Основні етичні поняття монотеїстичних та політеїстичних релігій світу (урок для 11 класу)

Мета
Освітня: ознайомити учнів з основними етичними поняттями монотеїстичних та політеїстичних релігій світу.
Розвивальна: заохотити учнів глибше пізнавати й ви¬вчати християнство.
Виховна: виховувати пошану, любов і поклоніння до єдиного істинного живого Бога.
Ключовий вірш: «І пам’ятай в днях юнацтва свого про свого Творця…» (Екл. 12:1).

Словникова робота: релігія, язичництво, іслам, дао­сизм, індуїзм, буддизм, юдаїзм, християнство.

Обладнання: дидактичні картки.

Література:

1. Біблія/ Пер. проф. І. Огієнка. — К.: УБТ, 2002.

2. Кей Артур. Господь, я хочу знать Тебя. — М.: Весть, 2007. — 198 с.

3. Іти за Господом. — Рівне: «Обітниця миру», 2001. — 124 с.

ХІД УРОКУ

I. ВСТУПНА ЧАСТИНА

1. Організаційний момент. Вітання

2. Бесіда з учнями

Одного разу хлопчина — син господаря невеличкої ферми, що в Альпах, вирішив піти на прогулянку в гори. Він збирався перетнути широкий альпійський луг, щоб заховатися в лісовій гущавині. У цей момент гавкіт собак перервав його думки. З лісу зненацька вибігла пара моло­дих ланей. Юнак зрозумів, що відбувається, і, обпершись на огорожу, зі співчутливою цікавістю почав спостерігати за тваринами. А ті щодуху мчали лугом у його бік. Хлопець стояв непорушно, щоб не налякати і без того сполоханих тварин. Самець першим перестрибнув через огорожу, самка ж зупинилась у нерішучості. Гавкіт наближався. Мо­кра спина самки блищала на сонці. Нашорошивши вуха, лань зробила кілька невпевнених кроків… На узліссі з’явилися собаки.

Тяжко дихаючи і загнано озираючись, лань раптом помітила юнака, що стояв неподалік. Озирнувшись, вона зміряла відстань до переслідувачів, повернулася і не­впевнено попрямувала до людини. Без видимого страху вона наблизилась до хлопчини й уперлася лобом у його плече. Глибоке співчуття переповнило людське серце. На очі навернулися сльози. Тварина відчула свого захисника.

— А куди ви скеровуєте свій хід, коли вам тяжко, коли вас починає перемагати страх і невпевненість? До кого ви йдете по допомогу? (Передбачувані відповіді учнів: до бать­ків, до друзів, у соціальні служби захисту, в церкву тощо.)

Так, люди часто шукають відповіді на свої духовні по­треби в релігії. Про різні релігії, які існують у світі, ми по­говоримо на цьому уроці, але спершу пропоную в групах обговорити й виписати ваші вимоги до особистості, яка може стати вашим захисником чи заступником у будь-якій ситуації.

3. Робота в групах

Учні записують на дошці свої напрацювання, один з учасників групи зачитує написане, і за потреби відповідає на питання, що виникають у однокласників чи в учителя.

Вимоги до захисника: справжній, живий, розумний, мудрий, турботливий, люблячий, терпеливий, справедли­вий, дуже сильний, усе може, дуже щедрий.

II. ОСНОВНА ЧАСТИНА

1. Повідомлення теми і мети уроку

ШУКАЄМО ЛЮДИНУ

Чи може людина стати нашим заступником чи захис­ником? Назвіть таку людину.

Учні працюють у групах і визначають особу тієї людини, яка може стати заступником чи захисником у будь-якій ситуації.

Чи відповідає ця людина нашим вимогам до ідеаль­ного захисника? (Звіряємо якості представлених людей і виставлені на початку уроку вимоги до захисника.)

ШУКАЄМО БОГА В СВІТОВИХ РЕЛІГІЯХ

Часто люди, не знайшовши підтримки й захисту в ін­ших людях, не зупинялися у своїх пошуках. Людей завжди супроводжувала думка про Творця. Розповіді про Того, Хто створив світ від початку, передавалися з покоління в покоління. Вони намагалися свої думки та уявлення ви­класти у філософських системах. Такі ідеї знаходили по­слідовників. Виникли культи і релігії. Пропоную розгля­нути найпоширеніші з них (за допомогою дослідницької роботи в групах).

Пригадаймо визначення слова «релігія».

Релігія (від лат. religio — зв’язок) — віра, особлива форма усвідомлення світу, яка не потребує обґрунтуван­ня і доказів. У широкому сенсі, як суспільний інститут, сукупність вірувань і віровчень, наявних у суспільстві. Включає до свого складу сукупність звичаїв, обрядів, пра­вил життя і поведінки людей тощо.

У вузькому розумінні релігія — віра в існування над­природних — персоніфікованих чи ні — сил, що супро­воджується переконанням у здатності цих сил або сили (Бога, богів, Абсолюту, Космосу тощо) впливати на Всесвіт та на долю людей.

Віровчення, як системи вірувань, поділяють так:

єдинобожжя (монотеїзм);
багатобожжя (політеїзм);
безбожжя (атеїзм) або матеріалізм.

Віровчення пов’язані з національними спільнотами або національні релігії:

юдаїзм (Ізраїль);
індуїзм (Індія);
конфуціанство, даосизм (Китай);
синтоїзм (Японія) тощо.

Ознайомлюючись із божеством, виділяємо його ознаки, здібності й порівнюємо з вимогами до захисника, якого ми шукаємо.

Язичництво

Язичництво — загальна назва для всіх релігій, міфо­логічних та світоглядних систем, які діють у межах того чи іншого народу або групи споріднених народів.

Для прикладу візьмемо Київську Русь, де язичництво було офіційною релігією до впровадження християнства. Найвідомішими руськими богами були: Сварог (бог не­бес), Ярило (бог сонця та весни), Дажбог (бог сонця та багатства), Велес (або Волос) (бог домашніх тварин, ба­гатства, магії), Перун (бог грому), Род (бог народження) та інші. Це різні боги, проте, на дщумку язичників, вони є частиною єдиного Бога Творця. Так само всі всесвітні сили та енергії (вітер, вогонь, сонце, вода, земля і т. д.) є части­ною Бога.

Фактично, для язичників Бог (його ще іноді називають Космос) — це і є Всесвіт. Творець (Творча сила) просто може набувати різних форм, розділятися. У язичництві бо­жественне — іманентне, присутнє у всіх речах світу, є час­тиною твореного ним світу і підкоряється його законам.

Даосизм

Даосизм — одна з провідних релігійно-філософських течій Китаю. Засновником його вважають давньокитайського філософа Лао-цзи, який виклав своє вчення в трактаті «Дао де цзин».

Провідна ідея даосизму полягає в тому, що природа, суспільство, кожна людина окремо підкоряються всезагаль­ному закону — дао, який уносить порядок у хаос речей.

Дао — не божество, а щось близьке до розуму, природи, шляху чи закону. Воно не персоніфіковане, але передує всім особам. Дао — першопочаток усього, зокрема й неба, з нього все починається і ним усе закінчується, воно регулює все існуюче. Це загальний закон природи, джерело матеріального й духовного буття, їх мета. Дао неможливо сприймати безпосередньо, воно — поза від­чуттями людини. Тому все, що людина відчуває, — це не дао, а лише його вияв. Пізнання дао може бути дано тіль­ки самим дао.

Згідно з ученням, людині надзвичайно важливо зрозуміти сутність дао. Оскільки воно спершу існувало абсолютно, але не виразно, а нині його сутність розкрита мислителями для людей, вони мусять пізнати дао й жити відповідно до його вимог. Так буде добре і для людей, і для держави.

Унаслідок пізнання дао відбувається повернення людини до світової гармонії, злиття її з природою. Всі по­рушення нормального існування речей у природі (по­суха, повені, непогода тощо) є порушеннями її гармонії. Несправедливість, порушення суспільного порядку — теж порушення гармонії, але в суспільстві. Потрібна дія дао, щоб усунути ці порушення. Втручання людини неприпус­тиме. Людина повинна дотримуватися принципу «недіян­ня». Тому даосизм схвалює пустельництво, пасивне життя, яке віддає людину у владу стихійного розвитку подій.

Індуїзм

Індуїзм — основна релігія Індії і одна зі світових ре­лігій. В індуїзмі не було свого засновника, чиє учення розповсюджувалося б послідовниками. Індуїзм охоплює широку різноманітність вірувань та обрядів, в основі яких лежить декілька фундаментальних положень.

За межами вічно мінливого фізичного світу існує єди­ний універсальний дух, який називається Брахман (непо­дільний, незмінний, безособовий, який не має статі та під­носиться над поняттями добра і зла). Душа (атман) всякої істоти у Всесвіті, включаючи і богів, є часткою цього духа.

Коли вмирає плоть, душа не гине, а переходить в інше тіло, де продовжує нове життя. Доля душі в кожному но­вому житті залежить від її поведінки в минулих втіленнях. Закон карми свідчить: ніякий гріх не залишається без по­карання, ніяка доброчесність — без нагороди; якщо лю­дина не отримала заслуженого покарання або нагороди в цьому житті, вона отримає їх в одному з подальших. Пове­дінка людини визначає вищий або нижчий статус подаль­шого втілення, від неї самої залежить, чи народиться вона знову людиною, богом або, припустимо, свинею.

Для більшості індуїстів важливим елементом релігій­них вірувань є сонм богів. В індуїзмі нараховуються сотні божеств, від дрібних божків місцевого значення до вели­ких богів. Найбільш відомі — Вішну, Рама і Крішна як дві форми Вішну, Сива (Шива) і бог-творець Брахма.

Священні книги — веди та упанішади, епічні поеми «Рамаяна» і «Махабхарата» — називають чотири мети, на досягнення яких повинне бути спрямоване життя люди­ни: артха — багатство і влада; кама — насолода і задово­лення бажань; дхарма — правильна поведінка; мокша — звільнення від циклу нескінченних перероджень.

Буддизм

Головні положення буддизму були викладені Буддою в Чотирьох істинах шляхетних:

«жити — значить страждати»;
«причина страждань — бажання»;
«для звільнення від страждань треба позбавитися бажань»;
«шлях позбавлення від бажань — дотримуватися вчення Будди», яке може привести віруючого до головної мети його буття — нірвани (заспокоєння, згасання), стану повного подолання людських почуттів, бажань, вічного блаженства в житті з божеством і абсолютного спокою.

Буддисти допускають існування багатьох божеств або богів, які є частиною світу й залежні від його законів. Ці божества, так само як люди, прагнуть стати буддами — іс­тотами, що вийшли з кола перероджень і смертей, досяг­нувши пробудження.

Спільним для всіх буддійських деномінацій є запе­речення існування індивідуальної душі людини. Віра в її існування вважається великим гріхом — основною пере­поною на шляху до досягнення стану пробудження.

ШУКАЄМО ГОСПОДА

Іслам

Іслам — це монотеїстична релігія, яка походить від вчення Магомета (Мухаммеда), арабського релігійного і політичного діяча VII ст. Термін «іслам» означає підпоряд­кування або повна віддача себе Богові. Послідовників іс­ламу називають мусульманами.

Фундаментальне богословське поняття ісламу «тау­хід» — віра, що є лише один Бог. Арабський термін для Бога — Аллах: «Немає Бога, крім Аллаха та Магомета — його пророка». Священна книга мусульман — Коран.

У традиційній ісламській теології Бог вищий від усяко­го розуміння; ймовірно, що мусульмани поклонятимуть­ся й обожнюватимуть його як захисника. Бог описується в Корані як «Бог, Один і тільки; Бог, Вічний, Абсолютний; Він ні роджений, Він ні породжений; І немає нічого подібно до єдиності Його»; «Нічого не трапиться в нас, окрім того, що наказав Аллах для нас: Він — наш захисник».

Хоча мусульмани й вважають, що Ісус був пророком, але вони відкидають християнську доктрину Трійці, по­рівнюючи це з політеїзмом.

Мусульманин повинен молитися п’ять разів на день, постити щороку протягом місяця, утримуватися від алкого­лю, азартних ігор та вживання деяких продуктів харчуван­ня. Один раз у житті він повинен здійснити паломництво до Мекки.

Юдаїзм

Юдаїзм — одна зі стародавніх етнічних релігій, релігія давніх юдеїв, що проживали на території сучасної дер­жави Ізраїль, та віруючих сучасних євреїв, заснована на заповітах Бога з праотцем Авраамом (близько 1750 р. до Р. Х.) і Мойсеєм (близько 1300 р. до Р. Х.).

Юдаїзм базується на концепції всюдисущого вічного Бога Творця, чия воля та особливе ставлення до єврей­ського народу відображені в Торі, тобто Законі. Тора міс­тить у собі вчення Бога про Себе Самого, про мету творін­ня, про систему жертвоприношень тварин як заплату за людські гріхи, про вибраний Божий народ, з якого за тілом прийде Месія, Який установить на землі царство без во­рожнечі й народних страждань, де віддані Богу знайдуть мир і щастя, а гріхи будуть покарані на страшному суді.

Основний принцип юдаїзму — віра в єдиного Бога. Поряд з ним у ставленні до людей головним принципом є фраза з Тори: «Люби ближнього свого, як самого себе».

Юдаїзм прагне до визнання свого Бога всім людством. Водночас він завжди засуджував асиміляцію євреїв. Згід­но з ученням юдаїзму, зв’язок з Богом віруючі підтриму­ють через молитву.

Юдеї вірять, що Бог пообіцяв бути покровителем їх­нього народу. Ті народи, які благословлятимуть євреїв, теж будуть благословенними. А ті, хто проклинатиме їх, — самі будуть прокляті.

Християнство

Християнство — віровчення про Єдиного Всезнаю­чого, Всюдисущого та Вічного Бога, Творця неба і землі у трьох його найважливіших проявах (іпостасях) — Господа Вседержителя (Бога-Отця), єдинородного несотворенно­го Сина — Господа Ісуса Христа (Бога-Сина, святу Істину, святе Боже Слово), та Бога-Духа Святого, що говорив че­рез пророків. Базується на відкритті Самого Бога через Його Слово — Біблію.

Усі три Особи Святої Трійці однакові за природою, ма­ють єдину волю та сутність. Центральне місце в християн­стві займає втілення та прихід на землю Сина Божого з ме­тою спасіння людства від гріха жертовним розп’яттям на Голгофі, Його воскресіння, вознесіння на небо та другий прихід судити всіх живих та мертвих людей. Християнство визнає існування світу видимого і невидимого (духовно­го), безсмертної людської душі та ангелів, визначає при­роду людини — її створення, гріхопадіння (перворідний гріх) та викуплення Христом, її майбутню долю — воскре­сіння мертвих і страшний суд, її вічне блаженство (рай) або вічне прокляття (пекло). Віруючі послідовники цих догматів звуться християнами, беруть участь у видимому поклонінні Христу в церквах.

Священною Книгою християн є Біблія (інші назви — Книги Старого і Нового Завітів, Писання, Святе Письмо, Слово Боже тощо). У Біблії Бог відкриває Себе за допомо­гою різних імен.

Елохім (Творець, Сильний, Всемогутній), Бут. 1:1; Пов. Зак. 10:17; Кол. 1:16.
Ель Еліон (Всевишній, Володар всесвіту), Пс. 19:2–3; Дан. 4:31–32.
Ель Рої (Всевидячий, Всюдиприсутній), Бут. 16; Пс. 138:7–12.
Ель Шаддай (Всемогутній), Бут. 17:1–3.
Адонай (Господь, Владика), Пс. 8:2, 140:8–10.
Яхве (Єгова, Той, що Є, Сущий), Вих. 3:14; Євр. 13:8.
Яхве-Іре (Господь нагледить), Бут. 22:1–19.
Яхве-Рафа (Цілитель), Пс. 102:1–3, 146:3; Іс. 19:22, 53:5; Мт. 8:16–17.
Яхве-Ніссі (Господь — Прапор мій), Вих. 17:15.
Яхве-Мекаддишкем (Господь, що освячує), Вих. 31:13; Ів. 17:15–19.
Яхве-Шалом (Господь Миру), Лев. 26:2–6; Суд. 6:22–24; Пс. 118:165.
Яхве-Саваоф (Господь Сил), 1 Сам. 1:3–11, 4:3–4, 17:42–47; Пс. 45:8.
Яхве-Раах (Господь — Пастир мій), Пс. 22:1; Єз. 34:11; Ів. 10:14.
Яхве-Цидкейну (Господь — Виправдання наше), Єр. 23:6, 31:33–34.
Яхве-Шамма (Господь там), Єз. 48:35.

III. ПІДСУМОК УРОКУ

Вивчення ключового вірша

«І пам’ятай в днях юнацтва свого про свого Творця…» (Екл. 12:1).

Висновок

Заповнивши таблицю, отримуємо яскраву картину, на кого ми можемо покластися у будь-якій ситуації.

Запропонувати учням записати свої висновки і зберегти записи, щоб продовжити розглядати цю тему на наступних уроках.

Зверніть увагу на Того, Хто зажди дає вихід із ситуації, яка складається у нашому житті. Коли комусь здається, що він у глухому куті, то насправді – у Бога є вихід, а випробування – це сходинка до нового, досконалого, наповненого Істиною.