобто бере участь в очищенні організму. Тому шкіру ще називають другими нирками. Порушуючи її цілісність, людина порушує досконалі закони, встановлені Самим Богом. При татуюванні вводять фарбу під шкіру. Лише цей один факт має насторожувати: якою є ця фарба, як впливатиме на організм? Тому медики забороняють тату і пірсинг тим, хто схильний до алергічних реакцій, хто хворий на бронхіальну астму, мають вроджені вади серця, нирок, гепатит, гемофілію та інші хвороби, про які людина може й не знати.
Найнебезпечнішим віком для пір­сингу є вік від 13 до 24 років. Приблизно п’ята частина молодих людей цього віку звертається до лікарів після процедури, а 35 % мають серйозну кровотечу або заявляють про інфекції. Медицина й наука ще до кінця не дослідили феномен татуювання — у цьому явищі багато питань і таємниць. Але незаперечно те, що негативних наслідків багато, зафіксовані навіть смертельні випадки.
Експерт 2 (вкладка до кейса «Медицина»). Хочу доповнити, що заживає пірсинг вух дуже довго: якщо це прокол мочок, то три-чотири місяці, якщо хряща — шість. Мочку, розтягнену «циліндром», неможливо відновити навіть операцією. Медики й батьки б’ють на сполох: данина моді іноді обертається трагедією або має серйозні наслідки. Число жертв від пірсингу в усьому світі стрімко зростає, однак зростає й кількість тих, хто бажає проколоти своє тіло. Недавно в пресі була інформація, що 24‑річний італієць помер від швидкоплинного гепатиту після того, як зробив пірсинг язика. Кожна точка на тілі відповідає за функціонування певного органу. Якщо ж потрапити в одну з них, то можна спровокувати захворювання. Якщо пірсинг робить людина без медичної освіти, то може пошкодити важливий нерв чи судину. Коли ж нема стерильних умов, то можна заразитись інфекційною хворобою.
Єврокомісія визнала пірсинг небезпечним. За її рішенням, людина з пірсингом не може бути донором. Це правило діє навіть за гострого дефіциту крові. Особливо небезпечним є татуювання у дівчат на животі, оскільки шкіра живота під час вагітності виконує особливу функцію. Молоді дівчата інколи бездумно проколюють пупи. Чіпляють в отвори різні металеві предмети, не задумуючись над тим, що поряд сонячне сплетіння, а через пуповину під час вагітності дитина отримує поживні речовини. На питання, як усе це взаємодіє, вони отримають відповідь дещо згодом.
Учитель. Справді, це така інформація, яку мало хто знає і над якою мало хто задумується. Дякуємо вам! Ви гарно попрацювали! Серед нас також присутні експерти, які можуть розповісти ще багато цікавого й корисного.
Експерт (вкладка до кейса «Психологія»). Якщо на зелений газон покласти непрозорий предмет, який пролежить там декілька днів, а потім підняти його, то трава в цьому місці втратить колір. Якщо ж предмет лежатиме довго, то там заведеться цвіль, трава пропаде.
Як темний предмет, загороджуючи вплив сонячної енергії, вбиває життя в зеленій траві, так і тату на людському тілі пригнічує внутрішні фізичні й душевні сили людини. Механізм дії татуювань тілесно-духовний: затемнені візерунки тату накладають тінь на нервові закінчення людського тіла. Ця тінь подвійна. Вона одночасно світлова та інформаційно-енергетична. Діяльність нервової системи порушується. Її спотворені сигнали проєктуються в психічну сферу, у душу. Плюс до цього через психіку на душу накладається слід від неграмотних думок, якими людина додумалася нанести тату. Ось це і є тілесно-духовна (психосоматична) дія татуювань на душу людини.
Експерт (вкладка до кейса «Криміналістика»). Сьогодні вже говорилось, що татуювання колись виконували суттєву суспільну функцію: підкреслювали належність до професійного, релігійного, злочинного угрупування або до певного племені. Одночасно воно було знаком (тавром), яким мітили злочинців, злодіїв, полонених, жінок легкої поведінки та ув’язнених фашистських концтаборів. Татуювання і пірсинг є частиною язичницької, тюремно-кримінальної примітивної культури. За татуюваннями можна зрозуміти, що людина сиділа в тюрмі, що належить до певного угрупування. Наприклад, до байкерів або певних військ. Деколи людину можна буквально читати за її татуюваннями. За малюнком спеціалісти можуть отримати таку інформацію: дату народження; рік ув’язнення і звільнення; номери виправно-трудових установ; кількість судимостей; склад злочину (хуліганство, пограбування…); статус злочинної ієрархії; належність до певного злочинного угрупування; наявність негативних звичок; особисті якості (сильний, жорстокий, незалежний); психологічний стан (скорбота, надія, безвихідь); віросповідання тощо. А потерпілий може розповісти про татуювання зловмисника, які побачив і запам‘ятав. Тоді, встановивши його смислове навантаження, отримують інформацію про злочинця. Татуювання — це послання з того оточення, у якому людина перебуває.
Ми живемо в такий час, коли розмиваються норми моралі. І те, що було в кримінальному світі, потрапляє в суспільство. Молодь, підлітки не можуть провести для себе чіткої межі між добром і злом. Тату — це вчинок на все життя. Це велика відповідальність. Вік і старіння відбиваються на кожному тату. Неодноразово бачив: татуювання, яке було зроблене в молодості, зовсім інакше виглядало на в’ялій старій шкірі. Привабливий сьогодні малюнок вигорить, скривиться, потьмяніє. Тому слід це все пам’ятати, бути серйозними і відповідальними.
Учитель. Ну що ж, надамо слово представникам моди.
Експерт (вкладка до кейса «Мода»). З настанням 90‑х років XX століття татуювання стає частиною світової індустрії краси, атрибутом молодіжної моди. Зараз у країнах Заходу пірсинг переживає друге народження. І в нас він швидко поширюється. Завдяки майстрам так званої «високої моди» воно перейшло від панк-стилістики в розряд модного способу «прикрашання себе», тобто декорування тіла (бодіарт). Цю моду стали пропагувати кінозірки, естрадні співаки, спеціальні журнали й певна частина «просунутої» молоді через бажання бути «не схожими на інших». Почали зображати на своєму тілі різні символи, вішати сережки на різні частини тіла: ніс, вуха, пупок, губи, брови.
Останнім часом модно, коли є багато сережок у хрящі й навіть у трагусі вуха. Також модно в мочку вуха вставляти товсті циліндри діаметром до 3 см. А найновішим трендом у моді є татуювання, нанесені на різні частини вуха.
Учитель. Є над чим пороздумувати. Далі — кейс «Бізнес».
Експерт (вкладка до кейса «Бізнес»). Скажу коротко. Починаючи з XIX ст. татуювання, пірсинг демонстрували з метою заробітку грошей. У наш час це приносить величезний прибуток тату-салонам. Зараз виконання цих процедур є більш стерильним. Тому вони стали дуже дорогими. Ідеться не про 100‑200 грн, а про 1000 і більше залежно від того, який малюнок із каталогу вибере клієнт. Також сучасна індустрія пірсингу і татуювання пропонує величезну кількість прикрас із золота, срібла, платини, хірургічної сталі у формі кілець, ланцюжків, затискачів, стрижнів, ниток тощо. Ці прикраси не з дешевих. Тому цей бізнес став зараз дуже прибутковим.
Учитель. А зараз послухаємо думку священнослужителя й позицію Церкви.
Експерт (вкладка до кейса «Духовність»). Дехто говорить, що татуювання і пірсинг безневинні й нема в них жодних ознак духовності чи релігійності. Усе ж Церква розцінює цю практику як аморальний учинок. Бо людина, яка створена на образ і подобу Бога, наділена здатністю мислити й бажати кращого, просто‑таки не має права бути бездумною і безвольною іграшкою в руках хтивості та неконтрольованого пожадання. Окрім того, таке «прикрашування» власного тіла має на меті його відкриту демонстрацію, «виставляння себе на показ» іншим. Це є протилежним до принципів — не кажу вже християнської, але — загальнолюдської моралі. Шкода, що наша молодь так бездумно, швидко підхоплює поганську й окультну історичну гниль. Річ у тім, що всілякого роду розрізи, проколювання, розмальовування свого тіла, що співвідноситься із татуюванням, є залишками первісних культів поганських релігій.
Учитель. У нас заплановано прочитати на уроці уривок із Першої книги Царів, 18 розділ, де говориться про те, як жерці Ваала кликали до нього й надіялись, що він зішле на їхню жертву вогонь. Отже, прочитаємо 27 і 28 вірші (зачитує хтось з учнів): «І сталося опівдні, і сміявся з них Ілля і говорив: «Кличте голосом сильнішим, бо він бог! Може він роздумує або відлучився… І стали вони кликати голосом сильнішим, і кололися, за своїм звичаєм, мечами та ратищами, аж лилася з них кров. Та не було ані голосу, ані відповіді, ані слуху».
Як бачимо, у них так було заведено — колоти себе мечами до крові, щоб справити враження на свого бога. І яким великим було їхнє здивування, коли Бог, в якого вірив пророк Ілля, відповів — зіслав вогонь із неба. Люди вигукували: «Господь — Він Бог, Господь — Він Бог!» Наказ «Не зробите на собі наколеного напису» Бог дав, щоб відокремити ізраїльський народ від сусідніх народів, які наколювали собі на шкірі імена чи символи своїх богів. Прочитаймо з Книги Повторення Закону 14:1‑2, де Мойсей нагадує Божі застереження (зачитує хтось з учнів): «Ви сини Господа, Бога вашого, — не будете робити нарізів і не вистригайте волосся над вашими очима за померлого, бо ти святий народ для Господа, Бога і Господь тебе вибрав, щоб був ти Йому вибраним народом зо всіх народів, що на поверхні землі». Хоч яким безмежним був смуток за померлим і хоч як його любили, нарізів та наколок робити не варто.
Ключовий вірш нашого уроку пере­гукується з цими словами: «Не зробите на тілі своїм нарізу за душу померлого і не зробите на собі наколеного напису…» (Лев. 19:28).
Експерт (вкладка до кейса «Духовність»). Ці слова говорив Мойсей від імені Того, Хто створив людину, й застерігав: «Не робіть!» Це був час блукання людства в темряві щодо пізнання правдивого Бога. Але настав час Радісної Звістки. На землю прийшов Син Божий. Він Своєю смертю заплатив за гріхи людей. Помер, але Бог воскресив Його на третій день. Через віру в ці події ми починаємо жити так, як навчає Святе Письмо. Ми вже не блукаємо в темряві, а живемо в Божому світлі. І коли читаємо: «…не зробите на собі наколеного напису! Я — Господь!», — то слухаємось Бога і виконуємо те, що Він сказав. Біблія таких людей називає праведними, святими. То чи варто повертатися від віри у Христа-Спасителя до мороку примітивного язичництва, ідолопоклонства тих часів, коли Бог ще вповні не об’явив Себе людям. Думаю, не варто! Коли ми виконуємо закони, встановлені Богом, то це веде до духовного збагачення, благословення. Коли ж порушуємо — призводить до спустошення, розтління та покарання. Людина стає залежною і часто не зупиняється на одному тату чи пірсингу, їй хочеться зробити ще і ще.
Очікувані запитання учнів:
— Чи є тату прийнятними для християн?
— Чи можна робити собі християнські написи і знаки на тілі?
Експерт (вкладка до кейса «Духовність»). Не варто робити татуювання християнського змісту. Для прикладу: на тілі християнина витатуйоване слово «Ісус», але ж не через це слово інші дізнаються про його погляди, а через любов і справи, які робить людина ближнім. І, навпаки, якщо слово розходиться з ділом, то краще його не писати. Краще такі слова мати не на тілі, а у своєму серці. Тату на тілі — це те ж саме, що графіті на храмі. Цінується внутрішня краса. Коли ж її немає, людина починає себе прикрашати ззовні.
Варто ще задуматись над тим, що Син Божий прийшов на землю спасти людей і заплатити за їхні гріхи. Бо існує і діє Божий закон: «Заплата за гріх — смерть» (Рим. 6:23а). Христос Своїми муками, стражданнями, смертю на хресті заплатив за наші гріхи. Розпинаючи Ісуса, люди зробили проколи у Його тілі. Де саме? (Відповіді учнів.) Так! Прокололи руки і ноги, прибивши цвяхами до хреста… Це нестерпний біль! Через усі ці муки й страждання Ісус пройшов добровільно. Це був Його вибір із великої любові до нас. Він помер, Його поховали… Та третього дня — Ісус Христос воскрес! І після Свого воскресіння Ісус з’являється учням. Ось що написано в Євангелії від Луки 24:36‑40 (учні читають): «Сам Ісус став між ними, і промовив: Мир вам! А вони налякались, перестрашились і думали, що бачать духа. Він же промовив до них: Чого ви стривожились?… Погляньте на руки Мої та ноги Мої, — це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, — бо не має дух тіла й костей, а Я, бачите, маю. І, промовивши це, показав Він їм руки та ноги». Згідно з Євангелією, Ісус Христос досі має знаки на Своєму тілі від проколів цвяхами. Це застереження для нас із вами, щоб ми не грішили й не гнівили Бога!
Учитель. Щиро дякуємо Вам за таке змістовне пояснення! Отже, ми вислухали сімох експертів, паралельно переглянули слайди. І на завершення цього перегляду ще подивимось на приклад двох людей, які зробили собі татуювання на все тіло. Слухаючи і переглядаючи, дайте собі відповіді на питання: чи досягли ці люди того, чого хотіли; чи мали сім’ї, дітей; чи були щасливими і скільки коштів затратили на тату й пірсинг.
Том Леппард відомий тим, що мав татуювання у вигляді окрасу леопарда на все тіло.
У віці 28 років він закінчив службу в армії і вирішив, що працювати на благо суспільства він не хоче і не буде. Тому, поступово вкривши татуюванням усе тіло, а це коштувало приблизно 10 000 доларів, утік від цивілізації й переїхав жити на о. Скай. Періодично приїжджав у місто, щоб забрати пенсію і купити продуктів. Останні роки свого життя жив у м. Інвернесс (Шотландія).
Денис Авнер відомий як людина-кіт. Денис служив на флоті, але одного разу йому захотілось стати тигром. Поступово він почав втілювати свою мрію в реальність. Спочатку він прикрасив своє тіло смужками як у тигра, а згодом імплантував вуса. Але й це йому здалось недостатнім. Для завершення образу Денис уставив ікла як у тигра, заточив зуби. Постановив собі, що кожен день, до кінця життя буде їсти м’ясо. Доля його закінчилася трагічно. У віці 54 роки людина-кіт учинила самогубство. Причиною стала затяжна депресія.
Обговорення почутого і побаченого.
V. Узагальнення, висновки

• Ці явища мають язичницькі корені, тому неугодні Богові.
• Переплітаються з кримінальною (тюремною) культурою.
• Людський організм — це таємниця, тому не варто над ним робити різні експерименти, бо не знаємо, чим це обернеться.
• Це окультна практика, а наслідки окультизму трагічні.
• Зробивши перше тату, людині потім важко зупинитися. Вона хоче виразити свій внутрішній світ через зображення на тілі. Тому робить знову і знову, але так і не досягає своєї мети щось показати, «сказати» людям про себе. І це тому, що Творець для цього передбачив інші органи. Ця практика не ощасливлює людину.

Презентацію до уроку-кейса можна отримати, звернувшись до редакції.

Література
1. Біблія або Книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту (переклад І. Огієнка). ВБФ «Східноєвропейська гуманітарна місія», 2017;
2. Джош Мак-Дауэлл. Как помочь молодежи. Львов: Нова Надія, 2004;
Сауленко Л. Молодіжні субкультури — український контекст. Ізмаїл, 2007;
3. Украшение тела / Планета Земля, № 143;
4. Особливості асоціальних явищ у молодіжному середовищі. Збірник інформаційно-просвітницьких та методичних матеріалів для загальноосвітніх та вищих навчальних закладів. К. 2010;
5. Татуировки. История возникновения и проникновения в преступный мир [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://www.wowanium.narod.ru/tatu.html#01;
6. Татуювання як криміналістична ознака особи злочинця / Кримінальний вісник № 1 (19), 2013;
7. Новий тренд в моді: татуювання на вухах [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://infokava.com