Автор Ганна Фаюра, учитель основ християнської етики Покропивнянської ЗОШ I–II ст. Тернопільської обл.
Мета: розкрити біблійні принципи добра, заохочувати дітей читати Святе Письмо; спонукати робити добрі вчинки; допомогти дітям зрозуміти зміст слова «добро» як християнський принцип людського життя.
Ключовий вірш: «Віра без діл мертва» (Як. 2:30).
Нові слова й поняття:
Добрі справи — учинки, які принесуть радість ближньому й Богові.
Цінність — важливість, значущість і духовна вартість.
Біблійна основа: притча про зерно гірчиці (Мт. 13:31-32; Мк. 4:30-32; Лк. 13:18-19).
Література
Святе Письмо
Николин М. Християнська етика : Підручник для 6 класу. — Тернопіль: Мандрівець, 2008. — 112 с.
Таємниця твоєї душі. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2010. — 416 с.
Лопатіна О. О. 50 уроків про чесноти. — Харків : Основа, 2010. — 238 с.
Прокопчук С. Стежками духовності. — Львів : Свічадо, 2012. — 144 с.
ХІД УРОКУ
І. Вступна частина
Вітання: «Слава Ісусу Христу!»
Молитва «Отче наш»
ІІ. Актуалізація опорних знань
Учитель. На домашнє завдання вам було прочитати про двох біблійних героїнь: царицю Естер, яка врятувала свій народ, та Рут, добру невістку.
За допомогою вправи «Яка із жінок?» перевіримо, чи запам’ятали ви ці історії. Я зачитуватиму твердження, а ви маєте сказати, кого вони стосуються — Рут чи Естер.
- Виявляє свою любов до Ноомі (Рут).
- Виявила любов до свого народу (Естер).
- Покладала свої сподівання на царя та чекала від нього допомоги (Естер).
- Не була ізраїльтянкою (Рут).
- Сказала: «Я прийму твій народ як свій» (Рут).
- Урятувала свій народ від загибелі (Естер).
- Щедро винагороджена за свою доброту (Естер та Рут).
ІII. Мотивація навчальної діяльності
Ісус Христос, як Бог, є уособленням доброти. Скрізь, де ходив Ісус, Він ставився до людей з увагою й безкорисною турботою, тим самим проявляючи ласку Божу. Ісус приділяв увагу тим, кого інші ігнорували, слухав тих, хто плакав, і зціляв тих, хто страждав.
Щоб навчитися бути добрим, бери приклад з Ісуса.
Тема сьогоднішнього уроку — «Цінність добрих справ».
Попрацюймо зі Святим Письмом. Наш ключовий вірш: «Віра без діл мертва» (Як. 2:30).
— Як ви розумієте ці слова? (Якщо нічого не робити і ніяк не проявляти свою доброту, то наша віра в Бога не матиме ніякої сили.)
— До чого нас закликає цей біблійний текст? (Потрібно робити добрі справи й цим приносити ближнім і Богові радість.)
- Засвоєння нових знань, формування опорних умінь і навичок
Гра «Обери шлях»
Перед уроком треба прикріпити три доріжки слідів так, щоб діти не знали, куди вони ведуть (одні сліди ведуть до відра з водою, другі — до смітника, треті — до столу з фруктами). Для гри можна використати більше класних кімнат. Дітей об’єднати в три групи й запропонувати кожній групі обрати шлях, по якому вони підуть. Що чекає на них у кінці шляху — невідомо. Коли кожна група пройде свій шлях, запросити їх до столу, пригостити фруктами й зробити висновок.
Учитель. На початку гри ви не знали, куди приведуть вас сліди, а тому обирали їх навмання. Так буває й у житті. Коли йдеш без мети, тобі однаково, куди йти. Є різні дороги. І по-різному ми їх обираємо. Є люди, які обирають дорогу, на якій зможуть збагатитися матеріально. Інші вибирають дорогу слави й визнання. Але ми вже знаємо, що найкраще в житті робить той, хто обирає дорогу духовного збагачення, для кого найбільшими цінностями є доброта, турбота, чуйність, милосердя тощо.
Ця дорога — дорога прославлення й возвеличення Того, Хто життя не пожалів заради нашого спасіння.
Сьогодні ми маємо чудову можливість послухати, що каже нам Слово Господнє, проаналізувати, чи притаманна нам доброта. Чи цю якість характеру нам ще слід набути?
Добро — усе, що походить від Бога, благо; те, що позитивно оцінює Бог, є важливим для людського життя, дозволяє людині морально, розумово та духовно жити, зростати, бути щасливою, досягати гармонії й досконалості.
У притчі про зерно гірчиці Ісус Христос навчає нас, як досягнути Царства Небесного. Прочитаємо цю притчу (Мт. 13:31-32; Мк. 4:30-32; Лк. 13:18-19).
Царство Небесне подібне до гірчичного зерна, яке взяв чоловік і посіяв на своєму полі. Воно найдрібніше з усього насіння, але, коли виросте, стає більшим, ніж злаки, виростає в дерево, і птаство небесне злітається та кублиться в його гілках.
Запитання до класу
— Які образи природи змальовані в притчі про гірчичне зерно?
— Як із маленького насіння виростає велике дерево?
— Як ви зрозуміли зміст цих образів?
(Одне з можливих пояснень: «Я приніс з собою яблуко. Розріжу його наполовину й підрахую, скільки в ньому зернят. Якщо посадити в землю одне зернятко, то виросте одне дерево, зріле дерево дасть у плід багато яблук. У цих яблуках буде багато зерняток. Якщо посадити всі ці зернятка, то виросте дуже багато дерев. Цей приклад пояснює, що наші маленькі добрі діла можуть ставати великими».)
Це цікаво!
У таких країнах, як Ізраїль, гірчичне дерево досягає трьох метрів, тобто такої висоти, що під ним може проїхати вершник, на його гілля сідає велика кількість птахів і віти не ламаються навіть під вагою людини. Зернятка ж його такі маленькі, що в давнину існувала навіть приказка: «Маленький, як гірчичне насіннячко».
Як малі справи можуть стати великими?
У притчі про зерно гірчиці Христос виклав скромну, на перший погляд, місію Своєї науки. Він був «малим зерном» в очах людей: народився у віддаленій Палестині, тридцять років жив у маловідомому Назареті в домі теслі; Своїм ученням привернув до Себе простих рибалок та митарів. Навчання це починалося з малої групи — 12 учнів. Але щоразу до Вчителя збиралося все більше народу, а після Його смерті, воскресіння та вознесіння кількість послідовників неухильно зростала, християнство поширилося спочатку в Південній Європі, згодом по цілому материку, а далі й по всьому світові.
Квітуче дерево — це ми тепер. Ми є квітом Божого Царства. Дерево з плодами — це плід нашого праведного життя, майбутнє нашої Церкви.
А гірчична зернина — то Слово Боже, що добрим засівом залягає в наше серце, дає початок нашому духовному зростанню.
Так і в нашому житті є важливі маленькі діла, з яких можуть вирости великі добрі справи.
Інколи ми посміюємося над однокласниками, які, як нам здається, не відриваються від підручника, завчаючи кожне правило, кожну дату й факт. Але перенесімося в майбутнє й подумаймо над тим, що саме такі знаючі й розумні люди зможуть робити наше життя щасливішим: вони винаходитимуть нові машини, нові екологічні способи виробництва, вирощуватимуть нові сорти рослин, писатимуть книжки, які радуватимуть наші серця.
Так само маленька доброчинність може породжувати велике добро.
Проведемо паралелі між моральним і духовним життям
Сьогодні ви захистили кошеня від знущань немилосердного однолітка, який із жорстоким задоволенням поціляв камінцями в бідну тваринку. Завтра вам під силу буде захистити жінку, на яку з наміром відібрати сумку з останніми грішми нападе вуличний хуліган. А післязавтра ви захистите Вітчизну від ворожих зазіхань.
Сьогодні ви знайдете в собі сили, перш ніж зімкнути очі, звернутися до Господа з подячним словом за щасливо прожитий день. Завтра ви з великим натхненням і смиренням вислухаєте службу Божу. А післязавтра Всевишній подарує вам можливість пожертвувати на церкву частину свого заробітку.
Вправа «Що означає бути добрим до інших?»
Роздати дітям картки із зображенням доброго, усміхненого смайлика. На них потрібно записати, як можна проявляти доброту до інших людей: друзів, однокласників, учителів, молодших від себе , людей старшого віку.
Зачитати відповіді.
Обговорення картини Ель Греко «Христос зціляє сліпого» (див. кольорову вкладку)
Ісус Христос навчав Своїх послідовників бути добрими і робити це не тільки словами, а й власними діями.
Робота зі схемою
Розгляньте схему. Спробуйте встановити її символічне значення.
Дорога — шлях до Царства Небесного.
Шпали — 10 Божих Заповідей.
Рейки — це дві заповіді любові.
Виконання цих заповідей приведе нас до Царства Небесного.
Лише Ісус Христос уповні виконав усі заповіді, але завдяки Його смерті за наші гріхи й воскресінню задля нашого оправдання Бог зараховує праведність Христа усім, хто вірує в Нього й прагне в усьому Його наслідувати.
- Закріплення навчальних досягнень
Повчальне оповідання А. Нейолова «Дарма жодна справа не пропадає»
Зорав селянин свою смужку землі, заборонував її та засіяв. З ранку до пізнього вечора працював він у полі, щоби було чим восени прогодуватися.
Добрі були в селянина сходи, швидко піднялося жито та вигнало колос. Але, як на біду, надто рано настала спека, почав колос жовтіти й не давав зерну рости. «Ой, — бідкається селянин, — пропав мій урожай, як же я проживу тепер із дітками?!» І щодня в поле ходить, на небо поглядає — чи не пошле Бог дощику.
Якось стоїть селянин на своїй ділянці та й журиться. Побачили його дві маленькі дощові крапельки й говорять одна одній:
— Шкода мені цього господаря: стільки зусиль доклав, та без дощу пропаде його жито. Як би допомогти йому?
— Воно-то так, — відповіла інша крапелька, — та що ти вдієш? Поглянь, яка ти крихітка — тобі не скропити навіть найменшої травинки.
— Правда твоя, — погодилась перша, — а все ж, може, хоча б трішки втішу бідолаху.
І стрибнула з хмари вниз. Поглянула їй услід друга крапелька та подумала:
— Не хочу від неї відставати, піду й собі слідом за нею.
І ось упали обидві крапельки — одна селянину на чоло, інша — на житній колос.
— Слава Тобі, Господи, дощ збирається, — зрадів селянин, — не залишуся я тепер без хліба.
Тим часом зібралось багато-багато дощових краплинок і нумо обговорювати, як зрадів селянин їхнім подругам.
— Піду і я порадую господаря, — відважилася нарешті одна з краплинок.
— І я! І я! І я! — почулося звідусіль, і краплинки дружно полинули на землю.
Ожило жито, стало добре наливатися зерно, і зібрав селянин зі своєї смужки багатий урожай.
Ось так, а якби не пожаліла господаря маленька дощова краплинка, не зібрав би він зерна і насіння зі своєї ділянки, та довелося б усю зиму йому з сім’єю голодувати.
Запитання та завдання до оповідання
— Чому крапелька пожаліла селянина?
— Розкажіть, про що гомонять поміж себе крапельки та житні колоски?
— Які якості повинен мати хороший землероб?
— Уявіть, що одна краплинка, яка впала на житнє зернятко, була чарівною. Тож із нього виріс колосок доброти. Розкажіть, чим він допоможе людям.
— Якою була хмара — мама добрих краплинок? Чого і як вона навчила своїх діточок?
- Узагальнення та систематизація набутих компетентностей
Інсценізація «Три товариші» (за В. Осєєвою)
Дійові особи: автор, Аліна, Павло, Артур, Володя.
Автор. Володя загубив сніданок. На великій перерві всі діти снідали, а він стояв осторонь.
Аліна. Чому ти не їси?
Володя. Сніданок загубив.
Аліна. Погано. До обіду ще далеко! (Їсть свій бутерброд).
Павло (теж їсть). А де ти загубив?
Володя. Не знаю.
Аліна. Ти, напевно, у кишені ніс, а треба в ранець класти.
Автор. Артур нічого не запитав. Він підійшов до Володі, розламав навпіл шматок хліба з маслом і простягнув йому.
Артур. Візьми, їж!
Учитель. Коротенька історія, а як багато вона нас учить: і якими повинні бути справжні друзі, і як можна робити добрі справи. Ми іноді навіть мріємо зробити щось добре. «От, — думаємо, — добре було б зробити щось таке, за що мене всі поважали б, уважали б справжнім героєм!» Та не звертаємо уваги на ті справи, яких так багато коло нас. Чомусь нам здається, що мусимо зробити щось добре комусь невідомому,.. і не бачимо, як допомоги потребують наші рідні, близькі, сусіди.
Гра-естафета «Хто швидше прочитає»
У класі в різних місцях розміщено квіти двох кольорів. На них записано по одному слову з приказок: «Добрій людині буває соромно навіть перед собою» і «Бажай ближньому своєму того, чого бажаєш собі». Об’єднати дітей у дві групи. Кожна група шукає квіти свого кольору й прикріплює їх на дошку. Виграє та група, яка швидше збере й прочитає свою приказку.
Учитель. Щоб робити добрі справи, не обов’язково мати багато грошей. Головне — прагнути допомагати тим, хто цього потребує. Доброта — доброзичливе ставлення до людей, готовність допомогти в нужді. Це поняття тісно поєднане з любов’ю та співчуттям. Вчасно проявлена доброта розвіює погані почуття та кепський настрій, як вітер розвіює туман. Як приємно знати, що хтось про тебе піклується! Результат нашої доброти може виявитися набагато більшим, ніж ми можемо собі уявити. Пам’ятаймо:
Не залежить доброта від зросту,
Не залежить доброта від віку.
Доброта з роками не старіє,
Доброта, як сонце, завжди гріє.
Виготовлення виробу «Зерно з біблійною цитатою»
Діти вирізають із паперу подвійне зернятко, використовуючи для цього жовтий, бежевий, коричневий, золотистий папір. Потім учні вибирають цитату зі Святого Письма і записують її на смужці паперу, яку складають як «гармошку» й уклеюють у зернятко.
Діти забирають свої «зернятка» додому й отримують домашнє завдання: перечитувати написане на них, намагатися практикувати Слово Боже в житті, тобто: піклуватися про щасливу долю «насіння своєї душі».
VII. Підсумкова частина. Молитва