Кінематограф — один із наймолодших видів мистецтва на планеті. Проте, зародившись якихось сто з гаком років тому, він на сьогодні
є наймасовішим і найвпливовішим засобом формування як громадської думки, так і смаків. А за кількістю вкладених коштів і обсягами технічного оснащення сягнув далеко вперед порівняно з іншими видами мистецтва.
Саме він, на сьогодні, є головним засобом донесення інформації, він покликаний достукатись до пересічних громадян і сформувати їхнє бачення світу. Утім саме кінематограф є пропагандистом певних ідей
і сумнівних тенденцій, які вирують у сучасному світі.
І тому, коли в черговий раз у світі кінематографу з’являються стрічки на біблійні теми, багато людей з великою обережністю ставляться до подібних полотен масової культури, усвідомлюючи, що без певних історичних поступок чи моральних компромісів справді масовий продукт випустити неможливо.
Ще на зорі сінематографу (як він тоді звався) біблійні історії викликали зацікавленість у режисерів. Перший фільм про життя і вчення Ісуса Христа вийшов у світ у далекому 1898 р. і називався «Життя і страсті Ісуса Христа». Відтоді вийшло більше 25 стрічок, що екранізували історію життя простого вчителя із Галілеї. Вони були різними — від пасторальних до відверто марксистсько-революційних, від таких, які буквально відтворювали тексти Нового Завіту, до вільних парафразів на кшталт «Останньої спокуси Ісуса Христа». Проте слід зазначити, що, незважаючи на таку велику кількість фільмів, інтерес до екранізації сторінок Біблії аж ніяк не падав. З плином часу кінокартин ставало дедалі більше і якість відтворення подій вражала.
Можна зазначити декілька фактів, які будуть цікаві читачам.
- Найбільшу кількість премій «Оскар» (11 номінацій) отримав фільм Вільяма Уайлера «Бен-Гур» (1959), у якому йдеться про події, які відбуваються невдовзі після смерті й воскресіння Ісуса Христа. Повторити його «подвиг» щодо Оскарів зумів лише фільм-катастрофа «Титанік» Джеймса Камерона.
- Стрічкою, яку побачила більшість жителів планети і яка досі викликає неабияке зацікавлення, є фільм «Ісус» (1979). У цьому фільмі режисер Джон Хейман утілив свою давню мрію — висвітлити якнайдетальніше життя і служіння Ісуса Христа. Для цього він узяв за основу Євангеліє від Луки й працював над картиною 5 років. На сьогодні цей фільм транслювали більше 6 мільярдів разів у 228 країнах світу.
- Стрічка, яка викликала небувалий резонанс у всьому світі, яку не просто рекомендували переглянути, а в деяких країнах зробили обов’язковою для перегляду, є фільм Мела Гібсона «Страсті» (2004). Про силу впливу цієї картини можна судити з того, що в багатьох країнах світу були зафіксовані серцеві напади у людей, що переглядали цей вражаючий твір.
Усі ці факти наведені лише з однією метою — указати, який величезний вплив біблійні історії мають на кінематограф і який величезний вплив має сам кінематограф на свідомість і життя людей.
Серіал «Біблія» вийшов до широкої аудиторії зовсім недавно (2013 р.), його ідея належить відомому британському продюсеру Марку Барнету та його дружині Ромі Дауні. Режисери фільму — Криспін Ріс, Тоні Мітчел і Христофор Спенсер.
Впливовий і популярний телевізійний продюсер Марк Барнет задумав серіал «Біблія» як фільм у стилі реаліті-шоу, неначе глядач поринає в історичні реалії того часу й сам бере в них участь. Саме з цією метою на головні ролі були запрошені переважно маловідомі актори. Так, Самсона грає актор із африканської діаспори, Давида — актор із Ірландії, а Ісуса Христа — із Португалії. У більшості ж епізодів на ролі другого плану брали простих людей. Оскільки стрічку фільмували на Близькому Сході, то вдалося досить реально відтворити побут і оточення, яке було в часи патріархів, та й самого Ісуса Христа. І 10 епізодів міні-серіалу мали відтворити всі ключові події Біблії від Авраама до Об’явлення.
Власне, ідея не нова, проте, зважаючи на той розмах, з яким автори взялись до справи, і ті кошти, які були виділені на створення стрічки (22 млн. доларів), усі очікували чогось серйозного і вражаючого. І стрічка справді стала такою — масштабною, розгорнутою. Проте реакція людей на неї була вкрай неоднозначною: від схвально-вітальної до безжально-критичної на межі цензури. Чому? У чому причина таких полярних відгуків і вражень?
Можна вказати лише на три речі, які відразу впадають у вічі при перегляді серіалу.
Надзвичайна толерантність
Хтось може сказати, що в цьому проблеми не має бути, адже слово «толерантність» із латини означає «терпіння, витривалість» і визначає терпеливість до поглядів когось іншого, що відрізняються від власних. Утім у сучасному світі цей термін ще й став означати певне згладжування кутів у гострих питаннях для різних прошарків соціуму. Відтак це й призводить до нівелювання духовних цінностей і морально-етичних норм.
Щоби не бути пустомовними, повернемось до серіалу. У ньому якраз і відбувається оте «згладжування» дуже важливих біблійних цінностей. Історія про Содом і Гоморру показана як проста історія ворожості до іноплемінників. Люди бігають за ангелами, що прийшли в ці міста, і хочуть їх убити. І ніщо із цієї мішанини кадрів і подій не пояснює, що стало причиною такої лютої ненависті. Коли ж ми звертаємось до біблійної історії, то стає зрозуміло, що лють людей ґрунтується на тому, що вони не змогли мати статевих стосунків із цими чоловіками (як вони думали). Та й прихід самих ангелів був, власне, судом Божим за аморальне життя цих міст.
Але в наш час, коли проблема гомосексуалізму стоїть гостро по всьому світу, автори вирішили уникнути згадки про цей момент, щоби не дратувати людей. І, таким чином, не просто привнесли в Біблію свій зміст, а свідомо спотворили Священне Писання.
Та й самі ангели — постаті досить колоритні — один чорношкірий, інший — азіатської зовнішності, обличчя третього взагалі не показане. Власне — сучасна толерантна ідилічна історія, що примирює усіх. Але чи потрібно було це робити?
Інший момент — смерть Івана Предтечі. За біблійною історією йому стяли голову в тюрмі на прохання Саломеї, прийомної доньки царя Ірода. Передісторія ж цієї події така: Іван, будучи пророком Божим, сміливо виступав проти того, що цар Юдейський, який має втілювати Божі чесноти, живе у шлюбі з дружиною свого брата Пилипа. Слова пророка були настільки дошкульними, що Ірод кинув Івана до темниці, проте боявся стратити. І лише через підступ дружини Іродіади (тієї самої, що була раніше дружиною Пилипа), яка намовила свою доньку просити у сп’янілого вітчима голову пророка, цар змушений був стратити Івана Хрестителя.
Це передісторія, що записана в Біблії. Проте у фільмі висвітлена лише химерна політична боротьба і, врешті, сама смерть пророка. Чому опущено величезний шмат історії? Чи не з причини занепаду інституту шлюбу й розквіту так званого «цивільного шлюбу», коли двоє людей просто живуть один із одним без будь-яких зобов’язань і обіцянок? Проте слід пам’ятати, що шлюб — це Божий витвір, який має ґрунтуватись на Його засадах. А відомо, що в сучасній Європі зі зростанням кількості одностатевих і шведських шлюбів (де троє партнерів), пропагандою раннього статевого життя подібна тема не є і не буде однозначною.
Це лише два приклади із багатьох, утім навіть вони свідчать про досить вільне тлумачення Слова Божого. І саме вони, насамперед, впадають у вічі тим, хто хоча би раз читав біблійні історії. І саме вони викликали критику цього серіалу.
Реалістичність деталей
Після перегляду фільму склалося враження, що для авторів серіалу набагато важливішим було відтворити історично-культурний фон, ніж правдиво донести ідею Біблії, яка полягає в тому, що Бог — Творець як людини, так і історії, — провадить усі події на землі для того, щоби втілилася Його воля: щоби через Ісуса Христа шанс на спасіння отримала кожна людина. Цьому були підпорядковані всі події в житті ізраїльського народу й у житті Ісуса Христа.
Проте у фільмі відтворено скоріше не те, що хотів відкрити людям Бог, а те, як, за яких умов, за яких історичних реалій відбувалися події. Безперечно, це є важливим моментом для осягнення біблійних істин, проте аж ніяк не повинно їх затьмарювати.
Також на тлі такого історизму помітно, як автори вільно ставляться до слів, які говорив Бог. Вони їх не перекручують, ні, але у визначальні моменти, коли ті чи інші Божі люди опирались на Слово Боже як головний мотиватор їхніх учинків, сама згадка про Слово Боже, про посилання на Нього — відсутня. Взяти хоча б момент із спокусами Ісуса Христа в пустелі. У фільмі не сказано, чому Христос пішов у пустелю на такі випробування (не говорячи вже про момент зі сходженням Духа Святого). Отож, у Біблії сказано, що Ісус Христос, перемагаючи спокуси, опирався на авторитет Біблії. Іншими словами, Його перемога базувалась на вірі в те, що воля Божа є головною і визначальною у житті будь-якої людини. Саме тому Він, протистоячи сатані, починав свої відповіді зі слів: «Написано». Тобто Слово Боже було неперехідним авторитетом для самого Христа.
Проте в наш постмодерністський час, коли сама ідея абсолютного авторитету відсутня і постійно піддається випробуванню, посилання на авторитет Слова Божого в серіалі були відкинені. Просто були процитовані деякі рядки з Писання. Іншими словами, був використаний художній прийом, коли глядачі самі мали здогадатись, на що посилається Ісус. Така презентація подій, разом з іншими подібними моментами стосовно першоджерела, викликає скоріше подив, ніж художнє захоплення і розуміння. Тому на тлі загального історизму біблійна звістка марніє і має вигляд просто низки подій, що певним чином збіглися.
Кривавість фільму
Іще однією характерною особливістю фільму (яка випливає з бажання детально відтворити історичні події) є його досить велика жорстокість. Саме на це звертають увагу ті, хто не має серйозного відношення до християнства і шукає причини виправдати своє невір’я.
Можна зрозуміти авторів, які хотіли максимально відтворити жорстокі тодішні часи. Але на тлі бляклої біблійної історії, що не стимулює глядачів замислюватись над своїм життям, таке тлумачення подій виступає на перший план.
І тут слід зазначити наступне: будь-яка історія становлення, розвитку, могутності й падіння якогось із народів землі має свої криваві й невтішні сторінки. Ніяким чином не потрібно їх применшувати чи замовчувати. Але якщо акцентувати увагу лише на них, то ніколи не зрозумієш ні епохи, ні мети всіх історичних процесів.
Ізраїльський народ формувався не у вакуумі й не в ідеальних умовах. Біблія насправді описує багато не-однозначних ситуацій і кривавих подій, що мали місце в історії вибраного народу. Ідеї християнства, з його закликом любити Бога всією душею і любити ближнього як самого себе, якраз викристалізовувались на тлі таких жорстоких подій. А кров проливається якраз тоді, коли наше егоїстичне бажання бере верх над Божими заповідями, коли віра в Господа слабне й люди хочуть досягти свого результату будь-яким шляхом, коли гріх панує в нас самих.
Саме про це казав Ісус Христос, саме на цьому Він акцентував увагу в Нагірній проповіді, і саме людська жорстокість і егоїзм привели його на Голгофський хрест.
.
Але Слово Боже говорить, що для розуміння всіх процесів біблійної історії нам необхідне Боже пояснення, одкровення Духа Святого, щоби ми могли розібратися в усіх переплетеннях стосунків Бога та людини.
І ще. Для нашого народу негативна реклама — найкраща реклама. Варто лише сказати, що кудись не потрібно дивитись, як більшість людей обов’язково туди погляне. І я розумію, після моїх слів багато людей подумає: «А ну, я подивлюсь цей фільм, чи справді там усе так погано?» Я розумію це й тому хочу дати пораду: ви можете переглянути цей фільм, але з Біблією в руках, щоби «звірити» кіно із оригіналом. А ще краще — просто прочитайте Слово, яке набагато краще й ґрунтовніше відкриє всі події. І перед прочитанням священних сторінок попросіть: «Господи, відкрий мені, недосконалому, у чому сенс Твоїх Слів і що Ти, через усі ці події, хотів донести нам, людям…»
Олег Блощук