Автор Олена Прадійчук, учитель світової літератури, російської мови та основ християнської етики Люблинецької ЗОШ І – ІІІ ст. Волинської обл.[1]
Рекомендації до проведення заходу
- Зал, у якому проводиться захід, має бути святково оформлений. На видному місці помістити панно-карту «Дорога Добра — дорога Любові»:
– унизу зображені хлопчик і дівчинка, що стоять на початку дороги, кінець якої — у правому верхньому кутку, перед макетом золотого небесного міста Єрусалима;
– обабіч дороги (на різній відстані від неї) — символічні «географічні об’єкти» тих християнських цінностей і подій, що вивчалися протягом навчального року: алея Добра, галявина Пам’яті, джерело Божої мудрості, луг Любові, ріка Милосердя, зоря Різдва, пагорб Слави, гора Страждань, печера Воскресіння, поле Душі, озеро Патріотизму, виноградник Працьовитих, стежка Вдячності, сад Прощення, храм Молитви;
– над дорогою — подвійна веселка, на якій написано «Дорога Добра — дорога Любові». Поруч — білі хмаринки, золоте сонечко.
Це все має означати, що діти стоять на початку свого життєвого шляху, і якщо вони виберуть ті цінності, яких вони навчалися протягом навчального року, та будуть плекати їх у своїй душі, то прийдуть колись у небесний Єрусалим.
На столі, застеленому скатертиною, поставити підсвічник, на котрий Любов пізніше поставить запалену свічку.
- Роль ведучого виконує вчитель основ християнської етики.
- Ролі Добра, Пам’яті, Знавця Біблії, Любові, Милосердя, Душі, Патріотизму, Працьовитості, Вдячності, Прощення, Молитви виконують учні-старшокласники. Кожен із цих виконавців має бути у відповідному костюмі й мати напис тієї чесноти, роль котрої він грає.
Учитель. Дорогі дітки! Протягом усього навчального року ми з вами йшли символічною дорогою Добра. Урок за уроком, день за днем ви вчилися бути добрими, співчутливими, милосердними, працьовитими, вдячними, знайомилися з біблійними історіями, котрі розповіли вам про важливі події з життя нашого Спасителя Ісуса Христа, дізнавалися про традиції святкування різних свят у нашій Україні. Кожен із вас, хоч часом було й нелегко, старався якнайбільше навчитися, виховати в собі ті якості характеру, котрі в дітках хоче бачити Бог.
Сьогодні настав час підбити підсумки нашого навчання. Я знаю, що ви дуже любите мандрувати, дізнаватися щось цікаве. Тож пропоную вам здійснити заочну подорож у Країну Добра, згадати все й показати, чого ви навчились. У кінці свята всіх старанних, уважних, слухняних, активних діток чекає приємний сюрприз, адже ви всі наполегливо готувалися до сьогоднішнього заходу.
Тож у захоплюючу путь дорогою Добра, дорогою Любові! Лише спочатку згадаємо наш девіз:
«Ми будемо йти (тихенько крокують на місці) дорогою добра, щоб лиш любов (продовжуючи крокувати, показують руками контури великого серця) в душі (складають руки на лівій стороні грудей, біля серця) завжди цвіла!»
Учитель. Мабуть, дітки, не помилюся, коли скажу, що вам уже не терпиться дізнатися, що це за такі незвичайні назви на нашій чудовій карті. Впевнена, що ви самі поступово поясните їх значення, адже так багато вже знаєте: ви ж закінчуєте перший клас! Як тільки ви дасте правильну відповідь, до вас завітають приємний гість чи гостя й розкажуть про себе, а ви прочитаєте для них і всіх присутніх вірші, вивчені вами напам’ять.
Згадуючи ті чи інші «географічні» християнські об’єкти, учитель показує їх на карті.
Спочатку ми пройдемося по затишній алеї Добра, котра так і запрошує кожного відпочити серцем під зеленою кроною дерев! Як ви вважаєте, чому вона має саме таку назву? (Діти відповідають, учитель коментує кожну відповідь.)
Ви правильно відповіли, і в нас на святі перший гість — Добро.
Добро.
Ви цілий рік знайомились зі мною,
Йшли до мети стежиною крутою.
Тепер ви знаєте: від Бога я прийшло, —
Господь моїм є Джерелом.
У Ньому — ласка, радість і життя,
Довготерпіння, світле майбуття.
Ще — милосердя, вірність і любов.
Чиніть добро, щоб ворог не зборов![2]
Добро сідає на почесному місці, відведеному для гостей.
Учень.
Людина починається з добра,
Із ласки і великої любові,
Із батьківської хати і двора,
З поваги, що звучить у кожнім слові.
Людина починається з добра,
З уміння співчувати й захистити.
Це зрозуміти всім давно пора,
Бо ми прийшли у світ добро творити.
Людина починається з добра,
Із світла, що серця переповняє.
Ця істина, як світ, така стара,
А й досі на добро нас надихає.
Любов Забашта
Учитель. Поруч із алеєю Добра ми бачимо прекрасну галявину Пам’яті, котра радує свіжістю трав і кущів, ніби нагадує, що без неї нам не обійтися. Для чого, дітки, людині пам’ять? Що ми маємо пам’ятати, а що забути? (Діти відповідають, учитель коментує кожну відповідь.) Саме так, дітки. Тож Пам’ять уже йде до нас!
Пам’ять.
Запам’ятай, дитино, що в житті
Добро потрібно скрізь чинити,
Любити правду понад все,
З людьми всіма у мирі жити.
Не пам’ятай ти зла, яке колись
Хтось заподіяв, хай навмисне,
А щиро Богу помолись
Й прости провини всі навіки.
Про Бога теж не забувай,
Щоб не спіткнутись на дорозі.
До неба погляд свій звертай,
У радості і у тривозі.
Пам’ять сідає на почесному місці, відведеному для гостей.
Учениця.
РІДНА МОВА
Від Бога — материнська мова,
Від Бога — стежка в білий світ,
Аби людська свята розмова
Дзвеніла щедро з роду в рід.
Молімося народним словом
Святим Господнім Небесам,
Щоб предковічна рідна мова
Наснаги додавала нам.
Про це, дитино, пам’ятай
І все життя не забувай!
Олесь Ундір
Учитель. Праворуч від нашої дороги Добра б’є іскристе джерело Божої мудрості, чисту, освіжаючу воду якого може пити кожен подорожній, котрий стомився на шляху. Життєдайна волога ллється потоком, усім пропонуючи підкріплення та підбадьорення.
Хто з вас, дітки, скаже, що є джерелом Божої мудрості? Чому? (Діти відповідають, учитель коментує кожну відповідь.) Так, Джерело Божої мудрості — Слово Боже, одвічне та вічне. Тож запрошуємо до себе Знавця цієї Книги книг.
Знавець Біблії.
Я змалку пив із Джерела,
Що Словом Божим вічним зветься.
Мене ця Книга привела
До чистоти людського серця.
Читайте Біблію завжди,
Щоб мудрість у житті здобути,
Щоби позбутися біди
І про гріхи навік забути.
Учень.
БІБЛІЯ
Над квітками квітка — то рожа,
Найбільше над водами — море,
А Біблія — Книга то Божа,
В ній Слово пахуче й просторе!
У Біблії Бог розмовляє,
Премудрості в неї безодня
І Слово біблійне безкрає,
Бо в Біблії мова Господня!..
Іван Огієнко
Учениця.
БІБЛІЯ
Книга є на землі,
Зовні схожа на інші,
Та, відкривши її,
Ти збагнеш значно більше.
Бо ця Книга — жива,
Вчить, як треба нам жити,
Її мудрі слова
Здатні серце змінити.
Розповість всім вона,
Хто створив світ прекрасний,
Голубі небеса,
Золоте сонце ясне.
І у будь-яку мить
Дасть нам мудрі поради:
Як людей всіх любить,
Цінувати й прощати.
Людмила Стебенева
Знавець Біблії.
Нам Біблія про все розповідає:
Чому пташина навесні співає,
Чому веселка барвами радіє,
Чому вітрець у спеку враз повіє,
Чому лазурне небо — неозоре,
Чому за хмари піднялися гори,
Чому цвітуть у лузі дивні квіти.
Бо є Творець усього в цьому світі!
Знавець Біблії сідає на почесному місці, відведеному для гостей.
Учитель. Як багато чудових віршів ви підготували! Молодці! Але ми з вами вже наблизилися до заквітчаного лугу Любові, котрий горнеться до джерела Божої мудрості. Саме тому він такий барвистий і захопливий, і квіти на ньому милують наш зір.
Що ж ви знаєте про любов? Що це за чеснота? Кого ми маємо любити? (Діти відповідають, учитель коментує кожну відповідь.) Ви, дітки, правильно відповідали, і Любов прийшла до нас, щоб порадувати своєю присутністю.
Любов заходить, тримаючи запалену свічку, і співає пісню.
НЕ ЗГАСИ ЛЮБОВ!
Сл. О. Прадійчук
Муз. В. Чермашенцевої
Світ з любов’ю наш Творець створив:
У пітьмі розсипав зорі,
Сонечко ласкаве поселив
У блакитнім небі неозорім.
Приспів. Свічечку любові не згаси!
Хай в душі твоїй вона палає ясно.
В серденьку своєму пронеси
Ти вогонь любові Божої незгасний.
Без любові річки не було б,
В лузі не цвіла б ромашка,
Літечко не ніжило б теплом,
У гаю не щебетала б пташка.
Щоб любов завжди в тобі жила,
Серцем слухай Божий голос.
Кожну мить плекай зерно добра,
Щоб зростав лиш повнозерний колос.
Любов ставить свічку на підсвічник і сідає на почесному місці, відведеному для гостей.
Учень.
БОГ МЕНЕ ЛЮБИТЬ
Бог мене любить —
Добре я знаю:
Вітром голубить,
Сонцем ласкає,
Небом привітним
Дивиться в очі,
Барвами літа
Душу лоскоче;
Трави духмяні
Стеле під ноги,
Тихим світанням
Кличе в дорогу,
Світ відкриває,
Помисли будить…
Добре я знаю —
Бог мене любить.
Сергій Рачинець
Учениця.
Любіть всіх ближніх, навіть тих,
Хто вас злословить, проклинає,
Бо, знайте, гніватися — гріх:
Від нас Бог милості чекає.
Прощайте тим, хто скривдив вас
І серце змусив заболіти.
За них моліться повсякчас:
Так роблять справжні Божі діти.
Моліться Господу завжди.
Йому в молитві відкривайте
Свої серця, мов пелюстки.
Скрізь Бога щиро прославляйте!
Олена Прадійчук
Учитель. Жаль покидати луг Любові, та потрібно рухатися далі. Цей місточок — через повноводну ріку Милосердя, котра несе свої води Країною Добра. Що таке милосердя і чому його символом виступає ріка? (Діти відповідають, учитель коментує кожну відповідь.) Справді, чинити миле серцю людей і є милосердям. І дуже важливо бути милосердними! Тож зустрічайте і цього важливого гостя!
Милосердя.
Я, Милосердя, в це життя
Прийшло з небес, від Бога.
Бо знайте: є в цім світі ті,
Кому потрібна допомога,
Хто серцем зболеним від вас
Хоч слова втішного чекає.
Стареньким, немічним, — усім
Я у житті допомагаю.
Зі мною легше тим, хто світ
І сонце ясне вже не бачить.
Таким я є, як Сам Христос:
Простить нам гріх, навік пробачить.
Милосердя сідає на почесному місці, відведеному для гостей.
Учень.
ПОДАЙТЕ УБОГИМ
Подайте убогим, подайте нещасним —
Ой, скільки їх в нас розвелось.
Простягнуту руку стрічаю я часто,
Що просить і молить когось.
Подайте убогим… І вам теж воздасться.
Подайте, хто може подать.
Без люті, бридливості, всяких нотацій,
Явивши свою благодать.
Ні, буть милосердним не грішно нітрохи
Хай добрість в душі пророста.
Так хочеться вірити в краще… А поки
Подайте їм ради Христа.
Вадим Крищенко
Учениця.
Хто поруч з тобою? Бабуся старенька?
Байдуже її не минай, поможи.
Води принеси їй з криниці хутенько
І втішне ще слово ласкаве скажи.
А, може, це хлопчик? Не може ходити:
Недуга страшна вже скувала давно.
Побудь з ним годинку, гарненько пограйся,
Щоб щастям наповнилось серце його.
Коли милосердя ти будеш чинити,
То добре ти зробиш Ісусу Христу.
Справжня радість у серці твоїм буде жити
Й бажання плекати душі чистоту.
Олена Прадійчук
Учитель. Напевно, дітки, ви вже трішки стомились у путі. Саме час провести ще одну фізкультхвилинку і відпочити.
Фізкультхвилинка
Учитель. Думаю, дітки, ви не могли не помітити ось цю яскраву зірку, котра сяє зразу ж над веселковим перевеслом. Адже це — зоря Різдва. Яку подію в житті людства вона вам нагадала? Яке значення має вона для людей? (Діти відповідають, учитель коментує кожну відповідь.)
Знавець Біблії.
Засяяла зоря колись над Віфлеємом,
Щоб не погаснути повік в людських серцях,
А сяйвом різдвяним невтомно і щоденно
Усім до Господа показувати шлях.
Хоч час летить так швидко і невпинно,
Йому не стерти з пам’яті Різдво.
Прославте щиро Божого ви Сина,
Його народження і правди торжество!
Учень.
У Віфлеємі —
В стайні на сіні —
Христос родився
Всім на спасіння!
Люди, радійте,
Христа вітайте,
Божому Сину
Славу віддайте!
Слава на небі
Богу Святому,
На землі спокій
Роду людському!
Учитель. На початку кожного року люди згадують цю визначну подію — Різдво Христове, вітаючи один одного. А за різдвяною зорею підноситься пагорб Слави. Спаситель світу, Ісус Христос, живучи на цій грішній землі, навчаючи людей правди Божої, проповідував на пагорбі, на пагорбі Він преобразився, з пагорба вознісся на небеса після Свого воскресіння.
Знавець Біблії.
Єрусалимські пагорби зелені
Ще не забули подиху Христа,
Ще пам’ятають все, що говорили
Святі Господні праведні вуста.
Ісус навчав, як Богу догодити,
Малих дітей благословляв.
А ще Господь, навчаючи любити,
На пагорбі у славі засіяв.
Учень.
Господь в’їжджав в Єрусалим,
І шлях Йому гіллям встеляли.
Слова і радості, й хвали
У піднебессі скрізь лунали.
Ісуса славили Ім’я
Страждальці, немічні та діти.
— Осанна Богу! — вся земля
Бажала Господа хвалити.
Олена Прадійчук
Учитель. Ісус не тільки навчав людей, як правильно чинити в житті. Він ще помер на хресті задля спасіння всіх людей. І ось ця умовна гора Страждань нагадує нам про цю важливу подію.
Знавець Біблії.
Господь перетерпів страждання
Заради кожної людини на землі,
Про смерть Його і муки на Голгофі
Дорослі мають знати і малі.
Учень.
Вмирав Христос, а ти не хочеш знати,
Як Його ранив терен із вінця.
За кожен гріх прийде гірка розплата,
Якщо не каємось, нема гріхам кінця.
В житті нам дане право вибирати
Поміж добром і злом щодня й щомить.
Не треба, любі діти, согрішати,
Бо це Христу й сьогодні ще болить.
Автор невідомий
Учениця.
Померкло сонце в синіх небесах,
Від болю аж здригалася земля.
Усіх людей пройняв панічний страх.
Ісус вмирав, щоб дати нам життя.
Спаситель у стражданнях помирав,
Прощаючи з любов’ю кривдників,
Всіх тих, хто Його розпинав,
Хто глузував й любити не хотів.
Олена Прадійчук
Учитель. Від гори Страждань дорога веде до печери Воскресіння. Про яку подію з життя Ісуса нагадує вам, дітки, ця печера? (Діти відповідають, учитель коментує кожну відповідь.)
Так, Ісус не залишився лежати мертвим у гробі: Господь воскрес. І щовесни люди радісно святкують свято Світлого Христового Воскресіння, вітаючи один одного словами: «Христос воскрес! — Воістину воскрес!».
Знавець Біблії.
Христос помер, але воскрес:
Його не втримала могила.
Ця вістку радісну з небес
Всім людям ангели звістили.
Знавець Біблії сідає на почесному місці, відведеному для гостей.
Учень.
ВОСКРЕСІННЯ
Збагнути те, що сталося, — несила,
Як не збагнути й таїну небес.
На те Він був і є Господнім Сином —
На третій день, написано, воскрес.
Завмерло небо у чеканні втіхи,
Заливши землю сяйвом золотим…
І я сказав душі стражденній тихо:
«Ця мить була одним з найбільших див».
Сергій Рачинець
Учениця.
ЩО СКАЗАТИ ПРО ЛЮБОВ…
Ну, що сказати про любов?
Про неї сказано багато.
Але ось та, котра, розп’ята,
Зійшла з хреста — і з нами знов.
В ній — таїна і відкриття,
Вона уся — мов зірка рання.
У ній нема розчарування,
Прийми її на все життя.
Сергій Рачинець
Учитель. Радіючи світлому Воскресінню Господньому, будемо рухатися далі. А на нашому шляху — золотиста нива. Це символічне поле Душі. Адже ми з вами багато говорили про те, що має жити в наших серцях, а чого в них не має бути. Що ж хоче бачити Господь у наших душах? (Діти відповідають, учитель коментує кожну відповідь.) Ви правильно відповіли, і до нас іде ще одна гостя.
Душа.
Сіє в душі людські чисті зерна добра
Наш Спаситель, Господь милостивий.
Адже хоче, щоб в нас славний колос зростав,
Щоб були всі у світі щасливі.
Тож не дайте повік темним силам гріха
Зерна ці дорогі погубити.
Хай зростають вони, принесуть урожай,
Щоб вам в Царстві Небесному жити.
Душа сідає на почесному місці, відведеному для гостей.
Учень.
Чужа душа — то, кажуть, темний ліс.
А я скажу: не кожна, ой, не кожна!
Чужа душа — то тихе море сліз.
Плювати в неї — гріх тяжкий, не можна!
Не бійся правди, хоч яка гірка,
Не бійся смутків, хоч вони, як ріки.
Людині бійся душу ошукать,
Бо в цьому схибиш — то уже навіки.
Ліна Костенко
Учениця.
Моя душа — то квіточка барвиста,
Що в тихім лузі поміж трав цвіте.
Моя душа — як та рослинка ніжна,
Що з зерня жита в полі проросте.
Я так вросла в цю землю добрим серцем,
Як ці дерева — в пахощі весни,
Як ця стежина, що під обрій в’ється,
Як той струмок, що піснею дзвенить.
О, дай же, Боже, жити — не тужити,
Бо я своя у рідній стороні!
В зеленім шумі молодого жита
Я чую пісню рідної землі.
Ніна Шугніло
Учитель. Пісня рідної землі, що прозвучала в останньому вірші нашої землячки Ніни Шугніло, привела нас до голубого озерця, що розмістилося зразу ж за полем Душі. Воно носить назву Патріотизму. Хто з вас, дітки, розкаже, що таке патріотизм? Чому він має бути в нашому серці? (Діти відповідають, учитель коментує кожну відповідь.)
Без любові до Батьківщини, справжньої, щирої, немає і людини. Тож запросимо Патріотизм до себе в гості.
Патріотизм.
Живу я тільки в тому серці, діти,
Котре уміє рідний край любити,
Котре плекає щиро рідне слово,
Котре на подвиг задля них готове.
Роблю я все для блага Батьківщини,
Її повік у скруті не покину.
І ти всім серцем полюби, дитино,
Свою Волинь і дорогу Вкраїну!
Патріотизм сідає на почесному місці, відведеному для гостей.
Учень.
УКРАЇНА
На білому світі є різні країни,
А в них — і ліси, і лани…
Та тільки одна на землі Україна,
А ми — її доньки й сини.
Усюди є небо, і зорі скрізь сяють,
І квіти усюди ростуть…
Та тільки одну Батьківщину я маю,
Її Україною звуть.
Моя Україно, тебе я кохаю —
Тут дім мій, тут друзі живуть.
Тут мовою рідною пісня лунає
І мальви по селах цвітуть.
Валентина Новомирова
Учениця.
ОДНА НА СВІТІ УКРАЇНА
Одна на світі Україна,
Один Господь її Творець.
Поглянь, яка вона чудова, —
Квітучий сад, немов вінець.
Одна матуся є у тебе,
Яка дала тобі життя.
Шануй її — і буде добре
Тобі, дитино, все життя.
Один Господь — Творець єдиний,
Правдивий Бог у світі є.
Йому, дитино, поклоняйся,
В Його руках життя твоє.
Марійка Шевчук
Фізкультхвилинка
Учитель. Коли ми навчимось любити свою земну Батьківщину, то вмітимемо любити й Небесну. А ще любов до Батьківщини включає в себе і наполегливу працю на її благо. Ісус теж хоче, щоб ми були працьовитими, саме тому поруч з нашою дорогою Добра росте виноградник Працьовитих.
Працьовитість.
Іди, дитино, до мурашки,
Від неї доброго навчись:
Хоч їй доводиться і важко,
Вона підкаже: йди, трудись!
Працюй невтомно, щоб все мати,
Щоб блага ти собі здобув,
Щоб мав убогому подати,
Щоб про Творця ти не забув!
Працьовитість сідає на почесному місці, відведеному для гостей.
Учень.
ПАМ’ЯТАЙ!
Слід добре-добре пам’ятати:
Щоби не збитися з путі,
Навчись себе перемагати,
А це — найважче у житті.
Нелегко з сонечком вставати,
Коли зарошений весь світ.
Тоді так хочеться поспати,
Ну а тобі так мало літ.
Й науки нащо ті вивчати,
Все б грався, бігав і гуляв.
Учись себе перемагати,
Ще поки ледарем не став.
Учениця.
Ось мишка діткам нірку риє,
Працюють бджілоньки малі.
Усяк робити щось уміє,
Щоб не пропасти на землі.
А ти на цій землі — людина,
Тому учися і працюй.
Людина вміти все повинна,
Тож силу й волю ти гартуй!
Бо треба так багато знати,
Щоб в світі цім розумним стать.
Учись себе перемагати,
Умій себе перемагать.
Автор невідомий
Учитель. Маю надію, дітки, що ви обов’язково будете працьовитими: добре будете вчитися, допомагати вдома мамі й татові. А ще… Що ще необхідно вам, ви зараз мені скажете, коли я зверну вашу увагу на ось цю стежину Вдячності, котра в’ється за виноградником. Будь ласка! (Діти відповідають, учитель коментує кожну відповідь.)
Так, від щирого серця запросимо Вдячність, бо без неї наше свято буде неповним!
Вдячність.
Візьміть мене й не розлучайтесь
Зі мною ви ані на мить.
Від мене щирості навчайтесь,
Хай слово «дякую» звучить,
Бо я долаю перепони
І відкриваю всі серця.
Будь вдячним ближнім всім щомиті!
Будь вдячний Богу без кінця!
Вдячність сідає на почесному місці, відведеному для гостей.
Учень.
Боже наш, Небесний Отче,
Дякуєм Тобі за сонце
І за весь Твій любий світ:
За повітря, воду, хліб,
За одежу й теплу хату
Дякуєм Тобі, наш Тату.
Автор невідомий
Учениця.
Господи, Боже, любий Ісусе!
З вдячністю знову Тобі поклонюся:
Ти дарував мені маму і тата,
Гарну сестричку і старшого брата.
Кожного ранку пробуджуєш мене,
Радуєш око гаєм зеленим,
Стелиш під ноги шовкову травичку,
Вдаль підганяєш замріяну річку.
Все в цьому світі — Господнє творіння.
Щиро хай лине із серця хваління!
Олена Прадійчук
Учитель. Вдячність не зможе назавжди поселитися в нашому серці, якщо в ньому не буде прощення, бажання щиро простити тих, хто в чомусь заподіяв нам кривду. Саме тому в Країні Добра росте чудовий сад Прощення, щоб нагадати нам про цю важливу християнську чесноту. А соковиті плоди дерев у саду нагадують про те, що прощення наше має бути не тільки на словах: воно має бути підтверджене конкретними вчинками.
Прощення.
Коли Ісуса розп’яли
Й пречиста кров з чола стікала,
Він до Отця тоді моливсь.
Свята Любов за всіх благала:
— Прости їм, Отче, гріх оцей,
Що зараз чинять — і не знають.
Ось так і ти: прости й забудь!
Прощати так Господь навчає.
Прощення сідає на почесному місці, відведеному для гостей.
Учень.
Як важко людині, коли не бажає
Вона людям кривди прощати.
Образа, мов камінь, в душі зависає
І погляд увись не дає підіймати.
Як легко людині, коли щирим серцем
Вона всі провини прощає.
Душа, немов квітка, чудова, пахуча,
З любов’ю тоді розцвітає.
Тож щиро прощайте усім, любі діти,
Щоб серце могло розквітати й радіти!
Олена Прадійчук
Учитель. Що б ми не старалися робити у своєму житті, ми не зможемо досягти успіху, якщо в щирій молитві не будемо звертатися до Бога і просити Його благословень. Молитва — це дихання нашої знесиленої душі. На нашій карті вона символічно представлена храмом Молитви, який розміщений перед самими ворітьми чудесного Небесного Єрусалима. Адже молитва допомагає нам долати життєві труднощі і з Божою допомогою йти вперед, до Небесного Божого Царства.
Молитва.
Для вас я стану у пригоді,
Коли душа ридає з горя
І світу білого навколо
Ви вже не бачите від болю.
Я вам потрібна щохвилини
Серед життєвих бур і злив.
Хай до Отця прохання линуть,
Щоб Він почув й благословив.
Хай за життя, щасливу днину
І за прожиту кожну мить,—
За всі Його благословення
Молитва вдячності звучить.
Молитва сідає на почесному місці, відведеному для гостей.
Учень.
МОЛИТВА ДИТИНИ
Зійшли, Боже, ласки
На діток маленьких,
Щоб ми виростали
На потіху неньці.
Май, Боже, в опіці
Всю нашу родину,
Глянь ласкавим оком
Ще й на Україну.
Автор невідомий
Учениця.
ДИТЯЧА МОЛИТВА
Пошли нам, Боже, маленьким дітям,
Щастя, здоров’я на многії літа!
Щоб виростали розумні та сильні!
Чисті душею і серденьком вільні!
Щоб нам світила зіронька волі,
Щоб ми не знали лиха ніколи.
Катерина Перелісна
Учень.
ДИТЯЧА МОЛИТВА
Боже мій Всевишній,
Все в Твоїх руках.
Сонечком смієшся
В синіх небесах.
Бачиш все і чуєш,
Нас прощаєш знов:
Щедро всім даруєш
Ти Свою любов.
Я Твоє створіння —
Ангельське, земне.
Милістю Своєю
Огорни мене.
Розкажи, як жити,
Шлях мій освяти:
Я ж такий маленький —
Будь зі мною Ти…
Василь Герасим’юк
Учениця.
МОЛИТВА
Втомлена іду я спатки,
Сон стуляє оченятка.
Добрий ангеле святий,
Тихий сон мені навій.
Коли я що зле зробила,
Наді мною білі крила
Ти, як завше, розпусти,
Все пробач і захисти.
Людмила Старицька-Черняхівська
Учитель. Ось і підійшла до свого завершення наша подорож. Як і буває часто в дорозі, ви вже й стомилися. Але варто ще звернути нашу увагу на веселку. Як ви вважаєте, чому на ній написано «Дорога Добра — Дорога Любові»? (Діти відповідають.)
Справді, коли в нашому серці житиме справжня любов, тоді ми всім будемо робити тільки добро. Тож перед тим, як попрощатися, разом із нашими гостями виконаємо пісню «Молитва», щоб Господь щедро благословив нас у нашому бажанні чинити добро.
МОЛИТВА
Сл. і муз. Н. Багмут
Матінка-земля
В нас одна-єдина,
І одна-єдина
Ненька Україна,
І поля безкраї,
І сади квітучі,
Ріки повноводні
І могучі.
Приспів. Я здійму до неба
Крильця-рученята,
Помолюсь за маму,
Помолюсь за тата,
За сестру і брата,
За усю родину
І за рідну неньку Україну!
Захисти нас, Боже,
Від лихої долі
І роди доволі
Житечка на полі,
Щоб сміялись дзвінко
Діти в кожній хаті,
Щоб були щасливі і багаті.
Учитель. На прощання кожен із вас отримає яскраві листівки, на яких написані повчальні вислови. Нехай вони стануть не лише доброю згадкою про сьогоднішнє свято, а й нагадують вам, як потрібно чинити, щоб бути справжніми дітьми Небесного Отця. І не тільки під час літніх канікул, а й повсякчас старайтесь робити добро. Нехай люблячий Господь допоможе вам у ваших добрих справах!
[1] Захід подається із скороченнями, повний текст можна отримати, звернувшись у редакцію.
[2] Автор вступних віршів Добра, Пам’яті, Знавця Біблії тощо — Олена Прадійчук. Автори поезій, які вивчили першокласники, указані внизу кожного вірша.