Памятай день суботній, щоб святити його. Урок для 8 класу

автор Софія Міськова, учитель християнської етики й музики ЗОШ № 6 м. Рівне

Мета
Освітня: допомогти дітям усвідомити необхідність виконання Божих Заповідей.
Розвиваюча: розвивати мислення; плекати відпові­дальність за правильне й недаремне використання часу.
Виховна: виховувати в учнів християнське розуміння свята і його проведення, прищеплювати любов до україн­ських
християнських свят.

Біблійна основа: Вих. 20:8–11; Пс. 118:103, 105, 127, 154; 126:2; 134:15; 137:2; 146:1; Пр. 3:3–5; 6:6–8; 17:1; Мт. 6:24; Ів. 14:15; 2 Кор. 5:15.
Ключовий вірш: «Якщо ви Мене любите, — Мої запо­віді зберігайте!» (Ів. 14:15).
Обладнання: нотний запис і текст пісні «Зійшла зоря, вставайте, люди», роздатковий матеріал із Псалмів.
Міжпредметні зв’язки: музика, українська літерату­ра, образотворче мистецтво.

Література:
1. Біблія. Книги Священного Писання Старого та Ново­го Завіту. / Переклад Патріарха Філарета (Денисенка). — К.: Видання Київської Патріархії УПЦ КП, 2004. — 1416 с.
2. Боряк О. Додатки до уроків з народознавства в почат­кових класах. — Заліщицький рай. друк, 1992. — С. 20–22.
3. Заповіді Божі в оповіданнях. — 33 с.
4. Ієрей Климюк В., ієрей Грищук Р. Пустіть дітей при­ходити до Мене: Благодатний вогонь. — Глибока, 2005. — С. 81–91.
5. Калашник А. Педагогічно-методичні підходи та ди­дактичний матеріал до уроків християнської етики. — Тернопіль: Астон, 2007. — С. 89–92.
6. Лавриненко Н. Н., Крищенко В. Д. Десять заповідей добра. — Острог, 2007. — С. 25–29
7. Міськова С. Дитині про святі сповідь та причастя. Парафія Мчч. Віри, Надії, Любові та матері їх Софії УПЦ КП. — Рівне, 2008.
8. Міськова С. Тобі, християнська дитино. Парафія Мчч. Віри, Надії, Любові та матері їх Софії УПЦ КП. — Рівне, 2006.
9. Огірко. О. Християнська етика. Навчальний посіб­ник, 8 клас. — Львів: Свічадо, 2001. — С. 22–25.
10. Слово Любові. Листівка Здолбунівської Свято- Успенської парафії УПЦ КП. — С. 5.

ХІД УРОКУ
І. ВСТУПНА ЧАСТИНА
1. Християнське вітання.
— Христос посеред нас!
— Був, є і буде!
2. Господня молитва «Отче наш».

ІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Учитель. Діти, я запропоную вашій увазі оповідання. Подумайте, події якого століття описані в ньому. Обґрун­туйте відповідь.

ЧОМУ ХРАМИ ПЕРЕПОВНЕНІ?
Храмів є достатньо. Я не знаю нікого зі свого оточен­ня, хто б радо не відвідував храм. Ціла родина у святково­му вбранні вирушає в неділю до свого улюбленого храму, щоб творити спільноту не лише з іншими віруючими, а, го­ловне, зі своїм богом. Відвідування храму в останні роки навіть замінило сімейні виїзди на природу.
Рух людей біля храму значно пожвавлюється у свят­кові дні. Навіть непосвячений у справу (якщо такий вза­галі є) зауважує, що тут щось відбувається. Транспорт за­полонив усі під’їзди до храму. Одне велике богослужіння триває з ранку до вечора. Літургія має свої приписи. Бага­тьом хочеться неодмінно взяти в ній участь.
Усередині храм оздоблений так, щоб віруючі під впливом його краси, світлових ефектів і привабливої му­зики забули про свої щоденні обов’язки й віддали себе Богові, щоб ясно зрозуміли, що їм потрібно в їхньому по­всякденному житті, а також що та як саме вони можуть від нього отримати.
Ті, хто прислуговує в храмі, віддаються своїй справі до кінця, аби придбати для свого бога якомога більше душ. Вони допомагають віруючим, які необізнані з правилами поведінки в храмі, віднайти своє місце у святковій літургії. Для дітей, які ще не розуміють віровчення, яке розділяють їхні батьки, тут приготовлений дитячий куточок. Та й тут дітей не залишають самих на себе, але вже від малечку по­яснюють, чого вони будуть потребувати в майбутньому. Щоб євангелізація принесла якнайбільше користі, літургічні тексти круглорічно розсилаються в місця про­живання віруючих. Окремі храми навіть конкурують між собою, хто своїм «овечкам» запропонує кращий духовний провід. За багаторічну вірність своєму богові віруючі при відвідуванні храму отримують різні подарунки. Існує на­віть поділ храмів залежно від того, якій кількості віруючих вони здатні надати науку, тому можна знайти суперхрами, гіперхрами, мегахрами.
Лише одного не розумію. Я ніколи не чув, щоб у хра­мі вголос вимовляли ім’я бога, якому служать. Може, це для віруючих не є головним, може, сам бог хоче залиша­тися втаємниченим? А може, не хоче бути названий, тому що втратив би здатність маніпулювати мільярдами людей на цілій планеті? Може, тоді б дехто з віруючих згадав, що існує справжній Бог, ім’я Якого Любов? Тому я відважусь назвати бога, храми й віровчення якого описані в цьому оповіданні, — це мамона.

Бесіда з учнями:
— Яке століття, на вашу думку, описане? Чому? (Від­повіді учнів.)
Звичайно, приклад взято з нашого сьогодення. Нині мега-, гіпер-, супермаркети відкриваються повсюди!
— Як ви гадаєте, про що ми говоритимемо далі? Яку тему уроку ви б запропонували після прослуханого вами оповідання? (Відповіді учнів.)
Ми дізнаємося, чому всі святкують неділю, як потріб­но працювати й відпочивати християнину.

ІІІ. ПОЯСНЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
Свято
Для праці й клопоту шість днів,
А сьомий — це для відпочинку,
Так давній звичай повелів,
Згадавши чоловіка й жінку.
А відпочинок пахне нам,
Як молоде татарське зілля…
Спочинок спині та рукам,
Бо вже прийшла свята неділя.
Неділя, неділя, неділя —
Це свято людей і землі.
Сорочка вишивана біла,
І хліб запашний на столі.
Неділя, неділя, неділя —
Турботного тижня вінець.
Хай радісні дзвони дозвілля.
Торкаються наших сердець.
За днями дні, за днями дні —
Їх назбиралося багато…
Турботи всі свої земні
Залиш хоча б на день, на свято.
Сил наберися у цей день,
Щоб легшою здалась дорога,
Залиш цей день ти для пісень,
Залиш для церкви і для Бога.
В. Крищенко

Учитель. У Слові Божому ми читаємо: «Пам’ятай день суботній, щоб святити його: шість днів працюй і виконуй у них всю роботу свою, а день сьомий — субота для Госпо­да Бога Твого» (Вих. 20:8–11).
Бог творив світ шість днів, а на сьомий — відпочивав. Тобто Бог поблагословив працю і поблагословив відпо­чинок. У Старому Завіті святим днем була субота, і ізра­їльтяни суворо дотримувалися закону про її святкування. Вони виділяли цей день для відпочинку від фізичної пра­ці й читання Святого Письма. Субота означає у Старому Завіті «спокій» на честь творіння світу Господом. З часів апостольських став офіційно святкуватися перший день тижня після суботи — Воскресний — неділя на честь Во­скресіння Христового.
Свято — це завжди особливий день, свято — це коли ти відчуваєш радість, зустрічаєш друзів, рідних, спілкуєш­ся з ними. У християнському розумінні святкувати святий день означає, насамперед, прилучитися до чогось свято­го й божественного, щоб усе твоє єство (думки, воля, по­чуття) повністю належало Богові:
— обов’язкова спільна молитва в храмі й удома;
— читання Святого Письма та інших корисних для душі книг;
— благочестиві розмови;
— допомога бідним і самотнім;
— відвідування хворих і ув’язнених;
— утішання засмучених та інші добрі справи.
В оповіданні, яке було прочитане на початку уроку, знаходимо порушення четвертої Заповіді Божої, там роз­повідається про тих людей, які навіть не думають про Бога, не дбають про свою безсмертну душу, а займаються догоджанням своєму тілу. До того ж, роблять це і в будень, і в свято.
Порушують Заповідь і ті, хто проводить свій час у лінивстві або надмірно перепрацьовує у свято, а також ті, хто проводить ці дні лише в одних веселощах, іграх, віддається розгулу, пиятиці, не думаючи про те, щоб по­служити Богові.

— Яка робота може бути у дітей вашого віку?
Очікувані відповіді дітей:
— стежити за чистотою і порядком;
— підливати квіти;
— доглядати свій одяг та взуття;
— виконувати покладені на нас обов’язки: учитись, допомагати батькам, старшим.

— А до чого вам слід обережно ставитися, не зловжи­вати?
Очікувані відповіді дітей:
— перегляд телепередач;
— мобільні телефони;
— беззмістовне проведення часу на вулиці, в Інтернет-клубі тощо.

У кожного є своя мамона, що забирає наш найцінні­ший скарб — час.
Ісус Христос у Своїй нагірній проповіді, записаній у Новому Завіті, підтвердив важливість усіх Божих Запо­відей, зокрема, сказав: «Ніхто двом панам служити не може, — бо або одного зненавидить, а другого буде лю­бити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити й мамоні» (Мт. 6:24).
Але ми не повинні думати, що служити Богові треба тільки один день у тижні. Ось що записано в Біблії: «А вмер Він (Ісус Христос) за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і во­скрес» (2 Кор. 5:15). Слід запитати у себе: чи живу я для Бога? Чи намагаюся дізнатися Його волю щодня, читаючи Біблію? Чи прославляю Його молитвою щодня, чи тільки в неділю? Чи підтверджують мої щоденні вчинки, що я живу не для своїх власних бажань, а для Того, Хто за мене по­мер і воскрес? Адже, якщо я шість днів живу для себе, я не зможу й одного дня в тижні прожити для Бога!
Якщо ми справді любимо й шануємо Бога, то будемо пам’ятати про Нього щодня. Якщо віримо, що Ісус Христос прийшов у цей світ заради нас, що Він помер за наші гріхи й переступи, то не будемо засмучувати Його своєю байду­жістю й негідним поводженням.

Запитання для закріплення отриманих знань
1. Що означає слово «мамона»?
— Божок, те, чому віддаємо серце й час, це може бути маєток, багатство, земне добро.
2. Що наказує четверта Заповідь Божа?
— шість днів працювати, сьомий день відпочивати, присвятивши його Богові.
3. У чому полягає християнське святкування неділі та свят?
— Зосереджувати всю свою увагу на Богові, прослав­ляти Його, пізнавати Його, служити Йому.
4. Які найбільші християнські свята ви знаєте?
— Різдво Христове, Христове Воскресіння, Трійця.

ІV. УЗАГАЛЬНЕННЯ. ВИХОВАННЯ ХАРАКТЕРУ
Ключовий вірш проілюструємо в теперішньому часі.
«Якщо ви Мене любите, — Мої заповіді зберігай­те!» (Ів. 14:15).
Ми любимо Тебе, тому й дотримуватимемо Твоїх заповідей.

1. Читання та обговорення повчального оповідання.
Робота в групах
Пам’ятай свята
— Я такий бідний, — говорив один робітник, — що змушений працювати навіть у свята.
— Якщо ти працюєш у свята, — сказав йому свяще­ник, — то немає нічого дивного, що ти бідний. Як Бог буде благословляти твій труд, коли ти порушуєш Його святу заповідь? Перестань працювати у свята і проводь ці дні благочестиво. Якщо ж ти понесеш якусь втрату за ці дні, то я обіцяю цю втрату тобі повернути.
Через п’ять місяців священик знову зустрівся з робіт­ником.
— Я виконав вашу пораду, — сказав робітник.
— Скільки ж я повинен тобі заплатити? — запитав священик.
— Ніскільки, — відповів робітник, — відтоді, як я при­пинив працювати у свята, я став щасливим і не зазнав жодної втрати. П’ять місяців тому я ходив босоніж, а тепер я взутий і маю все необхідне. Ніколи я ще не був настільки радісним, і тепер вірю, що придбане працею у свята ніко­ли на користь не піде.

2. Завдання з дидактичними картками.
Робота зі Святим Письмом у парах
Учні повинні знайти ключове слово біблійного тексту.
1. «Які солодкі слова Твої в устах моїх! Вони солодші, ніж мед, на язиці моїм» (Пс. 118:103).
2. «Закон Твій — то світильник для ніг моїх і світло на стежках моїх» (Пс. 118:105).
3. «Одійдіть від мене, беззаконники, я буду навчати­ся в заповідях Бога мого» (Пс. 126:2).
4. «Я полюбив заповіді Твої більше, аніж золото й до­роге каміння» ( Пс. 118:127).
5. «Нехай дійде молитва моя до Тебе, по слову Твоєму оживи мене» (Пс. 118:154).
6. «Ідоли поган — срібло і золото, твориво рук люд­ських» (Пс. 134:15).
7. «Буду поклонятися перед Святим храмом Твоїм, славити Ім’я Твоє за милість Твою і Правду Твою, бо Ти над усе звеличив Слово Твоє і святе Ім’я Твоє» (Пс. 137:2).
8. «Хваліть Господа, бо це — добро. Співайте Богові нашому, бо це любо» (Пс. 146:1).
Знайти й зачитати вислови з Приповістей Соломона: 17:1; 3:3–5; 6:6–8.
«Краще шматок сухого хліба, і з ним мир, ніж дім, по­вний закóлотої худоби, з розбратом» (17:1).
«Милість і істина нехай не залишають тебе: обв’яжи ними шию твою, напиши їх на скрижалі серця твого, і зна­йдеш милість і благовоління в очах Бога і людей. Уповай на Господа всім серцем твоїм, і не покладайся на розум твій» (3:3–5).
«Піди до мурахи, лінивцю, подивися на дії її, і будь мудрим. Нема у неї ні начальника, ні приставника, ні во­лодаря; заготовляє влітку хліб свій, збирає під час жнив їжу свою. Або піди до бджоли і пізнай, яка вона працьо­вита, яку поважну роботу виконує; її труди вживають для здоров’я і царі, і простолюдини; улюблена вона всіма і славна, хоч силою вона слабка, але мудрістю вшанована. Доки ти, лінивцю, будеш спати?» (6:6–8).

3. Виконання пісні разом із учителем.
Український народ кожне християнське свято супро­воджував піснею. Заспіваймо і ми пісню, яка перегукуєть­ся з темою уроку.
Зійшла зоря, вставайте, люди
Зійшла зоря, вставайте, люди, —
Бог посилає свято нам,
Церковний дзвін зі сну нас будить
І кличе всіх у Божий храм.
Відкрилися у храмі двері
І Служба Божа почалась,
Співали люди, дзвони грали
І слава в небо полилась.
Співали ангели на небі,
Співають люди на землі,
І славлять Бога всі народи,
І просять діточки малі:
«О, Боже милий і всещедрий,
Спаси Вселенну від вогню,
Тебе так просять всі народи,
Хай колосяться скрізь жита.
Христос прийшов на нашу землю,
Святе Причастя для нас дав,
Він за нас грішних на Голгофі
Святую кров Свою пролляв.
Сказав, що всіх візьме до Себе,
Хто з вірою прийде у храм,
Бо дзвін церковний кличе в небо
І дзвоном тим Він дзвонить Сам.
Дзвони, дзвони нам без упину,
Буди зі сну і клич у храм.
Дзвони, дзвони на славу Божу,
На радість ангелам і нам.

V. ВИСНОВКИ
На завершення нашого уроку прочитаємо вірш Оксани Гук «Дитино, вставай!»
Дитино, вставай!
Ніжно ангел будить:
«Дитинко, вставай
І на Службу Божу
В церкву поспішай!»
Та в цей час лукавий
Не спить, не дріма,
Тихо так у вушко
Дитині співа:
«Не вставай, дитинко,
А поспи ще трішки,
Бо у тебе в церкві
Болітимуть ніжки».
Спить дитя блаженне,
У сні підроста.
Будить ангел вдруге,
Будить неспроста:
«Уставай, дитинко,
Сонечко вже встало,
І недільне свято
Знову завітало».
А лукавий шепче:
«Не йди, не спіши,
Ти ж така натомлена,
В ліжку полежи».
Час проходить швидко
В клопотах щоденних,
І роки спливають
У справах буденних.
Стала вже бабусею
Дитинонька та,
І вже вкотре сходить
Неділя свята.
Все в житті минуло:
І добре, і зле,
Радо вже щебече
Внуча золоте:
«Знаєш, люба бабцю,
Яка в мене мрія:
Щоб ти розповіла,
Що то «літургія»?
«Як тобі сказати,
Серденько моє,
Що занапастила
Я життя своє.
Книжок не читала,
В церкві не була
І про «літургію»
Знати не могла.
Одну добру раду
Дам тобі внучатко:
Як тебе будитиме
Твоє ангелятко,
То вставай швиденько,
Убирайся вмить
І не прислухайся,
Що тебе болить.
Бо минеться молодість,
Як виростуть діти,
Будуть ще сильніше
Ніженьки боліти.
А на старість буде
Боліти душа,
Що життя змарноване
Не варте й гроша».