Бути вчителем у всі часи було важко, почесно і відповідально. Навчати сучасних закомп’ютеризованих, часто некерованих дітей, яким або все байдуже, або які вже все знають, — у кілька разів важче, почесніше й відповідальніше. По-справжньому зацікавити учнів своїм предметом може лише професіонал і ентузіаст, той, хто знає і любить свою справу. Сьогодні ми запросили до розмови вчителів, які викладають у різних навчальних закладах предмет християнської етики — ще досить новий в українській школі, часто факультативний, але вкрай важливий і потрібний. Тож познайомимося.
Іван Степанович Мазурик
Народився 1987 р. на Житомирщині в сім’ї православного священика. Нині мешкає на Тернопільщині. У 2010 р. закінчив Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича, філософсько-теологічний факультет. Викладає християнську етику в школі. Одружений. Разом із дружиною Олександрою виховує дочку Юлію.
Світлана Василівна Полозенко
1963 р. н. 1984 р. закінчила філологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Учитель-методист, викладає російську мову та світову літературу, а також українську мову та літературу. Працює в Черкаській гімназії № 9 ім. О. М. Луценка, класний керівник 5-го класу. Одружена, має двох дорослих синів.
Йосип Степанович Шарко
священик, працює вчителем у Кузнецовській загальноосвітній школі І-ІІІ ст. №3 Рівненської обл. Разом із дружиною виховує сина і доньку. Депутат Кузнецовської міської ради.
Ірина Ігорівна Сукач
1970 р. н. Учитель вищої категорії з більш як 20-річним педагогічним стажем. Закінчила Чортківське педагогічне училище (1989 р.) та Кам’янець-Подільський державний педагогічний інститут ім. В.П. Затонського (1993 р.), спеціальність: викладання в початкових класах загальноосвітньої школи. Працює в загальноосвітній школі І-ІІІ ст. смт Гусятин Тернопільської області.
— Шановні колеги, у чому ви вбачаєте своє покликання і сенс свого життя?
Іван Мазурик (далі І. М.). Своє покликання, як і сенс свого життя, я вбачаю в служінні Богові та людям. До усвідомлення цього я прийшов не відразу, Господь посилав життєві та духовні випробування, допоки я не зрозумів, що саме служіння Богові через проповідування Його Слова зробить мене по-справжньому щасливим та принесе довгоочікуваний духовний спокій.
Нині в мене є чудова нагода навчати дітей Слова Божого, яке є дороговказом до вічного життя для кожної людини на землі. Дуже важливо прищеплювати християнські цінності молодому поколінню ще з раннього дитинства, оскільки молодь, зростаючи та виховуючись у світлі християнської науки,з часом починає мислити і жити по-християнськи. А отже, виховується духовно і морально здорове суспільство Української держави.
Світлана Полозенко (далі С. П.).Я — християнка, і я — учитель, тож сенс свого життя вбачаю у тому, щоб нести Слово Боже всім, хто його потребує: чи то на уроках християнської етики, чи світової літератури, чи то у повсякденному житті й спілкуванні з ближніми. Але в тому то і справа, що навчити може тільки той, хто сам знає, і не тільки знає, а щиро вірить в істинність свого знання, бо діти швидко розпізнають лукавство і відвернуться від тебе, і Слово не проросте в їхніх серцях.
Йосип Шарко (далі Й. Ш.).Запитання дуже складне і багатогранне. Напевно, потрібно розділити всі сфери своєї життєвої діяльності на частини і в кожній з них ставити певні завдання й визначати сенс і мету своєї діяльності.
Оскільки ви звертаєтесь до мене як до вчителя, то я спробую визначити своє покликання на освітянському полі. Ніколи не ставив собі за мету змінити поведінку всіх дітей класу, тому що розумів, що це неможливо. Ісус Христос є ідеалом Учителя, але багато Його сучасників не сприймали Божої науки та Його слів. Завжди радію, коли мої учні розповідають мені, що знання про Бога допомогли їм змінити свою поведінку в якомусь конкретному випадку. Дякую Богові, якщо урок, бесіда чи розповідь здолає хоча б один гріх, припинить хоч одну ворожнечу чи непорозуміння. Усвідомлюю високий статус, велику відповідальність учителя, адже до Ісуса також Його учні звертались «Учителю».
Якщо спробувати виразити все, що думається, в коротких словах, то це буде звучати як служіння заради навчання Істини.
Ірина Сукач (далі І. С.).Допомагати людям долати нелегкі життєві стежини, знаходити в пітьмі труднощів промінчик надії, відчувати в усьому Божу любов і опіку — це те, заради чого варто жити. Моє покликання — вчительська праця. Я дуже люблю дітей і мрію, щоб усі українські діти виростали справжніми християнами і патріотами.
Людина Богом послана на землю,
Щоб з Богом жити і добро творити.
Він кожному із нас дав дар,
Без дару жодного не зміг Він залишити.
У вчителя він особливий, знаю,
Тому свою роботу я шаную і люблю,
Велике задоволення від праці цієї маю:
Найбільшу цінність людства — діточок —
Я мудрості і людськості навчаю.
А в вільний від роботи час
Пишу вірші, пісні складаю,
Щоби любові вогник не погас
До отчого прославленого краю, —
Його в серцях дитячих я плекаю.
Свою любов, уміння, часточку душі
Нащадкам на папері я лишаю.
— Що для вас означають слова Ісуса Христа: «Я — дорога, і правда, і життя»?
І. М. Кожна людина прагне до вічної слави, у якій перебуває Отець Небесний, а Христос і є тією дорогою, що веде до цієї високої мети. Іти шляхом Христа — означає у всьому наслідувати Його, бути «взірцем у слові, в житті, в любові, в дусі, у вірі та чистоті» (1 Тим 4:12). Водночас потрібно пам’ятати, що дорога, якою Спаситель іде Сам і якою обіцяє провести Своїх учнів, — це дорога страждань. Називаючи Себе дорогою, Ісус указує, що тільки через наслідування Його страждань, через несення Його хреста можна успадкувати Царство Боже. Таким чином, кожна людина має свій життєвий хрест, який може виявлятися як у тілесних, так і в духовних стражданнях. І той, хто без докорів, але з вірою та любов’ю іде дорогою Христа, обов’язково прийде до Бога.
Відомо, що Бог є абсолютно досконалий та безгрішний, і не має у Ньому ніякого лукавства, а це означає, що Він є джерелом усякої правди. «Бо Господь справедливий. Любить Він правду…» (Пс. 10:7). А Ісус Христос чітко засвідчив: «Я і Отець — Єдине» (Ін. 10:30). Слова Ісуса Христа — то є слова Божі, Він є Об’явленням Отця, втіленням правди. Усе, чого Христос навчає та що чинить, є правдою. Кожен, хто дотримується Його слова і наслідує у вчинках, успадкує Царство Боже.
Біблія навчає, що Бог є джерелом життя. «Бо як має Отець життя Сам у Собі, так і Синові дав життя мати в Самому Собі» (Ів. 5:26). Найяскравішим прикладом цього є Воскресіння Ісуса Христа із мертвих. Не хтось воскресив Його, а Він Сам повернувся до життя силою Свого Божества. Звідси бачимо, що Ісус має владу над життям і смертю. Спаситель говорить: «Я є воскресіння і життя: віруючий в Мене, коли і помре, оживе. І кожен, хто живе і вірує в Мене, не помре повік» (Ів. 11:25-26). Христос засвідчив, що Він є життям і кожен, хто з вірою приходить до Нього, успадкує життя вічне.
Отже, Ісус Христос є дорогою, яка веде до вічної слави. Ця дорога є правдивою, бо дороговказом є сам Бог. І той, хто іде цією дорогою приходить до життя вічного, яке в Христі Ісусі.
С. П. Своїм життям Ісус Христос дав нам приклад для наслідування. Лише той шлях, яким пройшов Він, є шляхом спасіння нашої душі. Його вчення — єдине істинне вчення про світ і людину. Сповідуючи його, ми отримуємо життя вічне, відрікаючись від нього, ми приречені на смерть. Вірте у Христа всім своїм єством, живіть просто, як діти, без лукавої хитрості, учіться всього, що ніс у собі Він, — терпінню, смиренню, жертовності.
Й. Ш. На мою думку, це — вказівка на спосіб життя для Його послідовників, ідеал, до якого потрібно тягнутися все життя.
І. С. Цю біблійну цитату я написала на стенді з вишитою іконою Ісуса Христа у кабінеті християнської етики. Ісус — дорога, бо вся Його наука — то шлях до раю; правда, бо в Ньому немає і краплі брехні; життя — бо через смерть і воскресіння Ісуса люди одержали прощення гріхів і життя вічне.
— Які християнські чесноти особливо важливі для педагога?
І. М. Найперше потрібно згадати, що Божі чесноти — то є віра, надія і любов. Звичайно, кожна з цих чеснот є надзвичайно важливою для вчителя, і найбільшу користь вони приносять, коли діють разом.
Однак найважливішою для педагога є любов. Будь-який педагог повинен усім серцем любити дітей та свою справу. Кожен урок потрібно проводити з любов’ю, яка довготерпить, аж поки дитяче серце повністю не розкриється для добра, яким є Бог. Якщо вчитель, який намагається донести Слово Боже до дитячих душ, найперше буде керуватися любов’ю, то його праця неодмінно принесе добрі плоди.
С. П. Свого часу один із моїх випускників написав у творчій роботі: «Чужих дітей не буває». Так от, педагог має ставитися до своїх учнів так, як Бог ставиться до всіх нас, — любити кожного, як рідну дитину.
Й. Ш. Найголовніше — це самовідданість улюбленій справі. Бажання вчитися і вдосконалюватись. Терпіння, тому що плодів своєї праці ми не завжди можемо побачити. Як сказано в Біблії, один сіє, а інший жне. Потрібно виділити також такі чесноти як доброта, мудрість і справедливість — це найперше, що хочуть бачити учні в своєму вчителі.
І. С. На це питання відповім словами Святого Письма: «А найбільша між ними — любов!»
— Як дитина може наслідувати Христа і яким чином її до цього заохотити?
І. М. У 5 класі є дуже гарна тема: «Ісус Христос — Спаситель душі і тіла». На цьому уроці діти мають нагоду дізнатися про величні діла та чудеса, які творив Ісус на землі. Усе земне життя Спасителя наповнене добрими справами, які мали благодатний вплив не тільки на тіло, але й на душу людини.
Звісно, не можливо наслідувати Ісуса в тих справах, які чинив Він. Однак, для того щоб бути послідовником Христа, не обов’язково творити чудеса. Кожна дитина може щодня наслідувати Спасителя в доброті, тобто роблячи добрі справи. Вони можуть здаватися незначними та непомітними для дитини, а отже, не дуже важливими. Тому слід добре роз’яснити кожному маленькому послідовнику Ісуса, що будь-яка добра справа, яку ми робимо від щирого серця, є великою в очах Господніх. Так само, як великий шлях складається з маленьких кроків, так і дорога до Царства Божого складається з маленьких добрих учинків. «Хто вірний в найменшому, — і в великому вірний; і хто несправедливий в найменшому, — і в великому несправедливий» (Лк.16:10). Саме тому дуже важливо, щоб дитина засвоїла просту істину: роблячи навіть буденні маленькі добрі справи, ми йдемо дорогою добра, яка веде до Бога та вічного блаженного життя.
С. П. Зазвичай діти з віруючих родин є прикладом не тільки блискучого знання Біблії, а й уміння практично застосовувати у своєму житті Заповіді Божі. А як же бути з тими, хто вперше на уроках християнської етики зустрівся з Книгою книг? Думаю, найкращим прикладом наслідування Христа є допомога ближньому. Нехай це буде турбота про стареньких людей, які живуть у сусідньому будинку, про однокласника, що захворів. Нехай невеличким подарунком для малечі з дитячого будинку стануть іграшки, створені власними руками. Бо все велике починається з малого, як могутні й повноводні ріки беруть свій початок із ледь помітного струмочка. Але пам’ятайте, у всіх починаннях ви маєте бути разом з учнями: підтримувати, наставляти, допомагати.
Й. Ш. Дитина, як і будь який дорослий, наслідуючи Христа, має поводитися так, як жив і навчав Ісус. Для учня в житті є не менше викликів, ніж для дорослого. Дуже багато спокус, які пропонує сьогоднішній світ. Що ж конкретно робити? Допомогти друзям, однокласникам; прощати; говорити правду; слухатись батьків, поважати вчителів тощо.
Найпершим кроком до заохочення до правдивого життя є ознайомлення дитини з життям Ісуса. Знайти можливість порівняти ті проблеми, з якими стикались біблійні герої і стикаються нині вони. Показати на прикладі історії, чому високоморальний учинок приносить більше користі, ніж гріх. Також дуже важливо самому вчителю бути моральним зразком для наслідування. На власному прикладі показувати, чому добро корисніше від зла.
І. С. Щоб заохотити дітей наслідувати Христа, треба щоб вони усвідомили, якою великою за це буде нагорода — вічне життя у раю. Кажуть, що ми любимо те, що знаємо, тому необхідно, щоб діти якнайшвидше читали і слухали про життя Ісуса, Його науку і хресну жертву. Щоденно вчитель повинен виховувати лагідність, терпеливість, поступливість, милосердя, прощення. Знання Біблії — ключ до успіху.
— У чому вам найважче наслідувати Христа?
І. М. Наслідувати Ісуса Христа взагалі у всьому дуже важко. Адже Ісус — Син Божий, абсолютно безгрішний та досконалий. А я — звичайна грішна людина, яка постійно намагається боротися із своїми недоліками та гріхами.
Найважче мені дається наслідувати Христа, напевно, у терпінні без нарікань. Адже природно хочеться все робити швидко й добре, та не завжди так виходить. І нерідко через поспіх доводиться, нарікаючи на себе та свою нетерплячість, робити все спочатку. Але навіть після успішно закінченої праці потрібен час, щоб вона принесла свої плоди: так влаштоване це життя, усьому свій час і на все воля Божа. Потрібно лише набратися терпіння і наполегливо іти до своєї мети. Прикладом у цьому, звичайно, є Ісус Христос, який терпляче навчав людей Слова Божого, смиренно відповідав на лукаві запитання книжників та фарисеїв, і чекав, допоки Його слово пробудить у серцях небайдужих людей віру та любов до Бога. А заради спасіння людей переніс важкі страждання, усе зносячи без нарікань.
Звичайно, у моєму житті бувають різні ситуації, нерідко падаю, однак не здаюся. При цьому завжди пригадую повчальну історію, яку почув ще навчаючись в університеті.
Один монах запитав у преподобного:
— Авво, що мені робити? Я упав (тобто згрішив).
— Встань, — відповів старець.
— Я встав і знову впав, — сказав монах.
— Знову встань, — відповів Авва.
— До яких же пір мені падати і вставати? — запитав ще раз монах.
— До самої смерті твоєї.
Саме тому, як би нам важко не було, які б випробування Господь не посилав, потрібно терпляче та без нарікань іти до високої мети, беручи приклад з Ісуса Христа.
С. П. Як на мене, то в першу чергу — терпіння, бо нам дуже хочеться якомога швидше побачити результати своєї праці. Та іноді мають пройти роки, щоб ваш учень усвідомив і осмислив те, що ви намагаєтеся йому донести сьогодні.
Й. Ш. Межі досконалості немає, досконалий один Бог. Своїх гріхів і пороків бачимо багато. Чим більше виправляюсь, тим більше бачу гріхів, з якими потрібно боротись. Якщо буду оцінювати своє милосердя, то воно потребує вдосконалення. Віра не ідеальна. Молитва… також є над чим працювати. І так усі аспекти життя.
І. С. Мені найважливіше наслідувати Ісуса у лагідності. Іноді я буваю занадто строга.
Робота вчителя воістину від Бога,
Бо сам Христос був вчителем для всіх.
І хоч трудна й терниста ця дорога,
Й не кожен йти по ній би зміг,
Та скільки радості зароджується в серці,
Коли дитячі оченьки-озерця
Вдивляються у вчительки лице
І ловлять кожне сказане слівце.
Коли у них читаєш вдячність і любов,
То починаєш вірити ти знов,
Що ти потрібний їм, отим малятам,
Щоби вершини знань разом дістати.
Святе покликання оце — для дітей жити,
Добру навчати і добро творити.
— Хто з людей для вас є прикладом побожного життя в наслідуванні Христа?
І. М. Думаю, що цілком справедливо можу назвати прикладом для наслідування у поширенні Слова Божого Василя Миколайовича Жуковського, доктора педагогічних наук, професора, декана гуманітарного факультету НаУ «Острозька академія». Людина здійснює священицьке служіння і поряд з цим самовіддано займається розвитком християнської етики в Україні. Він є тим першопрохідцем, який закладає у цій галузі фундамент для майбутніх поколінь, а починати завжди надзвичайно важко, особливо в несприятливих умовах. Нехай Всемилостивий Господь дарує йому міцне здоров’я та натхнення у цій нелегкій справі.
С. П. Таких постатей багато, але особливе місце займає лікар і священик Войно-Ясенецький — цілитель тіла і душі.
Й. Ш. Не один раз задумувався над тим. Є багато святих, праведних людей, які в чеснотах досягли висот. За моїми спостереженнями, буває так, що навіть п’яниця чи наркоман має певні добрі якості характеру. Це може бути прощення, незлобивість чи простота. Тобто кожна людина як образ Божий є носієм моральних чеснот, можливо, хоча б одної, чи навіть найменшої. Захоплююсь сміливістю княгині Ольги, що не побоялася стати християнкою. Знайшла мужність і розум виховати свого внука Володимира в християнській вірі. Вражаюся самопожертвою хлопців Небесної сотні, що сміливо з дерев’яними щитами йшли під кулі…
І. С. Моральними авторитетами для мене є Андрей Шептицький, Йосип Сліпий, В’ячеслав Чорновіл, Руслана Лижичко, Ольга Богомолець, герої Небесної сотні — усі ті, чию життєву позицію можна описати словами папи Пія XII: «Любов до Бога і Батьківщини — це дві найбільші любові кожної благородної душі».
Матеріал підготували Надія Доля, Світлана Филипчук