З дитинства моє ставлення до ікон було байдужим і негативним. Атеїстичне налаштування в сім’ї, аналогічне виховання в школі залишили свій слід. В церкву заходила лише на екскурсію, розкішне убранство храмів вражало, а от «очі» ікон завжди дивилися якось неприязно, з осудом.
Минули роки, Господь привів мене у баптистську церкву. Тут ікони, в їх традиційному вигляді, не використовуються, хоча зображення Ісуса Христа, діви Марії, апостолів є в ілюстрованих Бібліях, для дітей навіть пропонуються біблійні оповіді у вигляді коміксів. Проте поклоніння іконам однозначно засуджується, як порушення другої заповіді Декалогу, загальне ставлення прихожан варіюється від «звичайного прикрашання храмів» до «чистої води ідолопоклонства». У Біблії про ікони нічого не згадується, відомо, що в історії Церкви був період іконоборства, ікони відволікають від поклоніння живому Богові, Який є невидимим Духом, їх часто використовують шахраї в корисних цілях, вони нерідко су¬проводжують сеанси різноманітних цілителів-окультистів і безпідставно вважаються оберегами тощо.
Ось приблизно і все, що мені було відомо про ікони, і з такими доволі поверхневими знаннями я почала читати книгу Герхарда Яна Рьоттінга «Єднання в любові», у якій автор роз’яснює всесвітньо відому ікону Андрія Рубльова «Трійця» (ця ікона 10–20 рр. XV ст. зберігається у Третья¬ковській галереї в Москві).
Було б перебільшенням сказати, що ця книга змінила моє ставлення до ікон взагалі. Але прочитати книгу варто, бо її автор, як і автор цієї дивовижної картини, дивляться набагато далі — за межі полотна і фарб, за обрій людських силуетів і форм, за завісу, куди має право доступу лише той, кому дано судити духовне.
Творець захотів відкрити Себе Своєму найдосконалішому творінню — людині, і Він не відмовився від Свого задуму навіть тоді, коли це творіння знехтувало Його любов’ю. Бог виявляє Себе занепалому люд¬ству у гармонії Всесвіту, в життєдайному Слові, у втіленому Сині. Все, що створив Господь, — вельми добре, все, чого торкнулася Його рука, — чисте і святе, усяке добре давання і дар досконалий — від Бога. А що ж людина? Бог дав їй можливість спо-глядати, досліджувати, відкривати, аналізувати, використовувати все, що її оточує, для задоволення своїх фізичних і духовних потреб, а ще — для вираження свого богопізнання. Передання світобачення за допомогою слів більш загальнодоступне, мова ж рухів, звуків, кольорів часто потребує пояснення, «перекладу».
Пояснення Рьоттінга дуже просте, але не примітивне, глибоке — але не надміру інтелектуальне. І вектор дослідження спрямований чітко — на Бога, Якому єдиному належить честь, слава і держава навіки віків.
«Трійця» А. Рубльова ілюструє біблійну оповідь з Буття, першої книги Мойсея, про Авраама і його дружину Сарру, які прийняли біля свого дому під тінню мамрійського дуба трьох подорожніх — ангелів. У цій історії виражений християнський догмат про Трійцю, про єдиного Бога в трьох Особах — Отця, Сина і Святого Духа. Святий Бог відвідав нас, людей.
На іконі зображені три ангели, що сидять за столом, вдалині видніється дім Авраама, гора і дуб. Гостинність на Сході означала дещо більше, ніж просто пригощання або виявлення пошани до подорожнього. Це — спілкування за столом, своєрідна задушевна дружня бесіда. Тому східні церкви називають цю ікону Філоксенія, що означає гостинність. Коли довго дивитися на картину, то можна дійти висновку, що Троє розмовляють між собою. Безперечно, розглядається питання про втілення Сина Божого.
Син розуміє бажання Отця і нахиляється до Нього на знак згоди. Він усвідомлює, наскільки важкою є Його місія. Сповнений тихого суму Святий Дух виражає Свою готовність співпрацювати від початку до завершення справи спасіння.
Чаша на столі в центрі ікони нагадує про те, що спасіння людей стане реальністю через жертовну кров. Однак, не через кров тварин, а завдяки пролитій крові Божого Сина Ісуса Христа.
Прекрасні стрункі ангели з натхненними тендітними обличчями утворюють замкнене коло, що символізує духовну єдність. Їхні сині, світло-зелені, темно-вишневі шати і золотисто-жовті крила створюють дуже потужний барвистий акорд. Цими дзвінкими і чистими фарбами Рубльов досягнув дивовижного просвітлення, яке свідчить про внутрішню душевну чистоту. Любовно і ніжно схилилися ангели один до одного. У цьому Божественна таємниця і Божественна велич: наш Бог поводиться не так, як ідоли цього світу, які думають про себе, рекламують себе, прагнуть слави собі. Наш Господь постійно творить добро для інших. Він постійно звернений до іншого. Тому тут ми бачимо готовність віддавати, сприяти, не очікуючи нічого взамін. Тут одне обличчя нахиляється до іншого з готовністю слухати й обдаровувати любов’ю.
І стосовно нас, людей, Господь має подвійну мету: по-перше, звільнити з-під влади лукавого; по-друге, щоб ми, сповнившись любов’ю Божою, і самі були здатними виявляти цю любов до інших. Виявляючи готовність жертвувати через любов до Господа, ми, як учні Ісуса Христа, також стаємо учасниками предвічної наради Божественної Трійці. Не як безмовні глядачі або глухі слухачі, але як активні учасники розмови. Ми прийняті як діти Божі, щоб мати спілкування, тому що любов Спасителя торкнулася нас, і ми любимо всіх.
«О, Святий Дух вічно живого Бога! Вірою пізнаємо ми з вдячністю, що Ти перебуваєш в нас. Ти робиш наше життя новим, сповнюєш нас живою надією і довірою до Бога. Ти вчиш нас споглядати на Сина Божого Ісуса Христа, Який є Господь усього сущого.
Господи Ісусе Христе, Ти Син живого Бога. Ти нахилився до Отця в повній довірі. Також і ми схиляємося перед Отцем як діти, тому що Він став нашим Отцем завдяки Твоїм стражданням і смерті — для нашого блага. Прийми нашу вдячність, нашу любов і нашу готовність до життя-самозречення.
Отче! Твоя мета стосовно нас зрозуміла: щоб велич Христа змінила нас. Так, Ти зміниш наше життя в Твоєму світі, Твоїй красі і Твоїй Любові! Отче! Ми стоїмо перед Тобою.
Триєдиний Боже, Ти запалюєш у нас бажання бути по-братньому єдиними з тими, хто любить Тебе, і даєш нам сили зберігати цю єдність, щоб світ міг увірувати в Тебе. Амінь».
Шановні читачі, а на які роздуми наштовхнула вас «Трійця» Рубльова і її опис Г. Рьоттінгом? За вашим бажанням, ми залюбки продовжимо цю тему на сторінках часопису або на сайті www.slovovchitelyu.org.
Надія Доля
Джерела:
1. Рёттинг Г. Единение в любви. — Гуммербах, 1993. — с. 93.
2. Всеобщая история искусств /под ред. Б. В. Веймарна и Ю. Д. Колпинского — М.: Искусство, 1960. — Т. 2, С. 156–157.