Проблема осмислення ролі жінки в сім’ї, релігії та суспільстві тривалий час залишалася білою плямою в релігієзнавчій науці. З одного боку, спадщина післярадянського періоду, із позицією войовничого атеїзму, розглядала ставлення до жінки будь-якої з релігій лише в негативному плані. Релігія при цьому поставала як своєрідний засіб освячення соціального гноблення жінки та нерівності. А між тим — це не так. Адже релігійні концепції зорієнтовані передусім не на приниження жінки, а на здолання тих спокус суспільства, які руйнують її суспільне призначення, зокрема, у сім’ї. З іншого боку, феміністському руху вдалося вплинути на багатьох жінок так, що вони відмовилися від даних Богом ролей матері та жінки. На жаль, цей рух отримав свій розвиток навіть у Церкві, сіючи хаос і плутанину в питанні про роль жінок як у служінні, так і в сім’ї. Але в Писанні можна знайти ясний опис Божого задуму для жінки, який допоможе сформувати морально-духовні цінності в становленні особистості молодого покоління
Найперше, що маємо зробити — це проаналізувати становище жінки в період життя перших християн та особисте ставлення Спасителя до жінок. На тлі грецької, римської та юдейської культур, у яких жінки перебували практично на рівні майна, Ісус виявляв любов і повагу до жінок. Незважаючи на те, що юдейські рабини не вчили жінок і в юдейському Талмуді сказано, що краще спалити Тору, ніж пояснювати її жінці [2], Ісус ніколи не мав на думці, що жінки за своєю природою не можуть розуміти духовних або богословських істин. Він не тільки дозволяв жінкам слухати Його, а й наводив приклади й образи, які були їм знайомі (Мт. 13:33; 22:1-2; 24:41; Лк. 15: 8-10) [1], і робив для них окреме застосування Свого вчення [1]. Ісус, прийшовши на землю, продемонстрував «кращий шлях» — шлях любові. Він дозволив жінкам супроводжувати Себе і Своїх учнів під час подорожей: «І сталось, що Він після того проходив містами та селами, проповідуючи та звіщаючи Добру Новину про Боже Царство. Із ним Дванадцять були, та дехто з жінок, що були оздоровлені від злих духів і хвороб: Марія, Магдалиною звана, що з неї сім демонів вийшло, і Іванна, дружина Худзи, урядника Іродового, і Сусанна, і інших багато, що маєтком своїм їм служили» (Лк. 8:1-3) [1].
Він розмовляв із самарянкою біля криниці Якова, унаслідок чого вона покаялася й залишила свої грішні шляхи (Ів. 4) [1]. Він відкрив їй, що Він — Месія, і обговорював із нею такі питання, як вічне життя і справжнє поклоніння.
Ісус не прогнав Марію (сестру Марти), яка присіла біля Його ніг разом з іншими учнями, щоб послухати Його вчення. Навпаки, Він порадив Марті зробити те ж саме: «Була ж в неї сестра, що звалась Марія; вона сіла в ногах у Ісуса, та й слухала слова Його. А Марта великою послугою клопоталась, а спинившись, сказала: «Господи, чи байдуже Тобі, що на мене саму полишила служити сестра моя? Скажи ж їй, щоб мені помогла». Господь же промовив у відповідь їй: «Марто, Марто, турбуєшся й журишся ти про багато чого, а потрібне одне. Марія ж обрала найкращу частку, яка не відбереться від неї…» (Лк. 10:38-42) [1]. Отож, Він навчав Марію і вказав на перевагу навчання духовних істин над такими «жіночими» обов’язками, як приготування частування для гостей у своєму домі (Лк. 10:38) [1].
Хоча чоловіки за часів Ісуса, побоюючись фізичного контакту з жінками, зазвичай навіть не дозволяли їм порахувати решту в себе на долоні, Ісус для зцілення торкався до жінок і дозволяв їм торкатися до Себе (Лк. 13:10; Мк. 5:25) [1].
Після Свого воскресіння Ісус з’явився насамперед Марії Магдалині й послав її оголосити учням, що Він живий (Ів. 20:1-18) [1], і це при тому, що жінкам тоді не дозволяли виступати свідками в юдейському суді, оскільки їх вважали неправдивими [2].
Своїм ставленням до жінок Ісус підвищив суспільне становище жінок і проявив до них співчуття і повагу, яких вони раніше не знали. Це вказувало на їхню рівність. Водночас, Ісус не вивищував жінок настільки, щоб вони могли керувати своїми чоловіками.
Також важливо звернути увагу на те, що говорили апостоли. У посланнях обидва принципи: рівність статей і підпорядкування жінок — ідуть обіруч. У Гал. 3:28 [1] апостол Павло вказує на рівність, адже спосіб спасіння однаковий як для чоловіків, так і для жінок, — віра в Ісуса Христа. Усі християни — рівноправні члени Тіла Христового. Однак це не усуває відмінностей в обов’язках між чоловіками та їхніми дружинами, оскільки цей текст не охоплює всіх аспектів Божого задуму про чоловіка і жінку. Крім того, є багато інших текстів Писання, що вказують на відмінність Божих вимог до чоловіків і жінок стосовно сім’ї та Церкви. Хоча християнський шлюб має на увазі взаємну любов і підпорядкування між віруючим подружжям (Еф. 5:21) [1; 4], чотири новозавітні тексти ясно покладають на дружин обов’язок підкорятися своїм чоловікам (1 Петр. 3:1; Еф. 5:22; Кол. 3:18; Тит. 2:5) [1]. Таке добровільне підпорядкування одного іншому, рівному йому, є проявом любові до Бога й вираженням бажання слідувати Його задуму, відкритому в Його Слові. Під цим ніколи не мається на увазі приниження чи якесь применшення рівності дружини чоловікові. Швидше, навпаки, на чоловіка покладається обов’язок жертовно любити свою дружину, як Христос полюбив Церкву (Еф. 5:25) [1], і служити в ролі керівника для двох рівних людей. Хоча на чоловіків і батьків покладена першорядна відповідальність у керівництві своїми дітьми (Еф. 6:4; Кол. 3:21; 1 Тим. 3:4-5) [1], дружини й матері також покликані бути «господарними» (Тит. 2:5) [1], тобто управляти домашніми справами. Дім і діти повинні бути їхнім головним пріоритетом на відміну від сучасних уявлень, де оспівується кар’єра і повна зайнятість жінки на роботі поза домом.
Важливо відзначити, що в Церкві Господній, починаючи з моменту її створення, жінки відігравали життєво важливу роль (Дії 1:12-14; 9:36-42; 16:13-15; 17:1-4, 10-12; 18:1-2, 18, 24-28; Рим. 16; 1 Кор. 16:19; 2 Тим. 1:5) [1], але не в ролі її керівників. Із книг Нового Завіту та історії ми бачимо наступне: усі апостоли були чоловіками; основне місіонерське служіння звершували чоловіки; книги Нового Завіту були написані виключно чоловіками; керівництво помісними церквами було довірено чоловікам. Хоча апостол Павло дуже поважав жінок і трудився разом із ними заради поширення Євангелії (Рим. 16; Флп. 4:3) [1], він не ставив жінок на служіння пастора або пресвітера [3]. І в цьому ми також бачимо велику любов та піклування Бога про жінку, адже Він, ураховуючи жіночу чутливість та емоційність, не покладає на неї непосильної відповідальності за сім`ю і Церкву. Однак, на відміну від юдеїв, які відокремлювали жінкам спеціальні місця для їхнього поклоніння в храмі й синагогах, новозавітна Церква не поділяла віруючих на підставі статі. Християни вихваляють Господа разом (Дії 1:14) [1].
Таким чином, провівши аналіз текстів Нового Завіту, бачимо, що чоловік і жінка рівні перед Богом, обоє несуть в собі образ Самого Бога. Тим не менш, не принижуючи нікого з них перед іншим, Бог закликає і чоловіків, і жінок відповідати своєму призначенню. Виконуючи дану Богом роль, описану в Новому Завіті, жінки здатні реалізувати весь свій потенціал, стати впевненими та щасливими. Висновки, які ми здобули, є основою для виховання і соціалізації підростаючого покоління. Враховуючи нові сучасні тенденції суспільного розвитку, учнівська молодь має мати біблійну базу для ідентифікації особистості та формування морально-духовних цінностей.
Інна Гудима, студентка магістратури НаУ «Острозька академія»,
координатор програми ХММ «Пілігрим» м. Вінниця
Джерела
- Біблія. Переклад проф. Івана Огієнка. — Видавець: Українське Біблійне Товариство, 2010. — 1376 с.
- Еліезербен Гіркан «Талмуд» Евен-Ісраель (Штейнзальц) А. Трактат Тааніт / переклад і редакція М. Кравцова. — Російський науковий центр «Курчатовський інститут», 1998. — 337 с. — (Вавилонський талмуд).
- Грудем У. Біблійний погляд на ролі чоловіка і жінки. — Видавець: Grace Серія: Основи сімейного життя, 2011. — 398 с.
- Яннарас Христос. Віра Церкви. — М. : Центр з вивчення релігій, 1992. — 232 с.