Автор Ірина Курченко
[1]Зала прикрашена вітриною з фруктів та овочів. Стенд із виноградним гроном. Біля ведучого на підставці лежать поруч Біблія та хліб. Усі біблійні тексти висвічують через проектор на екрані.
Спів «Будь прославлений»[2]
Ведучий 1 (запитання до залу). Що ти створюєш?
Яке багатогранне слово «створювати»! Спричиняти, справляти, учиняти, виробляти, виготовляти, викликати, утворювати, робити, надавати (висвітити на екрані).
Відповіді:
Спричинити галас, переполох, метушню, фурор. (Дитинство).
Справити враження. «У вас не буде другого шансу справити перше враження». Викликати сенсацію. (Юнацтво).
Учинити теракт. Зробити роботу. Породити дитину. (Зрілість).
Твір, витвір, виріб. Стосується літератури, мистецтва, музики.
За кожним витвором стоїть творець. За кожною дією — її виконавець. Споглядаючи Всесвіт, пізнаючи закони природи, дивлячись на досконалість людського організму, мимоволі пишаєшся нашим Творцем і з вдячністю, безмовно, низько схиляєш голову перед Його величчю. І в тиші лунає риторичне запитання: «Господи, хто подібний до Тебе?» (Пс. 34:10)
Хто подібний Тобі? Хто подібний Тобі?
Ти Великий, мій Боже! Великий та Славний!
Лиш до Тебе приходить з молитвою люд,
Лиш до Тебе лунає псалом величальний!
Хто подібний Тобі? Незгасимий вогонь!
Тобі славу несуть в небесах херувими!
Ти достойний хвали, нема рівні Тобі,
Ти вогонь життєдайний! Ти Вічний! Ти Дивний!
Хто подібний Тобі? Ти зійшов із небес,
Прийняв вигляд раба, був зневажений нами.
То за наші гріхи Ти піднявся на хрест,
Зніс наругу та смерть, розіпнутий рабами.
Нема рівних Тобі! Нема рівних Тобі!
Ти — спасіння й життя, лиш в Тобі нагороди:
Утішитель у горі, Всесильний в борні,
Ти зриваєш з душі хмари горя й негоди!
Хай прославить Тебе на землі чоловік,
Нехай хори земні та небесні зіллються.
Буде слава лунати й не змовкне повік!
Пісні слави й хвали лиш Тобі нехай ллються!
Г. Краснєнкова (переклад з російської)
Спів «Великий Бог»
Ведучий 2. Бог є Творець і Він же й Виконавець задуманого. Коли Бог творив Всесвіт, у Нього було суверенне право на творіння, тому що Бог знав, що Він хотів створити. Був період, коли Дух Божий ширяв над безоднею, а потім настав період, коли Бог почав творити у світі матерії. Він творив Словом так, як уважав за потрібне. За Його Словом стояли безмежні можливості. А за можливостями — висока батьківська відповідальність. Були створені земля, небесні світила, водні ресурси, тваринний та рослинний світи. Після закінчення творіння, споглядаючи на світ, Бог сказав, що все «вельми добре».
«І побачив Бог усе, що Він створив, і ось вельми добре воно» (Бут.1:31).
Відеоролик «Зернина, яка проростає»
Ведучий 1. Людський розум не може до кінця осягнути всі процеси народження та росту в природі.
Як можна збагнути, наприклад, ось таке: Бог наділив землю, її природний ґрунт здатністю плодоносити. Уперше Творець не просто Сам творить, а дає можливість землі творити самостійно.
«І сказав Бог: нехай вирощує земля зелень, траву, що сіє насіння за (родом і за подобою своєю, і) дерево плідне, що приносить за родом своїм плід, у якому насіння його на землі. І стало так. І виростила земля зелень, траву, що сіє насіння за родом (і за подобою) її, і дерево (плідне), що приносить плід, у якому насіння його за родом його (на землі)» (Бут. 1:11-12).
Ведучий 2. В Україні в Херсонській області такі родючі землі, що вони потрапили до книги рекордів Гіннеса як найродючіший ґрунт на земній кулі. Бог благословив землю родючістю.
Ведучий 1. Узимку земля відпочиває під ковдрою снігу, а навесні сіяч сіє насіння і щось дивовижне відбувається з землею. Уся її енергія спрямовується на маленьку зернинку.
«…І чи спить (сіяч), чи встає, вночі чи вдень, а насіння сходить і росте, але як він не знає. Сама по собі земля родить: спершу стебло, потім колос, а тоді — повно пшениці в колосі…» (Мк. 4:26-28).
Ведучий 2. Якось засперечалися орач, сіяч і пекар. Орач стверджував, що хліб творить земля. Сіяч казав, що сонце, а пекар мовив, що вогонь. «Ви забули про Бога, — сказав мудрець. — Адже хліб — це Його дарунок». А початок його появи — у цій маленькій зернині. Плодами посіяного навесні ми сьогодні можемо милуватися (указує на вітрину).
Молодші учні
Будь благословенним, наш Творець!
Хай хвала в Твої висоти лине!
Ти початок всього і кінець,
Ти життя даруєш для людини.
Незбагненний, мудрий Ти в ділах,
І не може світ Тебе вмістити.
Кожний день в безхмарних небесах
Сонцю Ти наказуєш світити.
За Твоїм велінням навесні,
Розквітають гори і долини,
І на цілий ліс в ці теплі дні
Солов’їна пісня в небо лине.
Ти дощами зрошуєш поля,
Там плодів багато виростає.
І Тобою створена земля,
Наче сад весняний, розквітає.
Ліс зеленим листям шелестить,
Колоски зерном Ти наповняєш.
А вночі, коли природа спить,
Небеса Ти зорями вкрашаєш.
Скрізь Твої нам видні чудеса,
Кожний день Ти їх являєш знову,
Про Твій чин звіщають небеса,
А земля живе по Твоєму слову.
Перед славним іменем Твоїм
Я покірно голову схиляю,
Визнаючи Господом своїм,
Я Тебе, мій Творче, величаю.
Будь благословенним Ти в віках,
Мудрі й праведні Твої закони,
На землі і в славних небесах
Поклоніння й слави Ти достойний!
Спів «Великі та дивні діла Твої…»
Ведучий 1. Ми говоримо про здатність землі родити, а чи несе вона відповідальність за те, що зростила?
Ось що написано у Святому Письмі: «Бо земля, що напилася дощу, який її часто зрошує, і родить корисну зелень тим, котрі її обробляють, — одержує благословення від Бога. А та, що зростила терня і бур’ян, — не потрібна і близька до прокляття…» (Євр. 6:7-8).
Ведучий 2. Отож, робимо висновок: «злак корисний» — благословення, «терня і бур’ян» — близька до прокляття. А що ми можемо сказати про вінець Божого творіння — людину? Яка її доля і від чого вона залежить?
«І створив Бог людину за образом Своїм, за образом Божим створив її; чоловіка і жінку створив їх. І благословив їх Бог, і сказав їм Бог: плодіться і розмножуйтеся, і наповняйте землю…» (Бут. 1:27-28).
Ведучий 1 (під музичний супровід). Він народжував вінець Свого творіння. Народжував власним життям. Своїм болем. Своїм серцем. Виліплював із глини Свій великий шедевр. Він був прекрасним. Бездоганним. Чистим, як ранкова роса Едему. Але йому чогось не вистачало. І тоді Отець дістав із грудей Своїх те, що було тільки в Нього, чого не мало жодне творіння, навіть ангели. І бережно вклав у груди земного жителя. Він дав йому волю. Отець знав їй ціну. Скільки це завдасть Йому болю!.. Він бачив руку, підняту до забороненого плоду. Бачив піт на чолі людини. Бачив першу пролиту кров. І останню. Свою кров, пролиту за нього, неслухняного сина. Та все-таки Він благословив його на життя.
Господи! Невже серед величі космосу, гір та океанів, троянд та солов’їв Ти не знайшов нічого, що могло б вічно й достойно прославляти Тебе, а вибрав людину — спроможну зраджувати й забувати, не слухатися й завдавати Тобі біль?!
Отче! Але ж хвалити й славити Тебе може все, та тільки людина здатна Тебе любити!
Спів «Хто створив весь світ»
Ведучий 2. Бог дав першим людям можливість самостійно, на свій розсуд, у свій час продовжувати рід, бути родоначальниками у своєму поколінні. Але не всіх дітей, що народжує людина, Бог благословляє. У Псалмах читаємо: «Рід праведних буде благословенний» (Пс. 111:2), а «нащадки нечестивців будуть знищені» (Пс. 36:28).
Бог благословив людину довірою і дав можливість самостійно приймати рішення щодо народжуваності. Але які будуть нащадки — це залежить від самої людини.
Після гріхопадіння Адама земля вже в собі містила елементи прокляття. Коли Каїн убив Авеля, Бог сказав: «Коли ти будеш обробляти землю, вона не стане більше давати сили для тебе» (Бут. 4:12).
Ведучий 1. Отже, відповідальність лежить на людині. А людям властиво за свої злочини перекладати відповідальність на Бога.
Де Бог, коли стільки людей помирають з голоду?
Де Бог, коли в сім’ях народжуються каліки?
Де Бог? Чому Він не бачить страждань на Землі, коли брат убиває брата?
Навіть малі діти ставлять Йому дорослі запитання:
«Коли на Землі стріляють, Ти цього не чуєш, Господи?»
«Чому, коли тато приходить з роботи, одразу настає темрява?» (М. Димов, «Діти пишуть Богові»)
Звинуваченням немає кінця.
Ведучий 2. Бог дає душу кожній дитині, яку народжує людина. Але Він не несе відповідальності за те, що вона народила. Адам спочатку носив образ і подобу Божу, та через гріх спотворив і втратив її, та не втратив здатності народжувати й продовжувати рід.
У Авелі Адам побачив обличчя фізичної смерті, а в собі — духовної. Можливо, він гірко шкодував про зроблене й не один раз говорив своїй дружині: «Що ми накоїли?»
Духовний Божий закон сіяння – жнив незмінний та неупереджений, справедливий і без вибіркового правосуддя. «Не обманюйтеся, — Бог осміяний бути не може. Бо що лише людина посіє, те й пожне» (Гал. 6:8).
Як неможливо змінити траєкторію польоту стріли, яку випустили з лука, так неможливо змінити «завтра», бо воно є наслідком твого «вчора».
Історія двох поколінь
Група соціологів міста Нью-Йорка одного разу вирішила оцінити вплив батька на дітей і на наступні покоління. Для цього для дослідження та вивчення долі нащадків було взято двох чоловіків, які були сучасниками й жили у XVIII ст. Соціологи дослідили 150 років життя окремих 5-ти поколінь.
1. Загублене покоління
Макс Джукс
Характеристика:чоловік без моральних принципів, атеїст, одружився на жінці, яка зневажала Бога.
Від їхнього шлюбу в 5-ти поколіннях народилося 1 260 нащадків.
Святе Письмо попереджає:
«…праведного і нечестивого буде судити Бог» (Екл. 3:17)
«Далекий Господь від нечестивих…» (Пр. 15:29)
«…нечестивому не буде добра…» (Екл. 8:13)
«Нечестивий мучить себе в усі дні свої…» (Йов. 15:20)
«…літа ж нечестивих скоротяться…» (Пр. 10:27)
«…путь нечестивих вводить їх в оману…» (Пр. 12:26)
«…коли панує нечестивий, народ стогне…(Пр. 29:2)
«Не вступай на стежку нечестивих і не ходи шляхом злих; залиш його, не ходи ним, ухилися від нього і пройди мимо…» (Пр. 4:14)
Наслідки безбожного життя
310 чол. — загинули в убогості і жебрацтві;
130 чол. — стали злочинцями;
7 чол. — звершили вбивство;
60 чол. — стали злодіями;
55 чол. — стали жертвами насилля;
половина всіх жінок — стала повіями;
440 чол. — були розпусниками;
100 чол. — стали п’яницями.
На нащадків Макса Джукса влада США витратила понад 1 мільйон 250 тисяч доларів.
Порада Слова Божого: «Нехай залишить нечестивий путь свій і беззаконник — думки свої, і нехай навернеться до Господа, і Він помилує його, і до Бога нашого, бо Він многомилостивий» (Іс. 55:7).
2. Благословенне покоління
Джонатан Едвардс
Характеристика: син благочестивих батьків, відомий пастор, євангеліст, проповідник, богослов, філософ. Бог у його житті займав перше місце. Цей знаменитий учений був знаряддям у руках Бога під час великого пробудження колоніальної Америки. Одружився на благочестивій дівчині Сарі П’єрпонт, людині великої віри.
Історики дослідили долі 1 394 нащадків родини Едвардс.
Біблійне твердження: «…праведник — на вічній основі» (Пр. 10:25).
Наслідки праведного життя
1 чол. — став віце-президентом США;
3 чол. — стали сенаторами США;
3 чол. — стали губернаторами штатів;
1 чол. — став ревізором казначейства США;
деякі були послами США в інших країнах;
30 чол. — судді;
100 чол. — юристи (один був деканом видатної юридичної школи);
56 чол. — лікарі;
75 чол. — офіцери армії та флоту;
30 чол. — президенти коледжів;
65 чол. — професори;
100 чол. — відомі місіонери, проповідники;
60 чол. — відомі письменники;
80 чол. — державні службовці, з яких 3 чол. — мери міст;
295 чол. — випускники вищих навчальних закладів, серед них були губернатори і міністри.
Жоден із нащадків родини Едвардсів не мав проблем із законом. У США, мабуть, не залишилося такої галузі промисловості, де б їхні нащадки не були на керівних посадах.
Обітниця Бога: «Блажен муж, що боїться Господа, що заповіді Його любить! Буде сильним насіння його на землі, буде поблагословлений рід безневинних!.. і навіки він не захитається, у вічній пам’яті праведний буде!» (Пс. 111: 1-2, 6).
Очевидно, що перша людина так і не схилила колін перед своїм Творцем, тоді як любов до Бога та повне посвячення Йому свого життя дозволили Джонатану Едвардсу навічно вписати своє ім’я не лише в історію християнства, але й в історію своєї країни.
Ведучий 1. Ще день, та вечір не за горою,
Не знаєш, скільки їх проживеш.
Життєве поле перед тобою,
Що ти посієш — те й пожнеш.
Сховатися ніяк не можна,
І сам від себе не втечеш,
Бо перед Богом людина кожна,
Що ти посієш — те й пожнеш.
Проси у Бога благословення,
Добірних зерен сам не знайдеш.
Не випробовуй Його терпіння,
Знай, що посієш — те й пожнеш.
Ведучий 1. Основні цінності дитина закладаються в сім’ї. Там формуються її ідеали, звички, ставлення до життя. Отож, відповідальність за долю дитини та її майбутнє Бог поклав на батьків.
Розмова із залом «Відгадай, чия це дитина»
Запрошують на сцену спочатку маленьких дітей, а потім їхніх батьків.
Цю малесеньку зернинку
Посадив давно Творець.
Поливав, ростив дитинку,
Показав її вінець.
Образ дав їй і подобу…
Як чию? Авжеж Свою!
І сказав: «Найвища проба!
Йди, маля, в свою сім’ю».
Чом тоді цей носик, очі,
Вуха схожі на батьків?
Хм… І до праці я охочий,
Як дідусь мій з Петряків.
Мабуть, все передалося:
Вдача і характер цей…
Зрозумів! Усі ж дорослі
Схожі на своїх дітей!
Ірина Курченко
Ведучий 2. Ми не бачимо, як проростає зернинка чи насінина в ґрунті, як розвивається плід в утробі матері. Від нашого ока ці процеси чомусь сховані, але ми можемо завжди бачити плоди посіяного. Та в будь-якому випадку людина завжди шукає якісного насіння, бо хоче отримати на ниві життя щедрий урожай.
Інсценівка
Одній молодій жінці якось наснився казковий сон. Машина часу повернула її в дитинство. І ось вона, восьмирічна дівчинка, зайшла в один незвичайний магазин, за прилавком якого стояв Ангел.
— Добридень, добродію.
— І вам, шановна, добрий день.
— А що можна у вас купити? Адже на візитці вашого магазину написано: «Придбай усе, що завгодно!»
— Так, купити можна все, чого бажає ваша душа.
— Усе, усе?
— Без перебільшень. Абсолютно все.
— Тоді дайте мені, будь ласка, здоров’я, щастя, успіху і багато грошей, аби на все вистачило.
Ангел усміхнувся й пішов до іншого приміщення за замовленням. Коли він повернувся, то в руках тримав маленьку паперову коробочку.
— І це все?
— Так, це все. Хіба ви не знали, що в нашому магазині продається лише насіння? І те, що ви посієте, те й будете збирати.
Дівчинка задумалася. Потім витягла зі своєї сумочки олівчик і розмальовку, вирвала з неї клаптик паперу й щось написала.
— А ви сьогодні бачитимете Бога? Можете передати Йому одне прохання?
— Чи можу я ознайомитися з його змістом?
— А ви нікому не розкажете, адже це секрет?
— У моєму мовчанні можете бути впевнені.
— Тоді, будь ласка: «Боже, прошу Тебе, допоможи мені правильно розпорядитися моїм життям. Збережи й зрости це добірне насіння, яке батьки вже посадили в моєму серденьку та врятуй мою душу від інвалідності».
Ведучий 1. Які плоди може покласти дитина до свого кошика?
Нелицемірну любов; тепло своїх обіймів; щиру радість від отриманого подарунка від «зайчика»; абсолютну довіру до своїх батьків; прощення тоді, коли наші дії не завжди правильні стосовно дитини; щирість; усмішку, яку завжди дарує при зустрічі, і неважливо скільки хвилин, годин, днів чи місяців ти з нею не бачився, та багато іншого, чого вже не знайдеш у дорослого.
Чи знаємо ми, де та межа між дитинством та юністю?
Чи закінчується вплив батьків на дітей, які так швидко подорослішали?
Чи продовжується сівба і в юності? Адже Григорій Сковорода сказав: «Як хто посіє в юності, так пожне в старості».
Старші учні
Учень 1. Життя людини, наче широкий лан. Але що на ньому виросте? Чи буде він укритий золотим колоссям жита, чи поросте будяками? Ким стане людина? Це залежить від того, що буде в неї закладено з дитинства. Яке зернятко, посіяне батьками, буде зростати в юності, такі плоди й отримає людина в зрілості.
Учень 2. Усі люди народжуються однаковими. У кожного з нас від народження закладаються почуття добра, поваги до інших, основи знань. Але не кожна людина, досягши юності, здатна й надалі розвивати в собі ці почуття й збагачувати свої знання. Одні наполегливо йдуть до своєї мети, використовуючи й примножуючи те, що закладалося в них у дитинстві. А інші, не бажаючи нічого робити, марно втрачають навіть те, що дали батьки.
Учень 3. Життя людини схоже на селянську працю: чи посіє селянин навесні жито і буде взимку їсти хліб, чи не зробить нічого, і тоді його поле поросте бур’янами і не буде чого зібрати восени. Так і кожен із нас: якщо в юності ми робимо добрі справи, то в старості до нас приходять мудрість і повага, якщо ж проявляємо егоїзм і неповагу до інших, то в старості на нас чекають самотність і забуття.
«Записник сучасного учня», tvir.at.ua
Слово Боже нас попереджає: «Тішся, юначе, своїм молодецтвом, а серце твоє нехай буде веселе за днів молодощів твоїх! І ходи ти дорогами серця свого й видінням очей своїх, але знай, що за все це впровадить тебе Бог до суду!» (Екл. 11:9).
Найкраще рішення — довіритися велінню Духа Святого.
Ведучий 1. Який плід Дух Святий може покласти до вашого сердечного кошика?
Твоє серце — ніби дивний сад.
Мешкає, працює в нім Дух Божий.
Сім чеснот плекає благодать,
Щоб на небеса твій сад був схожий.
«Плід же Духа — любов, радість, мир, довготерпіння, ласкавість, доброта, віра, лагідність, стриманість» (Гал. 5:22).
Слова розмістити на виноградному гроні. Діти по черзі відкривають слова.
Учитель (звертаючись до батьків). Одна дівчинка запитала у Бога: «Куди зникає час? У сивину?» (М. Димов, «Діти пишуть Богу»). Час швидкоплинний. Здається, нещодавно ти був дитиною, а сьогодні вже сивина побілила скроні. І як важливо дбати нам, дорослим, про свій життєвий кошик, які плоди ми туди кладемо щодня, адже свого часу саме з ним ми станемо перед Творцем.
Що ти породжуєш, людино?
В словах, учинках погодинно
Несеш ти людям благодать,
Чи сієш навколо розбрат?
Бо те, що сієш, те й збереш,
Закон Творця не обійдеш.
Плоди добірні у засіку
Складе Всевишній в кінці віку,
А все гниляччя й пустоцвіт
Згорить, як той безбожний світ.
Ірина Курченко
«І почув я голос із неба, що до мене казав: «Напиши: Блаженні ті мертві, хто з цього часу вмирає в Господі! Так, каже Дух, вони від праць своїх заспокояться, бо їхні діла йдуть за ними слідом» (Об. 14:13).
Бог дарував тобі очі — дякуй Йому і будь світлом для світу!
Бог дарував тобі вуха — слухай, що каже Господь, і дій!
Бог дарував тобі усмішку — неси її іншим!
Бог дарував тобі руки — тримайся за Нього сам і підтримуй слабких!
Бог дарував тобі ноги — іди туди, де тебе потребують!
Бог дарував тобі життя й гаряче серце — віддай його ближньому!
Спів «Я дякую Тобі»
Я прославити хочу Тебе, мій Господь,
Як колись прославляли герої.
Як хвалив Тебе Йов, коли гинула плоть,
Щоб, як він, не зломитись від болю.
Я б хотіла хвалити величне Ім’я,
Як пророк Авакум на руїнах,
Коли замість врожаю — на полі стерня,
Як зненацька отара вся гине.
Я б хотіла співати Тобі, як Давид,
Пісню плачу і пісню хваління:
Ось на струнах рука його тихо тремтить
І душа відчуває прозріння.
Я прославити хочу, як в муках Степан,
Як Петро та Хома, як Марія,
Як знеможений старець — святий Іоанн, —
Що Тебе прославляв як Месію.
Незалежно зовсім від обставин земних
Твої діти Тебе прославляли,
Імена їхні Ти на долонях святих
Написав в Царстві вічної слави.
Твою славу Творця не затьмарить ніщо,
І ніхто не зрівняється з Богом.
Поклоняюсь Тобі, Ти — Владика всього,
Часу доброго й часу лихого.
Спів «Твоя мудрість…»
Молитва подяки
Ведучий 2. Бажаємо, «щоб усім ви збагачувались на всіляку щирість, яка через нас чинить Богові дяку» (2 Кор. 9:11). Адже ми носимо в собі образ і подобу Творця, а Він — Бог неймовірно великої щедрості. Тому будьмо щедрі на всяке добре діло, усмішку, взаємоповагу, терпіння, милосердя, допомогу, віру, якою завжди можете поділитися з тим, хто цього потребує. Пам’ятаймо: роздаючи щирість, ми викликаємо в людях бажання складати подяку Богові.
Спів «Подяка»
[1] Використаний матеріал із проповіді Олександра Шевченка.
[2] Пісні та інші музичні номери учитель добирає на свій розсуд.