Моя робота з освітянами в Україні розпочалася в жовтні 2018 року, коли я вперше приїхала в Київ. Я знала, де розташована Україна, чула про те, що колись вона була частиною Радянського Союзу, але в цілому ця країна лишалась поза моєю увагою, доки Бог не виділив її для мене.
ВБФ «Східноєвропейська гуманітарна місія» — неприбуткова організація, яка дарує тисячі Біблій та багато християнської літератури людям в Україні. Важливим напрямком діяльності фонду є робота з освітянами й навчання того, як працювати з дітьми й підлітками, виховувати й формувати ціннісно-орієнтовані якості характеру. Я відчула, що саме в цій роботі можу найкраще прославити Бога. Після кількох місяців роздумів і молитов про це, ми зібрали команду професорів з університетів Америки, розробили навчальну програму й у жовтні 2018 року презентували цей тренінг першій групі освітян у Києві. Основною темою було виховання сильної особистості з характером, у якому превалює турботливість, відповідальність, любов, мужність, наполегливість тощо. Наша команда розробила інтерактивний тренінг, щоб через групову роботу, рефлексивні методики, ігри навчити тих методів і засобів навчання, які зроблять опанування цих знань легкими й водночас ґрунтовними.
З першого моменту зустрічі я відчула, що освітяни Америки й України «однієї крові». Де б ми не жили, ми дуже схожі. Ми всі прагнемо знань, ми всі хочемо ставати ще кращими, ми хочемо дати нашим учням якнайбільше. За три дні тренінгу ми стали однією родиною. Ми відчули настільки сильний зв’язок, що пообіцяли зустрітися навесні для продовження навчання. У березні ми повернулись. Ми обнімались. Ми сміялись. Ми говорили. І ми продовжили навчатися разом.
Під час другої поїздки в Україну було проведено триденний тренінг для освітян Одеси за тією ж програмою. Ми закохалися в цю групу через їхнє бажання вчитись, захоплення своєю професією, виховання характеру молодого покоління. Тепер ми вже працювали з двома групами за програмою «Характер як основа».
Тренінги «Характер як основа» мають три рівні. Перший, триденний семінар, навчає того, що таке спільнота в класі й наскільки важливою є безпека, комфорт, довіра та здорове оточення в класі. Без цієї основи важко навчати дітей виявляти себе з найкращого боку, тому ми говоримо про менеджмент в класі, шляхи забезпечення необхідної для продуктивного навчання робочої атмосфери.
Другий семінар триває два дні, і на ньому ми детально розглядаємо техніки, методики, засоби формування й впливу на характер дитини, тобто вчимо, як «навчити» якостям характеру. Схема уроку складається з п’яти базових компонентів: 1) дослідження та розгляд конкретної якості характеру; 2) читання вголос; 3) інтерактивне подання нового матеріалу; 4) визначення якості характеру 5) оцінювання. Останній, третій одноденний тренінг присвячено одній із найактуальніших для освітян тем (тему обирають учасники другого семінару згідно зі своїми потребами) і обміну досвідом.
Отож у жовтні 2019 року ми з командою втретє побували в Україні й спочатку зустрілися з групою в Одесі, яка проходила другий тренінг. Дуже приємно, що кожного разу ми все більше дізнаємось про особливості роботи в українській школі та систему освіти загалом, тому постійно працюємо над удосконаленням нашої програми. Потому в Києві ми зустрілися з новою групою освітян. Коли зустрічаєш нових людей, завжди є певне хвилювання, однак уже через дві години ми спілкувались з учасниками так, ніби знали одне одного багато років. Дуже цікаво спостерігати, як різні погляди поєднуються, дискусія пожвавлюється, тренінгова сесія стає інтерактивною.
Ця частина тренінгу була присвячена учнівській спільноті, атмосфері в класі, довірі й повазі. Наприкінці третього дня занять ми точно побудували таку спільноту учнів у нашій групі. Нам було комфортно разом. Ми більше дізнались одне про одного й готові продовжувати будувати ці чудові стосунки з нашими колегами. Вони вийшли з тренінгу з готовими інструментами та вже втілюють у роботі багато з того, що ми робили разом. Я знаю, що багато хто з учасників уже проводить подібні тренінги для своїх колег, а в кількох школах цього навчають увесь педагогічний колектив.
Дуже давно я зрозуміла, що міняти щось важко. Особливо важко вчителям. Вони не хочуть змінюватися. Їх це лякає, бо зміни можуть принести щось невідоме. Не все змінюється за одну ніч і охоплює все населення країни одразу. Але візьмемо до прикладу одного вчителя. Один учитель може вплинути на 25–30 учнів і, можливо, змінити на краще третину з них. І коли ці учні, закінчивши школу, вийдуть у світ і принесуть у нього позитивні зміни, світ стане трошки кращим. Саме такі зміни я бачу в Україні.
Боббі Солей, професорка університету Мідлстейт Юніверсіті, США