Є автори, які, будучи дітьми своєї епохи, у своїх творах відкривали філософію свого часу, проте залишилися популярними й у наступні покоління. Але є такі, хто став фундатором культури свого часу, проте з плином часу відійшов на задній план. І хоча їхні твори й до сьогодні хвилюють читачів, проте вони не займають чільних місць ні в рейтингах видань, ні на книжкових полицях. Так сталося з творчістю Джона Мільтона і його поемою «Втрачений рай». Цей твір був філософсько-релігійною інтерпретацією англійської революції і ліг в основу подальшого розвитку англійської поезії. Ним захоплювалися Пушкін і Гете, його ідеї вплинули на лірику лорда Байрона та всіх романтиків. А Іван Франко і Дмитро Павличко перекладали твори Мільтона українською. Проте для більшості читачів ні твір, ні автор не є надто відомими. Тож хто такий Джон Мільтон і чому його творчість була настільки впливовою в Англії XVIII століття?
Джон Мільтон (1608–1674) жив у часи великих англійських політичних і релігійних перетворень. І він був не просто їхнім сучасником, але й активним учасником. Його поетична, публіцистична та політична праця певним чином формувала тогочасне англійське суспільство і вплинула на майбутній розвиток англійської нації.
Народився митець у сім’ї нотаріуса і композитора, людини енциклопедичних знань Джона Мільтона. З ранніх років майбутній поет виявив неабиякий хист до навчання. І батько зробив усе можливе для навчання свого сина. Початкову освіту він здобув у найкращій тогочасній лондонській школі святого Павла. Як писав сам Мільтон, «жадоба знань була в мене настільки великою, що, починаючи із дванадцятирічного віку, я рідко коли закінчував заняття і йшов спати раніше, ніж наступала опівніч». Там він познайомився із сином італійського протестанта Діодатті Чарльзом і це вплинуло на його бажання вивчати італійську і латину.
Продовжив освіту Мільтон у Кембріджському університеті. І саме тоді почав формуватися характер майбутнього громадського діяча. Він брав активну участь у студентських протистояннях між прихильниками парламенту (сам Мільтон належав до цієї групи) і прибічниками монархії. Власне його активність призвела до того, що він був виключений із лав студентів університету. Проте це не спинило Джона і він, навчаючись самотужки, закінчив університет з відзнакою. Згодом здобув ступінь бакалавра (1626), а згодом і магістра мистецтв (1632).
Саме тоді з’являються його перші віршовані твори пасторального характеру, які виявили неабияку майстерність автора й лягли в основу медитативної англійської лірики XVIII століття.
Бурхливі студентські роки, невідання самого Мільтона, чому присвятити своє життя (він не міг ніяк обрати між служінням священика і кар’єрою поета), втома від розпусти при дворі короля, свавілля знаті штовхнули молоду людину усамітнитись в родовому маєтку Гортон, де він провів шість років, присвятивши себе вивченню латини, творів Отців Церкви та написанню віршів. З-під його пера вийшли поема «Ad Patrem», пастораль «Cоmus», пасторальна поема-елегія «Lisids». Саме в цих творах шліфується його стиль пасторальних елегій, у яких він використовує і римовану поезію, і білий вірш. У 1638–1639 рр. він вирушає в подорож Італією. Відвідує Мілан, Флоренцію, Геную, Пізу, Рим, Верону, Неаполь. Там зустрічається з відомими людьми, зокрема, нідерландським юристом і дипломатом Г. Гроцієм, засудженим Г. Галілеєм, який був у вигнанні у Флоренції. Пізніше він відвідує Женеву, де жив і працював Ж. Кальвін. Проте події в Англії змушують його терміново повернутись на батьківщину.
Після повернення на батьківщину у Мільтона починається цілковито новий період життя. Він із головою поринає у політичний вир подій. Спочатку виступає як публіцист, видаючи низку творів, які захищають і виправдовують революційні події в країні. Саме в той період друкуються його найвідоміші памфлети «Ареопагітика» (про захист свободи слова й неприйняття цензури), «Іконоборець», «Захист англійського народу», трактат «Про освіту», «Обов’язки правителів і урядів» (де він обґрунтовує страту короля Карла І) та інші, що приносить йому європейське визнання. Правда, це визнання було різним — десь його визнавали, як визначного публіциста, а десь, як у Франції, публічно спалювали його твори.
Будучи переконаним християнином, у притаманній йому манері Мільтон відстоював республіканські погляди на релігію. Видає низку памфлетів на захист єпископальної форми правління в церкві. Веде письмові дебати із єпископами Джозефом Голлом та Джеймсом Ашером.
Згодом Мільтон іде на державну службу, отримуючи посаду латинського секретаря при Державній раді. А в 1649–1652 роках йому було доручено вести міжнародне листування Кромвеля .
Але саме тоді починається найскладніший період життя поета. Ще 1642 року він одружується із Мері Пауел. Вона походила із родини роялістів (прихильників монархії), що призвело до глибокого конфлікту. Через кілька місяців після одруження Мері покинула Джона. Пізніше, отримавши державну посаду, Мільтон допоміг родині Пауел уникнути переслідувань, і дружина повернулась.
Та щастя було недовгим. У травні 1652 р. під час пологів Мері померла. А через місяць помер єдиний новонароджений син. Від непомірної праці, душевних переживань Мільтон починає стрімко втрачати зір і в тому ж 1652 році він уже майже сліпий. Але на тому сімейні проблеми не закінчились. 1656 року він одружується вдруге, із Катаріною Вудкок. Проте й вона через 2 роки помирає.
Окрім того, Мільтон розчаровується в тих політичних і релігійних процесах, які відбуваються в його країні. Олівер Кромвель із реформатора перетворюється в узурпатора влади, використовуючи репресивні методи зведення рахунків із опонентами. Постійні суперечки й незгоди в церковному середовищі призводять до виникнення великої кількості нових церков. Революція, яка була покликана дати народу свободу і стояти на її сторожі, зазнавала невдачі, монархічні настрої знову почали брати гору в середовищі простих людей.
Після відновлення монархії за свою політичну діяльність Мільтон потрапляє до в’язниці. І лише заступництво впливових друзів допомагає йому уникнути смертної кари. Саме тоді він повністю втрачає зір і усамітнюється.
Розпочинається третій період життя Мільтона. Сліпий, розчарований, самотній, він повертає свій внутрішній погляд до Бога. Починається переосмислення життя в контексті Слова Божого. І це приводить до написання найбільш відомих і найвеличніших творів у його житті — поем «Втрачений рай», «Повернений рай» та драми «Самсон-борець». Із них найбільша за обсягом і ідеями поема «Втрачений рай», написана білим віршем.
Перші нариси цього твору автор зробив ще 1642 року. Проте через свою зайнятість Мільтон ніяк не міг зайнятись утіленням задуму. Повернувшись до роботи над твором, будучи сліпим, він був змушений надиктовувати рядки поеми, щоби їх записав хтось інший. Це викликало великі незручності, адже іноді на обдумування якихось строф він витрачав цілий день. А записом цих рядків хтось змушений був займатись уже поночі.
Та не зважаючи на такий непростий спосіб написання твору, 1667 року була закінчена поема «Втрачений рай». Твір викликав неоднозначну реакцію як серед літераторів, так і серед релігійних діячів. Адже, разом із Адамом і Євою, ще однією головною дійовою особою виступає Сатана, на образі якого автор досить часто концентрує увагу читачів. Слід сказати, що до Мільтона образ повсталого ангела, як одного із головних персонажів, використовували лише три автори — Данте Аліг’єрі («Інферно», 1321), Крістофер Марло («Доктор Фауст», 1604) та Йост ван дел Вондел («Люцифер», 1654).
Сама поема складалась із 10 книг (у пізнішій редакції, за поданням самого Мільтона, вона була поділена на 12 книг). У творі автор розповідає про події, які записані в перших розділах Книги Буття, хоча доповнює і розвиває думки, які ми читаємо на сторінках Святої Книги. Адже він описує не лише повстання Люцифера, а й війни ангелів, які були після цього. Він поетично описує красу раю, який Господь приготував людям, і заздрість впалого ангела щодо того, що приготував Бог людству. Описує момент гріхопадіння і любов Адама до Єви, який куштує плід, аби не розлучатись із коханою. А в останніх книгах архангел Михаїл, виганяючи людей із раю, передрікає розбещення всієї землі і відкриває Божий задум щодо приходу Ісуса Христа на землю і спасіння всіх людей у Ньому.
Окрім того, в оповідь вплетені певні посилання і паралелі на ті події, які вирували на той момент в Англії. Таким чином автор переосмислює їх у контексті Божого Об’явлення і робить свої філософські висновки із того, у чому йому довелося взяти участь. Редактори Антології Нортона Англійської Літератури зазначали: «Великі теми «Втраченого раю» тісно пов’язані з політичними питаннями на карті Англійської революції (1640–1660 рр.) та Реставрації, але зв’язок аж ніяк не є простим або прямим».
Проте важливим є те, що основною думкою, яку хотів донести Мільтон своїм твором, є те, що Всезнаючий і Всемогутній Бог обертає будь-які події на те, щоби втілити Свій план, і на те, що лежить у Його волі. Власне, ця теза звучить ще в першій книзі поеми, і нею ж закінчується вся поема.
І це справді так. Часто нам здається, що події розгортаються не так, як ми думали, що не видно просвіту в цих нещасливих днях і невідомо чим усе закінчиться. Але Господь, який тримає у Своїх руках усе існуюче у світі, вплітає всі події у Свій план, щоби проявилась Його воля. І історія втрати раю людством стала прелюдією для приходу Ісуса Христа на цю грішну землю, Його хресної смерті і дарування спасіння і Нового Раю усім тим, хто повірив у Його заступницьку жертву. Слід пам’ятати, що навіть найнеприємніші події в нашому житті Бог обертає на свою Славу.
Коли робота над поемою «Втрачений Рай» була завершена, один із друзів Мільтона зазначив, що той надто часто розповідає про те, що люди втратили. А чому він не скаже про знайдений рай, який Бог дарує людям? Це підштовхнуло вже дуже хворого поета на написання продовження своєї першої поеми. Він так і назвав її — «Повернений рай» і змалював, як Бог в особі Ісуса Христа повертає людям рай.
Після виходу у світ своїх творів Мільтон довго не прожив. 1674 р. він відійшов до Того, Хто давав йому сили й натхнення в його буремному житті. І хоча при житті його твори вийшли мізерним тиражем, проте вони були дуже високо оцінені сучасниками. А поема «Втрачений Рай» вважається одним із найвизначніших творів, написаних англійською мовою.
Оглядаючи життя і творчість Джона Мільтона, доходиш висновку, що і одне, і друге було непростим. Але один висновок, один приклад можна взяти відразу: де б ти не був, що б ти не робив, ти можеш це робити так, що твої переконання, твоя віра в Бога будуть видні кожному. Через твої принципи, через твій професіоналізм, через твою відданість справі. І тоді Бог благословить тебе так, що на тому місці, де ти є, ти зможеш віддати всю славу Богу.
Олег Блощук