Створення чи еволюція: чому це важливо
У наш час багато християн не знають, як ставитися до теорії еволюції, до ідеї старої Землі, яка начебто існує вже мільйони років. Дехто вважає, що це взагалі неважливо, головне — просто вірити в Бога. Неважливо, коли Бог створив, скільки часу зайняв цей процес і як це відбулося, а важливий сам факт, що Бог створив світ. Однак є низка причин, які демонструють, чому ці питання все-таки важливі.
Дослідження показали, що в більшості дітей, які виховувалися в християнських сім’ях, перші сумніви стосовно існування Бога почали зароджуватися в середній школі, коли вони слухали про еволюцію та про виникнення світу. У них виникали запитання, відповіді на які вони не отримували ні вдома, ні в недільній школі, ні в церкві. І ці запитання, немов кислота, роз’їдали їхній розум і згодом ставали причиною їхнього відступу від Бога та Його істини.
На жаль, серед віруючих людей побутує думка, що перші 11 розділів Книги Буття — це, в принципі, не справжня історія, що ми, християни, віримо в Новий Завіт, а на Книгу Буття можемо не звертати особливої уваги. Але тоді виникає логічне зауваження: «Стривайте, але ці розділи дуже схожі на історію. Якщо ці розділи кажуть неправду, або вони неважливі, то чому я повинен вірити іншій частині Біблії? Новий Завіт також схожий на історію. Розповідь про народження Ісуса Христа сповнена чудес, так само, як і розповідь про створення Адама. Якщо останнє піддається сумніву, то чому я повинен вірити в народження Христа?»
Книга Буття є фундаментом для всієї Біблії. І кожна доктрина, головна чи другорядна, в усій Біблії прямо чи опосередковано спирається на фундаментальні істини перших розділів Книги Буття.
Приміром, подумайте про вчення про гріх. Де записано про перший гріх? Книга Буття, 3 розділ. Що таке гріх? Це бунт проти Творця. Звідки це визначення? — Із Книги Буття. Адам і Єва повстали проти Бога, і через те, що вони збунтувались, і оскільки ми походимо від Адама, ми є грішниками. Усі ми — бунтівники, що повстали проти Творця. Одні люди — спасенні бунтарі, інші — усе ще перебувають далеко від Творця через свій гріх. Але якщо Книга Буття не передає нам справжньої історії, то розповідь про Адама та Єву і про їхній гріх — це всього лише міф, тоді: що таке гріх?..
Або поговоримо про одяг. Чому ми носимо одяг? Лише тому, що на вулиці холодно? Чому ми прикриваємо соромні частини тіла? Бог створив Адама і Єву, вони були нагими й не соромились, однак вони згрішили й тоді почали усвідомлювати свою наготу, і вони зшили фігові листя, щоб прикрити свою наготу. Але для Бога це виявилося недостатнім вирішенням проблеми, і Він зробив для них шкіряний одяг. Таким чином Біблія стверджує, що одяг з’явився у людини насамперед із моральних міркувань. Але, згідно з теорією еволюції, люди почали носити одяг, тому що їхні мавпоподібні предки емігрували з Африки, і чим далі вони відходили від центрального поясу, тим холодніше ставало, і їм не вистачало волосяного покриву, і зрештою вони «додумалися» прикривати себе одягом. Тому, якщо ви живете в дуже спекотному кліматі, і якщо ви еволюціонували з тваринного світу, то навіщо взагалі носити одяг?
Можна визначити рік, місяць і день на підставі руху небесних тіл, однак ніщо на небосхилі не скаже вам, як довго має тривати тиждень, однак у всіх країнах світу семиденний тиждень. Звідки в людей з’явилося це розуміння? Через те що Бог створив світ за 6 днів, а сьомого спочив.
У першому розділі Книги Буття також написано, що людина повинна володарювати над землею, вона не повинна забруднювати або руйнувати землю, але добре нею керувати заради блага людства і заради слави Божої. Але якщо ми тільки тварини, то зовсім неважливо, чи ми вбиваємо інших тварин, чи зникають інші види, чи ні, адже еволюція — це виживання найбільш пристосованих.
У другому розділі Книги Буття дізнаємося про першу роботу. Бог дав людині роботу до того, як Адам згрішив. Зараз людська праця стала важкою через наслідки гріхопадіння (про це читаємо в третьому розділі Буття), однак праця — це благо для людини.
Чому є різні країни і нам потрібні перекладачі? Чому в людей різний колір шкіри? Відповіді знаходимо в Бутті, в історії про Вавилонську вежу, 11 розділ. Бог надприродним чином розділив людей, давши їм різні мови, і Він примусив їх розділитися. І коли ми поєднуємо цю розповідь із сучасним розумінням генетики, тоді стає зрозумілим, звідки в людей виникли різні фізичні характеристики.
Перший прихід Христа провіщений у третьому розділі Буття. Другий прихід опосередковано провіщено через події великого потопу.
Можна згадати також доктрину про шлюб і сім’ю. Якщо ми віримо в Буття, то дуже легко відповісти на питання, яким має бути шлюб. Бог створив одного чоловіка і одну жінку — і не інакше. І не тому, що це чиясь особиста думка, не тому, що це традиція нашого народу, а тому що Творець створив перший шлюб і таким чином дав йому визначення. Проблема узаконення гомосексуалізму деякими церквами полягає в невір’ї у перші розділи Книги Буття.
Хочу зупинитися ще на одному вченні Біблії, про яке християни рідко роздумують. Це вчення про смерть. Ми всі рано чи пізно помремо. Запитання лише: чому? Смерть завжди трагічна, але іноді це просто жахливо, особливо, коли помирають дітки. Чи створив Бог світ таким, щоб у ньому вмирали немовлята? А як стосовно землетрусів, цунамі, торнадо та інших стихійних лих, які забирають тисячі життів? Однак, нам доводиться говорити не лише про смерті людей. По всій землі на кожному континенті тисячі метрів осадових порід містять мільярди і мільярди решток живих організмів. Ми живемо на всесвітньому цвинтарі. Чому він у нас під ногами? Чи створив Бог світ таким, що в ньому панує смерть, біль, убивство, хвороби, боротьба, страждання, вимирання?
За останні 200 років у науковому співтоваристві склалася думка, що викопні рештки свідчать про мільйони років смерті. Але це повністю суперечить тому, що Біблія каже про смерть. Згідно з теорією еволюції, мільйони років страждання, насилля, вимирання деяких видів приводять до поступового вдосконалення і, зрештою, — до появи людини. Біблія ж стверджує, що людина була створена в досконалому світі, де не було смерті. Людина згрішила перед Богом, і через це людство зазнало Божого суду. В теорії еволюції смерть передує людині, а в Біблії людина передує смерті. І сумістити одне з іншим неможливо! (Див. мал. 1).
Згідно з Біблією, спочатку не було смерті, ні хвороб, ні вимирання. Людина згрішила, і тоді смерть увійшла в творіння. Біблія говорить, що в майбутньому Христос прийде вдруге. І Він створить нове небо й нову землю, де не буде вже смерті, не буде страждань, плачу й болю. У Книзі пророка Ісаї (11; 65 розділи) ми бачимо, як це вплине на землю: вовк лежатиме з ягнятком, лев їстиме траву, як віл. Творіння зміниться.
А зараз ми живемо в такий час, коли панує смерть. Біблія називає смерть ворогом, однак з еволюційного погляду смерть існує стільки ж, скільки й життя, і доки триватиме життя, залишатиметься і смерть. Так чому ж ви плачете, коли помирає хтось із ваших рідних чи друзів, якщо смерть — природна частина життя? Однак усе в нашій душі кричить проти цього. Ми розуміємо, що це неправильно. І ми повинні плакати.
Якщо ми віримо в мільйони років, то виникає реальна проблема з Божим характером, тому що якщо Бог назвав всю цю історію з мільйонами років смертей, хвороб і вимирання «вельми доброю» і якщо ця смерть продовжуватиметься в майбутньому, то як ми можемо покладатися на благість такого Бога? Якщо ж ми говоримо, що смерть була до Адама, але в майбутньому вона припиниться, то чи не є ми непослідовними, вірячи в останню частину Біблії, але не вірячи в першу її частину? Я переконаний, що якщо Бог сказав на початку творіння, що все «вельми добре», то це так і було. І коли Він говорить, що й в майбутньому не буде смерті, Він теж повідомляє нам правду. І коли Він говорить, як нам жити в теперішній час, я також можу покладатися на Його слово. (Див. мал. 2, 3).
Бог не створив світ таким, яким ми його зараз бачимо. Ми живемо в занепалому, гріховному світі. Це не Божа вина, що зараз є зло. Зло присутнє у світі не тому, що Бог недобрий чи Йому байдуже. Зло присутнє тому, що Адам згрішив і ми згрішили. А Бог праведний! Бог вирішив питання спасіння людства в Ісусі Христі.
Буття є не лише основою для тих доктрин, які ми щойно перерахували, але Буття є основою для Євангелії. (Див. мал. 4).
Якщо Адам не був реальною людиною в реальному саду, у якому було реальне дерево, і якщо в нього не було реальної дружини, яка вела реальний діалог із реальним змієм, тобто якщо перші розділи Буття не реальна історія, а міфологія, то Ісус помер, щоб вирішити міфологічну проблему, а якщо Він помер, щоб вирішити міфологічну проблему, Він міфологічний Спаситель, який пропонує нам міфологічну надію. Однак теорія еволюції — це омана, це лише міф, який видає себе за науку.
Мільйони років: звідки взялася ця ідея?
Звідки ж узялася думка про мільйони років існування Землі? Ця ідея досить нова. 18 століть нашої ери панувала одностайна думка, що Бог створив світ близько 6000 років тому, буквально за 6 днів творіння, і в часи Ноя Бог знищив усе, що було на землі, всесвітнім потопом. Але близько 200 років тому люди почали відмовлятися від цієї думки й схилятися до ідеї мільйонів років. Ось як це відбувалося.
Французький учений-натураліст граф де Бюффон (1707–1788) написав книгу «Епохи природи» (1778), де представив, що Земля колись була розжареною металевою кулею і приблизно 75 тис. років вона охолоджувалась і тепер перетворилася на таку планету, на якій ми живемо. Він цього не спостерігав, він просто припускав, він уявляв те, що могло б, на його думку, відбуватися в минулому. Книга залишилася в рукописному варіанті, її не надрукували, але зерно було посіяне.
Астроном П’єр Лаплас (1749–1827) у своїй книзі «Пояснення системи Всесвіту» (1796) описав, що колись Сонячна система була розжареною хмарою, що оберталася, і він назвав цю ідею небулярною гіпотезою. З часом ця газова хмара почала сплющуватися, потім почала розпадатися на кільця, а потім ці кільця перетворилися на планети. Він цього ніколи не спостерігав і ніякі експерименти не могли показати, що так відбувалося, він просто припускав, просто уявляв. На той час більшість учених не сприйняли цієї теорії, але в деяких наукових умах вона зафіксувалася.
Французький натураліст Жан Ламарк (1744–1829) був спеціалістом у галузі зоології, вивчав молюски. 1809 р. він написав «Філософію зоології» і там запропонував ідею біологічної еволюції, що всі живі організми походять від одного спільного предка. Він не спостерігав такого процесу, але абстрактно роздумував стосовно минулого. На той час більшість учених відкидала теорію еволюції, але гіпотеза Ламарка підготувала шлях для теорії Дарвіна, яку той опублікував через 50 років.
Німецький учений, професор мінералогії Авраам Вернер (1749–1817) написав невелику книгу «Коротка класифікація і опис різних каменів» (1786), у якій описував шари гірських порід і припустив, що це поступові повільні відклади порід на дні океану і що цей процес зайняв кілька мільйонів років. Знову ж таки, він не спостерігав, як це відбувалося, але він абстрактно уявляв, як це могло б відбуватися.
У той самий час жив шотландський учений Джеймс Хаттон (1726–1797). В університеті він вивчав медицину, потім займався сільським господарством, але найбільше любив камені. 1788 року він написав статтю, а 1795 року видав книгу з тією ж назвою — «Теорія Землі». Він міг спостерігати, як вітер і дощ спричиняли руйнування окремих видів ґрунту, як він потрапляв у річку, а річка відносила його в океан, де він осідав на дно. Хаттон припустив, що ці відклади нагріваються від внутрішнього тепла Землі, а потім через якісь катаклізми піднімаються вище рівня моря. І він вирішив, що історія Землі відбувається по колу: континенти поступово руйнуються і змиваються в океан, в океані вони знову твердіють, потім піднімаються вище рівня моря, а потім знову розпадаються і рухаються в океан. І це повторюється. І тому він каже: «У літописі каменів я не бачу ніякого початку». Він не спостерігав, як це відбувається, це було лише його абстрактне уявлення.
Французький палеонтолог Жорж Кюв’є (1769–1832) вивчав скам’янілості, переважно ті, які зустрічалися біля Парижа, і він припускав, що різні шари скам’янілостей — це результати затоплень чи то місцевого, чи глобального характеру. Але між цими затопленнями проходили великі проміжки часу. Під час потопу багато тварин гинуло, ті що залишалися, потім розмножувалися, або, можливо, Бог творив нових тварин.
Подібні думки були в англійського інженера-сантехніка, природодослідника і геолога, батька англійської стратиграфії Вільяма Сміта (1769–1839). Він першим почав використовувати скам’янілості, щоб, порівнюючи їх, датувати різні шари гірських порід.
Англієць Чарльз Лайель (1797–1875) вивчав право в Оксфордському університеті, але більше захоплювався геологією, і 1830 року був опублікований перший том його «Принципів геології». Він спирався на ідеї Джеймса Хаттона і стверджував, що катастрофічних затоплень глобального масштабу ніколи не було, а всі процеси геологічних змін (ерозія, змивання гірських порід, відклади, вулканічна активність) у минулому відбувалися в такому ж темпі і з такою ж інтенсивністю, як ми спостерігаємо зараз.
Ці ідеї почали широко обговорювати й у першій половині XIX ст. сформувались три основні погляди на історію Землі:
- катастрофізм: був початок, надприродним чином Бог створив перші істоти, які населяли Землю; так було багато років, потім був потоп, який призвів до зникнення багатьох тварин, які раніше жили; поховані під відкладами гірських порід вони перетворилися на скам’янілості, після цього Земля природним чи надприродним чином відновилася і життя продовжувалося ще тривалий час. Відтак відбулася ще одна катастрофа, яка знищила й поховала інших тварин. І так відбувалося багато-багато років. Прихильники катастрофізму передбачали багато мільйонів років;
- уніформізм: у його прихильників не було одностайності щодо початку історії, але вони не припускали ніяких глобальних катастроф, усі зміни відбувалися дуже повільно і дуже довго;
- біблійний традиційний погляд — шестиденне творіння, через 1600 років — Ноїв потоп, який і спричинив відкладення більшості гірських порід і утворення скам’янілостей, відтак земля відновилась, і вся ця історія від створення до нинішнього часу займає близько 6000 років.
Прихильники біблійного погляду на історію висували й публікували теологічні, філософські та наукові аргументи проти старої Землі, але багато християн дуже швидко прийняли ідею про мільйони років і почали розробляти інші підходи до тлумачення Біблії, для того щоб якось узгодити її з мільйонами років: теорія проміжку (ніби мільйони років минули між першим і другим віршами Біблії), теорія дня-епохи (кожен день творіння тривав дуже довго, це були цілі геологічні епохи), теорія обмеженого впливу всесвітнього потопу тощо, зрештою, погляд на Бут. 1-11 не як на історію, а як на міфологію.
Прихильники еволюції не в змозі спростовувати доказів учених креаціоністів, які стверджують молодий вік Землі, тому вони просто нехтують ними: не читають книг креаціоністів, не цікавляться їхніми аргументами. Чому так відбувається? Тому що питання мільйонів років, питання створення і віку Землі — це не питання суперечки науки і релігії, геологів і богословів, сутність питання у філософських і релігійних передумовах. Це боротьба між філософськими та релігійними передумовами однієї групи геологів і богословів проти філософських та релігійних передумов іншої групи геологів і богословів. Це конфлікт світоглядів.
Світські учені, відкидаючи авторитет єдиного Свідка всіх подій минулого — Бога Творця, спираються на три постулати уніформіського натуралізму:
- природа або матерія — це все, що існує;
- усе можна і слід пояснювати за допомогою наступних трьох факторів: часу, випадку та законів природи, що впливають на матерію;
- геологічні процеси в минулому завжди відбувалися з такою ж швидкістю, частотою й силою, як і зараз (тобто заперечення будь-яких надприродних і катастрофічних подій у минулому).
Усі ці передумови суперечать біблійному світогляду: Бог існує і Він творить історію!
Бог відрізняється від Всесвіту, але Бог присутній всюди у Своєму творінні, Він підтримує його існування й час від часу особливим чином діє у Своєму творінні, Біблія називає це чудами. Згідно з Біблією чуда — це не порушення законів природи, тому що закони природи не такі, як правила дорожнього руху, які Бог повинен виконувати, але ці закони — опис того, як Бог зазвичай діє у Своєму творінні, а чудеса — це те, як Бог незвичайно діє у Своєму творінні заради якоїсь Божественної мети.
Світська експериментальна наука пропонує християнам відкласти Біблію й досліджувати об’єктивну реальність. Але якщо спиратися на хибні передумови, об’єктивності годі чекати . Ті самі факти (камені, скам’янілості) можна тлумачити по-різному, виходячи з різних передумов. Таким чином суперечка триває не на рівні фактів, а на рівні тлумачення цих фактів, а тому це конфлікт світоглядів.
Зараз ми бачимо повторення того, що відбулося в Едемському саду.
Коли змій підійшов до Єви, він насамперед посіяв сумніви в Божому слові («Чи насправді сказав Бог?»). Коли ж вона засумнівалась, він просто запропонував відкинути Боже слово. Це спрацювало з Євою, і сатана відтоді продовжує використовувати цей метод, щоб спочатку примусити людей засумніватися в Слові Божім, а потім — відкинути його.
«Як основи зруйновано, — що тоді праведний зробить?» (Пс. 10:3)
Нам же слід опиратися на такі тексти Святого Письма:
«Блаженна людина, що Бога вчинила своєю твердинею, і не зверталась до пишних та тих, що вони до неправди схиляються!» (Пс. 40:5);
«Страх перед людиною пастку дає, хто ж надію складає на Господа, буде безпечний» (Пр. 29:25);
«…зброя бо нашого воювання не тілесна, але міцна Богом на зруйнування твердинь, — ми руйнуємо задуми, і всяке винесення, що підіймається проти пізнання Бога, і полонимо всяке знання на послух Христові» (2 Кор. 10:4-5);
«Стережіться, щоб ніхто вас не звів філософією та марною оманою за переданням людським, за стихіями світу, а не за Христом» (Кол. 2:8).
Коли ми станемо перед Богом на небесах, нехай ніхто не почує від Господа такого запитання: «Чому ти не вірив Моєму Слову?» Слово Боже — це істина, якій можемо цілком довіряти.
За матеріалами доктора Террі Мортенсона
www.propovedi.ru