Християни мають два головні засоби спілкування з Богом — Слово Боже та молитву. Сьогодні поговоримо про молитву. Як навчитись правильно молитися? Якою є справжня молитва? Писання відкриває нам як мінімум п’ять складових молитви.
Молитва — це поклоніння Богові
Люди часто акцентують увагу на формі молитви, та Боже Слово більше говорить про стан духу того, хто молиться.
«Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться Ім’я Твоє» (Мт. 6:9).
Поклоніння Богові — це стан смиренного захоплення Його величчю, яке охоплює все єство людини й здійснює вплив на її життя.
Часто люди, навіть перебуваючи в церкві, думають про що завгодно, але тільки не про Бога й поклоніння Йому. Вони повернуться додому обкраденими, бо не вміють (чи не бажають) поклонятися. Важливо навчитися усвідомлювати Бога таким, який Він є, і схилятися перед Ним.
Боже Слово неодноразово підкреслює важливість поклоніння Богові, і лише Йому, від щирого серця.
Христос відповідав дияволу, який спокушав Його: «Відійди, сатано! Бо ж написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!» (Мт. 4:10).
Ісус говорив самарянці, що Бог шукає собі правдивих поклонників, які «вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомольців» (Ів. 4:23–24).
Пророк Ісая був повністю поглинений Богом (Іс. 6). Він не бачив нічого навколо себе. Потужне світло, слава Господня вразили його й привели в стан покори перед Господом.
Навіть римський філософ Сенека, який не був християнином, говорив: «Та людина, яка справді знає Бога, шанує Його».
Джон Мак-Артур, відомий сучасний біблійний проповідник і пастор десятитисячної церкви, у відповідь на запитання: «Як поклонятися?» сказав: «Концентруючи своє мислення на Богові. Це реакція розуму, оновленого Божою істиною».
Отож, поклоніння — це молитовний стан душі, яка розуміє реальність Божої присутності.
Є декілька біблійних принципів, які можуть допомогти нам поклонятися в молитві.
Пізнання Бога. Бог відкрив Себе в Писанні. Він говорить про те, Яким є. Біблійне одкровення — це істина, яка відкриває справжнього Бога. Це більше, ніж просто моральні правила. «Господній закон досконалий, — він зміцнює душу. Свідчення Господа певне, — воно недосвідченого умудряє. Справедливі Господні накази, бо серце вони звеселяють. Заповідь Господа чиста, — вона очі просвітлює… » (Пс. 18:8–10).
Роздуми про Бога. Роздумуючи про Бога, ми дозволяємо істині формувати нас, наші реакції, погляди, оцінки. Ми можемо вчитися цього у псалмоспівця. «Благословенний Господь, моя скеля… Він моє милосердя й твердиня моя, фортеця моя та моя охорона мені, Він мій щит, і я до Нього вдаюся…» (Пс. 143:1–2).
Розмова про Бога. Для початку можна говорити Богові про Бога, те, що ми дізналися про Нього, що нас вразило в Ньому. Говорити можна також людям. Вони побачать тоді, що для нас Бог реальний, а не якась незрозуміла субстанція. Давид співав: «Прославлю Тебе цілим серцем своїм, перед богами співаю Тобі! Вклоняюсь до храму святого Твого і славлю Імення Твоє за Твоє милосердя й за правду Твою, бо звеличив Ти був над усе Своє Ймення та слово Своє!» (Пс. 137:1–2).
Молитва містить подяку Богові
Подяка — це висловлювання вдячності за те, що Бог робить у нашому житті. Він посилає дощ на землю, дає світло сонцю і дихання творінню. Подяка — це шанування Бога за Самого Бога. Ми можемо дякувати не лише за те, що Бог дає нам чи робить у нашому житті, але й вшановувати Саму особистість Бога, Його якості.
«Нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі» (Мт. 6:10).
Подяка виражає задоволення тим, що Бог посилає, згоду з Його волею, визнання Бога нашим Батьком, Пастирем, Скелею, Силою, Господарем.
«Подяку складайте за все, бо така Божа воля про вас у Христі Ісусі» (1 Сол. 5:18).
Якщо ми не дякуємо Богові за те, що маємо, ми не будемо дякувати ніколи. Проблема не у відсутності чогось, а в невдоволеному серці.
Ми можемо дякувати Богові за життя, здоров’я, спасіння, за можливість працювати, за розум, за близьких, за церкву. Подяка потрібна нам, а не Богу. Це те, що необхідне нам для духовного розвитку.
Молитва включає сповідування гріхів
«І прости нам довги наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим. І не введи нас у випробовування, але визволи нас від лукавого… » (Мт. 6:13).
З визнання гріхів починається християнство в житті людини. Та, на жаль, для багатьох християн покаяння — це формальність: «Боже, за вільні й невільні, ті, які робив і буду робити, будь ласка, прости». Для інших — це лише єдиний у житті момент визнання вини. А ще інші намагаються підмінити сповідь виправдовуванням перед Богом.
Однак сповідувати означає відкрити Богові свій гріх, зробити його явним перед Ним, назвати і назавжди залишити, обмившись кров’ю Христа. Ми всі потребуємо очищення, яке можливе завдяки Голгофській жертві Спасителя. «Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити та очистити нас від неправди всілякої» (1 Ів. 1:9).
Молитва висловлює щоденні земні потреби
«Хліба нашого насущного дай нам сьогодні» (Мт. 6:11).
Відкриття потреб важливе й необхідне для того, щоб ми могли постійно усвідомлювати свою залежність від Бога. Якщо ми хочемо, щоб життя було наповнене Божою присутністю, потрібно відкривати Йому свої бажання.
«Ні про що не турбуйтесь, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою» (Флп. 4:6).
Псалмоспівець Давид знову ж таки є прикладом для нас. У скрутних обставинах життя він завжди звертається до Бога, відверто говорить про свої почуття, бажання і сподівання. І зазвичай його молитви мають світлий фінал, тому що закінчуються в Богові, тому що в Ньому він знаходить вирішення всіх життєвих питань. «Те я знаю, що Бог при мені, і в Бозі я справу свою докінчу, докінчу я в Господі справу! На Бога надію кладу й не боюсь, що людина учинить мені!» (Пс. 55:10–12).
Багато людей не знають, що Бог близько, що Він бажає мати близькі стосунки з ними. Багато людей просили, але не бачили відповіді, тому що просили як сторонні, а не як діти. «І оце та відвага, що ми маємо до Нього, — що коли чого просимо згідно з волею Його, то Він слухає нас» (1 Ів. 5:14).
Молитва заступництва
Перебуваючи у вавилонському полоні, пророк Даниїл протягом 70 років тричі на день молився заступницькою молитвою за свій народ.
Маючи тісні стосунки з Богом і співчуття до потреб інших людей, ми не можемо не молитися за них. Усі потребують молитви. Навіть апостол Павло, гігант віри, не соромився просити молитовної підтримки, бо розумів важливість і силу молитви.
«Усякою молитвою й благанням кожного часу моліться духом, а для того пильнуйте з повною витривалістю та молитвою за всіх святих… » (Еф. 6:18).
У своїх посланнях апостол Павло сам дає приклад молитви. Він молився про різних людей, яким писав листи, про певні якості характеру людини чи церкви, про яку турбувався.
На завершення хотілося б зазначити, що молитва — це нормальний, природний стан душі християнина. «Безперестанку моліться» (1 Сол. 5:17), тому що маєте чудову обітницю: «Покликуй до Мене — і тобі відповім, і тобі розповім про велике та незрозуміле, чого ти не знаєш!» (Єр. 33:3).
Олексій Коломійцев