Один із найбільш емоційно сильних аргументів проти існування Бога відомий під назвою «проблема зла». Якщо говорити коротко, то проблема зла полягає в тому, що люблячий Бог не може існувати в принципі, якщо існує зло. На перший погляд, це твердження здається логічним, однак уважний аналіз цієї логіки показує, що проблема зла є більшою проблемою для атеїстів, ніж для теїстів (людей, які вірять в існування Бога).
Один із варіантів формальної логіки, на якій базується «проблема зла», можна зобразити такою низкою тверджень:
1. Якщо існує всемогутній Бог, то Він здатний запобігти злу й стражданням.
2. Якщо існує всезнаючий Бог, то Він знає, що зло й страждання трапляються.
3. Якщо Бог любить усіх, то Він не хоче, щоб існували зло і страждання, а тому має вжити необхідні заходи, щоб зупинити зло.
4. Однак зло й страждання існують.
Висновок. Оскільки зло й страждання існують, то всемогутній, всезнаючий і люблячий усіх Бог не може існувати.
Якщо кожний із цих пунктів справедливий, то висновок є просто логічним наслідком, і такий Бог справді не існує. Але чи немає проблеми з якимось із цих чотирьох тверджень? Розглянемо їх докладніше.
Помилки самого силогізму
1. Перше твердження справедливе.
2. Друге твердження справедливе.
3. Третє твердження спекулятивне (розглянемо це далі).
4. Четверте твердження справедливе лише в тому випадку, якщо Бог існує, і тому воно саме себе спростовує. Існування зла припускає існування правильних і неправильних дій і подій, де зло є неправильною дією або подією. Однак без Бога зла не існує в принципі: речі та явища просто є, вони просто існують. Запозичивши міркування відомого скептика Девіда Юма, можна сказати, що без Бога існує тільки «є», і немає ніякого «має бути». Уже покійний атеїст і професор Корнельського університету (штат Нью-Йорк, США) Вільям Провін висловив це дуже вдало: «Дозвольте мені резюмувати мої погляди щодо того, що чітко і ясно говорить нам еволюційна біологія. Не існує ніяких богів, ніяких розумних сил, що мають якісь цілі, не існує ні життя, ні смерті. Коли я вмру, то я абсолютно переконаний, що буду повністю мертвим. Це буде просто повний кінець мене. Немає ніякої вищої підстави для етики, ніякого вищого сенсу життя, як і немає ніякої вільної волі в людей».
Таким чином, четверте твердження показує нам, що «проблема зла» насправді є в атеїстів, а не в теїстів. Адже щоб розглядати зло як явище з атеїстичного погляду, необхідно зробити досить серйозні й суттєві припущення, що суперечать самій основі атеїстичного світогляду.
Третє твердження
Третє твердження силогізму звучить так: «Якщо Бог любить усіх, то Він не хоче, щоб існувало зло й страждання, а тому Він має вжити необхідні заходи, щоб зупинити зло». Насамперед, це твердження претендує на досконале знання. Оскільки це твердження претендує на знання того, що зробив би Бог, то той, хто стверджує щось подібне, повинен знати все, що може знати люблячий і всезнаючий Бог. Як тільки мене представлять людині, яка володіє таким рівнем знань, я визнаю істинність цього твердження.
По-друге, третє твердження містить помилкову дихотомію, вказуючи, що є лише дві можливості, хоча їх, принаймні, три. Третя можливість полягає в тому, що люблячий і всезнаючий Бог може дозволити злу існувати. На перший погляд здається дуже дивним, що люблячий Бог може допускати, щоб ми переживали всі ті труднощі, які нам доводиться зустрічати. Проте для нас важливо з’ясувати, чому Бог може не зупиняти страждання й зло.
Чому Бог дозволяє існувати злу?
Немає якоїсь однієї причини, з якої Бог дозволяє існувати злу й стражданню. Є багато таких причин. Звичайно, я не претендую на вичерпний список, але хочу навести п’ять причин, із яких, відповідно до Божого Слова, Він допускає зло й страждання.
Зло необхідне для здійснення вибору
Якби Бог не дав свободи волі, і все було б досконалим, то ми були б просто роботами. Ми не тільки не робили б помилок, але були б нездатні зробити помилку. Це, звичайно, дуже спрощене пояснення складної філософської ідеї, але ви повинні бути здатні вловити базову ідею. Зло повинне існувати, якщо існує вибір.
Зло демонструє нам, що без Бога ми — просто звірі
Мудрість Екклезіястова говорить: «І я бачив під сонцем іще: місце суду, а в нім беззаконня, і місце правди, — у ньому ж неправда… Я сказав був у серці своєму: Це для людських синів, щоб Бог випробовував їх, і щоб бачити їм, що вони як ті звірі» (Еккл. 3:16,18). Дозволяючи нам приймати самостійні рішення, Бог показує нам нашу гріховну природу без Нього. Зовсім не дивно, що в міру того, як сучасний атеїзм усе далі й далі віддаляється від Бога, ми все більше й більше цінуємо нашу тваринну природу. Саме цей патерн Павло описує в першому розділі Послання до римлян.
Випробування перевіряють поклоніння
Йов був праведним чоловіком. Однак сатана закидає, що легко поклонятися Богові, коли все складається добре. Коли ти благословенний, легко співати хвалу, але тоді виникає питання: ми поклоняємося Богові чи благословенню? Коли Бог дозволяє трапитися стражданню, нам необхідно вибрати, прийняти рішення поклонятися Йому й прославляти Його, незважаючи на те, що все йде не так, як нам хочеться. Страждання приводить нас до того, щоб любити Його більше від наших обставин.
Це зрощує добрий плід
Світ виражає це наступними словами: «Що не вб’є тебе, те зробить сильнішим». Біблія ще виразніша: «Майте, брати мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробування, знаючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість. А терпеливість нехай має чин досконалий, щоб ви досконалі та бездоганні були, і недостачі ні в чому не мали» (Як. 1:2-4). Страждання неприємне. Ніхто не любить, коли його виправляють, але випробування вогнем несе потенціал експонентного зростання.
Тільки Бог знає
Безумовно, існують й інші причини, з яких Бог дозволяє існувати злу й стражданню. Неосяжність Його знання незбагненна для смертних людей. І в цьому місці нам допомагає віра. Віра не сліпа, вона не божевільна. Віра просто визнає наші особистісні обмеження й довіряє Богові.
Дві можливості
Цілком зрозуміло, що проблема зла нелогічна. Фактично, ця проблема демонструє нам, що Бог повинен існувати, але однаково залишається ще дуже багато питань для обговорення. Тож спробуємо уявити розвиток кожної з можливих реальностей: однієї, у якій Бог не існує, і другої, у якій Бог існує (і саме Бог Біблії).
Уявіть, що світ направду зовсім без-божний. Усі страждання, які ми переживаємо, нікуди не можуть подітися. Що тоді нам залишається? Якщо Бога немає, то немає ніякого об’єктивного добра й зла. Це означає, що в нас немає навіть такої сатисфакції, як назвати зґвалтування, убивство, перелюб і неправду «неправильними». Ми можемо сказати, що нам це не подобається. Ми можемо сказати, що це руйнує інших людей, але без Бога немає нічого об’єктивно правильного й неправильного. Ми не тільки не можемо називати зло об’єктивно неправильним, але за це зло немає й не буде ніякої справедливої відплати, крім непослідовного й суперечливого покарання на Землі. Це означає, що якщо комусь удалося приховати вбивство, то все — ніякої справедливої кари не буде. Понад те, страждання не має ніякого сенсу або мети, і за межами цього страждання немає ніякої надії. Як це висловив Провін, світ без Бога не має ніякого сенсу. А це означає, що й страждання не має ніякого сенсу. При цьому страждання не лише безглузде, але й сподіватися за його межами (без Бога) немає на що. Ви живете. Ви страждаєте. Ви вмираєте. Це здається бездушним і холодним навіть для тих, хто живе відносно приємним життям, але що сказати людині, яка народилася в убогості, виросла в агресивному оточенні серед жорстокості й насильства, або кого продали в рабство в дитинстві? У цих людей немає задоволення й радості, які інші люди можуть собі дозволити. Якщо немає життя після земного життя, то це все, що доступно людям. Жодної надії. Жодної справедливості. Жодної мети або змісту.
Тепер розглянемо альтернативу. Страждання як і раніше існує. Зло як і раніше існує. Але в цій реальності існує Бог. Бог, який не тільки справедливий Суддя, але й Той, що милує й прощає. І це означає, що ви можете сподіватися не лише на справедливу відплату за зло, учинене проти вас, але й маєте можливість одержати прощення за зло, яке вчинили ви. І тут є вічна надія. Апостол Павло, що побував у деяких сферах небес і якого багато разів били майже до смерті, говорить нам: «Бо я думаю, що страждання теперішнього часу нічого не варті супроти тієї слави, що має з’явитися в нас» (Рим. 8:18). Весь біль, який ми переживаємо (а Павло страждав багато!) — ніщо в порівнянні із красою, яка на нас чекає. Павло пояснював коринтянам, як він міг переживати побої за побоями, розчарування за розчаруванням: він знав, що гряде, і задля цього варто було страждати!
Висновок
«Проблема зла» взагалі не є проблемою, принаймні для теїстів. Третє й четверте твердження не лише не витримують критичного аналізу, але роблять віру в Бога раціональною й корисною. Як послідовники Христа, ми можемо бути цілком упевнені, що зло існує, але воно було переможене. З Богом є справедлива відплата за зло, порятунок від зла, мета існування зла, надія за межами зла, і вічність краси та зцілення, які очікують нас у присутності нашого улюбленого Творця.
Кріс Таунсенд / charіsmamag.com
Переклад — іeshua.org