Милосердя (урок духовності для 5 класу)

Автор Тетяна Руденко, бібліотекар гімназії № 9 Кіровоградської міської ради

Мета: навчити дітей практикувати у своєму житті діла милосердя, бачити труднощі та проблеми своїх ближніх, бути готовими допомагати їм; пробудити в дітей бажання безкорисливо чинити добро та милосердя.

Обладнання

1. Святе Письмо.
2. Ілюстрації діл милосердя для душі і тіла, кольоро­вий папір, ножиці, клей, аркуш цупкого паперу.
3. Фонограма пісні «Тому, хто біля тебе».

Епіграф: «Блаженні милостиві, бо помилувані вони будуть» (Mт. 5:7).

ХІД УРОКУ

ПЕРША ЧАСТИНА

Бібліотекар. Ісус Христос знову запрошує нас до зу­стрічі з Ним, скріпимо нашу класну родину теплом Божої любові, яку отримуємо через Святого Духа.

Молитва «Отче наш»

Читання оповідання-притчі з подальшим обгово­ренням

Один святий, ідучи містом, побачив дівчинку в лахміт­ті; вона просила милостиню.

«Господи, чому Ти таке допускаєш? Зроби щось, про­шу Тебе», — звернувся до Бога святий.

Господь відповів: «Я вже дещо зробив: Я створив тебе».

Бібліотекар. Милосердя — це любов до ближнього. Найвищим проявом милосердя є Божа милість до людей. Господь — милосердний однаково до всіх людей: грішни­кам дає можливість покаятися у гріхах, а праведникам дарує радість життя земного й надію на Боже Царство.

Отже, як Господь ставиться до людей, так і люди одне до одного повинні ставитися з любов’ю, виявляти милість, чинити добро, співчувати, позичати, не чекаючи нагоро­ди від людей. Для них буде велика нагорода від Бога. «Тож любіть своїх ворогів, робіть добро, позичайте, не ждучи нічого назад, — і ваша за це нагорода великою буде, і синами Всевишнього станете ви, — добрий-бо Він до не­вдячних і злих! Будьте ж милосердні, як і Отець ваш мило­сердний!» (Лк. 6:35–36).

Потрібно любити навіть ворогів та молитися за тих, що зневажають, переслідують нас, бо тільки через лю­бов і милосердя можна стати синами Отця Небесного. «Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас про­клинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліть­ся за тих, хто вас переслідує, щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі, що наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних… Отож, будьте досконалі, як доскона­лий Отець ваш Небесний!» (Мт. 5:44–45, 48).

Кожен із нас зобов’язаний допомагати тим, хто потрапив у скруту. Товит говорить: «Милостиню роби згідно з тим, що маєш, коли у тебе є достатків повно, роби з них, а коли мало маєш, то не бійся з того дати» (Тов. 4:8).

Якщо хтось із любові до ближнього подасть йому гор­ня води, бо більше нічого не може дати, то це йому буде зараховано. Маленька жертва убогої вдови мала більшу вартість, ніж всі дари багатих (Лк. 21:1–4).

Спаситель говорить: «Ти ж, коли даєш милостиню, не­хай твоя ліва рука не знає, що робить твоя права» (Мт. 6:3). Якщо людина чинить добро або дає милостиню, вона не повинна говорити слова докору тому, кому допомагає. Хто не хоче допомагати ближнім у потребі, не знайде ми­лосердя в Бога. Святий Яків каже з цього приводу: «Суд немилосердний для того, хто не чинить милосердя» (Як. 2:13).

Бесіда з дітьми про милосердя

— Якою, на вашу думку, повинна бути милосердна лю­дина?

— Чи знаєте ви вірші про доброту та милосердя до ближніх?

Свята правда
«Люби других, як самих себе,
І ворогу не мисли злого;
Чого не хочеш для себе,
Не побажай того другому».
Уся наука в цих словах,
Святої правди тут скрижалі;
Другої правди не бува,
Одну її я тільки знаю.
Не буде їй вовік кінця,
Вона не вмре і не загине,
Із-під тернового вінця
Вона й до нас колись прилине.
О. Кониський

Милосердя
Добро твориться просто так — ні за так.
Так, як цвіте і опадає мак,
Як хмарка в’ється і сміється пташка,
Як трудиться мурашка-горопашка.
І. Драч

Розповідь притчі про доброго самарянина (Лк. 10:25–37)

Ісус багато розповідав про Божу любов до нас і за­прошує нас нести іншим цю любов. Я розповім вам при­тчу про доброго самарянина. Вона розповідає про те, як можна зробити добрий учинок, проявивши милосердя до ближнього.

Один чоловік ішов із Єрусалима в Єрихон. Банда роз­бійників напала на нього, пограбувала, побила й покину­ла на дорозі.

Переходив тією ж дорогою священик, побачив цьо­го нещасного й проминув. Невдовзі надійшов левит, але й він проминув. Нарешті надійшов один чоловік із Сама­рії. Йому стало шкода пораненого чоловіка, що лежав на дорозі. Він перев’язав йому рани, підняв його і привіз до заїзду.

«Прошу, доглянь цього чоловіка, — попросив самаря­нин власника заїзду. — Ось тобі гроші за це. Якщо треба буде більше, доплачу, коли повертатимусь».

Роздуми над притчею

Після обговорення бібліотекар робить підсумок.

Бібліотекар. Ми не знаємо, чому два перехожі не зу­пинилися. Але знаємо, що третій подорожній, самарянин, був надзвичайною людиною. Він розумів значення слів: «Люби ближнього свого як самого себе».

Робота в групах

Дітей об’єднують у групи. Кожна група отримує оповідання, читає його, аналізує, ділиться враженнями від почутого. Кожен учасник групи ставить себе на місце дійових осіб.

Знехтувана
У вашому класі з’явилась нова дівчинка Марта. Вона дуже сором’язлива, її одяг досить старий і зношений. Ва­шим приятелям здається, що вона трохи дивна, і тому її не запрошують гратися з ними. Що ви можете зробити?
— Які рішення можна прийняти?
— Які почуття викликає кожне з рішень?
— Які почуття вони можуть викликати в Марти?
— Яке з рішень краще відповідатиме Ісусовій заповіді «Любіть один одного, як Я вас полюбив».

Самотній
Івась має проблеми з читанням. Ваші товариші кепку­ють з нього і дають йому різні негарні прізвиська. Ви бачи­те, як під час перерви між уроками Івась стоїть осторонь. Дехто з ваших друзів починає насміхатися з Івася й надокучати йому.
— Яке рішення ви могли б прийняти?
— Як це ваше рішення вплине на вас, ваших друзів, Івася?

Справжній товариш
Тарасик не знав своїх батьків. Змалечку він жив у ди­тячому будинку. Дуже часто Тарасик був засмучений і по­чувався самотнім. Одного разу його відправили в літній відпочинковий табір. Там він познайомився з Андрійком. Хлопчики відразу ж потоваришували. У неділю до Ан­дрійка приїхали батьки. Він познайомив їх із Тарасиком і запитав, чи можна запросити його в гості. Батьки радо погодилися. З того часу Тарасика на вихідні забирала до себе Андрійкова родина. Разом вони ходили до церкви, гуляли, їздили за місто на відпочинок. Завдяки цим людям Тарасик відчув, що таке справжнє родинне щастя.
В. Сухомлинський

Горбатенька
Другий клас розв’язував задачу. Тридцять п’ять учнів схи­лилися над зошитами. Коли це у двері хтось тихо постукав.
— Відчини двері й подивись, хто там стукає, — мо­вить учитель.
Чорноокий хлопчик, що сидів за першою партою, жвавенько відчинив двері. До класу зайшов директор школи з маленькою дівчинкою. Тридцять п’ять пар очей впилися в незнайому. Вона була горбатенька.
Учитель затамував дух і повернувся обличчям до кла­су. Він дивився у вічі пустотливих школярів і наполегливо благав: хай не побачить дівчинка у ваших очах ні подиву, ні насмішки.
У їхніх очах була тільки цікавість. Вони дивилися на незнайому й лагідно всміхалися.
Учитель полегшено перевів дух.
— Цю дівчинку звуть Оля, — каже директор. — Вона здалеку приїхала до нас. Хто поступиться їй місцем на першій парті? Бачте, яка вона маленька?
Усі шість хлопчиків і дівчаток, що сиділи за передніми партами, піднесли руки.
Учитель був тепер спокійний: клас витримав іспит на людяність.
В. Сухомлинський

У кого радість, а в кого горе
П’ятикласники зібрались їхати на екскурсію до Кане­ва. Діти раділи: багато побачать нового, цікавого. Побува­ють на могилі Т. Г. Шевченка.
Збиралася їхати і Галя. Та ось у неї тяжко захворіла мама. Приходить Галя до школи заплакана.
— Чого це ти така сумна? — питають товариші.
— Мама дуже хвора. Не поїду я на екскурсію.
Тяжко стало на душі у дітей. Як же можна радіти, весе­литися, коли у товариша горе?
І вирішили діти: почекаємо, поки в Галі одужає мама, тоді й поїдемо на екскурсію.
Минуло три тижні. Галина мама одужала — і весь клас поїхав на екскурсію. Поїхала й Галя.
Коли в тебе радість, у другої людини може бути горе. Розуміти чуже горе — це велика людська краса.
В. Сухомлинський

Прийшли провідати хвору…
Марійка дуже довго хворіє. Лежить у ліжку, не може підвестися. Інколи приходять до неї подруги.
Ось і сьогодні завітали до Марійки Оксана й Валя. При­несли дві книжки. Розповіли про події класу, а потім замов­кли та й сидять. І Марійка мовчить, якось ніяково стало їй.
У хвилину напруженого мовчання з-за хмари вигля­нуло сонце. В кімнаті стало світло. Оксана й Валя зраділи.
— Нарешті сонечко пригріє, — защебетала Оксана. — Як потепліє — в ліс підемо, до річки.
— Може, й покупаємося, — радісно мовить Валя.
— І квітів нарвемо, й у човні покатаємося, — продо­вжує своє веселе щебетання Оксана.
Марійка дивиться на них, мовчить, аж тут з її очей на подушку закапали сльози. Оксана й Валя бачать, що Ма­рійка плаче, й дивуються:
— Чому це ти плачеш, Марійко? Що в тебе болить? Може, тобі ще одну книжку принести? Ось ми підемо в крамницю й купимо цукерок…
— Не треба ні книжок, ні цукерок, — прошепотіла Марійка.
В. Сухомлинський

Можливо, діти захочуть розповісти приклади зі свого життя, коли вони потребували підтримки і хтось їм допоміг, або вони самі вчинили діла милосердя ближньому. Щоб заохотити дітей та оживити обговорення, можемо використати інсценізацію. Підвести дітей до розуміння: коли робимо когось щасливим, то ми й самі щасливі.

Бібліотекар. Учинки милосердя умовно поділяються на дві групи: духовні та фізичні (тілесні).

Дітей об’єднують у сім груп, кожна група отримує по одній справі милосердя для тіла й шукає відповідні приклади у Святому Письмі (Дитячій Біблії чи Біблійних оповіданнях).

Тіло ближнього може потребувати їжі, питва, одягу, захисту волі, здоров’я. Саме тому справи милосердя щодо тіла полягають у наступному:

• нагодувати голодного (вдова із Сарепти нагоду­вала Іллю, Авраам — трьох подорожніх, Ісус Христос — п’ять тисяч людей);
• напоїти спраглого (самарянка біля криниці Якова напоїла Ісуса Христа, Ревекка — слугу Авраама Еліезера);
• одягнути нагого (Тавіта в Йоппії одягнула убогих удовиць);
• прийняти в дім подорожнього (Марія та Марта прийняли в дім Христа, пригостивши Його);
• викупити невільника;
• відвідати хворого;
• поховати померлого.

Пісня «Тому, хто біля тебе»

1. Того, хто є голодний, нагодуй, нагодуй. — 4 р.
Приспів: Незалежно від віри чи від кольору очей
Ти люби усіх, усім роби добро. — 2 р.
2. Тому, хто є спрагнений, пити дай, пити дай. — 4 р.
3. Тому, хто не прощає, ти прости, ти прости. — 4 р.
4. Тому, хто біля тебе, усміхнись, усміхнись. — 4 р.
5. Тому, хто біля тебе, руку дай, руку дай. — 4 р.

Бібліотекар. Без любові милосердя — це порожній звук. Усім добре відома казка про живу та мертву воду. Мертва вода зцілює тіло царевича, але оживить його лише жива вода. Так і милосердя: без любові — це мертва вода, а коли милосердні справи супроводжує Божа любов, то милосердя стає живою водою, яка допомагає, дарує і врешті-решт рятує, вказує на дорогу до вічного життя.

Виконання композиції «Без любові немає мило­сердя»

Діти виготовляють квіточки, кожна з яких означає діло милосердя, яке вони вчинили. З квіточок складають велике сердечко.

Виконання композиції «Наші добрі вчинки»

Діти на кольоровому папері обмальовують свої долоньки і пишуть на них про свої добрі вчинки, коли вони проявили милосердя до ближнього.

Бібліотекар. Ми знаємо, що часом дуже важко при­йняти правильне рішення. Але ми також пам’ятаємо, що маємо Помічника. Святий Дух живе в нас і додає нам му­дрості та відваги приймати правильні рішення. Нам по­трібно просити Святого Духа допомогти нам приймати такі рішення, які принесуть щастя та добро не лише нам, а й нашим ближнім.

Молитва до Святого Духа:
«О Святий Духу, дай мені велике серце, відкрите на Твоє тихе, міцне й надихаюче слово, закрите на всі дріб­ні амбіції, далеке від будь-якого жалюгідного людського змагання, насичене значенням Святої Церкви!
Велике серце, яке хоче стати схожим на Серце Госпо­да Ісуса!
Велике й міцне серце, щоб воно могло любити кожно­го, служити кожному, страждати з кожним!
Велике й міцне серце, щоб подолати всі спокуси, усяку нудьгу, усяке виснаження, розчарування, усілякі образи!
Велике й міцне серце, постійне навіть у жертві, коли це необхідно!
Серце, радістю якого є битися разом із серцем Ісуса Христа й покірно, вірно та рішуче чинити волю Отця.
Амінь».

ДРУГА ЧАСТИНА

Перегляд і обговорення відеофільму «Листівки для чуда» (http://www.nsa-portal.com/dir/1/1/otkrytki_dlja_chuda/14-1-0-122)

Виділити під час перегляду відеофільму три етапи, відповідно до цього об’єднати дітей у три групи, кожна з яких отримує своє завдання.

I група. Усвідомлення хвороби. Як герої фільму пере­живають це? Як хворобу сприймають оточуючі?

II група. Вирішення проблемної безвихідної ситуа­ції. Як у фільмі це відображено? Чи щось подібне пере­живали діти?

III група. Щасливе закінчення фільму. Якими є наслід­ки взаємодопомоги? До чого закликає нас цей фільм? Які рішення ми можемо прийняти?

Після обговорення в групах кожна з них представляє свої результати.

Виконання діл милосердя

До цього завдання діти повинні підготуватися заздалегідь, зайнятися пошуковою роботою: знайти за місцем проживання дітей, які потребують уваги, й допомогти їм (сироти, діти з багатодітних сімей, інваліди, хворі, самотні діти, які не мають друзів).

Кожен із учасників має придумати, як допомогти конкретній людині, як вирішити її проблеми й реалізувати свій проект того ж дня або в найближчий час.

Бібліотекар. Чесноти подібні до компаса. Варто до­віритися щиросердному пориву й подати милостиню, перевести стару людину через дорогу, вчасно виконати прохання нужденного, з любов’ю вислухати стражден­ного, обігріти й нагодувати мандрівника, прийняти іна­кодумного без осуду, але з любов’ю, прийти й чесно ви­знати гріхи перед Богом. І чим більше й частіше чесноти будуть входити у звичку буття, тим чистішим і світлішим буде наше життя.

ДИСК ІЗ ЗАПИСОМ ПРЕЗЕНТАЦІЇ УРОКУ МОЖНА ПРИДБАТИ, ЗВЕРНУВШИСЬ У РЕДАКЦІЮ.