Те, що ліс є збалансованою екосистемою, загальновідомо. Але чи доводилося вам замислювалися над тим, яким неймовірно складним, багатогранним і до найменших дрібниць продуманим є цей взаємозв’язок. Наприклад, зовсім недавно стало відомо, що ліс має власну мережу комунікацій, за допомогою якої між рослинами відбувається обмін інформацією. Ця єдина підземна комунікаційна мережа забезпечується мікоризою — симбіотичною асоціацією міцелію грибів із коренями рослин.
Чи не нагадує це вам нашу систему Інтернет з її мідними чи оптичними кабелями? От тільки людство створило всесвітню павутину в XX столітті, а ліс користується подібним принципом з давніх-давен.
Це відкриття суттєво похитнуло позиції прихильників теорії боротьби за виживання, згідно з якою кожна рослина живе власним життям, постійно намагаючись захопити собі якомога більше необхідної вологи, світла і тепла. Виявляється, що це не завжди так. Для успішного росту молодих дерев дорослі дерева поступаються їм через «комунікативну мережу» деякими необхідними джерелами росту. Дерева, у яких процес фотосинтезу відбувається інтенсивніше (це переважно листяні дерева), віддають «надлишки» деревам, у яких процес фотосинтезу йде повільніші (хвойні дерева).
Таким чином, за допомогою мікоризи відбувається оптимальний розподіл поживних речовин між усіма деревами лісу, що особливо важливо при збідненні ґрунту. Отже, замість «боротьби за виживання», яку Дарвін називав рушійною силою еволюції, у світі рослин панує закладений Богом порядок і гармонія.