Закон «Про освіту», ухвалений 2017 року, вперше вводить у правове поле української освіти поняття видів освіти: формальної, неформальної та інформальної. У Законі (ст. 8) зазначається, що держава визнає ці види освіти, створює умови для їхнього розвитку, заохочує громадян до здобуття освіти всіх видів, а результати навчання неформальної та/або інформальної освіти визнаються в системі формальної освіти. Отже, законодавчо врегульовується право людини на самоосвіту як вагому складову системи освіти.
Від інших видів освіти інформальна освіта відрізняється абсолютною відсутністю з боку джерела інформації і самої людини усвідомленого прагнення сприяти навчанню. Для інформальної освіти властива спонтанність взаємодії з життєвим середовищем, під впливом якого індивід залучається до навчання, оволодіваючи рідною мовою, духовними й культурними цінностями, набуваючи певних установок і переконань, менталітету, вбираючи традиції, звичаї і відповідно створюючи власні моделі поведінки.
Навчання відбувається через спілкування, читання, користування ЗМІ, ресурсами інтернету, відвідування фестивалів, майстер-класів, під час екскурсій тощо. Потужний потенціал інформальної освіти сьогодні успішно використовується в рекламі, маркетингу, у передвиборчих перегонах, у зв’язках із громадськістю.
Як зазначає Т. Ткач, неформальна та інформальна освіта починаються ще до школи, потім освіта переходить у стан формальної, а наступна освіта може відбуватися і формальним, і неформальним чином, інформальний спосіб залишається у будь-якому разі. На думку вченої, інформальна освіта є основною освітою людини, яка, по суті, ототожнюється з суспільним розвитком взагалі і займає більшу частину життя людини.
Серед функцій інформальної освіти виділяють наступні:
- трансляційну чи комунікаційну (сприяє передачі цінностей культури);
- освітню чи розвивальну (стимулює розвиток особистості, збагачує її знаннями; надає додаткову загальнокультурну освіту);
- професійну (стимулює професійний розвиток особистості відповідно до вимог часу, сприяє підвищенню кваліфікації);
- компенсаторну (компенсує прогалини формальної освіти);
- інтегруючу (створює поле комунікації, позначене як своє середовище);
- адаптивну (інформальна освіта сприяє адаптації людини до постійно змінюваного середовища);
- функцію соціалізації (інтегрування в соціум, ресоціалізація);
- гуманістичну функцію (формування та утвердження високих гуманістичних ідеалів людства, пропагування людяності як певного способу ставлення до світу).
Важливе значення для розвитку інформальної освіти мають засоби масової інформації. Через ЗМІ відбувається процес укорінення цінностей та моделей поведінки, які домінують у певний час розвитку суспільства. Особливо чутливою до такого впливу є молодь. Проте споживання інформації без оцінки, без вибору, без осмислення гальмує розвиток молодої людини, робить її залежною від зовнішніх обставин і впливу. З одного боку, молодь має широкі можливості для знайомства з іншими культурами, залучення в освітній процес сучасних інформаційних технологій. Однак з іншого боку, майже безперешкодно до молодіжної аудиторії проникає антигуманний, антидуховний, аморальний медіаконтент. Окрім того, певні деструктивні наслідки некритичного ставлення до інформації, маніпуляції свідомістю людей загострюють відносини суспільства зі ЗМІ, вимагають значної уваги до інформаційного простору всіх соціальних та освітніх інститутів. Тому сьогодні важливо залучити українську молодь до медіаосвіти, яка у багатьох країнах функціонує як система, що стала невід’ємною частиною загальноосвітньої підготовки. Визнаючи необхідність розвитку медіаосвіти, формування в молоді навичок медіаграмотності, інформаційно-цифрову компетентність було внесено до списку ключових компетентностей Концепції «Нова українська школа».
Аналізуючи стан сучасних ЗМІ, слід зазначити, що серед аудіовізуальних та електронних засобів масової інформації важливу роль посідає радіо. Сьогодні в Україні налічується понад 120 державних і комерційних радіостанцій, здебільшого мережевих. Контент (зміст будь-якого видання, теле-, радіопередачі і т. ін), який виробляють, транслюють чи ретранслюють українські радіостанції, може стати за певних умов дієвим інструментом інформальної освіти, сприяти розвиткові медіаосвіти. На сьогодні відсутнє визначення поняття «радіоконтент», попри його активну вживаність в інформаційному просторі. Найбільш відповідним значенням для цього слова, на нашу думку, буде наступне: радіоконтент — збірний термін, що характеризує інформацію (аудіо та відеофайли, тексти, графічні зображення, анімація, картинки тощо), яку продукує, розміщує на інтернет-ресурсах, транслює чи ретранслює в ефірі радіостанція. Відповідно християнський радіоконтент — сукупність змісту й вмісту інформації, яка продукується й розповсюджується радіостанціями й створена на засадах християнських цінностей і світогляду.
Результати дослідження аудиторії, яке для суспільного мовника України провела компанія Pro.mova, засвідчили, що найпопулярнішим серед слухачів є музичний контент. Перелік тематичного діапазону слухацьких вподобань демонструє перевагу розважальних проектів. Слушною залишається думка дослідників, що причини популярності таких програм визначено конкуренцією в ефірі та форматними особливостями радіостанцій.
Молодіжний контент включений до сіток мовлення як державних, так і комерційних радіостанцій. Різноманітну тематику передач представлено в ефірі каналів Українського радіо. Проте сьогодні канали Українського радіо не входять до переліку рейтингових радіостанцій, тобто їхній контент не користується попитом серед потенційної аудиторії. За рейтингом радіостанцій від «Радіокомітету» (проводиться компанією «TNS Україна»), до трійки лідерів за 2017 рік входять «Хіт FM», «Радио Пятница», «Шансон».
Пропонуючи цільовій аудиторії переважно музично-розважальні передачі, рейтингові радіостанції фактично позбавляють слухачів можливості сприймати корисну, важливу інформацію, яка б збагачувала їхній світогляд.
Ефір приватних радіостанцій здебільшого наповнено контентом, що розповідає про інтриги й закулісну боротьбу між окремими особами, політичними партіями, кланами, мафіозними групами. Смакування скандальних історій призводить до того, що радіослухачів позбавляють можливості вникати у важливі питання соціально-економічного, духовно-культурного, національно-громадянського розвитку суспільства. Особливо згубно такий підхід позначається на молодіжній слухацькій аудиторії. Запобігти деструктивному впливу негативної інформації на молодь можливо, створюючи альтернативний, високоякісний радіоконтент із потужною виховною функцією. Адже опікуватися вихованням молоді мають не лише батьки й педагоги, а й усе суспільство для свого ж добробуту й цивілізованого існування. За такого підходу медіапростір має бути безпечним для молодіжної аудиторії, виступати ефективною платформою для конструктивного спілкування, взаємодії журналістів, працівників медіа з педагогами, психологами, представниками церков для поширення корисної інформації, утвердження загальнолюдських цінностей, ідеалів духовності, християнських чеснот. До того ж Україна належить до країн, де християнські традиції та культура впродовж віків є пріоритетними.
Протягом останнього десятиліття довіра українського суспільства до Церкви значно зросла, і важливу роль у цьому відіграли релігійні засоби масової інформації, зокрема християнські радіостанції. Тут слід зауважити, що такі ЗМІ не просто доносять до свого споживача церковні новини, нагадують історію й зміст релігійних свят, а надають подіям, фактам, явищам оцінку, яка базується на християнському світогляді.
Відносно кількості світських радіо, частка українських радіостанцій християнського спрямування невелика. Це пов’язано з неприбутковістю подібних медіа, значними фінансовими витратами на їхнє обслуговування, відсутністю підтримки з боку державних структур, форматом мовлення тощо. Попри непрості умови існування, християнські радіостанції створюють програми, що сприяють утвердженню в суспільстві ідеалів добра, віри, справедливості, миру, фокусують увагу аудиторії на духовних істинах, дбають про виховання молоді на кращих зразках загальносвітової й вітчизняної культури.
На сьогодні в українському радіопросторі представлені наступні радіостанції, що мають контент, створений на засадах християнського віровчення, мовлять українською мовою й мають представництва в Україні: «Воскресіння», «Голос надії», «Дзвони», ТРК «Еммануїл» Світле радіо, Радіо М, «Марія», «Світанок», Транссвітове радіо. Кожна, з представлених радіостанцій, має програми, розраховані на дитячу й молодіжну аудиторію.
Радіоконтент згаданих радіостанцій містить потужний потенціал для розвитку інформальної освіти й може забезпечити виконання її функцій. Наприклад, такі програми, як «Етнологіка» («Воскресіння»), «500 років Реформації» (Транссвітове радіо), «Історія винаходів та відкриттів» («Світанок»), «Моя Україна», «Великі класики християнської Європи» (Світле радіо), «Золотий фонд класичної музики», «Українське музичне мистецтво» («Дзвони») сприяють передачі цінностей світової та вітчизняної культури й науки, виконуючи трансляційну й комунікаційну функції інформальної освіти. Передачі «Колисанки матінки Галини» («Воскресіння»), «Джерельце», «Стежинка» (Транссвітове радіо), «Радіошкола», «Вечірня зірка» («Голос надії»), «У світі цікавого» («Світанок»), «Ключі», «Вечірня школа» (Світле радіо), «Веселий гармидер» («Дзвони»), «Дитячий майданчик» (Радіо М), стимулюючи розвиток і виховання дітей та молоді, збагачуючи їх знаннями, надаючи додаткову загальнокультурну освіту, виконують освітню, розвивальну, виховну, компенсаторну функції інформальної освіти.
Майже кожна з представлених радіостанцій веде програми у форматі інтерактиву, спілкуючись зі своїми слухачами не лише телефоном, але й залучаючи сучасні засоби комунікації: вайбер, скайп, листування в соцмережах. Такі передачі, як «РанокLive» (Радіо М), «Жива музика» («Воскресіння»), «Свіже слово» (Світле радіо), створюючи тематичне поле комунікації, формують постійне коло слухачів, які можуть під час ефіру приєднатися до розмови, висловитися, поставити запитання. Інколи спілкування зі слухацькою аудиторією продовжується й поза студією, під час зустрічей, концертів, різноманітних заходів, організованих колективом радіостанції (наприклад, зустрічі клубу слухачів Світлого радіо). Постійні слухачі стають частиною радіородини, долучаються до важливих наукових, культурних, духовних, мистецьких подій, мають змогу проявити свої здібності, таланти, вміння, отримати необхідну допомогу й поради. Інколи таке коло спілкування є єдиною можливістю соціалізації людини, її інтеграції в соціум (наприклад, для людей з інвалідністю, ветеранів АТО), що, власне, і є однією з функцій інформальної освіти.
На нашу думку, також є потреба виділити духовно-просвітницьку функцію, адже саме інформальна й неформальна освіта, які, на відміну від формальної, не прив’язані до норми «школа відділена від церкви», мають можливість плекати й розвивати духовно-моральну компетентність молодого покоління. Програми християнських радіостанцій спрямовують молодь до духовних пошуків, дають відповіді на питання, що стосуються вічного життя, християнських чеснот, боротьби добра і зла, відносин Бога й людини.
Розширюючи межі своєї діяльності, більшість християнських радіостанцій розміщують свої матеріали на власних сайтах, у соцмережах, на каналі в Ютубі. Доступ до багатьох радіопередач є в подкастах на сайтах. Так радіоконтент збагачується не лише за рахунок аудіофайлів, діяльність радіостанцій представляють відео-, текстові, ілюстративні матеріали. Такий підхід сприяє кращому контакту зі слухацькою аудиторією, дає можливість активніше створювати, пропагувати й поширювати християнські цінності, виконувати освітню, виховну й просвітницьку місії. Представлений радіостанціями радіоконтент може використовуватися як для особистого, так і для колективного навчання, виховання, духовного й культурного збагачення.
Отже, інформальна освіта оперативно реагує на виклики сьогодення й слугує містком між традиційними формами освіти та різноманітними сферами діяльності індивіда, соціуму, має вагомий вплив на формування цінностей, коло відносин, що супроводжують людину протягом усього життя. Радіоконтент українських християнських радіостанцій і окремий контент світських радіо є дієвим інструментом інформальної освіти, сприяє розвиткові медіаосвіти, надає можливості як для індивідуального, так і для колективного навчання, виховання. До того ж саме інформальна освіта має потужний освітній потенціал плекати й формувати духовно-моральну компетентність молодого покоління, що для українського суспільства на сьогодні є вкрай важливо.
Ольга Тицька