Ви гадаєте, дитині необхідні вишукані страви, безмежна кількість дорогих подарунків і повне матеріальне забезпечення? А чи не хочуть батьки тим самим просто відкупитися від своїх дітей?
Мені якось довелося почути від однієї дорослої дівчини таку сповідь: «Батьки майже весь час проводять на роботі: батько на заробітках, мати працює на дві ставки. Вони часто купують мені дорогі подарунки, але коли мені було дуже важко, коли була потрібна порада, допомога, – їх не було поруч. Таке враження, що їх майже не існує в моєму житті. Я завжди була самотньою. Мені дуже потрібна їхня увага, теплі розмови. Хочеться, щоб добре нагримали, коли роблю дурниці. Я б віддала всі подарунки, усе, що тільки маю, аби отримати від батьків хоч крихту уваги. Мені зовсім непотрібні їхні гроші, які тільки руйнують нашу сім’ю. Мені потрібні батьки!»
Вас не бентежать ці слова?! Це крик душі не однієї дівчини, – це крик душі багатьох дітей сучасного суспільства. Що зробили ми, дорослі, щоб почути наших дітей?
Нам радять, що просто слід навчитися якісно проводити час зі своїми дітьми. Але запитайте самих дітей, що вони думають з цього приводу. Для них якісний час – це багато, багато, багато часу й уваги.
Галасливі телепрограми, реклама переконують нас, дорослих, що дітям потрібно реалізувати, показати всьому світові себе, – єдиного і неповторного, – переступаючи через усіх і все. І, на думку сучасності, це й є основна мета як для дорослих, так і для дітей.
Більшість батьків саме цього і намагається навчати своїх дітей. Тоді чому ж у нашому суспільстві так багато підлітків захоплені не звершенням якихось надзвичайних справ, досягненням висот, а наркотиками? Чому діти з благополучних сімей втікають з дому й опиняються на вулиці? Чому, проїжджаючи трасою повз різні міста, нам доводиться зустрічати молоденьких дівчаток, які на дорозі торгують власним тілом? Чи лише заробіток змушує їх робити це? Чи, може, вони шукають тепла, якого не отримали від своїх батьків? Чому наша країна одна із перших у списку за кількістю дітей-самогубців? Чому діти, яким батьки давали все, чого тільки душа забажає: книги, комп’ютери, одяг, освіту, машини, – стають черствими, байдужими, жорстокими?
Багато з нас ставлять ці запитання. Про ці факти говорить преса, телебачення. Але небагатьом відомий вихід із цієї жахливої круговерті.
Напевно, не всі зі мною погодяться, але те, про що я далі писатиму, не залежить від нашої думки. Бо…
Існує ТВОРЕЦЬ, Який був і завжди буде. Це стверджує БІБЛІЯ, найавторитетніша книга всіх часів і народів, вона є СЛОВОМ САМОГО БОГА. Він створив людину за Своїм образом і подобою (Бут. 1:26-27). Головним завданням створених людей було відображати образ Бога, перебуваючи на землі. Звучить старомодно?.. Але люди згрішили і були позбавлені слави Божої. Та Бог не відмінив Свого завдання. Отже, людство опинилося в пастці, яку добровільно обрало. Тепер ми всі носимося з порожнечею в серці й намагаємося її чимось заповнити.
У вас ніколи не виникало питання, звідки у дітей береться стільки агресії, люті? Я не раз дивувалася, дивлячись на своїх дітей. Їх же ніхто цього навмисне не вчить. Звичайно, щось вони переймають від нас, дорослих. Але якщо їх навіть помістити у «стерильні» умови, нічого не зміниться. Корінь проблеми – в грішному серці, яке кожна людина успадковує від народження.
Я не знаю батьків, яким байдуже, ким стане їхня дитина. Нам усім хочеться, щоб діти були чемними, гарно себе поводили, були прикладом для інших. Та зміна поведінки дитини не вирішує суті проблеми.
«Якщо вам здається доречним змінити лише поведінку дитини, а не старанно працювати над її серцем, то це означає, що ви ігноруєте її найглибші проблеми і потреби. Виховання, яке фокусується лише на поведінці, має неправильний вплив на дитину. Зміна поведінки без переміни в серці привчає дитину реагувати на ті засоби, якими ви користуєтеся. Якщо це система нагород, то серце дитини звикає реагувати на нагороди. Якщо це похвала і схвалення, то серце привчається все робити заради похвали і схвалення або воно звикає боятися людського осуду. Ваша дитина – це творіння, яке обов’язково перебуває в завіті з кимось. Її серце – це джерело життя. Якщо ви не по-біблійному поводитеся з її серцем, то таким чином підіграєте її зіпсованості як ідолопоклонника і підкидаєте дитині ідолів, щоб вона будувала своє життя навколо них.
Бог віддав Сина Свого, щоб зробити нас новим творінням. Він робить не пластичну операцію на обличчі з косметичною метою, а серйозну операцію на серці. Він здійснює роботу всередині людини, яка стає помітною назовні», – так говорить доктор Тед Тріп у своїй книзі «Пастирування дитини».
Найперше, що повинні зробити ми, як батьки, це задуматися, наскільки самі відображаємо образ Божий і чи відображаємо взагалі… Ми є прикладом для наслідування, і наші думки, прагнення, мрії віддзеркаляться у наших дітях. Якщо наші думки будуть далекими від нового життя, яке пропонує Бог у Своєму Слові, не треба сподіватися, що нас і наших дітей чекає успіх у житті. «І станеться, якщо дійсно будеш ти слухатися голосу Господа, Бога Свого, щоб додержувати виконання всіх Його заповідей, що я наказую тобі сьогодні, то поставить тебе Господь, Бог твій, найвищим над усі народи землі» (Повт. З. 28:1). «Хто погорджує словом Господнім, той шкодить собі, хто ж страх має до заповіді, тому надолужиться» (Пр. 13:13).
Якщо для Вас, читачу, Слово Самого Бога має авторитет, найперше, чого ми маємо навчити дітей, – досягати успіху в житті завдяки послуху Божим заповідям. Бог робить прекрасним серце людини, прекрасними стають її наміри і вчинки, прекрасною стає вона сама. Людина стає носієм Божого образу. Наші діти потребують саме цього.
Інна Дубовик