Свічка Надії
Пророцтво про прихід Христа
На сцені темно. На екрані — зоряне небо.
Звучить ніжна музика.
Біля вогнища сидить чоловік, з намету визирає хлопчик. Починається діалог:
Син. Тату, ти тут? Мені страшно, я прокинувся, а тебе немає! Що ти робиш?
Батько. Сину Даниїле, ходи сюди… Сідай ось тут, біля мене… Дивись!
Син. Ух ти! Як гарно! Тату, а що там далі, за зорями?
Батько. Там живе наш Адонай, Бог Саваот.
Син. Він так далеко?
Батько. Далеко… Але колись був так близько з людьми, поки вони не згрішили в Едені. Сину, але Він знову прийде до нас, Він обіцяв. Ось послухай, ще в першій книзі Тори Він сказав, проклинаючи змія:
Виходить перший пророк, цитує текст.
Пророк 1. «І Я покладу ворожнечу між тобою і між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п’яту» (Бут. 3:15).
Син. Що це значить, тату?
Батько. Що прийде Месія, і Він переможе древнього змія.
Син. А це точно, що Він прийде на землю?
Батько. Так, Даниїле, так. Бог багато разів говорив про це у Своєму Слові. Слухай далі, пророк Ісая у 7‑му розділі сказав:
Виходить другий пророк, цитує текст.
Пророк 2. «Тому Господь Сам дасть вам знака: Ось Діва в утробі зачне і Сина породить, і назвеш ім’я Йому Еммануїл» (Іс. 7:14).
Батько. А у 9‑му розділі так написано:
Пророк 2. «Народ, який в темряві ходить, Світло велике побачить, і над тими, хто сидить у краю тіні смерті, Світло засяє над ними!.. Бо Дитя народилося нам, даний нам Син, і влада на раменах Його, і кликнуть ім’я Йому: Дивний Порадник, Бог сильний, Отець вічності, Князь миру!» (Іс. 9:1,5).
Син. А скоро це станеться, тату?
Батько. Так, сину, скоро Він прийде. Пророцтво про Його прихід проголосив Сам Бог відразу після гріхопадіння! Воно, як світлий промінь посеред мороку темряви, принесло надію нещасним людям.
У Писанні понад триста разів пророки звіщали про Надію, про прихід Спасителя!
Сьогодні, сину, ми запалюємо першу свічку, свічку Надії. От зараз її і запалимо. (Запалює першу свічку.) Подивися на це світло. Воно має нам нагадати, що в гріховній темряві, через пророків, Бог постійно нагадував, що прийде Надія, прийде Світло, яке відновить усе втрачене і найголовніше — поверне втрачене життя!
Істинне Світло, Яке прийшло у світ у час Різдва, і є виконанням усіх сотень пророцтв!
Ісус Христос приніс світло, яке змінило життя людей!
Батько і син виходять, умикається світло, музика ще деякий час продовжує звучати й поступово стихає.
Свічка Миру
Світло пригашене, на екрані — відеоряд із кадрів про воєнні дії та їхні наслідки. Звучить тривожна музика, яка поступово стихає, лунає голос ведучого.
Ведучий. Війна — слово, наповнене таким болючим змістом.
Війна — це знищені життя, випалені землі, зруйнована інфраструктура, зламані долі, сирітство, тортури, голод, епідемії, інвалідність, посттравматичний синдром…
Скільки людина живе на землі, стільки вона і воює. Світ знає громадянські, визвольні, гібридні, вітчизняні, тотальні, інформаційні, торгові та холодні війни.
І скільки б дипломати, політики й прості громадяни не говорили про мир, та з року в рік людина лише вдосконалюється в мистецтві війни та видах озброєння.
Сьогодні ми можемо говорити про різні причини виникнення конфліктів: боротьба за владу, території, корисні копалини, прагнення реалізувати хворобливі амбіції про всесвітнє панування.
Та Слово Боже вказує нам на істинну причину будь-якої агресії чи ворожнечі:
Читець. «Звідки війни та свари між вами? Чи не звідси, від ваших пожадливостей, які в ваших членах воюють? Бажаєте ви та й не маєте, убиваєте й заздрите, та досягнути не можете, сваритеся та воюєте, та не маєте, бо не прохаєте, прохаєте, та не одержуєте, бо прохаєте на зле, щоб ужити на розкоші свої. Перелюбники та перелюбниці, чи ж ви не знаєте, що дружба зо світом — то ворожнеча супроти Бога? Бо хто хоче бути світові приятелем, той ворогом Божим стається» (Як. 4:1–4).
Ведучий. Утративши мир із Богом в Едені, людина запалила вічний вогонь війни, який то розгорається, то пригасає. Гріховна природа людини не здатна не ворогувати. Якщо ви думаєте, що ви ніякий не загарбник, нікого не вбили і війна вас не стосується, то ви глибоко помиляєтеся. Є війни, про які не говорять у новинах, але вони не менш виснажливі й на них теж гинуть: довіра, дружба, тепло стосунків, шлюби, нервові клітини. Війна близько до кожного з нас, і бойові дії розгортаються і точаться в домівках пересічних громадян мало не щодня.
Змінюється музика. На сцену виходять люди.
1 локація — подружня пара
Ведучий. Де знайти мир, коли розпечені кулі болючих і образливих слів ранять серця, убивають любов і роблять шлюб нестерпним?
Чоловік. Твоїм борщем тільки свиней годувати!
Дружина. Ти так говориш, бо сам ні на що не здатний! І як я могла вийти за такого невдаху!
2 локація — батько і дитина
Ведучий. Своє роздратування, лють і безсилля батьки часто виливають на дітей, травмуючи їхні тендітні душі та тіла, спотворюючи біблійну істину про виховання та дисциплінування. Їм треба мир.
Батько. Ах ти, малий негіднику! Я навчу тебе слухатися батька! (Замахується паском на дитину).
3 локація — друзі
Ведучий. Через дрібні суперечки, нетактовність і грубість щира дружба стає пережитком минулого. Мир порушується.
Подруга 1. Насте, Насте, мені потрібна твоя допомога!
Подруга 2. Аню, хіба ти не бачиш, що я зайнята?
Подруга 1. Це терміново!
Подруга 2. У тебе завжди все терміново!
Подруга 1. Усе, я більше ніколи не буду до тебе звертатися!
4 локація — солдат
Ведучий. Виконання військового обов’язку — складна справа, солдати втрачають мир, часто терзаються докорами сумління і посттравматичним розладом.
Солдат. Я вбивав людей, я ховав товаришів! Як мені жити далі?!
5 локація — душевнохвора (біла сорочка, кола під очима)
Ведучий. Миру з самим собою шукають безліч людей по всьому світу. Депресія, біполярний розлад, неврози, суїцидальні нахили руйнують людську особистість, прирікаючи її на дисоціальне життя та муки душі.
Хвора. Який сірий цей світ! Самотність… Тривожні думки розривають мій мозок… Як би покінчити з цим?
Змінюється музика.
Ведучий. Чи є надія для світу досягнути миру?
Прийшла визначена година й маленьке місто Вифлеєм виконало призначену задумом Всевишнього місію: там засвітилася свічка Миру. (Запалює другу свічку.)
Читець. Євангелія від Матвія 2:6: «І ти, Віфлеєме, земле Юдина, не менший нічим між осадами Юдиними, бо з тебе з’явиться Вождь, що буде Він пасти народ Мій ізраїльський».
Книга пророка Ісаї 9:6‑7: «Бо Дитя народилося нам, даний нам Син, і влада на раменах Його, і кликнуть ім’я Йому: Дивний Порадник, Бог сильний, Отець вічности, Князь миру. Без кінця буде множитися панування та мир на троні Давида й у царстві його, щоб поставити міцно його й щоб підперти його правосуддям та правдою відтепер й аж навіки, ревність Господа Саваота це зробить!»
Ведучий. Він прийшов, щоб примирити нас з Отцем Небесним, і хоч це далося Йому нелегко, та Він зробив це з великої любові до нас.
Читець. Книга пророка Ісаї 53:5: «А Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено!»
Христос проходить повз кожну людину, доторкається до неї — і відбувається переміна.
1 локація: «А ви один до одного будьте ласкаві, милостиві, прощаючи один одному, як і Бог через Христа вам простив!» (Еф. 4:32).
2 локація: «І приве́рне він серце батькі́в до сині́в, і серце сині́вське до їхніх батькі́в, щоб Я не прийшов, і не вра́зив цей край прокля́ттям!» (Мал. 4:6).
3 локація: «Послухом правді очистьте душі свої через Духа на нелицемірну братерську любов, і ревно від щирого серця любіть один одного» (1 Петр. 1:22).
4 локація: «Прийдіть, і будемо правуватися, говорить Господь: коли ваші гріхи будуть як кармазин, стануть білі, мов сніг; якщо будуть червоні, немов багряниця, то стануть мов вовна вони!» (Іс. 1:18).
5 локація: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм» (Мт. 11:28–29).
Завершення
Ведучий. Чи стало спокійно у світі з приходом Христа? Чи припинилися бойові дії в різних куточках планети? Певно, що ні. Бо мир приходить лише до тих, хто щоденно визнає своїм Князем Миру Господа Ісуса.
Ми все ще на війні, але маємо надію: Цар миру скоро повернеться, щоб встановити вічне панування: «Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ» (Ів. 14:27).
Свічка Радості
У залі приглушене світло. Звучать єврейські мотиви, відео «Життя єврейського народу», або «Краєвиди Вифлеєма».
Читець. Палестина… Єврейський народ під тягарем римської влади. Релігійні вожді пишаються власним впливом і заохочують народ до виконання постанов. Митники охоче збирають податки для окупантів зі співвітчизників. Переважна більшість живе повсякденними клопотами: жінки ходять до колодязя по воду, печуть хліб, виноградарі зрізають нагріті сонцем грона й азартно наповнюють нові міхи молодим вином, пастухи випасають овець, женці збирають збіжжя, зерно днів перемелюється жорнами історії…
Кесарю Августові спадає на думку зробити перепис населення. І де йому, цьому гордовитому володарю Риму, знати, що і він став маленькою частинкою великого Божого плану, спонукавши Йосипа і Марію йти до Вифлеєма…
Вифлеєм. Батьківщина Царя Давида, містечко в Обітованій землі, що стало місцем утілення Таємниці, захованої від віків. Бет-Лехем, дім хліба, де впало зерно, яке стане Хлібом Життя.
Музика змінюється на спокійну, тиху.
До багаття підходять три пастухи, старий пастух сідає біля вогню.
Пастух 1 (старий). О, як добре відпочити! Цілий день спина докучає, і ноги крутить… Старий я вже стаю, сили не ті…
Пастух 2. Так, нелегка в нас робота, багато часу йде на пошуки хороших пасовищ для овечок і тихих водних потоків… А ще догляд за тваринами, стрижіння, пошук тих, хто відбилися від гурту.
Пастух 3. А розкажіть нам якусь історію цікаву з вашого життя, може, якусь таємницю відкриєте, чи молодість згадаєте.
Пастух 1. Чому б і ні, розповім. Є в мене історія, яку ще батько мені розповідав. Колись, коли я був малий, прокинувся я вночі, дивлюся, а тата немає. Я злякався, виліз із намету, щоб подивитися, де він. Батько сидів біля вогню, дивився на зоряне небо й певно молився.
Побачив мене, обійняв і розповів мені історію, яка запала мені глибоко в серце. З нею я прожив усе життя чекаючи….
Пастух 3. Кого? Кого ти чекаєш? Про що розповідав тобі батько?
Пастух 1. Розповів мені тато про те, що колись людина жила в прекрасному Едені, але, впавши в гріх непослуху, втратила мир із Богом. Бог вів Свій народ через поневолення і через визволення, являв Свої діла на нашому народі, дав Свої заповіді, але ніщо не змогло змінити зіпсуте серце. Нема в нас сили духу жити праведно — історія нашого народу доказ цього. Але Божа милість велика, Він не покинув нас без надії і пообіцяв послати Месію, який має врятувати нас від гріхів! О, як би я хотів побачити нашого Визволителя! Але час минає, я постарів, а Його все немає і немає… Уже й сумніви підточують мою надію.
На екрані вмикається відео сходу зорі.
Пастух 2. Мені здається, чи якось небо просвітліло? До світанку ще ж далеко…
Пастух 3. І я бачу якесь дивне сяйво! Що це?!
Лунає потужна, урочиста музика. З’являється ангел. Пастухи падають ниць.
Читець. «Аж ось Ангол Господній з’явився коло них, і слава Господня осяяла їх. І вони перестрашилися страхом великим, та Ангол промовив до них:
Ангел. «Не лякатесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім, бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь. А ось вам ознака: Дитину сповиту ви знайдете, що в яслах лежатиме».
Читець. І ось раптом з’явилася з Анголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали:
Ангели. «Слава Богу на висоті, і на землі спокій, у людях добра воля!» (Лк. 2:9–14).
Лунає пісня прославлення «Хори ангелів».
Ангели ідуть зі сцени.
Пастух 1. Господи, невже я дочекався Твоїх відвідин! Моя надія не була марною!
Пастух 2. У моєму серці ніби горить свічка Радості, така тепла і всеохоплива! (Запалює третю свічку.)
Пастух 3. Друзі, біжімо до Вифлеєма! Побачимо це диво, про яке нам сповіщено! Поклонимося Царю Месії!
Всі разом. Так, ходімо, ходімо!!!
Пастухи ідуть зі сцени.
Свічка Любові
Звучить мелодія пісні «Тому, хто біля тебе, дай любов». На екрані — картинка Love is…
Читець. Пам’ятаєте, колись були популярними жуйки Love is… з милими, кумедними картинками, які пояснювали нам, що таке любов?
Можливо, хтось думає, що любов — це тахікардія в грудях, метелики в животі, сердечки, м’які іграшки й цукерки?
Але в нашому складному вирі людських стосунків та емоцій це було б занадто просто.
Тому поміркуймо про істинне значення любові, яке ми зустрічаємо в Біблії.
Звучать різдвяні мелодії.
На сцену почергово піднімаються люди.
- Голос (жін.). Любов — це радіти успіхам іншого.
Дві художниці розглядають картину однієї з них.
— Яка чудова картина в тебе вийшла! Яка гра світла і тіні. Як багато праці в неї вкладено! Молодець!
— Дякую, дорога! Твоє визнання цінне для мене.
Голос (чол.). «Любов не заздрить, любов не величається, не надимається» (1 Кор. 13:4). - Голос. Любов — це прагнути до миру й бути готовим простити.
Два хлопці в спортивних формах, один із перемотаною ногою.
— Друже, вибач, що на тренуванні зіграв не за правилами й травмував тебе.
— Та з ким не буває, усе гаразд, брате. Не гніваюсь на тебе.
Голос. «Терпіть один одного, і прощайте собі, коли б мав хто на кого оскарження. Як і Христос вам простив, робіть так і ви!» (Кол. 3:13). - Голос. Любов — це помічати та приймати інших.
Дві подружки спілкуються, раптом помічають самотню дівчину.
— Яке класне спілкування сьогодні було! І тема така актуальна — про любов!
— Так, справді. Може, ще прогуляємося, в Макдоналдз зайдемо.
— Ходімо! О, дивися, якась новенька стоїть. Підійдімо, познайомимося.
— Привіт! Я Віка.
— А я Аня!
— Мене звати Іра. Дякую, що підійшли, я тут у вас вперше.
— Ми збиралися прогулятися в Макдональдз. Ходімо з нами.
— З радістю!
Голос. «Приймайте тому один одного, як і Христос прийняв нас до Божої слави» (Рим. 15:7). - Голос. Любов — це бути готовим допомогти.
Мама несе важкі сумки, син підбігає допомогти.
— Ох, які важкі ці сумки! Руки обриваються.
— Мамо, я тобі допоможу!
— Дякую, синочку!
— Дякую, мамо, що ти турбуєшся про нас.
— Мені це в радість.
Голос. «І все, що тільки чините, робіть від душі, немов Господеві, а не людям» (Кол. 3:23). - Голос. Любов — це турбота про благо ближнього.
Чоловік чекає дружину на зупинці, поглядає на годинник, вона підбігає до нього:
— Привіт! Вибач, що затрималася, декілька маршруток не зупинилося на зупинці.
— Ого, які в тебе холодні руки!
— Зранку поспішала й забула вдома рукавички.
— Дай погрію ручки. Візьми мої рукавиці.
— Дякую, любий, я така рада, що ти в мене є.
Голос. «Любов не шукає тільки свого» (1 Кор. 13:5). - Голос. Любов — це готовність відгукнутися на чужу потребу.
Медсестра виходить на сцену, втомлено знімає маску й шапочку.
— Ох, яке важке було сьогодні чергування, за цілу ніч очей не зімкнула.
Дзвонить телефон:
— Привіт, Людочко.
— Привіт.
— Вибач, що турбую, чи не могла б ти поставити крапельницю моїй бабусі? У неї серце прихопило, а в стаціонар зараз складно пробитися.
— Так, звичайно, я приїду, тільки скинь мені на вайбер адресу і які ліки вам призначено.
— Добре. Дуже дякую.
Голос. «Служіть один одному, кожен тим даром, якого отримав, як доморядники всілякої Божої благодаті» (1 Петр. 4:10–11).
Ця картина людських стосунків була б неможливою без найбільшого вияву любові на землі — жертви Ісуса Христа за наші гріхи. Ця любов робить людину здатною любити інших, звільняє від гріхів, забирає самотність і холод з душі, дає надію на Небеса.
Звучить мелодія пісні «Любов у долонях». - Людина, понуривши голову, сидить у кріслі.
— Ось і догорає свічка мого життя… Ніколи не думав, що опинюся в такому похмурому місці, нікому не потрібний, немічний… Стіни хоспісу такі холодні й бездушні.
Спогади, наче картинки, змінюються в моїй голові. Як мало я любив, як мало любили мене. Хочеться зачепитися за щось обнадійливе….
Ось! Ось світлий спогад із мого дитинства: бабуся, стара, з пожовклими сторінками Книга і чудні слова: «Так бо Бог полюбив світ…»
Якщо «світ», то виходить і мене полюбив?
Нікого поруч нема, а якби був, то теж байдуже…
Звучить мелодія пісні «О, Благодать».
— Господи, помилуй мене грішного, прийми у Свої оселі! Прости окаянного — усе життя змарнував! Але надіюсь на Твою любов. Амінь.
Я вірю, що Ісус помер за мене, вірю, що прощений, радію, що тепер Він зі мною і я вже скоро зустрінуся з Ним.
Голос. «Любов Божа до нас з’явилася тим, що Бог Сина Свого Однородженого послав у світ, щоб ми через Нього жили» (1 Ів. 4:9).
Читець. З приходом Христа світ освітила свічка надзвичайного вияву любові Отця Небесного. (Запалюють четверту свічку.)
Любляче серце Бога в повноті відкрилося людям у народженні, самовідданому служінні та хресній смерті Сина.
Хтось прийняв цю жертовну любов усім серцем і тепер живе і дихає нею, а хтось просто користається загальною благодаттю, як чимось належним.
Любов — це захоплива діяльна заповідь Божа, яка стосується всього спектру людських стосунків. Вона зцілює сердечні рани, будує мости, а не стіни, примиряє непримиренне.
Вона великодушна, терпляча, співчутлива, лагідна, не заздрісна, не гнівлива. Коли ми любимо — ми віримо. Коли ми любимо — надія жива. Це більше, ніж емоція, це вище почуття, яке черпає натхнення в Бога, суть Якого — любов!
Матеріал підготували: Олена Корнійчук, Віра Муляр, м. Рівне
