…Надворі був 1581 рік від Різдва Христового, 12 серпня. Іван Федоров, котрий мав у своєму житті не одну сотню смутків, повідчиняв усі вікна кімнати-келії, узяв до рук надруковану Біблію, ще не зшиту й не склеєну, поцілував її пахучі сторінки та став на коліна, нікого не соромлячись.
Цієї святої миті він чекав усе своє життя! Як же ж довго він мріяв про це! Мільйони та мільярди живих і мертвих могли позаздрити йому в цей момент! Позаздрити добрим заздром… Федоров усвідомив, що він, як і Ван Чжень у Китаї та Йоганн Гутенберг у Німеччині, — обранець Божий — визначений Усевишнім чоловік для звершення однієї досить важливої місії на землі — розповсюдження Слова Божого. Тепер Біблія точно дістанеться всіх країв рідної землі!
Навколо Федорова зібралося багато народу — перекладачі, спудеї, помічники. Усі вони у великому благоговінні віддавали шану Тому, Хто дозволив звершити це чудо, — Автору Біблії, Богові. По їхніх щоках текли скупі чоловічі сльози. Товариство врочисто мовчало. Так довго мовчало, що геть тиша задзвеніла у вухах. Тоді хтось тихо завів «Вірую», зупинили роботу верстата, і цей гімн підхопили інші присутні: «… в Єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба і землі, всього видимого і невидимого. І в Єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, Єдинородного, що від Отця народився перше всіх віків, Світло від Світла, Бога істинного від Бога істинного, рожденного, несотворенного, єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося. Він для нас, людей, і ради нашого спасіння зійшов з небес, і воплотився від Духа Святого і Марії Діви, і став чоловіком. І розп’ятий був за нас при Понтії Пилаті, і страждав, і був похований. І воскрес на третій день, як було написано. І вознісся на небо, і сидить праворуч Отця. І знову прийде у славі судити живих і мертвих, і Царству Його не буде кінця. І в Духа Святого, Господа Животворчого, що від Отця походить, що Йому з Отцем і Сином однакове поклоніння і однакова слава, що говорив через пророків. В Єдину, Святу, Соборну і Апостольську Церкву. Визнаю одне хрещення на відпущення гріхів. Чекаю воскресіння мертвих. І життя будучого віку. Амінь». А на вулиці вже лунали церковні дзвони — вісники великого торжества!
Історична довідка
У 1574 році Іван Федоров вмістив Символ Віри «Вірую» у свою друковану «Азбуку». А перша повна слов’яномовна Острозька Біблія була надрукована фантастичним на той час тиражем — 1500 примірників. На виготовлення цього першодруку у Федорова пішло півтора року, враховуючи те, що спершу папір виготовляли на зарубіжній папірні та привозили до Острога, а дереворити доставляли місцеві майстри. Історики стверджують, що Острозька Біблія була надрукована на папері, виготовленому в Польщі та Німеччині.
На сьогодні у світі збереглася 351 книга першодрукованих Острозьких Біблій. В Україні — 70. У Музеї книги і друкарства в Острозі — два примірники. Один — той, що в експозиції, — унікальний. Тим, що він із 1581 року ніколи не полишав межі Острога. Цю Книгу називають шедевром слов’янського книгодрукування. Післямову до цієї книги написав Іван Федоров. Та спершу Федоров спробував надрукувати два пілотних екземпляри, аби роздивитися, почитати, так би мовити, оцінити…
Ініціатором і меценатом створення Острозької Біблії був український князь Костянтин Острозький. А сам Федоров провів найбільш плідний період свого творчого життя саме в Острозі. За все своє життя він видав 12 назв книг. Дві — у Москві, дві — у Заблудові, дві — у Львові і шість — в Острозі. Для перекладу Біблії староукраїнською мовою князь Костянтин Острозький запросив до Острога вчених мужів із найповажніших навчальних закладів Європи. Їхнє перебування в українському місті не обмежилося лише перекладом тексту Святого Письма. Щоб текст Біблії був канонічним, потрібні були люди, які знають мови, котрі перекладали Біблію з латини, староєврейської і грецької. Князь запросив до Острога викладачів із Падуї, Венеції, Афін, Кракова.
Приїхала сила-силенна розумного народу. І князь Костянтин подумав, що якщо є викладачі, чому б не взяти учнів? Так завдяки Біблії утворилася Острозька академія.
Друкуючи Острозьку Біблію, Іван Федоров уперше у світі застосував шість видів друкарських шрифтів. Але основним став шрифт, запозичений у місцевих писарів. І тому нині, розглядаючи острозький примірник Святого Писання, можна побачити, яким було канцелярське письмо на Волині в ХVІ ст. У цій Книзі більше 1200 сторінок, і нараховує вона 3 мільйони 240 тисяч друкованих знаків. У ній немає жодної помилки. Устаткування для друку було дерев’яним, лише окремі елементи були металевими. Спеціальні майстри-інтролігатори виготовляли палітурки, в Острозі почали працювати власні папірні.
Та задовго до друку Біблії в Острозі, у Китаї з VI-VIII ст. після Р. Х. способом ксилографії (різьблення по дереву) виготовлялися цілі сторінки текстів. Пізніше китаєць Бі Шен у 1041–1049 рр. використовував рухомі розбірні літери для друку з допомогою матриць і пуансонів. Уперше набірний друк із використанням дерев’яних літер було винайдено в Китаї, автор винаходу — Ван Чжень (1290–1333).
Сам Іван Федоров ще виготовляв зброю, був фанатом своєї справи. Із невідомих причин посварився з Костянтином Острозьким і переїхав до Львова. Помер у «борговій ямі».
Андрій Медведєв